вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" травня 2025 р. м. Київ
Справа № 911/3320/24
Господарський суд Київської області у складі:
cудді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ШАЛІМОВА 59» до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТ ПРОПЕРТІ ГРУП» про стягнення 269 627,32грн, за участі представників від:
позивача - Павлішина Н.В. (ордер АІ №1767097 від 10.12.2024);
відповідача - Дяковський О.С. (ордер СВ №1113462 від 16.01.2025)
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ШАЛІМОВА 59» (далі - позивач, ОСББ «Шалімова 59») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТ ПРОПЕРТІ ГРУП» (далі - відповідач, ТОВ «Ріелт Проперті Груп») про стягнення 269 627,32грн боргу по оплаті внесків на утримання багатоквартирного будинку за період з листопада 2021 року по листопад 2024 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач є власником нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку, розташованому в с.Софіївська Борщагівка по вул. Академіка Шалімова, 59, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, однак, не виконує свого обов'язку, визначеного статутом та рішеннями загальних зборів ОСББ, зі сплати внесків співвласників на відшкодування витрат на утримання багатоквартирного будинку в установлені строки (т.1 а.с.1-4).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2024 судом відкрито провадження у справі за відповідним позовом, відмовлено у задоволенні клопотання ОСББ «Шалімова 59» про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 20.01.2025 о 15:30, визнано явку сторін обов'язковою, а також встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позов (т.1 а.с.128-130).
Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету представника позивача -Павлішиної Н.В. та відповідача 27.12.2024 о 20:30, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (т.1 а.с.131-132).
Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), є видом судового рішення.
В силу п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Поряд з цим, абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України установлено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Окрім того, ч.7 ст.242 ГПК України визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою сторонам наступного робочого дня - 30.12.2024 (оскільки 28-29.12.2024 неробочі дні).
16.01.2024 відповідач, з пропущенням встановленого судом строку, через систему «Електронний суд» подав відзив на позов, у якому просить у задоволенні позову відмовити (т.1 а.с.133-136).
Відхиляючи заявлені вимоги відповідач посилається на те, що:
- строк виконання зобов'язання зі сплати членських внесків не настав, оскільки він не отримував рішень зборів про встановлення внесків на утримання будинку та прибудинкової території, про їх розмір та строки оплати; про відповідні збори його не повідомлено;
- належне відповідачу на праві власності майно передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАП СЕРВІС» за договором в строкове управління для його обслуговування в інтересах відповідача.
Окрім того, до тексту поданого відзиву включено клопотання про поновлення строку для його подання, в обґрунтування якого, відповідач посилається на те, що керівник відповідача на підставі наказу від 01.04.2022 №003-К у період з 01.04.2022 по 13.01.2025 перебував у відпустці без збереження заробітної плати, що не уможливлювало надання представнику повноважень на представництво інтересів відповідача у суді.
Аналогічного змісту обґрунтування для поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву викладені у заяві відповідача, яка надійшла до суду 20.01.2025 через систему «Електронний суд» (т.1 а.с.144-145).
20.01.2025 від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, з посиланням на не виконання позивачем обов'язку зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІТС (т.1 а.с.151-153).
Окрім того, у підготовчому засіданні позивачем подано клопотання про витребування доказів - протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку від 03.09.2021, 30.09.2021 (т.1 а.с.155).
20.01.2025 судом прийнято ухвали, занесені до протоколу підготовчого засідання (т.1 а.с.157-159), якими: продовжено строк для подання відзиву та прийнято його; на підставі ч.4 ст.166, ч.4 ст.167 ГПК України встановлені строки для подання сторонами відповіді на відзив та заперечення.
Строк для подання відзиву на позов продовжено судом з власної ініціативи відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України, враховуючи обставини пропущення такого строку, вказані у заяві відповідача, а також те, що судом встановлено мінімальний строк для подання відзиву, який в силу ч.8 ст.165 ГПК України, не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Також судом враховано, що позивач не заперечував щодо прийняття відповідного відзиву та не вказував на те, що прийняття відзиву на позов, який подано з пропущенням встановленого строку, буде порушувати його права.
При цьому, під час розгляду даної справи ухвалою Господарського суду Київської області від 20.01.2025 позовну заяву залишено без руху (т.1 а.с.161-163), а ухвалою Господарського суду Київської області від 28.01.2025 (т.1 а.с.194-195), враховуючи усунення недоліків, продовжено розгляд справи, призначено проведення підготовчого засідання на 10.02.2025 о 16:00, визнано явку сторін в засідання обов'язковою.
Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету сторін 28.01.2025 о 22:30, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (т.1 а.с.196-197).
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду через систему «Електронний суд» з дотриманням встановленого строку - 27.01.2025 (т.1 а.с.173-176), позивач підтримує заявлені вимоги та вказує, що:
- позивач повідомляв відповідача про призначення зборів на 18.12.2021 шляхом направлення йому відповідного повідомлення; крім того, позивач повідомляв відповідача про наявну заборгованість зі сплати внесків шляхом направлення йому претензії від 17.12.2021;
- відповідач обізнаний про порядок та розмір сплати внесків, оскільки керівник відповідача - директор Джабраілов Рашад голосував за таке рішення загальних зборів від 18.12.2021;
- обов'язок зі сплати внесків покладається на власників нерухомого майна (нежитлового приміщення) у багатоквартирному житловому будинку, оскільки такі особи одночасно являються співвласниками спільного майна, що породжує у них обов'язок з утримання такого майна.
