вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.05.2025м. ДніпроСправа № 904/5774/24
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., при секретарі судового засідання Білій К.В., розглянувши матеріали справи
за позовом позивача-1: фізичної особи-підприємця Б'яліка Вадима Володимировича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
позивача-2: фізичної особи-підприємця Б'яліка Володимира Івановича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2
позивача-3: фізичної особи-підприємця Б'ялік Наталії Іванівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3
до відповідача-1: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4
відповідача-2: фізичної особи-підприємця Гатілової Діани Олександрівни АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5
про стягнення коштів
Представники сторін:
від позивача-1: Стадник Павло Олександрович, ордер №1438816 від 19.12.2024р.
від позивача-2: Стадник Павло Олександрович, ордер №1438822 від 19.12.2024р.
від позивача-3: Стадник Павло Олександрович, ордер №1438827 від 19.12.2024р.
від відповідача-1: Чубатюк Ігор Миколайович, ордер №1151465 від 28.01.2025р.
від відповідача-2: не з'явився
Фізична особа-підприємець Б'ялік Вадим Володимирович, фізична особа-підприємець Б'ялік Володимир Іванович, фізична особа-підприємець Б'ялік Наталія Іванівна звернулись з позовом до Креховецької Ірини Юріївни (далі-Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь 99 797,00грн., 65 286,00грн. та 18 189,00грн. відповідно.
Судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачі в період березня-травня 2024 року перерахували Відповідачу кошти на загальну суму 183 272,00грн, проте Відповідач свої зобов'язання щодо поставки оплаченого товару не здійснив, суму попередньої оплати Відповідач не повернув, внаслідок чого Позивачі звернувся з позовом до суду.
Ухвалою суду від 07.01.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено підготовче засідання на 30.01.2025р. о 12:00год.
21.01.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивачів надійшло клопотання про долучення доказів.
30.01.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання з'явився представник позивачів, представник відповідача-1 не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
Ухвалою суду від 30.01.2025р. було відкладено засідання по справі на 11.02.2025р. о 12:00год
11.02.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення.
В судове засідання з'явився представник позивачів, представник відповідача не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
Ухвалою суду від 11.02.2025р. було відкладено засідання по справі на 27.02.2025р. о 15:30год.
27.02.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійшла заява про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву у справі № 904/5774/24.
27.02.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, де зазначає, що відповідач у взаємовідносинах з позивачами не виступала стороною договору купівлі-продажу між ними та Гатіловою Д.О., вона не здійснює утримання коштів в себе на рахунку або розпоряджається ними на власний розсуд, з метою покращення власного матеріального стану. Позивачі перераховуючи кошти на рахунок відповідача-1, як і сам відповідач-1 розраховували на настання реальних наслідків у вигляді виконання консенсуального договору купівлі- продажу товарів з Гатіловою Д.О., більше того він навіть був виконаний частково, що підтверджують матеріали справи. Разом з тим матеріальна шкода завдана позивачам лежить в площині умислу саме ОСОБА_2 яка отримавши обманним шляхом доступ до грошових коштів позивачів не використала їх на реальне виконання договірних умов і має нести за це матеріальну відповідальність.
В судове засідання з'явились представники всіх сторін, оголошено перерву до 11.03.25р. 15:30год.
Ухвалою суду від 27.02.2025р. поновлено Креховецькій Ірині Юріївні строк для подання відзиву на позовну заяву
05.03.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказує, що Гатілова Д.О. розпоряджалась банківським рахунком відповідача-1, на який були перераховані кошти позивачів, жодним чином не впливає на обов'язок відповідача-1 повернути позивачам майно (грошові кошти), які відповідач-1 набула (отримала на свій банківський рахунок) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) в силу положень ст. 1212 ЦК України, оскільки між позивачами та відповідачем-1 не існувало жодних правових відносин та ділових домовленостей, сторони одне одного не знають, що не заперечується і самою відповідачем-1 в її відзиві.
