27 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/303/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Россолов В.В.,
без виклику учасників справи,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вх.№812Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 19.03.2025 (повне рішення складено 19.03.2025, суддя Чистякова І.О.)
у справі №922/303/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг", м. Київ,
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010", м. Харків,
про стягнення 48 722,97 грн,
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010" (відповідач) про стягнення 48 722,97 грн, в тому числі: основний борг у сумі 33 921,60 грн, пеня у сумі 8 186,65 грн, три проценти річних у сумі 1 829,76 грн, інфляційні втрати у сумі 4 784,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу №2065-ПСО-32 від 30.01.2023 щодо своєчасної оплати вартості спожитого природного газу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.03.2025 позов задоволено частково у сумі 33 921,60 грн. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" основний боргу у сумі 33 921,60 грн, а також судовий збір у сумі 1 686,51 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції визнав доведеним факт постачання позивачем у період січень 2023 - березень 2023 року у власність відповідача природного газу на загальну суму 34 921,60 грн. Зважаючи на те, що відповідачем здійснено лише часткову оплату отриманого за договором природнього газу в розмірі 1 000,00 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 33 921,60 грн є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з цим, суд вважав, що нарахування позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за період дії воєнного стану не узгоджується з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 № 206 (із змінами внесеними постановою КМУ від 29.12.2023), якою встановлено заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. За висновком суду, положення Постанови поширюються на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як на юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.
Враховуючи наведене, суд вважав вимоги позивача про стягнення пені у сумі 8 186,65 грн, 3% річних у сумі 1 829,76 грн та інфляційних втрат у сумі 4 784,96 грн неправомірними, такими, що порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг. У зв'язку з чим, у задоволенні позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних відмовив.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" частково не погодилось з рішенням місцевого господарського суду та 08.04.2025 через підсистему "Електронний суд" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 19.03.2025 у справі № 922/303/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 8 186,65 грн, 3% річних у розмірі 1 829,76 грн та інфляційних втрат в розмірі 4 784,96 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі; стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує такими доводами:
- позивач не надавав, а відповідач не отримував житлово-комунальні послуги за спірним договором про постачання природного газу, оскільки зазначений договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач як постачальник поставляє споживачеві природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні;
- відповідач не є населенням в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206, є юридичною особою у відповідності до статті 1 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та у спірних правовідносинах виступає як юридична особа, яка відноситься до категорії непобутових споживачів. У зв'язку з цим, відсутні правові підстави для застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання;
- уклавши договір, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору та відповідно взяли на себе зобов'язання, визначені умовами договору, який за своєю суттю не є договором про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 19.03.2025 у справі №922/303/25. Постановлено здійснювати розгляд справи №922/303/25 в порядку спрощеного провадження, без виклику (повідомлення) учасників справи. Встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення ухвали. Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/303/25.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Россолов В.В.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.
За ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що ціна позову у даній справі (48 722,97 грн) є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якого із учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Із змісту доводів та вимог апеляційної скарги вбачається, що позивач не погоджується з рішенням місцевого господарського суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних в розмірі та просить ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити. Відтак, рішення Господарського суду Харківської області від 19.03.2025 у цій справі №922/303/25 відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України переглядається апеляційним судом лише в оскаржуваній частині.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.01.2023 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім-2010» (Споживач), на підставі Закону України "Про ринок природного газу", Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2022 № 812 (далі - Положення), постанови КМУ від 29.07.2022 № 839, постанови КМУ від 27.09.2022 №1051, Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 "Про затвердження Правил постачання природного газу", Постанови НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи", Постанови НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 "Про затвердження Кодексу газорозподільчих систем", Постанови НКРЕКП №3013 від 24.12.2019 "Про встановлення тарифів для ТОВ "Оператор ГТС України на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020 - 2024 роки" та інших нормативно-правових актів України, що регулюють відносини у сфері постачання природного газу, укладено договір постачання природного газу (Постачальник) та відповідачем (Споживач) укладено договір постачання природного газу №2065-ПСО-32 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1) пункту 4 Положення (об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим/договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу.
Згідно з п. 1.3 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
За умовами п. 1.4 договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі).
Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
Згідно з п. 1.5 договору у разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ "Харківміськгаз", з яким (якими) Споживач уклав відповідний договір (договори).