05.02.2025, з порушення встановленого судом строку, від відповідача надійшли заперечення (т.1 а.с.198-199), у яких, відповідач фактично посилається на ті самі обставини, за яких просив у позові відмовити. Також у відповідній заяві по суті відповідач поставив запитання позивачу на підставі ст.90 ГПК України.
10.02.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказу - протоколу №1 від 24.07.2021 установчих зборів ОСББ «Шалімова 59», проведених 10.07.2021 (т.1 а.с.203).
10.02.2025 відповідачем подана заява щодо продовження строку на подання заперечень на відповідь на відзив. В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на те, що відповідь на відзив разом із новими доказами виявлені ним лише 04.02.2025 (т.1 а.с.209).
Ухвалами від 10.02.2025, які занесені до протоколу підготовчого засідання (т.1 а.с.210-213), судом: продовжено строк для подання заперечення та прийнято їх; клопотання позивача про витребування доказів залишено без розгляду; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а у підготовчому засіданні оголошено перерву до 16:00 04.03.2025.
Строк для подання заперечень продовжено судом відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України, враховуючи: незначне пропущення відповідачем встановленого судом строку - всього на 2 дні; відсутність заперечень позивача щодо прийняття відповідної заяви по суті відповідача.
Клопотання про витребування доказів судом залишено без розгляду, оскільки докази, які позивач просив суд витребувати, фактично отримані ОСББ «Шалімова 59» самостійно, а тому підстав для їх витребування судом немає.
Строк підготовчого провадження судом продовжено на підставі ч.3 ст.177 ГПК України, оскільки це необхідно для забезпечення учасникам справи реалізації їх процесуальних прав та вирішенні всіх питань, визначених ч.2 ст.182 ГПК України, які необхідні для повного та об'єктивного вирішення спору.
У підготовчому засіданні оголошено перерву на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, враховуючи клопотання позивача про надання строку для врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди, а також для надання доказів направлення відповідачу доказів, поданих разом із клопотанням від 10.02.2025.
26.02.2025 від позивача надійшло клопотання з доказами направлення відповідачу доказів, наданих із клопотанням від 10.02.2025. У поданому клопотанні позивач зазначає, що такі документи не могли бути подані у строк, визначений ч.2 ст.80 ГПК України, оскільки на момент подання позову в розпорядженні позивача відповідні докази не перебували та отримані ним лише в процесі розгляду справи (т.1 а.с.215-216).
04.03.2025 від відповідача надійшла заява про надання часу для укладення мирової угоди (т.1 а.с.225) щодо задоволення якоъ в підготовчому засіданні не заперечував позивач.
Ухвалами від 04.03.2025, які занесені до протоколу підготовчого засідання: задоволено клопотання позивача та прийнято докази, подані разом із клопотанням від 10.02.2025; у підготовчому засіданні оголошено перерву до 14:30 26.03.2025 (т.1 а.с.226-227).
Задовольняючи клопотання позивача та приймаючи відповідні докази, суд виходив з того, що відповідні докази одержані позивачем вже після закінчення строку, встановленого ч.2 ст.80 ГПК України, - після подання позову.
Перерва в підготовчому засіданні оголошена судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, оскільки судом не завершено всі необхідні дії для підготовки справи до судового розгляду по суті, а також враховуючи намір сторін врегулювати спір самостійно. При цьому, позивач підтвердив намагання сторін врегулювати спір шляхом укладання мирової угоди.
Ухвалою від 26.03.2025, яка занесена до протоколу (т.1 а.с.229-230), судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2025 о 14:30.
Підготовче провадження закрито у відповідності з п.3 ч.1 ст.185 ГПК України, у зв'язку із виконанням завдань підготовчого провадження.
В судовому засіданні 16.04.2025 розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово сторін та ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 16:00 12.05.2025 (т.1 а.с.232-233).
07.05.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про застосування позовної давності (т.1 а.с.235-236).
09.05.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення, у яких відповідач посилається на те, що через настання форс-мажорних обставин ТОВ «Ріелт Проперті Груп» своєї господарської діяльності не здійснювало (т.2 а.с.1-2).
12.05.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання про застосування строків, у яких позивач повідомляє, що строк позовної давності за заявленими вимогами не пропущений, оскільки такий строк продовжуються на строк дії карантину та зупиняється на строк дії воєнного стану (т.2 а.с.8).
Також, 12.05.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення на спростування доводів відповідача щодо настання для нього форс-мажорних обставин. У відповідних поясненнях позивач повідомляє, що лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який відповідач посилається, не є доказом настання для відповідача форс-мажорних обставин, а інші докази, які б заважали відповідачу сплатити внески у визначеному розмірі та у встановлений строк, не надані (т.2 а.с.12-13).