В судовому засіданні представник позивач заявив клопотання про залучення співвідповідача та перехід із спрощеного провадження з викликом сторін в загальне позовне провадження. Клопотання обґрунтоване тим, що в спірних правовідносинах щодо безпідставного набуття грошових коштів позивачів, окрім відповідачки ОСОБА_1 задіяна також інша особа - ФОП Гатілова Діана Олександрівна, оскільки саме ця особа обіцяла здійснити послугу з поставки товарів позивачам за сплачені кошти та саме ця особа ймовірно мала доступ до банківського рахунку відповідача-1.
В судове засідання з'явились представники всіх сторін.
Ухвалою суду від 11.03.2025р. здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/5774/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.04.2025 об 10:00год.
Ухвалою суду від 11.03.2025р. залучено співвідповідача у справу №904/5774/24 фізичну особу-підприємця Гатілову Діану Олександрівну в якості відповідача-2.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Ухвала суду від 11.03.2025р. була надіслана на адресу відповідача-2, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв'язку.
Конверт із вказаною вище ухвалою повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем-2 не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листа з ухвалою суду та повернення його до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача-2 щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача-2.
За приписами пунктів 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-2 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
В судове засідання з'явились представник позивачів та представник відповідача-1, представник відповідача-2 не з'явився.
Ухвалою суду від 03.04.2025р. було відкладено підготовче засідання по справі на 06.05.2025р. о 11:30год.
06.05.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
В судове засідання з'явився представник позивачів, представник відповідача-1 та відповідача-2 не з'явились.
Ухвалою суду від 06.05.2025р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2025 о 11:00год.
В судове засідання з'явився представник позивачів та представник відповідача-1, представник відповідача-2 не з'явився.
29.05.2025р. в засіданні було оголошено перерву до 29.05.25р. о 16:00год.
В судове засідання з'явився представник позивачів та представник відповідача-1, представник відповідача-2 не з'явився.
У судовому засіданні 29.05.2025р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Відповідно до ст.639 ЦКУ договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Як встановлено матеріалами справи, в період березня 2024 року позивачі, за усною домовленістю, здійснили ряд перерахувань коштів зі своїх банківських рахунків на банківський рахунок № НОМЕР_6 , що відкритий на ім'я ФОП Креховецької І.Ю., а саме:
- 31.03.2024р. ОСОБА_3 перерахував 131 947,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1ЕМВ-80КМ-Н00А-1ЕЕВ (а.с.29, Т.1);
- 01.05.2024р. ОСОБА_4 перерахував 5 286,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією №479 (а.с.40, Т.1);
- 03.05.2024р. ОСОБА_4 перерахував 60 000,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією №480(а.с.41, Т.1);
- 31.03.2024р. ОСОБА_5 перерахувала 18 189,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією №9341-0372-0990-2045(а.с.42, Т.1).
Отже, сума коштів, що були сплачені ОСОБА_3 складає 131 947,00грн., ОСОБА_4 - 65 286,00грн., а ОСОБА_5 в свою чергу було сплачено 18 189,00грн. (а.с.40-45,61)
Відповідно, загальна сума, яку отримала відповідач від позивачів склала 215 422,00грн.
Вищезазначені кошти, як зазначили позивачі, були перераховані на рахунок відповідача-1 - ОСОБА_1 для закупки косметичної продукції з Німеччини на загальну вартість 215 422,00грн (предоплата). Поставка товару за усною домовленістю між сторонами повинна бути здійснена в 1-2 місяці (листування, а.с.49 зі зворотної сторони).