Відповідно до пункту 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Встановлені у справі обставини свідчать, що на виконання умов договору позивач у період січень 2023 - березень 2023 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 34 921,60 грн, що підтверджується підписаними сторонами відповідними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 13 649,33 грн, від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 11 324,71 грн, від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 9 947,56 грн, що містяться в матеріалах справи.
Втім, оплату за отриманий за договором газ відповідач здійснив лише частково на суму 1 000,00 грн, що підтверджується копією листа АТ "Ощадбанк" від 15.07.2024 №16/2-09/80499/2024.
Разом з цим, решта коштів за поставлений за договором природний газ у розмірі 33 921,60 грн відповідачем не сплачена, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом.
Крім того, у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання за договором позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 8 186,65 грн, 3% річних у розмірі 1 829,76 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 784,96 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені в розмірі 8 186,65 грн, 3% річних у розмірі 1 829,76 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 784,96 грн є предметом апеляційного перегляду.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає таке.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 174 ГК України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За умовами ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1 та 2 ст. 217 ГК України ).
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За умовами пункту 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавствам і цим договором.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" належним чином виконало свої зобов'язання за договором, передавши у власність відповідача у період січень 2023 - березень 2023 року природний газ на загальну суму 34 921,60 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 13 649,33 грн, від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 11 324,71 грн, від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 9 947,56 грн.
Проте, ОСББ "Наш дім-2010" виконало свої зобов'язання щодо часткової оплати вартості поставленого природного газу із порушенням строків, встановлених у договорі, що стало підставою для нарахування ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" пені, 3% річних та інфляційних втрат.
У зв'язку з цим, позивачем було нараховано відповідачу: пеню за поставкою січня 2023 в розмірі 8186,65 грн за період з 16.03.2023 по 15.09.2023, за поставкою лютого з 18.04.2023 по 17.10.2023, за поставкою березня 2023 з 16.05.2023 по 15.11.2023; 3% річних у розмірі 1829,76 грн з березня 2023 року по грудень 2024 року та інфляційні втрати в розмірі 4 784,96 грн за загальний період прострочення з березня 2023 року по січень 2025 року.
Висловлюючи незгоду з рішенням суду першої інстанції, позивач в апеляційній скарзі зазначає про помилкове застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин сторін положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та посилається на відсутність підстав до застосування в даному випадку положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", вважаючи, що спірний договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач є постачальником, а відповідач є споживачем природного газу, який використовує для виробництва теплової енергії для надання послуг населенню.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Так, Закон України "Про ринок природного газу" виокремлює серед суб'єктів ринку природного газу категорії побутового споживача та споживача:
1) побутовий споживач (відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону) - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;
2) споживач (відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно із ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Частиною 1 ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Статтями 4 та 6 вказаного Закону передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.
Згідно зі ст. 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
Отже, в даному випадку споживач - ОСББ "Наш дім-2010" в інтересах співвласників уклав договір з постачальником (позивачем) про постачання природного газу для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку.
Колегія суддів зазначає, що ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно з окремим Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, використовує природний газ як споживач для власних потреб та не використовує для перепродажу.
ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. Згідно норм чинного законодавства ОСББ сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема газу. Цей газ постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем, тобто юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку. А отже, відповідач є споживачем комунальної послуги.
24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово- комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 № 206 (із змінами внесеними постановою КМУ від 29.12.2023) встановлено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово- будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).
У відповідності до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами), Харківська міська територіальна громада віднесена з 15.09.2022 до території можливих бойових дій.
Таким чином, проведене позивачем до стягнення нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за період дії воєнного стану протирічить наведеним положенням нормативно-правових актів.
З огляду на викладене, враховуючи встановлену Кабінетом Міністрів України заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на правовідносини з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, розташованого в Харківській міській територіальній громаді, як юридичної особи, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за період дії воєнного стану задоволенню не підлягають.
Отже висновки суду першої інстанції щодо відмови у позові в частині здійснених нарахувань пені в сумі 8 186,65 грн, три проценти річних у сумі 1 829,76 грн, інфляційні втрати у сумі 4 784,96 грн є обґрунтованими.
За таких обставин, викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.
На підставі вищевикладеного, рішення Господарського суду Харківської області від 19.03.2025 у справі №922/303/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 19.03.2025 у справі №922/303/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
Повна постанова складена 27.06.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя В.В. Россолов