Ухвалами від 12.05.2025, що занесені до протоколу (т.2 а.с.17-19), судом: на підставі ч.5 ст.161 ГПК України прийняті пояснення позивача та відповідача, оскільки вони стосувалися окремого питання - настання для відповідача форс-мажорних обставин; в судовому засіданні на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошено перерву до 16:40 15.05.2025, у т.ч. враховуючи клопотання відповідача, підтримане позивачем, щодо підготовки до судових дебатів.
14.05.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких у письмовій формі викладено виступ у судових дебатах.
14.05.2025 відповідач подав клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу на 99% від заявленої суми.
15.05.2025 позивачем подано заяву про відшкодування судових витрат у розмірі 15 000грн (т.2 а.с.26-28).
В судовому засідання представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.
Як вбачається з інформаційної довідки №348876158 від 03.10.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Шалімова академіка, буд. 59, відповідач є власником дев'ятнадцяти об'єктів - нежитлових приміщень: №239 загальною площею 45м2; №240 загальною площею 90,2м2; №241 загальною площею 38,9м2; №242 загальною площею 33,5м2; №243 загальною площею 36,3м2; №244 загальною площею 52,5м2; №245 загальною площею 62,3м2; №246 загальною площею 56,1м2; №247 загальною площею 28,7м2; №248 загальною площею 49,2м2; №249 загальною площею 70,2м2; №296 загальною площею 42,5м2; №297 загальною площею 53,9м2; №298 загальною площею 50,9м2; №299 загальною площею 40,3м2; №300 загальною площею 55,9м2; №301 загальною площею 48,6м2; №302 загальною площею 62,8м2; №303 загальною площею 42,6м2 (т.1 а.с.14-19, 85-86).
Рішенням від 24.07.2021 №1 установчих зборів ОСББ «Шалімова 59», зафіксованого протоколом, вирішено, зокрема: створити ОСББ «Шалімова 59» за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Шалімова академіка, буд. 59; уповноважено голову установчих зборів ОСББ «Шалімова 59» ОСОБА_1 подати всі необхідні документи для проведення державної реєстрації ОСББ «Шалімова 59» та його статуту (т.1 а.с.204-206).
Відповідно до рішення від 24.07.2021, прийнятого на засіданні правління ОССБ «Шалімова 59», яке зафіксовано у протоколі, головою правління ОСББ «Шалімова 59» обрано ОСОБА_1 (т.1 а.с.207-208).
07.09.2021 проведено державну реєстрацію юридичної особи - ОСББ «Шалімова 59» (ідентифікаційний код 44537463), про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1010391020000000299 (т.1 а.с.7-11).
Згідно з п.11 розд.ІІІ статуту ОСББ «Шалімова 59» (далі - статут; т.1 а.с.31-38), рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. При цьому, як визначено даним пунктом, співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями, документами та за власний рахунок робити з них копії та виписки.
До виключної компетенції загальних зборів, як передбачено п.3 розд.ІІІ статуту, належить зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Джерелами фінансування є кошти об'єднання, які складаються, у т.ч., з внесків і платежів співвласників (п.1 розд.IV статуту). Пунктом 2 вказаного розділу визначено, що: сплата встановлених загальними зборами об'єднання внесків і платежів, у тому числі, відрахувань до ремонтного, резервного та інших фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об'єднання, є обов'язковою для всіх співвласників; частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності; порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі, відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та статуту.
В силу п.2 розд.V статуту співвласники зобов'язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Пунктом 2 рішення від 15.10.2021 №1 загальних зборів ОСББ «Шалімова 59», оформленого протоколом (т.1 а.с.22-25), затверджено: кошторис об'єднання на 2021 рік (листопад-грудень), розмір та порядок сплати щомісячних членських внесків та платежів. Зокрема, з 01.11.2021 щомісячний розмір обов'язкових внесків співвласників на відшкодування витрат на управління багатоквартирного будинку (витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку, ремонтний та резервний фонд) затверджений у розмірі 9,70грн за м2 загальної площі згідно додатку №1 до протоколу; сплата внесків здійснюється щомісячно в термін до 20 числа поточного місяця на рахунок об'єднання (т.1 а.с.22-25). Крім того, п.6 зазначеного рішення вирішено відмовитися з 01.11.2021 від послуг ТОВ «Софіївське житло» з утримання будинку та прибудинкової території.
В подальшому, на підставі п.3 рішення від 04.01.2022 №2 загальних зборів ОСББ «Шалімова 59», оформленого протоколом (т.1 а.с.26-30), з 01.01.2022 змінено щомісячний розмір обов'язкових внесків співвласників та визначено його на рівні 9,80грн за м2. При цьому, строк оплати - до 20 числа поточного місяця - залишено без змін (т.1 а.с.26-30).
З додатку до протоколу загальних зборів ОСББ «Шалімова 59» - листа опитування вбачається, що директор відповідача - Джабраілов Рашад голосував «за» затвердження кошторису на 2022 рік, визначення розміру та строку оплати щомісячного внеску у розмірі 9,80грн за м2 на управління багатоквартирним будинком (т.1 а.с.186-187).
Доказів визнання недійсними відповідних рішень загальних зборів не надано.
