Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/3070/25
Провадження №: 2/332/2101/25
про відмову у відкритті провадження
26 червня 2025 р. м. Запоріжжя
Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Завіновська А.П., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановила:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї докази, суддя доходить висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Для застосування вказаної підстави для відмови у відкритті провадження у справі та закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
У позовній заяві позивачкою зазначено, що нею не подано іншого позову до цього відповідача з тим самим предметом та з цих самих підстав.
Однак, 12 липня 2024 року Заводським районним судом м. Запоріжжя було винесено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з дати подачі позовної заяви, а саме з 15.02.2024 і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Рішення суду набрало законної сили 13.08.2024 року.
14.08.2024 року виконавчий лист по справі було отримано позивачкою.
Згідно до повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 12.02.2025 року, ОСОБА_5 пропущено встановлений законодавством строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, який визначеному у виконавчому листі, а саме до досягнення старшою дитиною повноліття. При цьому, ухвала про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання до заяви не додано.
Отже, враховуючи, що вказаний спір вже було вирішено судом, то у відкритті провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 186, 260 ЦПК України, суддя
постановила:
відмовити у відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя А.П. Завіновська