ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.06.2025Справа № 910/3188/25
За позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго Ресурс Груп»
про стягнення 10147466,21 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - Ключинський К.Л.;
від відповідача - не з'явився.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго Ресурс Груп» (далі - відповідач) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - позивач) 8766332,20 грн збитків, пов'язаних з невиконанням зобов'язання з реєстрації податкових накладних за умовами Договору поставки вугілля від 08.11.2023 №111/9, а також нараховані 279293,01 грн 3% річних та 1101841 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/3188/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 23.04.2025.
Через електронну систему "Електронний суд" 22.04.2025 від позивача надійшли письмові пояснення у справі.
Через електронну систему "Електронний суд" 23.04.2025 надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 23.04.2025 відкладено підготовче судове засідання на 07.05.2025.
Через електронну систему "Електронний суд" 25.04.2025 надійшла відповідь на відзив.
Через електронну систему "Електронний суд" 07.05.2025 надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 19.05.2025 перепризначено дату підготовчого судового засідання на 26.05.2025.
Ухвалою суду від 26.05.2025 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.06.2025.
У судовому засіданні 23.06.2025 представник позивача вимоги позову підтримав повністю, представник відповідача не з'явився у судове засідання.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між позивачем як покупцем та відповідачем як постачальником було укладено договір поставки вугілля від 08.11.2023 №111/9, з додатковою угодою №1 від 29.01.2024 до нього (далі - Договір) за умовами якого постачальник в порядку та на умовах договору, поставляє (передає) у власність позивача вугільну продукцію, а останній сплачує отриманий товар.
Відповідно до п. 2.1 Договору поставка вугілля по договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з «Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі», з урахуванням передбачених договором особливостей.
Необхідні для виконання Договору відомості зазначаються в специфікації, такі як: кількість вугільної продукції, яка має бути поставлена, вантажоотримувач, місце передачі, виробник, вантажовідправник, станція відправлення, марка (група) вугільної продукції, строк (термін) поставки. Сторонами Договору укладені та підписані наступні специфікації : №1 від 08.11.2023, обсяг поставки 1 (+- 5%) тисяч тонн; №2 від 20.11.2023, обсяг поставки 5 (+- 5%) тисяч тонн; №3 від 28.11.2023, обсяг поставки 2 (+- 5%) тисяч тонн; №4 від 05.12.2023, обсяг поставки 5 (+- 5%) тисяч тонн; №5 від 27.12.2023, обсяг поставки 16 (+- 5%) тисяч тонн; №6 від 04.01.2024, обсяг поставки 10 (+- 5%) тисяч тонн; №7 від 23.01.2024, обсяг поставки 20 (+- 5%) тисяч тонн; №8 від 29.01.2024, обсяг поставки 22 (+- 5%) тисяч тонн; №9 від 05.02.2024, обсяг поставки 10 (+- 5%) тисяч тонн.
За умовами п. 2.3 Договору доставку вугілля до залізничної станції призначення по території України здійснює АТ «Укрзалізниця» або приватний оператор залізничного рухомого складу в відкритих, технічно справних, очищених від залишків попередніх вантажів, залізничних вантажних напіввагонах (далі вагони).
Приймання вугілля за Договором поставки здійснюється спільно вантажоотримувачем і уповноваженими представниками постачальника в місці надходження на території і на обладнанні вантажоотримувача (п. 3.1 Договору).
Згідно з п. 3.2 Договору поставки вантажоотримувач самостійно приймає вугілля за якістю та кількістю, якщо уповноважені представники постачальника не прибули до місця надходження вугілля для його спільного приймання та/або відсутні на момент подачі вагонів для зважування чи опробування біля відповідного обладнання вантажоотримувача. Результати самостійного приймання вугілля вантажоотримувачем вважаються достовірними, рівноцінними з результатами спільного приймання та використовуються для виконання умов договору крім випадків, вказаних в пункті 3.4. Договору поставки.