Як стверджує відповідач-1, по домовленості з третьою особою - ОСОБА_2 , вона зареєструвалася як ФОП та відкрила на своє ім'я рахунок в банку «ПриватБанк». Надалі передала доступ до електронного банкінгу підприємця ОСОБА_2 , а також надала можливість їй розраховуватися в банківських терміналах за межами України шляхом реєстрації належних відповідачу-1 банківських карт, зокрема 414962******2343, НОМЕР_7 в електронному безконтактному платіжному засобі Apple Pay, що знаходився на мобільному телефоні ОСОБА_2 . Надалі відповідач-1 здійснювала обслуговування рахунку та відповідних податкових зобов'язань, в тому числі оплату послуг найманої особи - бухгалтера за рахунок коштів, що надавалися їй Третьою особою. Нагороди за таку діяльність або поділу прибутку між відповідач-1 та Третьою особою не передбачалося. ОСОБА_2 брала на себе всі зобов'язання по обслуговуванню рахунку. В підтвердження зазначеного було надано переписку між відповідачем-1 та третьою особою (а.с.51)
Як свідчать матеріали справи, вищезазначені кошти позивачів відповідач отримала. ОСОБА_2 здійснила лише одну поставку товару ОСОБА_3 на суму 22 050,00гривень. В зв'язку з неможливістю поставки товару, що підтверджується листуванням (а.с.45), ОСОБА_2 було повернуто ОСОБА_3 частину сплачених грошових коштів, а саме 4 400 гривень за платіжною інструкцією №Р24А3058544586D7405 та 5 700 гривень за платіжною інструкцією № Р24А3058544586D4380. Тобто сума боргу відповідача-1 перед позивачем-1 склала 99 797,00грн.
Відповідач-1 та Відповідач-2 не довели доказами, що вони виконали вимоги усного договору по поставці товару позивачами. Сума боргу склала:
- перед позивачем-1 - 99 797,00грн;
- перед позивачем-2 - 65 286,00грн;
- перед позивачем-3 - 18 189,00грн;
Відповідно до частин 1 та 2 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Статтею 599 ЦК передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК). Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 ЦК (ст.663 ЦК)
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За приписами частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, суд зауважує, що застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Положення глави 83 Кодексу застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.
У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1531/18 викладено позицію, згідно з якою, аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
В ході розгляду судової справи було встановлено, що в спірних правовідносинах щодо безпідставного набуття грошових коштів позивачів, окрім відповідача-1 ОСОБА_1 задіяна також інша особа - ФОП Гатілова Діана Олександрівна, оскільки саме ця особа обіцяла здійснити послугу з поставки товарів позивачів за сплачені кошти та саме ця особа мала доступ до банківського рахунку відповідача-1.
Суд зазначає, що факт того, що ОСОБА_1 не здійснює утримання коштів в себе на рахунку та не розпоряджається ними на власний розсуд, а матеріальна шкода завдана позивачам лежить в площині умислу саме ОСОБА_2 , оскільки зі слів відповідача-1, саме ОСОБА_2 розпоряджалась банківським рахунком відповідача-1, на який були перераховані кошти позивачів, жодним чином не впливає на обов'язок відповідача-1 повернути позивачам майно (грошові кошти), які відповідач-1 набула (отримала на свій банківський рахунок) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) в силу положень ст. 1212 ЦК України, оскільки між позивачами та відповідачем-1 не існувало жодних правових відносин та ділових домовленостей, сторони одне одного не знають, що не заперечується і самою відповідача-1 в її відзиві.
У разі якщо якась інша особа розпоряджалась банківським рахунком відповідача-1, на який були перераховані кошти позивачів, всупереч волі відповідача-1, то відповідач-1 має право захищати свої порушені права шляхом ініціації кримінальних проваджень та стягнення матеріальних збитків з таких осіб, що мали доступ до її рахунку, шляхом подання цивільного позову в рамках таких кримінальних проваджень.
Разом з тим, всі ці обставини жодним чином не впливають на правову кваліфікацію спірних правовідносин, що наразі склались між позивачами та відповідачем-1 та відповідно на розгляд судової справи № 904/5774/24, оскільки такі правовідносини регулюються нормами статті 1212 ЦК України, яка не передбачає наявності чи відсутності вини чи умислу у особи, яка безпідставно набула майно інших осіб, а достатньо лише встановити факт набуття такого майна та відсутність достатніх підстав для його набуття для того, щоб у ОСОБА_1 виникло зобов'язання з повернення такого майна його власникам.
