вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.06.2025м. ДніпроСправа № 904/2102/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
За позовом Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області (Запорізька обл., Бердянський р-н, смт Чернігівка)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)
про стягнення заборгованості
Чернігівська селищна рада Бердянського району Запорізької області звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 29082,96грн, з якої: 29040,00грн основного боргу, 42,96грн трьох відсотків річних. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №СК25/303 від 27.07.2023 в частині своєчасної та в повному обсязі поставки товару позивачу, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за неотриманий товар в розмірі 29040,00грн.
Зважаючи на те, що справа є незначної складності, враховуючи приписи статті 12, частини першої статті 247, частини сьомої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальний заклад "Пожежно-рятувальний підрозділ для забезпечення пожежної охорони" Покровської сільської ради. Зобов'язано третю особу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду та направити учасникам процесу письмові пояснення щодо позову.
Відповідач не надав відзив на позовну заяву.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялася ухвала суду від 05.05.2025 на адресу відповідача, в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 31 том 1).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Враховуючи дату доставлення ухвали суду від 05.05.2025 - 07.05.2025 (о 18:04), відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 23.05.2025 включно.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило, поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.
Станом на 27.06.2025 відповідач відзив на позов не надав.
Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
27.07.2023 між Чернігівською селищною радою Бердянського району Запорізької області (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір №СК25/303 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник протягом строку дії цього договору зобов'язується поставити замовнику товар, що відповідає коду національного класифікатора України "Єдиний закупівельний словник" - ДК021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин А-95) (далі - товар), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених договором.
Номенклатура, асортимент товару, одиниця виміру, його кількість, ціна, загальна сума закупівлі зазначаються в специфікації, яка підписується сторонами договору, скріплюється їх печатками (за наявності) і є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 1.3 договору відпуск Товару з АЗС здійснюється за скретч-картками.
На підставі пункту 3.1 договору ціна договору становить 44000,00грн (сорок чотири тисячі грн 00коп.) в т.ч. ПДВ - 7333,33грн з урахуванням податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені, а також витрат на транспортування та поштові витрати, тощо.
Розрахунки за товар здійснюються замовником на умовах 100% попередньої оплати, протягом 3-х робочих (банківських) днів з моменту виставлення постачальником рахунку на оплату товару замовнику, якщо інший термін оплати не встановлений в рахунку на оплату постачальника. Перерахування коштів з рахунку постачальника здійснюється в порядку черговості, передбаченої Порядком виконання повноважень Державною казначейською службою України в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №590 від 09.06.2021. У разі зменшення або відсутності бюджетного фінансування, затримки платежів або припинення бюджетного фінансування на цілі, передбачені договором, не з вини замовника, замовник не несе відповідальності за несвоєчасне виконання умов договору в частині здійснення оплати (пункт 4.1 договору).
Відповідно до пункту 4.2 договору розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України гривні у безготівковій формі, шляхом перерахування належних до сплати сум коштів на поточний рахунок постачальника, що вказаний у цьому договорі.
Пункт 5.1 договору встановлює, що постачальник передає уповноваженому представнику замовника за адресою 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 15, товар у власність замовника у вигляді скретч-карток, що підтверджує право їх власника на отримання на АЗС постачальника фіксованої кількості товару певного найменування і марки, які позначені на них.
Право власності на товар переходить до замовника під час його фактичного отримання на АЗС постачальника (пункт 5.2 договору).
Пункт 5.3 договору визначає, що постачальник зобов'язаний в строк до 5 (п'яти) днів з дати укладення цього договору, але не пізніше 15.08.2023 року включно, передати замовнику однією партією указаний в Специфікації (додаток 1 до договору) товар.
Відповідно до пункту 6.1 договору відпуск товару здійснюється з АЗС постачальника за скретч-картками. Вибір автозаправних станцій, визначених цим договором для отримання товару в кожному конкретному випадку здійснюється замовником (уповноваженою особою замовника) на власний розсуд.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у замовника та діє по 31.12.2023 включно, але в будь-якому випадку - до виконання сторонами зобов'язань за цим договором (пункт 12.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
27.07.2023 між сторонами підписано специфікацію (додаток №1) до договору (а.с. 12 том 1), відповідно до умов якої сторони визначили, найменування товару, кількість товару, одиницю виміру та його вартість. Умовами специфікації визначено: Найменування товару - Бензин А-95 у кількості 1000л, загальною вартістю 44000,00грн з ПДВ.
Позивач здійснив оплату на загальну суму 44000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №153 від 27.07.2023 (а.с. 11 том 1).
Сторонами підписано видаткову накладну №0020/0001082 від 31.07.2023 на поставку товару за договором на суму 44000,00грн (а.с. 14 том 1).
Відповідач передав позивачу бензин А-95 у кількості 1000л у вигляді скретч-карт, що підтверджується специфікацією №0025/0001082-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0025/0001082 від 31.07.2023 (а.с. 15 том 1).
04.02.2025 року за взаємною згодою сторін предмет закупівлі (Бензин А-95) було замінено на Дизпаливо у кількості 545л загальною вартістю 29040,00грн, що підтверджується листом №05-26/26 від 30.01.2025, накладною на повернення №0025/0000001 від 04.02.2025, специфікацією №0025/0000001-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до накладної на повернення №0025/0000001 від 04.02.2025, видатковою накладною №0023/0000005 від 04.02.2025, специфікацією №0023/0000005-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0023/0000005 від 04.02.2025 (а.с. 16-20 том 1).