За умовами п. 3.6 Договору поставки результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання умов договору, відображаються в Актах звіряння кількості і якості та Актах приймання-передачі вугілля. Акт звіряння кількості та якості отриманого по договору вугілля повинен містити (в тому числі, але не виключно) назви виробника та вантажовідправника, період відвантаження та надходження, марку вугілля, номери посвідчень якості, визначені відповідно до умов договору кількісні і якісні показники, прізвища, ініціали та підписи уповноважених представників постачальника та вантажоотримувача. Акт приймання - передачі вугілля повинен містити (в тому числі, але не виключно) основні дані, вказані в Акті звіряння кількості та якості, розрахунок фактичної ціни та фактичної вартості поставленого вугілля відповідно до умов договору, ПДВ у разі його нарахування, код товару згідно з УКТ ЗЕД (не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду), прізвища, ініціали і підписи уповноважених представників вантажоотримувача, покупця та постачальника, завірені печатками (за умови, що відповідні особи здійснюють діяльність з використанням печатки).
Згідно з п. 6.1 Договору загальна сума договору складається з визначеної відповідно до умов договору фактичної вартості поставленого вугілля, вартості доставки вугілля від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення територією України (далі - вартість доставки) у випадку її оплати постачальником і відшкодування покупцем, ПДВ у випадку його нарахування та не може перевищувати 550000000 грн.
Пунктом 6.5 Договору сторони погодили, що вартість доставки вугілля до залізничної станції призначення вважається транспортно-заготівельними витратами покупця. Вартість доставки перевізнику оплачує постачальник або третя особа за дорученням постачальника з наступним відшкодуванням покупцем в встановленому договором порядку.
Підставою для відшкодування покупцем вартості доставки є Акт відшкодування вартості доставки до кожного Акту приймання-передачі вугілля, який повинен містити (в тому числі, але не виключно) назву вантажовідправника та залізничної станції відправлення, № залізничної накладної, № залізничного вагону, кількість вугілля, вартість доставки, яка підлягає відшкодуванню, № та дату відповідного Акту приймання-передачі вугілля.
Відповідно до п. 7.1 Договору оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється покупцем на підставі підписаних сторонами Актів приймання-передачі вугілля та Актів відшкодування вартості доставки в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту підписання відповідних Актів. Покупець має право здійснити попередню оплату за вугілля.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє по 31.12.2024, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п.11.1 Договору).
На виконання Договору, за отримання та доставку (відшкодування вартості доставки) вугільної продукції, Публічним акціонерним товариством «Центренерго» сплачено на користь ТОВ «Енерго Ресурс Груп» кошти, що підтверджується платіжними інструкціями перелік яких наведено у позовній заяві та примірники копій долучено до справи.
Вартість витрат з доставки (відшкодування вартості витрат з доставки) вугільної продукції на виконання умов Договору відшкодовано ПАТ «Центренерго» на користь ТОВ «Енерго Ресурс Груп», про що складені відповідні акти, копії яких долучено з позовом.
Відповідно до п. 10.8 Договору постачальник зобов'язаний своєчасно скласти та зареєструвати податкові накладні (розрахунки коригування до податкових накладних).
Відповідно до п.п. 10.8.1. Податкова накладна та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної повинні відповідати наступним умовам:
- складена (і) за формою та в порядку передбаченими законодавством України;
- заповнена (і) у відповідності до вимог законодавства України;
- складена (і) в електронній формі та зареєстрована (і) в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- підписана (і) електронним підписом уповноваженої особи Постачальника із дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством України.
Згідно з п.п. 10.8.3 Договору у разі відсутності реєстрації податкових накладних протягом 365 днів за дати виникнення податкового зобов'язання, в результаті чого покупець втратить право на податковий кредит за вказаними податковими накладними, Постачальник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати відправки покупцем відповідної вимоги Постачальнику сплатити Покупцю грошові кошти в розмірі, що дорівнює сумі ПДВ, зазначеній у вказаних податкових накладних та компенсувати покупцю всі пов'язані з таким порушенням збитки.
Заявляючи цей позов позивач зазначає, що відповідачем не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 365 днів з дати виникнення відповідного податкового зобов'язання, у зв'язку з чим позивачем як покупцем втрачено право на податковий кредит на суму 8766332,20 грн.