Для здійснення сплати внесків на утримання будинку за період з листопада 2021 року по листопад 2024 року, як вказує позивач, ним виставлено відповідачу рахунки на оплату від: 01.12.2021 №1 на суму 9 315,88грн за листопад 2021 року (т.1 а.с.41); 01.01.2022 №2 на суму 9 315,88грн за грудень 2021 року (т.1 а.с.42); 01.02.2022 №3 на суму 9 411,92грн за січень 2022 року (т.1 а.с.43); 01.03.2022 №4 на суму 9 411,92грн за лютий 2022 року (т.1 а.с.43, зворот); 01.04.2022 №5 на суму 9 411,92грн за березень 2022 року (т.1 а.с.44); 01.05.2022 №6 на суму 9 411,92грн за квітень 2022 року (т.1 а.с.44, зворот); 01.06.2022 №7 на суму 9 411,92грн за травень 2022 року (т.1 а.с.45); 01.07.2022 №8 на суму 9 411,92грн за червень 2022 року (т.1 а.с.45, зворот); 01.08.2022 №9 на суму 9 411,92грн за липень 2022 року (т.1 а.с.46); 01.09.2022 №10 на суму 9 411,92грн за серпень 2022 року (т.1 а.с.46, зворот); 01.10.2022 №11 на суму 9 411,92грн за вересень 2022 року (т.1 а.с.47); 01.11.2022 №12 на суму 9 411,92грн за жовтень 2022 року (т.1 а.с.47, зворот); 01.12.2022 №13 на суму 9 411,92грн за листопад 2022 року (т.1 а.с.48); 01.01.2023 №14 на суму 9 411,92грн за грудень 2022 року (т.1 а.с.48, зворот); 01.02.2023 №15 на суму 9 411,92грн за січень 2023 року (т.1 а.с.49); 01.03.2023 №16 на суму 9 411,92грн за лютий 2023 року (т.1 а.с.50); 01.04.2023 №17 на суму 9 411,92грн за березень 2023 року (т.1 а.с.51); 01.05.2023 №18 на суму 9 411,92грн за квітень 2023 року (т.1 а.с.52); 01.06.2023 №19 на суму 9 411,92грн за травень 2023 року (т.1 а.с.53); 01.07.2023 №30 на суму 9 411,92грн за червень 2023 року (т.1 а.с.104); 01.08.2023 №31 на суму 9 411,92грн за липень 2023 року (т.1 а.с.105); 01.09.2023 №32 на суму 9 411,92грн за серпень 2023 року (т.1 а.с.106); 01.10.2023 №33 на суму 9 411,92грн за вересень 2023 року (т.1 а.с.107); 01.11.2023 №34 на суму 9 411,92грн за жовтень 2023 року (т.1 а.с.108); 01.12.2023 №35 на суму 9 411,92грн за листопад 2023 року (т.1 а.с.109); 01.01.2024 №36 на суму 9 411,92грн за грудень 2023 року (т.1 а.с.110); 01.02.2024 №37 на суму 9 411,92грн за січень 2024 року (т.1 а.с.111); 01.03.2024 №20 на суму 6 285,64грн за лютий 2024 року (т.1 а.с.112); 01.04.2024 №21 на суму 9 411,92грн за березень 2024 року (т.1 а.с.113); 01.05.2024 №22 на суму 9 411,92грн за квітень 2024 року (т.1 а.с.114); 01.06.2024 №23 на суму 9 411,92грн за травень 2024 року (т.1 а.с.115); 01.07.2024 №24 на суму 9 411,92грн за червень 2024 року (т.1 а.с.54); 01.08.2024 №25 на суму 9 411,92грн за липень 2024 року (т.1 а.с.55); 01.09.2024 №26 на суму 9 411,92грн за серпень 2024 року (т.1 а.с.56); 01.10.2024 №27 на суму 9 411,92грн за вересень 2024 року (т.1 а.с.57); 01.11.2024 №28 на суму 9 411,92грн за жовтень 2024 року (т.1 а.с.58); 01.12.2024 №29 на суму 9 411,92грн за листопад 2024 року (т.1 а.с.59). Доказів направлення/вручення рахунків відповідачу безпосередньо після їх виставлення позивачем не надано. Однак, такі рахунки направлені відповідачу разом із позовною заявою - доставлені до електронного кабінету відповідача, про що свідчить квитанція №2228864 від 10.12.2024 (а.с.62) та із заявою про усунення недоліків, що підтверджується квитанцію №2346410 від 26.12.2024 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС (т.1 а.с.125-126)
Відповідач зобов'язання з оплати внесків за період з листопада 2021 року по листопад 2024 року виконав частково, сплативши 78 421,64грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме від:
27.06.2023 №134 на суму 5 521,32грн з призначенням платежу: «внески на утримання будинку за 06.2023-08.2023» (т.1 а.с.87);
30.08.2023 №659 на суму 5 865,66грн з призначенням платежу: «рахунок №1 від 01 липня 2023» (т.1 а.с.88);
14.08.2023 №640 на суму 4 000грн з призначенням платежу: «рахунок №1 від 01 липня 2023» (т.1 а.с.89);
10.10.2023 №696 на суму 5 000грн з призначенням платежу: «рахунок №1 від 31 липня 2023» (т.1 а.с.90);
10.10.2023 №697 на суму 7 000грн з призначенням платежу: «рахунок №1 від 31 липня 2023» (т.1 а.с.91);
12.10.2023 №707 на суму 5 000грн з призначенням платежу: «рахунок №2 від 31 серпня 2023» (т.1 а.с.92);
08.11.2023 №760 на суму 3 386,98грн з призначенням платежу: «рахунок №1 від 31 липня 2023» (т.1 а.с.93);
07.12.2023 №813 на суму 9 411,92грн з призначенням платежу: «рахунок №4 від 01.10.2023» (т.1 а.с.94);
04.04.2024 №512009416. на суму 9 411,92грн з призначенням платежу: «рахунок №1 від 01.02.2024» (т.1 а.с.95);
02.05.2024 №512009446. на суму 5 000грн з призначенням платежу: «рахунок №1-12 від 01 грудня 2023» (т.1 а.с.96);
19.09.2024 №512009671. на суму 9 411,92грн з призначенням платежу «рахунок №2 від 01.01.2023» (т.1 а.с.97);
24.10.2024 №512009742. на суму 9 411,92грн з призначенням платежу: «рахунок №1 від 01.02.2024» (т.1 а.с.98).