27.03.2025 позивач направив на адресу відповідача лист №05-26/65 про відмову від договору та повернення сплачених коштів. В листі зазначено, що договір №СК25/303 вважається розірваним в односторонньому порядку через 10 днів з дати отримання відповідачем цього повідомлення у зв'язку з відмовою позивача від цього договору з підстави неможливості фактичного отримання товару на будь-якій АЗС відповідача, а також позивач вимагав в семиденний строк від дня отримання цього повідомлення перерахувати на рахунок позивача суму попередньої оплати у розмірі 29040,00грн (а.с. 21-25 том 1).
Позивач зазначає, що на сьогоднішній день у залишку на його балансі залишилося 54 талони дизпалива, а всього у кількості 545л, вартістю 53,25грн з ПДВ за 1л, на загальну суму 29040,00грн з ПДВ.
Зазначене і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача за договором №СК25/303 від 27.07.2023 суми попередньої оплати та трьох відсотків річних за неповну поставку товару.
Предметом доказування у справі є встановлення обставин укладення сторонами договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, порядок здійснення розрахунків, факт поставки товару в неповному обсязі, наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати за цим договором у сумі 29040,00грн та трьох відсотків річних.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексу України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
Зі змістом частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином .
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до пункту 5.2 договору право власності на товар переходить до замовника під час його фактичного отримання на АЗС постачальника.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що предметом договору був товар зі специфічними характеристиками та порядком обігу - дизпаливо та бензин.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів і рівня торговельного обслуговування (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (абзац другий пункту 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо порядку здійснення оплати, зокрема:
- відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за товар здійснюються замовником на умовах 100% попередньої оплати, протягом 3-х робочих (банківських) днів з моменту виставлення постачальником рахунку на оплату товару замовнику, якщо інший термін оплати не встановлений в рахунку на оплату постачальника. Перерахування коштів з рахунку постачальника здійснюється в порядку черговості, передбаченої Порядком виконання повноважень Державною казначейською службою України в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 09.06.2021. У разі зменшення або відсутності бюджетного фінансування, затримки платежів або припинення бюджетного фінансування на цілі, передбачені договором, не з вини замовника, замовник не несе відповідальності за несвоєчасне виконання умов договору в частині здійснення оплати;
- згідно з пунктом 4.2 договору розрахунки за цим договором здійснюється у національній валюті України гривні у безготівковій формі, шляхом перерахування належних до сплати сум коштів на поточний рахунок постачальника, що вказаний у цьому договорі.
Як установлено судом, такий обов'язок був виконаний позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №153 від 27.07.2023 на суму 44000,00грн (а.с. 13 том 1).
Отже, позивач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав належним чином.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як зазначає позивач відповідачем не було надано товар на попередньо оплачену суму у розмірі 29040,00грн.
Відповідно до частини першої статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (частина перша статті 670 Цивільного кодексу України ).
За приписом частини другої статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства аванс не виконує забезпечувальної функції, а є грошовою сумою, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). При цьому, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 27.03.2025 направив відповідачу поштовим зв'язком лист №05-26/65 про відмову від договору та повернення сплачених коштів у сумі 29040,00грн (а.с. 21-25 том 1).
Доказів повернення позивачу попередньої оплати в сумі 29040,00грн відповідач суду не надав.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 29040,00грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних в сумі 42,96грн за період з 11.04.2025 по 29.04.2025 (а.с. 8 том 1).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку трьох відсотків річних та встановлено, що він виконаний неправильно.
За перерахунком суду розмір трьох відсотків річних є більшим, ніж заявлено позивачем, однак, враховуючи межі позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягає три відсотки річних у сумі 42,96грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 23400,00грн - основного боргу (суми попередньої оплати) та 42,96грн - трьох відсотків річних.
Судом були досліджені всі докази в матеріалах справи та надана їм правова оцінка.
Частиною десятою статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про зазначення в рішенні про нарахування 3% річних з 30.04.2024 до моменту виконання рішення, оскільки розрахунок 3% річних у позовній заяві здійснений по 29.04.2024.
Суд зазначає, що органу (особі), який проводитиме примусове виконання цього рішення необхідно здійснювати нарахування 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 30.04.2024 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: СОБ*3%*КДП/КДР = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 % річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00грн.
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні з позовом до суду через систему "Електронний суд", позивач сплатив судовий збір в розмірі 3028,00грн згідно з платіжною інструкцією №90 від 29.04.2025, замість 2422,40грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 605,60грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 605,60грн підлягає поверненню з Державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 2422,40грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 29082,96грн, з якої: 29040,00грн основного боргу, 42,96грн трьох відсотків річних - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 206/2, ідентифікаційний код 39821153) на користь Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області (71202, Запорізька область, Бердянський р-н, смт Чернігівка, вул. Українська, буд. 57, фактична/поштова адреса: 69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 15, ідентифікаційний код 20509645) 29040,00грн - основного боргу, 42,96грн - трьох відсотків річних та 2422,40грн - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, проводити нарахування та стягнення 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 30.04.2024 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, (де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3% річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість).
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 27.06.2025.
Суддя В.О. Татарчук