Ухвала від 27.06.2025 по справі 918/1007/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"27" червня 2025 р. Справа №918/1007/21(918/286/25)

Суддя Північно-західного апеляційного господарського суду Грязнов В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Рівненської області від 26.05.2025, повний текст якого складено 28.05.2025, у справі №918/1007/21(918/286/25) (суддя Політика Н.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська

обласна енергопостачальна компанія"

до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного

товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 525 255 грн 96 коп. заборгованості по розрахунках та пені

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.05.2025 у справі №918/1007/21 (918/286/25) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідаль-ністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 525 255 грн 96 коп заборгованості по розрахунках та пені згідно укладеного договору. Присуджено до стягнення з ДП "Рівненський облавтодор" на користь ТОВ "РОЕК" 260 723,41 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 66 635,57 грн пені, 49581, 29 грн інфляційних втрат, 17 054,28 грн -3% річних та 6 303,07 грн витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 131 261,41 грн пені в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач - ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подав апеляційну скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення госпо-дарського суду Рівненської області від 26.05.2025 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Разом зі скаргою Апелянт подав клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання скарги до ухвалення рішення з даного спору, обґрунтовуючи тим, що підприємство перебуває в процедурі санації і не здійснює господарської діяльності, а тому джерела отримання прибутку у банкрута відсутні, як відсутня й можливість сплатити визначений законом розмір судового збору.

Розглянувши клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судо-вого збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиля-ється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздат-ність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житло-вих прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосу-вавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позива-чів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним (аналогіч-на правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі №912/3514/ 20, ухвалі від 20.08.2020 у справі №910/6421/19).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.01.2021 у справі №940/2276/18 зазна-чила, що із системного аналізу змісту норм статті 8 Закону України "Про судовий збір" убача-ється, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Аналізуючи можливість застосування за заявою Скаржника приписів п.1 ч.1 ст 8 Закону України "Про судовий збір", суд зазначає, що положення вказаної норми не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи).

Таким чином, оскільки Скаржник є юридичною особою, застосування судом майнового критерію до юридичної особи, відповідно до положень п.3 ч.1 ст.8 Закону України Про судовий збір, може бути лише у справах, предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (п.45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №940/2276/ 18).

Проте, предметом даної справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд звертає увагу скаржника на те, що частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначений частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких допускається розстрочення сплати судового збору заявника при зверненні до суду із заявою (скаргою), є вичерпним, тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з ураху-ванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.

Тому, в задоволенні клопотання ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Рівненської області від 26.05.2025 у справі №918/1007/21(918/286/25) слід відмовити.

Разом з тим, суд відхиляє посилання Скаржника на постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду у справах №915/441/18 від 24.01.2019р. та №914/1723/15 від 11.03.2019р. про помилкове застосування до аналогічних правовідносин приписів пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», адже у справі, що розглядається Банкрут є відповідачем, тоді як у названих Скаржником справах Банкрут був позивачем.

Відтак, розглянувши матеріали апеляційної скарги, перевіривши відповідність їх вимогам Господарського процесуального кодексу України, суд встановив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, враховуючи наступне.

Так, відповідно до ч.3 ст.258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно пп.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За оскарження рішення у даній справі судовий збір, з урахуванням пониженого коефі-цієнта, становить 9454,61 грн та підлягає сплаті за платiжними реквiзитами для перерахування судового збору в гривнях, розміщеними на офіційній сторінці Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою - https://nwag.court.gov.ua/sud4874/gromadyanam/tax/.

Вбачається, що до матеріалів скарги не додано жодних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, не зазначено про їх існування і в тексті апеляційної скарги.

Як передбачено ст.260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Скаржником не дотримано вимог ст.258 ГПК України, що, відповідно до статті 260 ГПК України, є підставою для залишення без руху апеляційної скарги з наданням строку для усунення вказаних недоліків, а саме: надання суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до приписів п.6 ст.260 ГПК України, пи-тання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про відстрочення сплати судового збору.

2. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Рівненської області від 26.05.2025 у справі №918/1007/21 (918/286/25) - залишити без руху.

3. Встановити скаржнику десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги: надання суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

4. Роз'яснити, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Грязнов В.В.