Відповідно до претензії-попередження про заборгованість від 17.12.2021 №10 позивач вимагав від відповідача сплатити борг з внесків на утримання будинку та прибудинкової території за листопад 2021 року у розмірі 5 914,09грн (т.1 а.с.182-184). На підтвердження направлення вказаної претензії позивач надав скріншот направлення її на електронну адресу -«h.rayuf@gmail.com» (т.1 а.с.185). При цьому, вказана електронна адреса відповідає офіційній адресі, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в графі «інформація для здійснення зв'язку».
Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач вказує на наявність у відповідача боргу у розмірі 269627,32грн з оплати внесків на утримання багатоквартирного будинку за період з 01.11.2022 по 30.11.2024.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку здійснити сплату внесків на відшкодування витрат на управління багатоквартирного будинку.
Заявлені вимоги є мотивованими з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку; спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частиною 1 ст.385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Отже, відповідач, який є власником нежитлових приміщень у відповідному будинку, є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку, у якому створено ОСББ «Щалімова 59», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон №417-VIII).
Відповідно до п.п.1, 2, 5, 6, 8 ст.1 Закону №417-VIII надано наступні визначення:
- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири; у багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;
- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
- співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;
- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;
- управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Пунктом 5 ч.1 ст.7 Закону №417-VIII визначено, що співвласники зобов'язані виконувати рішення зборів співвласників. Частиною 2 цієї статті передбачено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Крім того, ч.1 ст.322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відповідач, як власник відповідних нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, є співвласником спільного майна такого будинку, у т.ч. конструкцій будинку, допоміжних приміщень багатоквартирного будинку (колясочних, комор, сміттєкамер, горищ, підвалів, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних і технічних приміщень), обладнання будинку тощо, а отже, як співвласник такого майна, має нести витрати на його утримання.
Як визначено ч.1 ст.9 Закону №417-VIII: управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками; за рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
При цьому, як визначено ч.3 ст.12 Закону №417-VIII, невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон №2866-III).
Згідно з ч.4 ст.4 Закону №2866-III основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
В силу ст.10 Закону №2866-III: вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників: рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників; рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.
Окрім того, ст.16 Закону №2866-III визначає право об'єднання відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.12 Закону №2866-III передбачено, що: управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління; за рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.
Рішенням загальних зборів ОСББ «Шалімова 59» від 15.10.2021, яке зафіксовано у протоколі №1 загальних зборів ОСББ «Шалімова 59», проведених 30.09.2021, вирішено передати функції управління будинком асоціації, однак здійснення внесків співвласниками, як визначено рішенням по п.2 порядку денного відповідних зборів, здійснюється на рахунок об'єднання.
Статтею 15 Закону №2866-III установлено, що співвласник зобов'язаний, зокрема: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Згідно зі ст.17 Закону №2866-III, для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків, об'єднання має право, зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч.1 ст.20 Закону №2866-III).
Отже, для відповідача як співвласника багатоквартирного будинку, прийняття рішення компетентним органом - загальними зборами об'єднання щодо встановлення розміру внесків на відшкодування витрат на управлення багатоквартирним будинком, строків та порядку оплати є підставою для виникнення відповідного обов'язку - сплачувати такі внески в установлених порядку, розмірі та строк. При цьому, відповідач як співвласник, який наділений правом брати безпосередню участь у прийнятті таких рішень, у встановленому порядку реалізував відповідне право, тому його твердження про те, що йому не відомо про відповідне рішення щодо встановлення внеску спростовується зібраними у справі доказами.
Окрім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на не отримання рахунків на оплату, оскільки це спростовується доказами оплати внесків з посиланням у графі «призначення платежу» на рахунки позивача. Таким чином, підстав у суду вважати, що принаймні рахунки, на які відповідач посилався у графі «призначення платежу», ним отримані. Також, слід зазначити, що строк виконання зобов'язання з оплати внесків у даному випадку рішенням загальних зборів ОСББ «Шалімова 59» встановлений саме до певної календарної дати місяця, отже, початок перебігу строку для оплати не пов'язується із отриманням рахунків. При цьому, зобов'язання з оплати відповідних внесків відповідач, якому відомо про встановлений розмір відповідного платежу та площу його нерухомого майна, міг виконати і без отримання таких рахунків, розрахувавши платіж самостійно та сплативши його на реквізити рахунку для оплати, які відомі відповідачу про що свідчать його платежі.
Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку боргу у розмірі 296627,32грн за внесками, суд констатує, що такий розрахунок виконаний з урахуванням площі нежитлових приміщень, які перебувають у власності відповідача, встановленого загальними зборами розміру внеску, заявленого періоду нарахування - з листопада 2021 року по листопад 2024 року, часткової оплати та є арифметично вірним.
Посилання відповідача на пропущення позивачем позовної давності за вимогами про стягнення внесків є безпідставними, з урахуванням наступного.
Так, згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В силу ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач, вказуючи, що позовна давність позивачем пропущена за вимогами про стягненням внесків за період з 01.11.2021 по 31.12.2021 у розмірі 18 631,76грн, посилається на те, що відповідний строк станом на момент звернення до суду з позовом закінчився.
Водночас, з такими твердженнями відповідача суд не погоджується, враховуючи наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на всій території установлено карантин, який неодноразово продовжувалась численними постановами Кабінету Міністрів України.
Поряд з цим, до закінчення карантину Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами і триває на момент розгляду справи.
При цьому, п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений, зокрема, ст.258 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Окрім того, у відповідності з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, позовна давність за вимогами про стягнення внесків за період з 01.11.2021 по 31.12.2021 тривалістю в 3 роки продовжила свою дію на строк дії карантину, який тривав до 30.06.2023, а наразі такий строк зупинено на строк дії воєнного стану, що на момент звернення до суду з позовною заявою триває.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що у даній справі позовна давність позивачем пропущена за заявленими вимогами.
Також, суд вважає недоведеним посилання відповідача на настання для нього форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, з огляду на таке.
Під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) слід розуміти надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Відповідно до ч.1 ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю; сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Торгова-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
Вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів; кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (правовий висновок наведений в постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №906/540/22 (п. 80); від 09.07.2024 у справі №910/11718/22 (п.9.39)).
Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажору встановлюється судом з урахуванням обставин справи, які встановлені на підставі оцінки у сукупності зібраних доказів.
Підпунктами 1-3 ч.1 ст.237 ГПК України установлено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Наявність чи відсутність обставин (фактів), якими сторони обґрунтовують свої вимоги або заперечують проти таких вимог встановлюються судом на підставі доказів, подання яких є обов'язком сторони, яка посилається на відповідні обставини.
Згідно з ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи.
Отже, саме ТОВ «Ріелт Проперті Груп» має довести наявність відповідних обставин, що дійсно перешкоджали виконати відповідний обов'язок.
Окрім того, слід зазначити, що відповідні зобов'язання відповідача щодо оплати внесків на утримання багатоквартирного будинку є за своєю суттю грошовим.
Як визначено ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оскільки доказів оплати боргу відповідач не надав, у т.ч. під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 269 627,32грн заборгованості зі сплати внесків на відшкодування витрат на утримання багатоквартирного будинку є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, суд враховує, що позивач при поданні позову сплатив судовий збір понад встановлений розмір (4 044,41грн), оскільки не взяв до уваги те, що, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Фактично з поданої позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 3 235,53грн (269 627,32:100*1,5*0,8).
Отже, позивачу за рахунок відповідача, враховуючи задоволення позову у повному обсязі підлягає відшкодуванню 3 235,53грн судового збору.
В силу ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у визначених відповідною нормою випадках.
Клопотань про повернення частини сплаченого судового збору позивач до прийняття рішення у справі не подавав, отже, відповідне питання судом не вирішується під час прийняття рішення.
До проведення судових дебатів, позивачем подано заяву про розподіл судових витрат (включена до змісту позовної заяви, клопотання про долучення доказів), з доданням до них доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, які подані у строк, визначений ч.8 ст.129 ГПК України, та наданням доказів направлення їх копій відповідачу (т.1 а.с.3; т.2 а.с.26-28).
У таких заявах позивач просить суд стягнути з відповідача 15 000грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляді справи.
Суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.
Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, що установлено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.
Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідний порядок застосування визначений постановою Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі №910/13060/21, 17.01.2023 у справі №922/4812/21, 09.01.2024 у справі №922/1253/23, 17.01.2024 у справі №910/2158/23, а також додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, 27.02.2024 №922/1075/23, 16.09.2024 №922/3611/23, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
В силу ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У першій заяві по суті позові позивач повідомив, що його витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції будуть становлять 15 000грн (т.1 а.с.3), а до закінчення судових дебатів позивач подав докази понесення таких витрат.
Так, у підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані наступні докази:
- договір від 23.10.2024 б/н про надання правової допомоги, укладений між позивачем (далі - замовник/клієнт) та адвокатським бюро «Павлішиної Надії» (далі - виконавець, АБ) (т.2 а.с.34; далі - договір);
- ордер АІ №1767097 від 10.12.2024, виданий АБ на надання правничої (правової допомоги) адвокатом Павлішиною Н.В. позивачу в Господарському суду Київської області (т.1 а.с.60).
