вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1335/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор", м. Нікополь, Дніпропетровська область
до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про визнання недійсним одностороннього правочину
Суддя Ліпинський О.В.
Секретар судового засідання Перебийніс О.О.
Представники:
від позивача: Степанюк О.А.
від відповідача: Бобиль В.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (надалі - Відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину у вигляді заяви ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 13.01.2025 року про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 347 954,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач з порушенням принципу добросовісності і проявом його суперечливої поведінки застосував до Позивача штрафні санкцій за несвоєчасне виконання робіт по Специфікації № 2 від 12.03.2024 року до договору № 179 від 13.02.2024 року, суму яких в подальшому включив до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Зважаючи на те, що зустрічне зобов'язання Відповідача є спірним, Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним одностороннього правочину.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2025 року відкрито провадження у справі №904/1335/25, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Позивач допустив прострочення виконання зобов'язання, що і стало підставою для нарахування штрафних санкцій. Посилання Позивача на прострочення оплати Відповідачем вартості попередніх робіт, як на підставу, що призвела до прострочення виконання, на думку останнього є надуманим, оскільки Позивач не звертався з повідомленням, щодо неможливості виконати роботи до моменту погашення заборгованості за попередні роботи, також не було пропозицій з боку Позивача щодо необхідності продовжити терміни виконання робіт, як то передбачено п.11.26 Договору. З приводу підписання акту наданих послуг від 27.08.24р за № 52 без заперечень, Відповідач стверджує, що зазначена обставина сама по собі не спростовує неналежне виконання Позивачем взятих на себе зобов'язань, у тому числі в частині строків виконання робіт.
Позивач у відповіді на відзив наполягав на задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої доводи тим, що відповідно до акту наданих послуг №52 від 27.08.2024 року, підписаного без заперечень повноважними представниками сторін, прямо зазначено, що Відповідач не має претензій по об'єму, якості та строкам виконаних робіт (наданих послуг), що свідчить про те, що на момент його підписання текст цих документів відображав його дійсне волевиявлення. Той факт, що в подальшому Відповідач вирішив в односторонньому порядку відмовитись від попередніх тверджень (що були підтверджені ним в Акті) та кардинально змінив свій підхід до оцінки строків виконання робіт, є очевидним проявом його суперечливої поведінки та недобросовісності по відношенню до виконавця робіт.
13.05.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 10.06.2025 о 12.00год.
В судовому засіданні, що відбулось 10.06.2025, суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення відповідно до положень ст. 219 ГПК України.
В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 19.06.2025 року оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані докази, господарський суд, -
13.02.2024 року між Позивачем (Підрядником) та Відповідачем (Замовником) укладено Договір № 179 (надалі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконувати ремонтні роботи/або відновлювальні роботи Обладнання, що належить Замовнику (назва обладнання, характер робіт, вартості робіт по кожній окремій позиції зазначається у відповідній (них) Специфікації (ціях): в кількості та в обсягах, що вказані у додатках до відповідної Специфікації до даного Договору.
Відповідно до п. 1.3. Договору Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу на умовах даного Договору.
Відповідно до Специфікації № 2 від 12.03.2024 року в ремонт передано автокран КРАЗ державний номер НОМЕР_1 . Сторони погодили строк виконання робіт з ремонту техніки, протягом 70 робочих днів з моменту отримання обладнання в ремонт, оплата - по факту виконаних робіт протягом 20 календарних днів.
Погоджена в Специфікації № 2 техніка передана в ремонт Позивачу за актом приймання-передачі від 22.03.2024 року. Отже, з урахуванням визначеного сторонами строку виконання робіт, Позивач мав їх закінчити 28.06.2024 року.
Як свідчать матеріали справи, техніка повернута Позивачем з ремонту за актом надання послуг № 52, який підписано з боку Відповідача 29.08.2024 року.
14.11.2024 Відповідачем направлено претензію, відповідно до якої за несвоєчасне виконання робіт за Специфікацією № 2 від 12.03.2024 року вимагав сплату неустойки в розмірі 0,1% від загальної вартості зобов'язань Позивача за договором (п. 6.2) починаючи з 29.06.2024 по 27.08.2024 на загальну суму 347 954,40 грн.