За таких обставин суд зазначає, що наявна достатня кількість підстав вважати, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 виникло зобов'язання повернути грошові кошти у заявлених позивачами розмірах.
Господарський суд зазначає, що будь-яких належних та достовірних доказів повернення позивачам 99 797,00грн., 65 286,00грн. та 18 189,00грн. матеріали даної справи не містять та відповідачами не подані.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду регулює ст. 1166 ЦК України. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України).
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і закону, а за відсутності таких вимог і угод - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Крім того, згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Виходячи із положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одночасно з цим, як вбачається зі статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачами у підтвердження обґрунтування своєї позиції.
Відтак, вимога про стягнення з відповідачів грошових коштів у сумі 99 797,00грн., 65 286,00грн. та 18 189,00грн. заявлена позивачами є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо юрисдикції спору
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на дату подання позову, суб'єкт господарювання - фізична особа - підприємець Креховецька Ірина Юріївна має стан - припинено. За текстом витягу державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця відбулась за її рішенням 11.10.2024р., номер запису 2010350060001463477.
Станом на період виникнення спірних правовідносин між Позивачами та відповідачем, остання мала чинний статус фізичної особи-підприємця і даний спір виникає саме у зв'язку із здійсненням останньою своєї господарської діяльності.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 09 жовтня 2019 року у справі №127/23144/18 зазначено, що відповідно до положень ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.
Згідно ст. 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.
Отже, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Велика Палата проаналізувавши положення законодавства зазначила, що за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, Господарський суд дійшов висновку, що спір між позивачами та відповідачем-1 у справі №904/5774/24 належить розглядати в порядку господарського судочинства.
Щодо судових витрат.
Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028 грн.
Таким чином, за вимогу майнового характеру необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 028,00грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у сумі 3 028,00грн.
Разом з тим, при зверненні до суду позивачами сплачено судовий збір у розмірі 9 084,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями наявними в матеріалах справи.
Отже, судом встановлена переплата Позивачів судового збору у розмірі 6 056,00грн., яка може бути повернута останньому з Державного бюджету України за умови відповідного клопотання з цього приводу на підставі ухвали суду.
Суд не вирішує питання повернення судового збору в цій частині, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути солідарно з Креховецької Ірини Юріївни, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 та фізичної особи-підприємця Гатілової Діани Олександрівни АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь фізичної особи-підприємця Б'яліка Вадима Володимировича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 99 797,00грн.
Стягнути солідарно з Креховецької Ірини Юріївни, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 та фізичної особи-підприємця Гатілової Діани Олександрівни АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь фізичної особи-підприємця Б'яліка Володимира Івановича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 65 286,00грн.
Стягнути солідарно з Креховецької Ірини Юріївни, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 та фізичної особи-підприємця Гатілової Діани Олександрівни АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь фізичної особи-підприємця Б'ялік Наталії Іванівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 грошові кошти у розмірі 18 189,00грн.
Стягнути солідарно з Креховецької Ірини Юріївни, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 та фізичної особи-підприємця Гатілової Діани Олександрівни АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь фізичної особи-підприємця Б'яліка Вадима Володимировича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 1 648,87грн.
Стягнути солідарно з Креховецької Ірини Юріївни, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 та фізичної особи-підприємця Гатілової Діани Олександрівни АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь фізичної особи-підприємця Б'яліка Володимира Івановича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 1 079,06грн.
Стягнути солідарно з Креховецької Ірини Юріївни, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 та фізичної особи-підприємця Гатілової Діани Олександрівни АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь фізичної особи-підприємця Б'ялік Наталії Іванівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір у розмірі 300,49грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27.06.2025
Суддя С.П. Панна