- рахунок на оплату від 15.11.2024 №15/11-2024 на суму 15 000грн (т.2 а.с.35);
- акт від 15.05.2025 про прийняття-передачу наданих послуг на суму 15 000грн (т.2 а.с.31);
- платіжна інструкція від 19.11.2024 №922 на суму 15 000грн (т.2 а.с.29).
Так, відповідно до п.1.1 договору, виконавець бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник - оплатити замовлення в порядку та строки, обумовлені сторонами.
Згідно з п.1.2 договору виконавець відповідно до узгоджених сторонами доручень: надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту його інтересів в Господарському суді Київської області за позовом клієнта до ТОВ «Ріелт Проперті Груп»; виступає в якості представника клієнта в Господарському суді Київської області, в якому він має статус позивача за позовом клієнта до ТОВ «Ріелт Проперті Груп», з наданням виконавцю усіх повноважень, що передбачені процесуальним законодавством України для представника, без жодних обмежень; направляє адвокатські запити, збирає докази, виконує інші повноваження задля досягнення мети, що відображена у цьому договорі.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 (п.2.1 договору).
Пунктами 3.1 3.2, 3.4 договору визначено, що: за правову допомогу, передбачену п.1.2 договору, замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 15 000грн із розрахунку 1 200грн за одну годину роботи адвоката; перелік послуг із зазначенням витраченого часу на кожну послугу та вартість послуг зазначається в акті прийняття-передачі наданих послуг; клієнт здійснює попередню оплату послуг виконавця в розмірі, зазначеному у пункті 3.1 цього договору, протягом 3-х днів з моменту підписання цього договору згідно рахунку; за результатами надання послуг за цим договором сторони підписують акт прийняття-передачі наданих послуг (п.3.4 договору).
Для здійснення попередньої оплати виконавцем виставлений відповідачу рахунок на оплату від 15.11.2024 №15/11-2024 на суму 15 000грн.
Згідно акту від 15.05.2025 про прийняття-передачу наданих послуг АБ надало, а клієнт отримав послуги на загальну суму 15 000грн, а саме:
- направлення адвокатського запиту, збирання доказів - 1,5год, загальна вартість 1800грн;
- аналіз документів, підготовка позовної заяви - 2год, загальна вартість 2 400грн;
- підготовка відповіді на відзив - 1год, загальна вартість 1 200грн;
- підготовка заперечення на клопотання, підготовка додаткових письмових пояснень - 0,5год загальна вартість 600грн;
- підготовка клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу - 0,5год, загальна вартість 600грн;
- участь адвоката в засіданнях 20.01.2025, 10.02.2025, 04.03.2025, 26.03.2025, 16.04.2025, 12.05.2025, 15.05.2025, загальна вартість 8 400грн.
Відповідні послуги оплачені позивачем, про що свідчить платіжна інструкція від 19.11.2024 №922 на суму 15 000грн.
У вирішенні питання щодо відшкодування позивачу відповідних витрат у розмірі 15 000грн, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.
Як визначено ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст.126 ГПК України унормовано, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, у розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, ціною позову та значенням її для сторін. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі №902/519/18, 21.01.2020 у справі №903/390/18, 21.01.2020 у справі №916/2982/16, 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, 03.04.2024 у справі №915/436/23, 30.04.2024 у справі №914/1508/23, додаткових постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21, 24.09.2024 у справі №910/13177/23, 23.10.2024 у справі №910/6224/23).
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У п.п.19, 20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Як зазначено в постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, додаткових постановах Верховного Суду від 23.07.2023 у справі № 924/746/22, 21.06.2023 у справі №908/3387/21, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №906/432/19, 21.02.2023 у справі №4/40/5022-387/2012, 02.03.2023 у справі №910/1864/21, 19.09.2023 у справі №905/1191/21, 06.11.2023 у справі №938/466/21; додаткові постанови Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №910/3567/23, 05.03.2024 у справі №916/2266/22, 18.06.2024 у справі №910/466/22, 08.10.2024 у справі №907/878/23, 31.10.2024 у справі №912/2308/23, 13.03.2025 у справі №910/18717/23, 29.04.2025 у справі №910/2697/24).
У постанові Верховного Суду від 01.05.2025 у справі №910/9107/20 викладено висновок, відповідно до якого вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд вказав, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат; суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, 16.11.2022 у справі №922/1964/21; постанови Верховного Суду 16.11.2022 у справі №922/1964/21, 27.02.2024 у справі №916/2239/22, 05.03.2024 №912/3432/23, 15.05.2024 у справі №922/2738/21, 15.04.2025 у справі №910/6138/24; додаткові постанови Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, 12.07.2024 у справі №913/205/23).
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч.5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.
Як роз'яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5,6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №911/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У даній справі відповідач - ТОВ «Ріелт Проперті Груп» скористалось своїм правом та подало клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якому, зокрема, вказує на неспівмірність розміру таких витрат та вважає, що співмірним є лише 1% від заявленої суми витрат до якого просить зменшити розмір відповідних витрат, що фактично становить 150грн (15000:100*(100-99)).
