вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.06.2025м. ДніпроСправа № 904/2135/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
За позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рязанова 17" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)
про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення
Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рязанова 17" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 35447,49грн, з якої: 30869,29грн заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, 2572,42грн пені, 312,86грн трьох відсотків річних, 1692,92грн інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №238 від 01.01.2015 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги за період з 01.05.2024 по 31.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
05.06.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору.
Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялась ухвала суду від 05.05.2025 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Святогеоргіївська, буд. 17.
Однак, поштовий конверт з ухвалою суду від 05.05.2025 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження) був повернутий працівниками поштового зв'язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 81-83 том 1).
Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 180 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку і її повернення до суду "за закінченням терміну зберігання", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 16.06.2024 (14.06.2025 та 15.06.2025 - вихідні дні), оскільки 30.05.2025 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялась відповідачу ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов'язано надати відповідача відзив на позов.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, від відповідача до суду не надходило; поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.
Станом на 27.06.2025 відповідач відзив на позов не надав.
Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
01.01.2015 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (далі - виконавець, позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Рязанова 17" (далі - споживач, відповідач) укладений договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №238 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві - відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення (далі - послуги), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Згідно з пунктом 1.2 договору орієнтовний обсяг послуг визначається на підставі розрахункової заявки споживача, узгодженої з відділом водозбуту виробника, яка є невід'ємною частиною договору,
Загальний обсяг послуг з централізованого постачання холодної води орієнтовно складає: 4002,96м3/рік.
Загальний обсяг послуг з централізованого водовідведення орієнтовно складає: 4002,96м3/рік.
У відповідності до пункту 2.1 договору тарифи на послуги (за 1м3 з ПДВ) на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №1154 від 15.08.2014, складають за 1м3 з ПДВ: вода питна - 2,99грн; стоки - 2,91грн.
Згідно з пунктом 3.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що споживач здійснює оплату за послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення у грошовій формі в повному обсязі не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця. Можливі інші форми оплати наданих послуг, які не суперечать діючому законодавству України.
Так, за умовами пункту 3.3 договору плата за надані послуги при наявності засобів обліку води здійснюється за їх показниками та розподілом у відповідності до пункту 1.4 договору. У разі відсутності засобів обліку або їх показників, плата за надані послуги здійснюється, тимчасово, розрахунковим шляхом за затвердженими нормами водоспоживання.
У разі прострочення виконання зобов'язання, на вимогу виконавця споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (пункт 5.1.1 договору).
Пунктом 5.1.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у термін, визначений пунктом 3.2, 3,4 цього договору, споживач сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,1% від суми платежу за кожний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктом 9.1 договору цей договір укладається на 3 роки та набирає чинності з 01.12.2013 у відповідності до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України і діє в частині надання послуг з водопостачання та водовідведення до 01.12.2016, а в частині розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості.
Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (пункт 9.2 договору)
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію цього договору. Відтак, вищезгаданий договір є чинними на час розгляду справи.
На виконання умов договору позивач в період з травня 2024 року по січень 2025 року надав відповідачу послугу з водопостачання холодної води і водовідведення на загальну суму ?31369,29?грн на підтвердження чого акти прийому-передачі послуг, підписані сторонами:
- від 30.05.2024, згідно з яким поставлено 90,01м3;
- від 28.06.2024 - 99,60м3;
- від 31.07.2024 - 79,00м3;
- від 30.08.2024 - 144,61м3;
- від 30.09.2024 - 141,61м3;
- від 31.10.2024 - 102,01м3;
- від 29.11.2024 - 137,60м3;
- від 27.12.2024 - 109,00м3;
- від 30.01.2025 - 96,60м3 (а.с. 13-17 том 1).
Позивач виставив відповідачу рахунки за надані послуги:
- №23427/06/348н від 30.05.2024 на суму 2823,44грн за травень 2024 року;
- №28447/06/348н від 28.06.2024 на суму 3124,26грн за червень 2024 року;
- №34075/06/348н від 31.07.2024 на суму 2478,07грн за липень 2024 року;
- №39041/06/348н від 30.08.2024 на суму 4536,13грн за серпень 2024 року;
- №44581/06/348н від 30.09.2024 на суму 4442,03грн за вересень 2024 року;
- №49740/06/348н від 30.10.2024 на суму 3199,85грн за жовтень 2024 року;
- №54641/06/348н від 28.11.2024 на суму 4316,24грн за листопад 2024 року;
- №60002/06/348н від 27.12.2024 на суму 3419,11грн за грудень 2024 року;
- №2773/06/348н від 30.01.2025 на суму 3030,16грн за січень 2025 року (а.с. 46-54 том 1).
Позивач зазначив, що за наведений період відповідачем було частково сплачено позивачу борг у розмірі 500,00грн, що підтверджується випискою з реєстру платежів з 01.05.2024 по 31.01.2025 (а.с. 8 том 1).
Згідно з матеріалами справи перелічені вище рахунки відповідач отримав нарочно, про що свідчать підписи представника відповідача та відбитки печатки юридичної особи на реєстрах-попередженнях про вручення рахунків (а.с. 67, 68 том 1).