Зокрема, не здійснено реєстрацію податкових накладних за платіжними інструкціями: №351 від 26.01.2024 на суму 7366483,23 грн (1227747,21 грн ПДВ), №252 від 26.01.2024 на суму 6554280,19 грн (1092380,03 грн ПДВ), №397 від 31.01.2024 на суму 35024400 грн (5837400 грн ПДВ) та за актами приймання-передачі: №5/ЕРГ/9 від 13.12.2023 на суму 248998,38 грн (41499,73 грн ПДВ), № 4/ЕРГ/9 від 13.12.2023 на суму 995993,52 грн (165998,92 грн ПДВ), № 10/ЕРГ/9 від 31.12.2023 на суму 261880 грн (43646,67 грн ПДВ), № 9/ЕРГ/9 від 31.12.2023 на суму 523760 грн (87293,33 грн ПДВ), № 7/ЕРГ/9 від 31.12.2023 на суму 1046061,86 грн (174343,64 грн ПДВ), №8/ЕРГ/9 від 31.12.2023 на суму 576136 грн (96022,67 грн ПДВ).
Також на суму основного боргу позивач нарахував відповідачу 1101841 грн інфляційних втрат та 279283,01 грн 3% річних.
Позивач також повідомив, що звертався до відповідача з відповідною претензією, щодо оплати збитків, однак відповідачем не було виконано її вимог.
Відповідач заперечуючи проти вимог позову зазначає, що ним були зареєстровані податкові накладні, на суму ПДВ про яку позивач зазначає, 20.03.2025 а саме: № 9387868486 № 25, № 9387868482 № 24, № 9387868487 № 23, № 9387868484 № 22, № 9387868489 № 21, № 9387868485 № 20, № 9428021085 № 36, № 9428021084 № 33, № 9428021187 № 35.
Відповідач вважає, що оскільки 20.03.2025 ним зареєстровано податкові накладні, то порушення були усунуті, а відповідно спір у справі відсутній.
Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зауважує, відповідач не зазначає дату створення кожної податкової накладної. Обидві дві дати: дата створення та дата реєстрації є вирішальними при визначенні можливості позивача, згідно з вимогами ПК України віднести операцію зі списання коштів на придбання товару (вугілля) до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих відповідачем.
Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач не пізніше 365 днів з дати створення податкової накладної має/зобов'язаний зареєструвати відповідну податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність реєстрації або реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше ніж протягом 365 днів з моменту складання податкової накладної - не дає права позивачу віднести операцію зі писання коштів на придання товару до податкового кредиту ПАТ «Центренерго».
Оскільки відповідачем було складено спірні податкові накладні у період з 31.12.2023 по 26.01.2024 року, а зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних тільки 20.03.2025, тобто, поза межами граничного строку у 365 днів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти за Договором платіжними інструкціями: №351 від 26.01.2024 на суму 7366483,23 грн (1227747,21 грн ПДВ), №252 від 26.01.2024 на суму 6554280,19 грн (1092380,03 грн ПДВ), №397 від 31.01.2024 на суму 35024400 грн (5837400 грн ПДВ), а також між сторонами складено акти приймання-передачі: №5/ЕРГ/9 від 13.12.2023 на суму 248998,38 грн (41499,73 грн ПДВ), № 4/ЕРГ/9 від 13.12.2023 на суму 995993,52 грн (165998,92 грн ПДВ), № 10/ЕРГ/9 від 31.12.2023 на суму 261880 грн (43646,67 грн ПДВ), № 9/ЕРГ/9 від 31.12.2023 на суму 523760 грн (87293,33 грн ПДВ), № 7/ЕРГ/9 від 31.12.2023 на суму 1046061,86 грн (174343,64 грн ПДВ), №8/ЕРГ/9 від 31.12.2023 на суму 576136 грн (96022,67 грн ПДВ).
Так, відповідачем було складено:
- 13.12.2023 податкові накладні: № 9387868489 № 21 на суму 248998,38 грн (ПДВ 41499,73 грн), № 9387868485 № 20 на суму 995993,52 грн (ПДВ 165998,92 грн);
- 31.12.2023 податкові накладні: №9387868486 № 25 на суму 261880 грн (ПДВ 43646,67 грн), № 9387868482 № 24 на суму 523760 грн (ПДВ 87293,33 грн), № 9387868487 № 23 на суму 576136 грн (ПДВ 96022,67 грн), № 9387868484 № 22 на суму 1046061,86 грн (ПДВ 174343,64 грн);
- 26.01.2024 податкові накладні № 9428021084 № 33 на суму 7366483,24 грн (ПДВ 1227747,21 грн), № 9428021187 № 35 на суму 6554280,19 грн (ПДВ 1092380,03 грн).