У відповіді на претензію Позивач зазначив, що нарахування штрафних санкцій має відбуватися виключно з урахуванням суми вартості робіт за відповідною Специфікацією, а не від загальної суми договору. Крім того, Позивач зазначав, що несвоєчасне проведення оплати вартості фактично виконаних робіт за попередньою Специфікацією унеможливило своєчасне виконання робіт за Специфікацією № 2 від 12.03.2024 року. Додатково, Позивач вказав на те, що Акт наданих послуг № 52, підписаний обома сторонами із зазначенням відсутності претензій строкам виконаних робіт (наданих послуг), а тому підстави для нарахування штрафних санкцій у Відповідача відсутні.
В подальшому, 13.01.2025 Відповідач направив Позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, за змістом якої повідомив про припинення вимоги ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" за договором № 179 від 13.02.2024 на суму 347 954,40 грн. відповідно до рахунку № 60 від 16.09.2024 (частково), шляхом їх зарахування вимогами ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" до ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" про сплату неустойки по договору № 179 від 13.02.2024 відповідно до претензії № 14-со-u-096-24 від 14.11.2024 року на суму 347 954,40 грн.
Позивач у відповідь надіслав листа № 20 від 28.01.2025 р., в якому повідомив про відсутність законних підстав для зарахування зустрічних однорідних, оскільки, нарахована Відповідачем сума неустойки є спірною.
Таким чином, зважаючи на відсутність, на думку Позивача, підстав для нарахування штрафних санкцій та відповідно зарахування зустрічних однорідних вимог, останній звернувся до суду з позовом про визнання зазначеного одностороннього правочину недійсним.
За своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги, є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї зі сторін, згідно вимог ст. 601 ЦК України.
У разі якщо угода про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, така сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування ст. 16 ЦК України.
Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.
Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.
При цьому сам факт звернення Позивача до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням боржника до неї.
Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевірятися судом при вирішенні спору про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Звертаючись з даним позовом до суду, Позивач вказує на недобросовісну поведінку Відповідача, яка полягає в направленні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог з розрахунком штрафних санкцій за несвоєчасне виконання робіт після підписання обома сторонами Акту виконаних робіт № 52 від 27.08.2024 року із зазначенням відсутності претензій по строкам виконаних робіт (наданих послуг). Відповідач з даного приводу зазначає, що вказаний Акт був підписаний помилково та жодним чином не спростовує неналежне (несвоєчасне) виконання робіт, яке в свою чергу не заперечується Позивачем.
Суд з даного приводу вважає за необхідне зазначити, що наявні в матеріалах справи Акти наданих послуг, у тому числі за спірною Специфікацією, містять зазначення про відсутність претензій по строкам виконаних робіт (наданих послуг), з чого можна дійти висновку, що дана форма акту є типовою для оформлення відносин між сторонами та не може свідчити про суперечливу поведінку Відповідача.
Крім того, наявність відповідного запису про відсутність заперечень щодо строку виконання робіт не виключає самого факту виконання робіт (надання послуг) з порушенням встановленого строку.
Доводи Позивача щодо неможливості своєчасного виконання зобов'язань за Специфікацією № 2 від 12.03.2024 року у зв'язку з несвоєчасною оплатою робіт Відповідачем за попередньою Специфікацією судом до уваги не приймаються, оскільки доказів звернення на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" з приводу відповідних причин затримки в ремонті до матеріалів справи не подано.
Пунктом п. 6.2. Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків будь-яких зобов'язань, в т.ч. щодо виконання робіт, Підрядник сплачує Замовнику неустойку у розмірі 0,1 % від загальної вартості робіт, узгоджених до виконання за договором, з урахуванням всіх доповнень до нього (якщо такі були) за кожен день прострочення.
Здійснивши перевірку нарахованої Відповідачем неустойки, розрахованої відповідно до умов п. 6.2 Договору у розмірі 0.1% від загальної вартості робіт за Специфікаціями №№1,2,3,4,5 (без урахування Специфікації № 6), які наявні в матеріалах справи (а.с. 25-27) за період прострочення зобов'язання з 29.06.2024 по 27.08.2024 рр. суд дійшов висновку щодо правильності такого розрахунку.
Як зазначено вище, вирішуючи спір про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, суд має перевіряти аргументи щодо спірності такого правочину, а також докази, якими вона підтверджується.
Здійснивши оцінку доводів сторін, а також доказів наданих на їх підтвердження, суд дійшов висновку про обґрунтованість зустрічних вимог Відповідача за спірним одностороннім правочином, що виключає підстави для задоволення позову про визнання його недійсним.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 165, 202, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.06.2025
Суддя О.В. Ліпинський