Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/1614/25
Провадження №: 2/332/1521/25
27 червня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Завіновської А.П., при секретарі судового засідання Літвіновій Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
01.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому зазначено наступне.
20.08.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , укладено договір позики № 75153489. Договір укладений в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
На підставі договору відповідачу надано кошти у сумі 1 500 грн., зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 1,99 % в день, строком на 21 день.
25.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 75153489 до договору позики, за умовами якої позичальник збільшив суму позики на 2 500, 00 грн.
Таким чином, загальний розмір позики становить 4 000, 00 грн.
21.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2112, згідно до якого останнє товариство набуло право вимоги за договором позики № 75153489.
31.03.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» укладено договір факторингу № 310323-ФМ, відповідно до умов якого позивачу відступлене право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором.
Відповідач користувався коштами але своєчасно та в повному обсязі не вносив щомісячні платеж, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви утворилася заборгованість за вказаним договором на загальну суму 12 586, 85 грн., яка склалася за основою сумою боргу - 4 000, 00 грн., та процентами за користування коштами - 8 586, 85 грн.
З огляду на вказане, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» просило стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором позики на загальну суму 12 586, 85 грн., а також судові витрати з оплати судового збору в сумі 2 422, 40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн.
Ухвалою судді від 07 квітня 2025 року відкрито провадження у справі і її призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 08 год. 00 хв. 29 квітня 2025 року. В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, останній раз на 09 год. 00 хв. 27 червня 2025 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, додатково зазначивши, що позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення у справі, за наявності для цього правових підстав, не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України, про день, час та місце проведення судового засідання, повторно в засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Відзив не подав.
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211, ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд доходить висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи, на підставі наявних матеріалів, та за письмової згоди представника позивача, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Перевіривши матеріали справи та надавши оцінку доказам наявним у ній, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
За приписами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.
20.08.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , укладено договір позики № 75153489. Договір укладений в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
На підставі договору відповідачу надано кошти у сумі 1 500 грн., зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 1,99 % в день, строком на 21 день.
25.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 75153489 до договору позики, за умовами якої позичальник збільшив суму позики на 2 500, 00 грн.
Таким чином, загальний розмір позики становить 4 000, 00 грн.
21.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2112, згідно до якого останнє товариство набуло право вимоги за договором позики № 75153489.
31.03.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» укладено договір факторингу № 310323-ФМ, відповідно до умов якого позивачу відступлене право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором.
Відповідач користувався коштами але своєчасно та в повному обсязі не вносив щомісячні платежі, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви утворилася заборгованість за вказаним договором на загальну суму 12 586, 85 грн., яка склалася за основою сумою боргу - 4 000, 00 грн., та процентами за користування коштами - 8 586, 85 грн.
Вказана заборгованість відповідачем добровільно на час розгляду справи в суді не погашена.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» в цій частині слід задовольнити та стягнути з відповідача вказану заборгованість за договором позики.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦК).
Судом встановлено, що позивачем заявлено стягнення з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500, 00 грн.
Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
В матеріалах справи міститься копія договору про надання правничої допомоги № 01-11/24, укладеного 01.11.2024 між ТОВ «Фінпром маркет» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною, витяг з акту № 7-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 року на суму 3 500, 00 грн., акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, платіжна інструкція про переказ коштів, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
За таких обставин, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позовні вимоги судом задоволені, суд присуджує позивачу з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422, 40 грн.
Керуючись ст. ст. 207, 526, 527, 610, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 141, 142, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за договором позики № 75153489 від 20.08.2021, з урахуванням додаткової угоди до нього, у розмірі 12 586, 85 грн., яка склалася за основною сумою боргу - 4 000, 00 грн., та процентами за користування коштами - 8 586, 85 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9-А, офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 .
Суддя: А.П. Завіновська