Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" червня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/4172/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства «ПОТОК-А», м.Харків
до Фізичної особи-підприємця Мікіши Олександра Анатолійовича, м.Харків про стягнення коштів 643 948,15 грн. та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Мікіши Олександра Анатолійовича, м.Харків до Приватного підприємства "ПОТОК-А", м.Харків
про визнання дійсним правочину
за участю представників:
позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: Станіслав Щербаков (адвокат);
відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом: Олександр Давидюк (адвокат).
Приватне підприємство "ПОТОК-А" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Мікіши Олександра Анатолійовича про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 465 000,00 грн., суми інфляційних втрат 143 295,31 грн., суми 3% річних 35 652,84 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відсутністю між сторонами будь-яких договірних правовідносин відповідачу безпідставно були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 465 000,00 грн., у зв'язку із чим на вказану суму позивачем на підставі ст.625 ЦК України здійснено нарахування 3% річих та інфляційних.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.12.2024 відкрито провадження по справі №922/4172/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.01.2025 о 10:00.
19.12.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (зареєстрований 20.12.2024 за вх. №31981) в якому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, вказуючи на відсутність між Позивачем та Відповідачем ознак кондиційних відносин та можливості у зв'язку із цим застосування до спірних правовідносин положень статті 83 Цивільного кодексу України та положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.
19.12.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (зареєстровано 20.12.2024 за вх.№31986).
19.12.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійша зустрічна позовна заява (зареєстрована 20.12.2024 за вх.№31982) в якій просить суд визнати дійсним правочин між Позивачем та Відповідачем, щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності на загальну суму 465 000,00 грн., за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями): №№: 28 від 27 січня 2022 р., 35 від 03 лютого 2022 р., 99 від 09 червня 2022 р., 108 від 17 червня 2022 р., 110 від 24 червня 2022 р., 135 від 22 липня 2022 р., з цільовим призначенням безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі згідно Договору № 4 від 27.01.2022 р.
Зустрічний позов обгрунтовано зокрема тим, що грошові кошти 465 000,000 грн. за платіжними інструкціями № 28 від 27 січня 2022 р., №35 від 03 лютого 2022 р., №99 від 09 червня 2022 р., №108 від 17 червня 2022 р., №110 від 24 червня 2022 р., №135 від 22 липня 2022 р на користь Відповідача були перераховані Приватним підприємством "ПОТОК-А" в результаті їхньої спільної господарської діяльності та в межах правочину, який так і не був оформлений сторонами у обов'язковій для нього письмовій формі. На підставі викладеного, відповідач вважає, що наявні всі підстави визнання такого правочину дійсним.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2024 прийнято зустрічну позовну заяву (вх.№31982 від 20.12.2024) та об'єднано її в одне провадження для спільного розгляду з первісним позовом.
07.01.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Приватного підприємства "ПОТОК-А" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№310) в якому позов не визнає. Вказує, що у 2022 році не отримувало грошові кошти від ФО-П Мікіши О.А. Наоголошує на тому, що між ПП «Поток-А» та ФО-П Мікішою О.А. не ведеться ніяка спільна діяльність, будь-яких належних доказів на підтвердження цього позивачем за зустрічним позовом не надано. Жодних договорів щодо спільної діяльності з ФО-П Мікіша О.А. не укладалось. ПП «Поток-А» надавав протягом 2019-2021рр. ФОП Мікіша О.А. безвідсоткову фінансову допомогу на поворотній основі в загальній сумі 2354000,00 грн., яка останнім була своєчасно повернута у повному обсязі.
07.01.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Приватного підприємства "ПОТОК-А" надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів (вх.№335).
Ухвалою суду від 08.01.2025 клопотання Фізичної особи-підприємця Мікіши Олександра Анатолійовича про витребування доказів задоволено частково, витребувано у Головного управління ДПС в Харківській області (Харківська область, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд.46, поштовий індекс 61057, код ЄДРПОУ 43983495) :
- Відомості, щодо переліку та інформації про об'єкти оподаткування за формою 20- ОПП, які було подано ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВО "ПОТОК-А" (61050, м. Харків, вул. Юрївська, буд. 17, ідент. код 37761627), до ГУ ДПС у Харківській області;
- Відомості щодо даних фізичних осіб, які перебували у трудових відносинах із ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВО "ПОТОК-А" (61050, м. Харків, вул. Юр'ївська, буд. 17, ідент. код 37761627), за період із 01.11.2022 р., по 01.12.2024 р.