Однак, відповідач не надав жодного доказу про те, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є співмірним саме 150грн, що є явно заниженим.
Разом з тим, суд частково погоджується з тим, що витрати позивача на оплату таких послуг у заявленому розмірі не є дійсно необхідними, а розмір витрат на професійну допомогу не є співмірним із обсягом наданих послуг, складністю виконаної роботи та справи.
Так, як вбачається з акту про прийняття-передачу наданих послуг,до нього окремо включені послуги, з визначенням часу щодо кожної окремо, а саме: направлення адвокатського запиту, збирання доказів та аналіз документів. Разом з тим, суд вважає неможливим покладення на відповідача витрат на оплату відповідних послуг у повному обсязі, оскільки, вивчення, зібрання, підготовка документів, які долучаються до заяви по суті справи (позовної заяви) не є самостійними послугами, витрати на які можна віднести до судових витрат, оскільки надання відповідних послуг самостійно без складання та подання до суду позовної заяви, не можна вважати правовою допомогою в суді. Фактично відповідні, вказані у акті, як самостійні послуги, є складовою (етапом) послуги з подання позовної заяви до суду, для надання якої необхідно провести збір доказів та наявних у позивача документів, скласти позовну заяву, направити таку заяву по суті іншому учаснику та подати її до суду.
Окрім того, у акті прийняття-передачі наданих послуг вказано про надання такої послуги як підготовка клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, однак, суд не може погодитись з тим, що витрати на оплату відповідної послуги підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Так, відповідно до положень ч.8 ст.129 ГПК України заява, про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Тобто, це витрати, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги і не відносяться до витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22).
Окрім того, суд вважає за необхідним зазначити, що дану справу не можна віднести до категорії складних; подання ОСББ «Шалімова 59» позовної заяви, відповіді на відзив не потребувала витребування додаткових доказів, окрім тих, що перебували у розпорядженні відповідача, або мали б перебувати, але з певних організаційних причин, тобто з вини саме позивача (наприклад, рішення установчих/загальних зборів ОСББ тощо), не перебували у такої особи, аналізу значної кількості нормативних актів, яким врегульовані відносини сторін.
Поряд з цим, суд не вважає розумними і дійсно необхідними, а також такими, що відповідають обсягу фактично виконаної роботи/надання послуг витрати на оплату участі в судовому засіданні представника у загальному розмірі 8 400грн. Так, у деяких випадках позивач невірно визначає час, протягом якого проводилось судове засідання, тому не вірно розраховує фактично витрачений час адвоката під час представництва позивача в судових засіданнях, що впливає на фактичну вартість наданих послуг. Так, тривалість усіх засідань у даній справі склала менше шести годин (з урахуванням очікування адвокатом на судові засідання) (20.01.2025 - 43хв, а не 1 година як зазначає позивач; 10.02.2025 - 50хв, з урахуванням 21хв затримки, а не 1 година як зазначає позивач; 04.03.2025 - 13хв, з урахуванням 9хв затримки, а не 1 година як зазначає позивач; 26.03.2025 - 16хв, з урахуванням 3хв затримки, а не 1 година як зазначає позивач; 16.04.2025 - 93хв, з урахуванням 48хв затримки; 12.05.2025 - 93хв, з урахуванням 2хв затримки; 15.05.2025 - 41хв, з урахуванням 7хв затримки, а не 1 година як зазначає позивач). При цьому, слід вказати, що в частині судових засідань судом оголошувалася перерва, оскільки сторони намагалися врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди, тому розмір витрат на оплату здійснення представництва у відповідних засіданнях у розмірі 8 400грн, зважаючи на обставини справи, обсяг доказів, предмет спору, є завищеним.
Суд вважає дійсно необхідними, неминучими, співмірними та пропорційними до складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та послуг, часом, фактично витраченим адвокатом, а також враховуючи поведінку сторін та середню вартість аналогічних послуг на ринку, витрати на оплату правової (правничої) допомоги у даній справі у розмірі не більше 11 400грн (6 400грн - направлення адвокатського запиту, збирання доказів; аналіз документів, підготовка позовної заяви; підготовка відповіді на відзив; підготовка заперечення на клопотання, підготовка додаткових письмових пояснень) та 5 000грн (представництво інтересів в суді).
Інші витрати, понесені позивачем на оплату правової допомоги у розмірі 3 600грн суд покладає на позивача, який взяв на себе відповідні зобов'язання за договором від 23.10.2024 б/н про надання правової допомоги, узгодив вартість та обсяг наданих послуг, підписавши їх, та прийнявши відповідні послуги за актом про прийняття-передачу наданих послуг, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини позивача з адвокатом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТ ПРОПЕРТІ ГРУП» (ідентифікаційний код 43984724; 08131, Київська обл., Бучанський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Шалімова академіка, буд. 67-В, офіс 1) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ШАЛІМОВА 59» (ідентифікаційний код 44537463; 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с.Софіївська Борщагівка(з), вул. Шалімова академіка, буд. 59) 269 627,32грн основного боргу, а також 3 235,53грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором та 11 400грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.
3. Витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3600грн покласти на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ШАЛІМОВА 59».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.06.2025.
Суддя А.Р. Ейвазова