Також, позивач направив на адресу відповідача досудові вимоги за №28-20/11842 від 01.08.2024, №28-20/17257 від 01.11.2024, №28-20/10323 від 02.07.2024, №28-20/13445 від 02.09.2024, №28-20/14165 від 02.12.2024, №28-20/2195 від 03.02.2025, №28-20/8384 від 04.06.2024 (а.с. 55-61 том 1).
На момент звернення до суду з позовом основна заборгованість склала 30869,29грн.
Несплата відповідачем залишку основної заборгованості, на яку позивачем нараховано пеню, три відсотка річних та інфляційні втрати, і є причиною виникнення спору.
Предметом доказування у цій справі є встановлення обставин щодо надання послуг позивачем, наявності порушення споживачем умов договору в частині своєчасної оплати наданих послуг, правомірність та обґрунтованість нарахування трьох відсотків річних, пені та інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексу України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
Враховуючи визначений контрагентами у пункті 3.2 договору порядок розрахунків за надані послуги, а саме споживач здійснює оплату за послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення у грошовій формі в повному обсязі не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав:
- 10.06.2024 за рахунком №23427/06/348н від 30.05.2024, прострочення з 11.06.2024;
- 10.07.2024 за рахунком №28447/06/348н від 28.06.2024, прострочення з 11.07.2024;
- 12.08.2024 (10.08.2024 та 11.08.2024 - вихідні дні) за рахунком №34075/06/348н від 31.07.2024, прострочення з 13.08.2024;
- 10.09.2024 за рахунком №39041/06/348н від 30.08.2024, прострочення з 11.09.2024;
- 10.10.2024 за рахунком №44581/06/348н від 30.09.2024, прострочення з 11.10.2024;
- 11.11.2024 (10.11.2024 - вихідний день) за рахунком №49740/06/348н від 30.10.2024, прострочення з 12.11.2024;
- 10.12.2024 за рахунком №54641/06/348н від 28.11.2024, прострочення з 11.12.2024;
- 10.01.2025 за рахунком №60002/06/348н від 27.12.2024, прострочення з 11.01.2025;
- 10.02.2024 за рахунком №2773/06/348н від 30.01.2025, прострочення з 11.02.2025.
Доказів виконання зобов'язання щодо повної оплати вартості наданих послуг в загальній сумі 30869,29грн відповідач на момент розгляду спору не надав.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних - 312,86грн за загальний період з 11.06.2024 по 17.02.2025, пеню - 2572,42грн за загальний період з 11.06.2024 по 17.02.2025 та інфляційні втрати - 1692,92грн за період з червня 2024 року по січень 2025року (а.с. 70-73 том 1).
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 5.1.2 договору за несвоєчасну оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у термін, визначений пунктом 3.2, 3,4 цього договору, споживач сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,1% від суми платежу за кожний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що він виконаний невірно. За перерахунком суду розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем, однак, враховуючи межі позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 2572,42грн.
Щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних судом порушень не встановлено.
В той же час в розрахунку інфляційних втрат позивачем допущено арифметичні помилки.
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 1691,88грн за загальний період з 01.06.2024 по 31.01.2025.
Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За статтею 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.
За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 35446,45грн, з якої: 30869,29грн - основного боргу, 2572,42грн - пені, 1691,88грн - інфляційних втрат, 312,86грн - трьох відсотків річних.
Судом були досліджені всі документи, що знаходяться у справі та надана їм правова оцінка.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00грн.
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні з позовом до суду через систему " Електронний суд", позивач сплатив судовий збір в розмірі 3028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6195 від 27.03.2025 (а.с. 4 том 1), замість 2422,40грн.
Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 605,60грн.
05.06.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи викладене, надмірно сплачений судовий збір у розмірі 605,60грн підлягає поверненню із Державного бюджету України.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 2422,34грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Комунального підприємства "Кривбасводоканал" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рязанова 17" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 35447,49грн, з якої: 30869,29грн - заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, 2572,42грн - пені, 312,86грн - трьох відсотків річних, 1692,92грн - інфляційних втрат - задовольнити частково.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рязанова 17" (50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Святогеоргіївськаа, буд. 17, ідентифікаційний код 38788938) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Джохара Дудаєва, буд. 6А, ідентифікаційний код 03341316) 30869,29грн - заборгованості за надані послуги з централізованого водовідведення, 2572,42грн - пені, 312,86грн - трьох відсотків річних, 1691,88грн - інфляційних втрат та 2422,34грн - витрат по сплаті судового збору.
Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рязанова 17" на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" 1,04грн - інфляційних втрат.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути Комунальному підприємству "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Джохара Дудаєва, буд. 6А, ідентифікаційний код 03341316) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 605,60грн, сплачений у складі судового збору в сумі 3028,00грн згідно з платіжною інструкцією №6195 від 27.03.2025, про що постановити ухвалу.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 27.06.2025.
Суддя В.О. Татарчук