14.01.2025 від ФОП Мікіша О.А. до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№886) в якій вказує, що істотні умови договору про спільну діяльність були узгоджені між сторонами шляхом координації спільних дій учасників, їх згодою з приводу розподілу майна виділеного для здійснення спільної діяльності, покриттям витрат та збитків учасників. Вважає безпідставним посилання Позивача у справі на відсутність попередньо створеного між Позивачем та Відповідачем об'єднання підприємств та застосування до спірних відносин положень ст.118 Господарського кодексу України. Також наголошує, що у спірних відносинах між сторонами існує такий різновид договору про спільну діяльність, який не передбачає уповноваження одного чи декількох суб'єктів господарювання на подання спільної податкової, фінансової та статистичної звітності, а через це, відповідно і не відноситься до договорів про спільну діяльність, які мали бути взяті на облік в органах податкової служби.
14.01.2025 від ФОП Мікіша О.А. до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку (вх.№887), в якій просить суд поновити строк на подання доказів, долучених до відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву, як такий, що пропущено із поважних причин.
14.01.2025 від ФОП Мікіша О.А надійшли заперечення на клопотання (заяву) (вх.№888), в яких просить відмовити Позивачу у залученні до матеріалів справи відзиву на зустрічну позовну заяву із доданими до нього документами.
22.01.2025 від Головного управління ДПС в Харківській області на виконання ухвали суду від 08.01.2025 надійшла запитувана судом інформація (вх.№1781).
22.01.2025 Приватним підприємством "ПОТОК-А" подані до суду заперечення на зустрічний позов (вх.№1789), в яких наполягає на відсутності узгодженості між сторонами істотних умов договору щодо спільної діяльності. Вказує, що статутами підприємств ТОВ «МИР», ТОВ «ФАРМАЦИЯ», ПП «КЛАР» 50% статутного капіталу, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не передбачено участь ФО-П Мікіша О.А. в господарській діяльності ТОВ МИР, ТОВ ФАРМАЦИЯ, ПП КЛАР, або питання участі ФО-П Мікіша О.А. в управлінні цими підприємствами в статусі чоловіка Мікіші Ю.І. або батька ОСОБА_3 . Умови статуту та меморандуму від 2022 року не регулюють питання покриття збитків або витрат сторонніх осіб, таких як Мікіша О. А., ПП Поток-А. Мікішою О.А. не надано доказів , що підтверджували перерахування ним у 2022 році коштів у розмірі 465000 грн., що є предметом спору у цій справі.
24.01.2025 від ФОП Мікіша О.А надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№2043) , а саме - копії повідомлення про вчинення злочину до Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області; копії реєстраційного талону, що посвідчує прийняття вказаної заяви Харківським РУП № 2 ГУНП в Харківській області; копію Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, про реєстрацію кримінального провадження № 12024226200001033 та заява про поновлення процесуального строку (вх.№2051) на подання зазначених документів до суду.
05.02.2025 Приватним підприємством "ПОТОК-А" до суду подано клопотання про долучення доказів (вх.№3192), а саме - листів ТОВ «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров'я Народу» від 29.01.2025 №153/06; ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я» від 29.01.2025 №178/3; ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» від 29.01.2025 №01/59; ТОВ «Фармекс груп» від 29.01.2025 №66 разом з заявою про поновлення процесуального строку (вх.№3193) на подання до суду вказаних письмових доказів.
05.02.2025 Приватним підприємством "ПОТОК-А" до суду подано додаткові пояснення у справі (вх.№3194).
05.02.2025 від ФОП Мікіша О.А. надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№3207).
05.02.2025 протокольною ухвалою у судовому засіданні оголошено перерву до 19.02.25 о 09:00.
18.02.2025 ФОП Мікіша О.А. подано клопотання про зупинення розгляду справи (вх.№4393).
Протокольною ухвалою від 19.02.2025 на підставі ч.1 ст.119 ГПК України поновлено строк на подання доказів, які долучені до відповіді на відзив (вх.№886 від 14.01.2025); долучені до матеріалів справи заперечення на зустрічний позов (вх.№1789 від 22.01.25); на підставі ч.1 ст.119 ГПК України поновлено процесуальний строк для подання доказів (вх.№2043 від 24.01.2025); долучені до матеріалів справи додаткові пояснення у справі (вх.№3194 від 05.02.2025); на підставі ч.1 ст.119 ГПК України поновлено процесуальний строк на подання доказів (вх.№3192 від 05.02.2025); на підставі ст.81, ч.5 ст.233 ГПК України відмолено у клопотанні ФОП Мікіша про витребування доказів (вх.№3207 від 05.02.205), оскільки клопотання не містить належного обгрунтування пов'язаності доказів, які просить витребувати ФОП Мікіша О.А. з предметом доказування зустрічного позову та можливості встановлення за наслідком їх дослідження важливих для правильного вирішення спору фактичних обставин справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.02.2025 у справі №922/4172/24 задоволено частково клопотання Фізичної особи-підприємця Мікіши Олександра Анатолійовича про зупинення розгляду справи (вх.№4393 від 18.02.2025), провадження у справі зупинено до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/444/24.
