вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2061/25
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В. розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» від 17.06.2025 № 072 (вх. № суду 38/25 від 24.06.2025)
про забезпечення позову
у справіГосподарського суду Київської області № 911/2061/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»
простягнення 2441276,69 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
встановив:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» (далі - відповідач) про стягнення 2441276,69 грн. заборгованості
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди майна (оперативна оренда) від 12.03.2021 № 21.14 щодо здійснення орендних платежів за користування орендованим майном у встановлені договором строки.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.06.2025 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження.
Разом з позовною заявою заява Товариство з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» подало до суду заяву від 17.06.2025 № 072 (вх. № суду 38/25 від 24.06.2025) про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» в межах суми 2441276,69 грн., накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа», а також кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми 2441276,69 грн.
В подані заяві позивач зазначає відомий йому розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа», а також наявну інформацію з відкритих джерел про право власності відповідача на рухоме і нерухоме майно згідно наведеного в заяві переліку.
Подана заява мотивована тим, що відповідачем не виконуються зобов'язання за договором оренди та ігноруються будь-які звернення позивача щодо сплати боргу без надання відповідей на листи. Така бездіяльність та протиправна поведінка відповідача негативно впливає на фінансовий стан позивача, оскільки сума заборгованості є значною, чим створюються передумови неможливості виконання позивачем власних грошових зобов'язань перед контрагентами та податкових зобов'язань. Позивач вважає, що ціна позову є досить значною, а зазначені дії з неоплати заборгованості за договором оренди характеризують відповідача як недобросовісного контрагента та дають підстави вважати, що останній може ухилитись від виконання судового рішення, зокрема, шляхом здійснення дій з прихованням належного йому майна (або його реалізації) і грошових коштів та виведення активів з підприємства у тому числі, шляхом витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем або укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо, до ухвалення судового рішення по даній справі, ігноруючи свій обов'язок з погашення заборгованості, тобто діючи недобросовісно, а тому, на думку позивача, не вжиття заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду у даній справі.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1. ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
У Рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Звертаючись з вимогою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» в межах суми 2441276,69 грн. та накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа», а також кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми 2441276,69 грн., позивач не зазначає та не подає жодних доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого заходу до забезпечення позову у даній справі (доказів які б свідчили про витрачання відповідачем коштів не для здійснення розрахунків з заявником, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, реалізації майна чи підготовчих дій до його реалізації, доказів які б свідчили про ліквідацію відповідача тощо) та доказів, що їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, а саме лише припущення та посилання в поданій ним заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення та існування загрози того, що виконання прийнятого господарським судом рішення буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.
В заяві про забезпечення позову позивач зазначає наявну йому інформацію з відкритих джерел про право власності відповідача на рухоме і нерухоме майно згідно наведеного в заяві переліку, серед якого вказано 6 нежитлових приміщень та 13 транспортних засобів, що може свідчить про наявність у власності відповідача майна, за рахунок якого може бути виконане рішення суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог, у випадку відсутності грошових коштів на рахунку відповідача.
З огляду на вищезазначене, дослідивши подані позивачем докази, здійснивши оцінку обґрунтованості його доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд, відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» від 17.06.2025 № 072 (вх. № суду 38/25 від 24.06.2025) про забезпечення позову.
Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 136-140, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» від 17.06.2025 № 072 (вх. № суду 38/25 від 24.06.2025) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» в межах суми 2441276,69 грн. та накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа», а також кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми 2441276,69 грн. відмовити.
Дана ухвала набирає законної сили у строк та в порядку передбачених ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Суддя Ю.В. Подоляк