Справа №: 148/1278/25
16 червня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Дамчук О.О.,
за участю секретаря Носулько К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині за правилами спрощеного позовного провадженнябез повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позивач звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що 13.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесена постанова № Т/25/300 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як зазначено в постанові за те, що 08.01.2025, він розпорядженням № Р 25/01/1071 був повідомлений про необхідність 30.01.2025 прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , проігнорував такий виклик та у зазначену дату не прибув, тим самим порушивши абз. 3 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зазначає, що копію даної постанови отримав 10.05.2025.
Вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що позивач не був належним чином повідомленим про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 30.01.2025. Зауважує, що підстави для виклику особи до ІНФОРМАЦІЯ_2 чітко визначені ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у якій відсутня така мета виклику як уточнення даних. У той же час начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було проігноровано примітку до ст. 210 КУпАП, що статті 210 - 210-1 КУпАП не застосовуються у різі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних. Зазначає, що повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не отримував, що виключає склад адміністративного правопорушення. Також посилається на порушення ст. 285 КУпАП щодо дотримання трьохденного строку на відсилання постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Положеннями ст. 159 КАС України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Однак відповідно до частини 4 вказаної статті неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом, як визнання позову.
06.06.2025 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Із змісту відзиву вбачається, що представник відповідача позовні вимоги не визнає та зазначає, що дії уповноваженої особи відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідають чинному законодавству, в зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відзив надійшов 06.06.2025, станом на день розгляду справи позивачем відповідь на відзив не подано.
Із аналізу зазначеного вище вбачається, що сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За визначенням у Законі України Про оборону України особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 Про часткову мобілізацію.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Приписами п.1, п.2, абз.6, 8 п.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», передбачено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Статтею 17 Закону України «Про оборону України» передбачені права та обов'язки громадян України у сфері оборони. Зокрема, ч.2, 3 цієї статті передбачено, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я та віком, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Такий обов'язок включає виконання військового обов'язку в запасі та дотримання правил військового обліку.
Відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до абз.1, 3 п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Статтею 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Частиною 3 ст. 22 цього ж Закону передбачено, що під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Пунктом 6 розділу 1 «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженої постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 визначено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає: зокрема, прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, для уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби; перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації; відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
А тому посилання позивача що не існує такої причини як виклик для уточнення персональних даних, суд до уваги не бере, оскільки дані твердження спростовуються вимогами Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженої постановою КМУ від 16.05.2024 № 560.
Також суд критично відноситься до тверджень позивача, що відповідач мав обов'язок отримати відомостей щодо нього відповідно до примітки ст. 210 КУпАП шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, розпорядниками яких є державні органи.
Як вбачається із абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України 3633-ІХ від 11.04.2024 року, громадяни України, у разі перебування на території України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Однак, як вбачається із наданого позивачем витягу з додатку «Резерв+» (а.с.14) датою уточнення даних зазначено 09.02.2025, тобто після виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2 задля уточнення даних, та доказів того що уточнення даних позивачем було здійснено при особистому зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_2 або якимсь іншим шляхом у період з 11.04.2024 до 30.01.2025, позивачем суду не надано.
Тому виходячи з наведених правових норм, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення правил військового обліку, є факт неявки позивача 30.01.2025 за розпорядженням та повісткою від 08.01.2025 № Р25/01/1071 (а.с.30 зворот -33) за адресою: АДРЕСА_1 , для уточнення даних.
Згідно абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Отже, невиконання обов'язків, визначених в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законі України «Про військовий обов'язок та військову службу», зокрема, неявка за належним чином врученою повісткою ТЦК та СП у визначену дату, час та місце, становить собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.
Згідно частини 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тому дії відповідача щодо виклику позивача на 30.01.2025 задля уточнення даних, з огляду на надані сторонами докази, які містяться в матеріалах справи, є правомірними та такими що відповідають вимогам закону.
Відповідно до п.23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк, смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Також, пунктом 24 цього Порядку передбачено, що у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Поважних причин неприбуття за викликом (повісткою) ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до закону, матеріали справи не містять.
Твердження позивача щодо неотримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виключає склад адміністративного правопорушення за яким позивач був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності, спростовується наданими відповідачем доказами повернення поштової кореспонденції, якою була направлена повістка ТЦК та СП на зареєстровану адресу позивача та яка повернулась відправнику з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.34).
Як вбачається із витягу з додатку «Резерв +» позивачем зазначено адресу проживання: АДРЕСА_2 (а.с.14). Рішенням сесії № 2886 «Про перейменування вулиць та провулків в населених пунктах Шпиківської селищної ради» від 05.04.2024 в селі Рахни-Лісові вулицю Гагаріна було перейменовано на вулицю Паркова та дана інформація знаходиться у загальному публічному доступі. Тому повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 була направлена саме за належною адресою.
Із копії повістки № 1820134 від 08.01.2025 (а.с.31 зворот) вбачається, що відповідачем на ім'я позивача було сформовано повістку № 1820134 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09:00 годину 30.01.2025, за адресою АДРЕСА_1 для уточнення даних.
Повістка № 1820134 була відправлена ОСОБА_2 за його адресою проживання відповідно до п.30-2 Порядку (а.с.34-35).
Пунктом 30-2 Порядку передбачено, що повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Відповідно до абз.3, 4 пп.2 п.41 Порядку, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
День проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно копії довідки «Про причини повернення/досилання» та відстеження поштового відправлення № 2361400200319, лист з повісткою № 1820134 на ім'я ОСОБА_2 був повернутий відправнику по причині «Адресат відсутній за вказаною адресою» 28.01.2025 (а.с.34-35).
Відповідно до абзацу 2, 3, 4 пункту 82 Правил, рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою »Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою »Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Лист з повісткою № 1820134 прибув до поштового відділення Рахни-Лісові 23.01.2025. Відмітка про відсутність адресата за вказаною адресою була проставлена 28.01.2025, тобто з дотриманням оператором поштового зв'язку строків, визначених законодавством, а тому відповідно до чинного законодавства позивач 28.01.2025 вважається належним чином повідомленим про його особисту явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 30.01.2025.
Водночас суд зазначає, що доказів на спростування даних висновків матеріали справи не містять та позивачем до матеріалів справи не долучено, як і не додано до матеріалів позовної заяви доказів щодо наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність відповідно до статей 17-20 КУпАП.
Суд вважає необхідним зазначити, що порушень з боку відповідача під час винесення постанови про адміністративне правопорушення, які б давали підстави вважати вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП недоведеною або суттєві порушення процесу під час винесення постанови про адміністративне правопорушення, що призвели до неправильного вирішення справи, порушення прав позивача, в судовому засіданні не встановлено.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено «поза розумним сумнівом», на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Відтак, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно із приписами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про скасування постанови і закриття справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, залишивши оскаржувану постанову без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 77, 90, 139, 143, 242-246, 286 КАС України, статтями 247, 268, 279 , 280, 293 КУпАП, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, залишити без задоволення.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № Т/25/300 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 13.02.2025 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, залишити без змін.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О. Дамчук