14.04.2025 від Приватного підприємства "ПОТОК-А" та фізичної особи-підприємця Мікіши Олександра Анатолійовича надійшли до суду заяви (вх.№9182, 9194), в яких повідомлено суд, що обставини, які стали підставою для зупинення провадження у справі №922/41728/24 наразі відсутні.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.04.2025 поновлено провадження у справі №922/4172/24 та призначено підготовче засідання на 07.05.2025 о 12:00.
07.05.2025 від первісного позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№11130).
07.05.2025 ФОП Мікішою О.А. подана до суду заява про поновлення процесуального строку на подання документальних доказів (вх.№11137) разом з клопотанням про долучення доказів (вх.№11133), а саме наступних документів : відомості, щодо переліку та інформації про об'єкти оподаткування за формою 20- ОПП, які було подано ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВО "ПОТОК-А" (61050, м. Харків, вул. Юрївська, буд. 17, ідент. код 37761627), до ГУ ДПС у Харківській області; відомості щодо даних фізичних осіб, які перебували у трудових відносинах із ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВО "ПОТОК-А" (61050, м. Харків, вул. Юр'ївська, буд. 17, ідент. код 37761627), за період із 01.11.2022 р., по 01.12.2024 р.; відомості про основних контрагентів (покупців продукції) ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПОТОК-А" (61050, м. Харків, вул. Юр'ївська, буд. 17, ідент. код 37761627); повну, розширену банківську виписка (дебетова і кредитова частини) про надходження та витрачання грошових коштів із банківських поточних рахунків ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПОТОК-А" (61050, м. Харків, вул. Юр'ївська, буд. 17, ідент. код 37761627), за період із 01.11.2022 р., по 01.12.2024 р.; Копії договорів оренди нежитлових приміщень та виробничого обладнання, які використовувались в господарській діяльності ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПОТОК-А" (61050, м. Харків, вул. Юр'ївська, буд. 17, ідент. код 37761627), за період із 01.11.2022 р., по 01.12.2024 р.
Протокольною ухвалою від 07.05.2025 на підставі ч.1 ст.119 ГПК України поновлено відповідачу за зустрічним позовом строк для подання до суду доказів, які долучені останнім до клопотання про долучення доказів (вх.11133 від 07.05.2025); прийнято до розгляду письмові пояснення первісного позивача (вх.№11130 від 07.05.2025); закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.05.2025 о 12:00.
Протокольною ухвалою від 21.05.2025 на підставі ч.2 ст.202 ГПК України відкладено розгляд справи по суті на 04.06.2025 о 12:00.
02.06.2025 від ФОП Мікіши О.А. надійшла до суду заява про про врахування під час судового розгляду справи, обставин які мають преюдиційне значення (вх.№13131).
03.06.2025 від ФОП Мікіши О.А. надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх.№13231).
У зв'язку із великою загрозою обстрілу міста Харкова cудове засідання по справі, яке призначено на 04.06.2025 об 12:00 не відбулось. Ухвалою суду від 04.06.2025 сторін в порядку ст. 120-121 ГПК України було повідомлено, що судове засідання по справі відбудеться 18.06.2025 о 12:45 .
Присутній в судовому засіданні 18.06.2025 представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову - відмовити.
Присутній в судовому засіданні 18.06.2025 представник відповідача за первісним позовом просив відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову присутніх учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.
Приватне підприємство "Поток-А" протягом січня - липня 2022 року перерахувало на користь Фізичної особи-підприємця Мікіши Олександра Анатолійовича грошові кошти в розмірі 465000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями:
- №28 від 27.01.2022 на суму 170 000,00 грн;
- №35 від 03.02.2022 на суму 10 000,00 грн;
- №99 від 09.06.2022 на суму 78 000,00 грн;
- №108 від 17.06.2022 на суму 7000,00 грн;
- №110 від 24.06.2022 на суму 100 000,00 грн;
- №135 від 22.07.2022 на суму 100 000,00 грн.