- 31.01.2024 податкову накладну № 9428021085 № 36 на суму 35024400 грн (ПДВ 5837400 грн);
Реєстрація цих накладних відбулася лише 20.03.2025, що підтверджується відповідними долученими до справи квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.
Згідно пунктом 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Матеріали справи не місять доказів того, що реєстрація спірних податкових накладних зупинялась.
Таким чином, відповідач не пізніше 365 днів з дати створення податкової накладної зобов'язаний зареєструвати відповідну податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність реєстрації або реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше ніж протягом 365 днів з моменту складання податкової накладної - не дає права позивачу віднести операцію зі писання коштів на придання товару до податкового кредиту ПАТ «Центренерго».
Відповідності до п. 10.8 Договору постачальник зобов'язаний своєчасно скласти та зареєструвати податкові накладні (розрахунки коригування до податкових накладних).
Згідно з п.п. 10.8.3 Договору у разі відсутності реєстрації податкових накладних протягом 365 днів за дати виникнення податкового зобов'язання, в результаті чого покупець втратить право на податковий кредит за вказаними податковими накладними, постачальник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати відправки покупцем відповідної вимоги постачальнику сплатити покупцю грошові кошти в розмірі, що дорівнює сумі ПДВ, зазначеній у вказаних податкових накладних та компенсувати покупцю всі пов'язані з таким порушенням збитки.
Позивачем було направлено відповідачу 04.02.2025 вимогу про сплату грошових коштів у сумі 8766332,20 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Зважаючи на вказані норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Приймаючи до уваги всі наявні докази у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт понесення ним збитків на суму 8766332,20 грн, за невчасну реєстрацію відповідачем податкових спірних накладних, що унеможливило позивачу отримати податковий кредит на спірну суму.
Відповідачем же зі свого боку жодними належними та допустимими доказами наведені вище обставини не спростовано. Станом на день ухвалення цього рішення матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати 8766332,20 грн збитків, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню
Позивачем на суму боргу також нараховано 279293,01 грн 3% річних та 1101841 грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіряючи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд звертає увагу позивача, що ним взято період нарахування по накладним на суму ПДВ 1227747,21 грн, 1092380,03 грн та 5837400 грн з 16.02.2024 по 07.03.2025, по накладним на суму ПДВ 41499,73 грн, 165998,92 грн з 01.01.2024 по 07.03.2025, по накладним на суму ПДВ 43646,67 грн, 87293,33 грн, 174343,64 грн, 96022,67 грн з 16.01.2024 по 07.03.2025. Разом з тим, за умовами п. 10.8.3 Договору постачальник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати відправки покупцем відповідної вимоги постачальнику сплатити покупцю грошові кошти в розмірі, що дорівнює сумі ПДВ.
Як було встановлено судом раніше, позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату збитків 04.02.2025, відповідно строк для оплати коштів у відповідача виник 05.02.2025 та тривав до 11.02.2025 (включно), а отже, прострочення виконання грошового зобов'язання виникло у відповідача з 12.02.2025 та саме з цієї дати правомірним є нарахування санкцій.
За перерахунком суду, з відповідача підлягає стягненню 70130,66 грн інфляційних втрат та 17292,49 грн 3 % річних. У решті заявлених сум фінансових санкцій суд відмовляє.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (частина 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених вимог позову.
Керуючись ст.ст. 86, 129, ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго Ресурс Груп» (вул. Інститутська, 13А, квартира 1, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 45114874) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (вул. Рудиківська, 49, смт Козин, Обухівський район, Київська область, 08711; ідентифікаційний код 22927045) 8766332 (вісім мільйонів сімсот шістдесят шість тисяч триста тридцять дві) грн 20 коп. збитків, пов'язаних з не виконанням зобов'язання з реєстрації податкових накладних, 70130 (сімдесят тисяч сто тридцять) грн 66 коп. інфляційних втрат, 17292 (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто дві) грн 49 коп. 3% річних, а також 106245 (сто шість тисяч двісті сорок п'ять) грн 06 коп. судового збору.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.06.2025.
Суддя Р.Б. Сташків