вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" червня 2025 р. Справа № 911/2040/25
Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка Павла Володимировича, розглянувши матеріали заяви Фізичної особи - підприємця Сіренка Романа Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Фізичної особи - підприємця Ісюка Сергія Володимировича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 233 061, 29 грн заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 20210201/02 від 01.02.2021
установив:
23.06.2025 канцелярією Господарського суду Київської області зареєстровано надіслану через підсистему «Електронний суд» заяву Фізичної особи - підприємця Сіренка Романа Івановича (далі - стягувач / ФОП Сіренко Р.І.) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Ісюка Сергія Володимировича (далі - боржник / ФОП Ісюк С.В.) заборгованості у розмірі 233 061, 29 грн.
В обґрунтування заявлених вимог ФОП Сіренко Р.І. посилається на обставини неналежного виконання боржником умов договору оренди нежитлового приміщення № 20210201/02 від 01.02.2021, в частині повної та своєчасної оплати орендних та інших платежів.
Відповідно до результатів автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформлених протоколом від 23.06.2025, матеріали заяви передано судді Горбасенку П.В.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 147, ст. 149 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Водночас заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.
Дослідивши матеріали заяви ФОП Сіренка Р.І. про видачу судового наказу, суд дійшов висновку, що означена заява не підсудна Господарському суду Київської області з таких підстав.
У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення підсудності за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача (ст. 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (ст. 28), правила альтернативної підсудності (ст. 29) та правила виключної підсудності (ст. 30).
Так, за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Водночас відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Суд зазначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, у тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.
Правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі спори, за винятком тих, для яких Господарський процесуальний кодекс України встановлює інший вид підсудності.
Водночас за деякими категоріями справ в силу специфіки предмета спору в таких справах процесуальний закон встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ.
Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.
Приписами ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України унормовано, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 дійшла висновку, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Отже, виключна підсудність застосовується до тих заяв, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відтак до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, укладеним щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України.
Як випливає зі змісту заяви про видачу судового наказу, заборгованість у розмірі 233 061, 29 грн, що є предметом її розгляду, виникла на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 20210201/02 від 01.02.2021, який укладено між стягувачем та боржником з метою тимчасового платного користування нежитловим приміщенням, яке є складовою частиною будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 24, корп. 2.
Отже, приймаючи до уваги викладені вище висновки та зважаючи на те, що спір у цій справі стосується невиконання боржником свого обов'язку щодо оплати орендних та інших платежів за користування нежитловим приміщенням, яке знаходиться у місті Києві - заява ФОП Сіренка Р.І. про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за вказаним договором має пред'являтися за місцем знаходження нерухомого майна, тобто така заява не може бути розглянута судом за загальним правилом підсудності за місцем знаходження боржника, оскільки в цьому випадку мають бути застосовані правила виключної підсудності, згідно з якими вирішення спору в означеній справі належить до юрисдикції Господарського суду міста Києва.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду наведених законодавчих положень суд дійшов висновку про направлення матеріалів заяви ФОП Сіренка Р.І. про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ФОП Ісюка С.В. заборгованості у розмірі 233 061, 29 грн за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Керуючись ст. 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Передати матеріали заяви ФОП Сіренка Р.І. про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ФОП Ісюка С.В. заборгованості у розмірі 233 061, 29 грн за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва (вул. Б. Хмельницького, буд. 44-В, м. Київ, 01054).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення згідно із ч. 2 ст. 254, ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя П.В.Горбасенко