У вказаних платіжних інструкціях , призначенням платежу вказано: "Безвiдсоткова фiнансова допомога на зворотнiй ocнoвi згiдно Договору №4 вiд 27.01.22 р. Без ПДВ."
Дані обставини також підтверджуються банківською випискою АТ "Райффайзен Банк" за період з 01.01.2022 по 21.11.2024.
Як зазначає первісний позивач, вказані грошові кошти були перераховані на користь Фізичної особи-підприємця Мікіши О.А. за відсутності будь-яких договірних правовідносин. В призначеннях платежів було помилково вказано про договір безвідсоткової позики №4 від 27.01.2022, який між сторонами так і не було укладено.
11.11.2024 Приватним підприємством «Поток-А» було направлено вимогу №18 до фізичної особи-підприємця Мікіши О.А. стосовно повернення безпідставно отриманих грошових коштів, яка залишилась без задоволення, грошові кошти не повернуто. Вимога була отримана ФОП Мікішою О.А. 18.11.2024 (том 1, а.с.9,10).
З огляду на вказані обставини, Приватне підприємство «Поток-А» просить стягнути з відповідача за первісним позовом грошові кошти в розмірі 465 000,00 грн на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки вважає, що грошові кошти були отримані ФОП Мікіша О.А. безпідставно.
Крім того, оскільки грошові кошти були отримані безпідставно з самого початку первісний позивач також просить стягнути з ФОП Мікіші О.А. на підставі ст.625 ЦК України 143295,31 грн інфляційних втрат та 35 652,84 грн 3% річних.
Суд зазначає, що сторони у справі не заперечували щодо обставин неукладення договору безвідсоткової позики №4 від 27.01.2022, згідно з яким були перераховані кошти за платіжними інструкціями №28 від 27.01.2022 на суму 170 000,00 грн; №35 від 03.02.2022 на суму 10 000,00 грн; №99 від 09.06.2022 на суму 78 000,00 грн; №108 від 17.06.2022 на суму 7000,00 грн; 110 від 24.06.2022 на суму 100 000,00 грн; №135 від 22.07.2022 на суму 100 000,00 грн.
Крім того, будь-яких договорів безвідсоткової позики, на підставі яких були здійснені перерахування грошових коштів, що складають предмет первісних позовних вимог ПП «Поток-А», суду під час розгляду даної справи надано не було.
В той же час, первісний відповідач наполягає, що всі вищевказані спірні платежі були здійснені в межах спільної господарської діяльності між ПП «Поток-А» та ФОП Мікішою О.А., що виключає застосування норми статті 1212 ЦК України.
Первісним відповідач зауважує, що всупереч затвердженим правилам здійснення спільної діяльності в межах групи компаній, всі перераховані платежі було здійснено із іншим (відмінним від звичного) цільовим призначенням платежу - безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі, хоча насправді перерахування вказаних коштів, було звичайним перерозподілом.
В той же час, відповідач за первісним позовом ідентифікує платежі, які було здійснено ПП «Поток-А» із цільовим призначенням платежу безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі згідно договору №4 від 27.01.2022, як особливу фінансову операцію розподілу (перерозподіл) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності. Така ідентифікація не передбачає виникнення обов'язку повернення попередньо отриманих грошових коштів.
Заявляючи зустрічний позов у даній справі ФОП Мікіша О.А. вказує, що фактичні обставини справи свідчать про існування між сторонами договірних правовідносин щодо спільної діяльності, а тому просить суд визнати дійсним правочин між Позивачем та Відповідачем, щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності на загальну суму 465 000,00 грн., за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями): №№: 28 від 27 січня 2022 р., 35 від 03 лютого 2022 р., 99 від 09 червня 2022 р., 108 від 17 червня 2022 р., 110 від 24 червня 2022 р., 135 від 22 липня 2022 р., з цільовим призначенням безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі згідно Договору № 4 від 27.01.2022 р.
За твердженням відповідача за первісним позовом Позивач і Відповідач є учасниками взаємопов'язаної групи суб'єктів господарювання, що здійснюють спільну виробничу діяльність із виробництва поліграфічної продукції. Із 1994 року, Микиша Юлія Іллівна (третя особа, що не бере участі у справі) та Ашихіна Марина Олександрівна (керівник Позивача, представник Позивача), ведуть спільну господарську діяльність щодо виробництва та реалізації господарської продукції. Із 2008 року, до цієї діяльності приєднались ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 . Такою господарською продукцією виступає пакування (коробки, пенали) для фармацевтичної продукції та інструкції (вкладиші), групові і ідентифікаційні етикетки для фармацевтичних препаратів. Вказана господарська діяльність, з моменту її заснування здійснюється на умовах розподілу 50% на 50% відсотків. Де 50% належать Микиші Ю.І., Кочергіній К.О., з одного боку і 50% належить Ашихіній М.О., та Ашихіній Н.С. (з іншого боку). Вся зазначена господарська діяльність ведеться із використанням спільного обладнання та нежитлових виробничих приміщень (частини нежитлової будівлі), розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Із 1994 р., вся господарська діяльність пов'язаної групи компаній ведеться через попередньо створених для цього суб'єктів господарювання.
ФОП Мікіша О.А. вважає, що суб'єкти господарювання Позивача та Відповідача належать до однієї групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що підтверджується здійснення господарської діяльності за одним і тим же місцем розташування; співпадіння адрес місцезнаходження юридичних осіб, що входять у групу компаній, в тому числі і Позивача та Відповідача; здійснення одних і тих же самих видів господарської діяльності; здійснення господарської діяльності із використанням одних і тих же засобів виробництва (обладнання, устаткування, пристроїв, механізмів); здійснення господарської діяльності із використанням одного і того самого нежитлового приміщення (частини нежитлової будівлі) розташованої за адресою: м. Харків, вул. Юр'їівська 17); реалізація виробленої господарської продукції одним і тим же самим контрагентам (суб'єктам господарювання); виконання робіт із використанням одних і тих самих найманих працівників.
Таким чином, за твердженням зустрічного позивача, ведення спільної господарської діяльності між Позивачем та Відповідачем (входження до однієї групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання) вказує на те, що всі грошові кошти які були перераховані з поточного рахунку Позивача на поточний рахунок Відповідача, є тими грошовими коштами, які перерозподілялись між суб'єктами господарювання в межах одного спільного бізнесу (групи суб'єктів господарювання). Це в свою чергу означає, що на поточний рахунок Відповідача у справі, Позивач перераховував не свої власні кошти, отримані в результаті його самостійної господарської діяльності, а грошові кошти, які є спільною власністю Позивача і Відповідача у справі.
В зустрічній позовній заяві позивач зазначає, що нормативною підставою для здійснення спірних платежів були положення Глави № 77 Цивільного кодексу України («Спільна діяльність»); Закон України «Про платіжні послуги» № 1591-IX від 30 червня 2021; Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 (діяла на момент проведення банківськими установами вказаних платежів); Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 163 від 29.07.2022 та іншими нормами матеріального права.
Акцентує увагу на тому, що договірне забезпечення спільної діяльності та проведеного на його основі розподілу (перерозподіл) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності (платежі від Позивача на користь Відповідача за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями): № 28 від 27 січня 2022 р., 35 від 03 лютого 2022 р., 99 від 09 червня 2022 р., 108 від 17 червня 2022 р., 110 від 24 червня 2022 р., 135 від 22 липня 2022 р.) не відповідають загальним вимогам дійсності (чинності) правочинів, а саме в частині того, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Враховуючи зазначене, зустрічний позивач, посилаючись на ст.218 ЦК України вважає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо первісного позову.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Позивач ґрунтує свої вимоги на статті 1212 ЦК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).
Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Позивач за первісним позовом у своїх поясненнях неодноразово звертав увагу на те, що ПП Поток-А вже надавало безвідсоткову фінансову допомогу на зворотній основі фізичній особі-підприємцю Мікіші Олександру Анатолійовичу, отримані грошові кошти останній повертав із зазначенням платежів саме як «повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору». Починаючи з листопада 2019 року по грудень 2021 ФО-П Мікіша О.А. отримав безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі на загальну суму 2354000,00 грн., яка була ним вчасно повернута у повному обсязі.
Таким чином позивач за первісним позовом знаючи при перерахуванні коштів ФОП Мікіші О.А. за платіжними інструкціями №28 від 27.01.2022 на суму 170 000,00 грн; №35 від 03.02.2022 на суму 10 000,00 грн; №99 від 09.06.2022 на суму 78 000,00 грн; №108 від 17.06.2022 на суму 7000,00 грн; 110 від 24.06.2022 на суму 100 000,00 грн; №135 від 22.07.2022 на суму 100 000,00 грн., що між ним та відповідачем відсутнє будь-яке договірне зобов'язання свідомо вважав такі дії для нього припустимими та необхідними, тобто, вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків. При цьому слід зазначити, що такі дії по перехуванню грошових коштів ФОП Мікіші О.А. з боку позивача проходили тривалий час, а саме півроку, регулярно, різними сумами. Оскільки позивач не був зобов'язаний перераховувати кошти внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачем, а також будь-яких інших зобов'язань, проте він здійснював ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22.
З огляду на викладене, суд дійшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог за первісним позовом.
Щодо зустрічного позову.
Як зазначалося раніше судом по тексту рішення, ФОП Мікіша О.А. (зустрічний позивач) обґрунтовує позовні вимоги тим, що здійснення спірних платежів здійснювалося в межах спільної господарської діяльності сторін, які є пов'язаними суб'єктами. Фінансова операція розподіл (перерозподіл) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності (платежі від Позивача на користь Відповідача за платіжними інструкціями: №28 від 27.01.2022 на суму 170 000,00 грн; №35 від 03.02.2022 на суму 10 000,00 грн; №99 від 09.06.2022 на суму 78 000,00 грн; №108 від 17.06.2022 на суму 7000,00 грн; 110 від 24.06.2022 на суму 100 000,00 грн; №135 від 22.07.2022 на суму 100 000,00 грн. на суму 110000,00грн; №123 від 06.07.2022 на суму 174000,00грн, було укладено не у тій формі, як того вимагає чинне законодавство України.
У зв'язку з чим, просить визнати дійсним правочин між Позивачем та Відповідачем, щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності на загальну суму 465 000,00 грн., за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями): №№: 28 від 27 січня 2022 р., 35 від 03 лютого 2022 р., 99 від 09 червня 2022 р., 108 від 17 червня 2022 р., 110 від 24 червня 2022 р., 135 від 22 липня 2022 р., з цільовим призначенням безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі згідно Договору № 4 від 27.01.2022 р.
Сторони не заперечують той факт, що договір безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі №4 від 27.01.2022 ніколи не укладався між сторонами.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно із частинами першою та третьою статті 206 ЦК України визначено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 1130 ЦК України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Водночас, відповідно до вимог статті 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
ФОП Мікішою О.А. не надав суду жодного письмового доказу досягнення сторонами згоди щодо вищевказаних істотних умов договору спільної діяльності, а також щодо правил розподілу/перерозподілу прибутку.
Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що спірними платежами сторони здійснювали перерозподіл прибутку між собою, як між пов'язаними суб'єктами господарювання, будь-якими письмовими доказами не підтверджені.
Суд наголошує, що ст.1131 ЦК України передбачено, що Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
Інформацією з листа ГУ ДПС у Харківській області від 27.12.2024 №63006/6/20-40-12-02-12 підтверджується, що ПП «Поток-А» не є учасником договорів управління майном та угод про розподіл продукції (договорів спільної діяльності, розподіл продукції в розумінні ст.1134 ЦК України).
При цьому посилання позивача за зустрічним позовом на укладений між учасником ТОВ "Карат" Ашихною М.О. та учасником ТОВ "Карат" ОСОБА_4 меморандум від 22.02.2022 щодо порядку прийняття рішень між учасниками ТОВ "Карат" суд відхиляє, оскільки меморандум не є ні попереднім договором, ні правочином в розумінні статті 626 ЦК України та статті 182 ГК України, який породжує юридичні наслідки, оскільки не містить волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не містить положень, які б свідчили про набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків його сторін в результаті його підписання. Меморандум від 22.02.2022 не регулює спільну діяльність ФОП Мікіши О.А. та ПП «Поток-А», не визначає жодних істотних умов щодо спільної діяльності ФОП Мікіши О.А. та ПП «Поток-А», оскільки регулює відносини між учасником ТОВ "Карат" Ашихною М.О. та учасником ТОВ "Карат" ОСОБА_4 .
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі статями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, позивачем за зустрічним позовом не надано до суду належних доказів досягнення сторонами згоди щодо вищевказаних істотних умов договору спільної діяльності, а також щодо правил розподілу/перерозподілу прибутку, доказів щодо правил координації спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, прав та обов'язків сторін договору спільної діяльності, правового статусу виділеного для спільної діяльності майна.
За таких обставин, суд вважає зустрічні позовні вимоги ФОП Мікіши О.А. недоведеними та відмовляє у їх задоволенні.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що не підлягають задоволенню як первісний, так і зустрічний позови.
Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд
У задоволенні первісного позову відмовити.
У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "26" червня 2025 р.
Суддя С.Ч. Жельне