ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 червня 2025 року Справа № 906/1220/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.05.2025 у справі № 906/1220/24 (суддя Вельмакіна Т.М., повний текст рішення складено 08.05.2025)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест"
до Хорошівської селищної ради
про визнання протиправним та скасування рішення № 1943 від 29.08.2024, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 11.06.2009
за участю представників сторін:
позивача - Евін А.К.;
відповідача - Ващук Ю.С.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест" (далі - позивач, ТОВ "Надра Інвест") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі - відповідач, Селищна Рада), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Хорошівської селищної ради № 1943 від 29.08.2024 в частині визначення ТОВ "Надра Інвест" 5-річного терміну оренди земельної ділянки та встановлення річної орендної плати в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 295 769, 51 грн в рік;
- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 11.06.2009 у запропонованій позивачем редакції.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він як користувач земельної ділянки, з метою використання свого переважного права щодо укладення договору оренди землі на новий строк відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" звернувся до відповідача з листом-повідомленням, до якого долучив проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 11.06.2009. Однак відповідач проєкт додаткової угоди не розглянув, жодних заперечень щодо умов додаткової угоди не висловив, а фактично запропонував укласти новий договір оренди землі з умовами, які суперечать діючому законодавству. Водночас позивач вказує, що рішення № 1943 від 29.08.2024 в частині визначення позивачу 5-річного терміну оренди земельної ділянки та встановлення річної орендної плати в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, є протиправним, оскільки земельна ділянка надається власникам спеціальних дозволів на строк дії спеціального дозволу на користування надрами (ст. 66 ЗК України). Позивач є гірничодобувним підприємством та має право на визначення розміру орендної плати відповідно до пункту 284.4 статті 284 ПК України. Відповідач порушує законні права позивача як орендаря земельної ділянки, оскільки останній може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування".
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.05.2025 в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, враховуючи недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору (розміру орендної плати та строку дії договору), а також наявності спору, що вирішується у справі № 906/1071/24, дійшов висновку про припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк на підставі ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що стало підставою для відмови в позові про укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 11.06.2009. Також місцевий господарський суд вказав, що спірне рішення № 1943 від 29.08.2024 в частині строку оренди та розміру орендної плати підлягає оцінці саме в контексті укладення нового договору оренди між сторонами, після припинення переважного права позивача, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання його протиправним та скасування.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "Надра Інвест" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.05.2025 у справі №906/1220/24, в якій позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- спірна земельна ділянка пов'язана з користуванням надрами і тому надається в користування лише власнику спеціального дозволу на користування надрами на строк його дії (ч. 4 ст. 66 ЗК України, ст. ст. 18, 18-1 Кодексу України про надра). Позивач є гірничодобувним підприємством, що має право на визначення розміру орендної плати відповідно до п. 284.4 ст. 284 ПК України. Відповідно встановлення (зміна) умов договору оренди земельної ділянки пов'язаної з надрокористуванням без урахування цих особливостей є виходом органу місцевого самоврядування (орендарем) за межі дискретних повноважень. Обмеження переважного права орендаря на продовження орендних відносин щодо земельної ділянки для потреб надрокористування волевиявленням орендаря, призводить до втрати сенсу імперативних приписів абз. 2 ст. 4, ч. 5, ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Відповідно звернення позивача до суду з вимогами визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування в частинах, які не відповідають вимогам закону є реалізацією передбаченого ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України права на судовий захист;
- наявність діючого спеціального дозволу на користування надрами, трансформується в законний інтерес ТОВ "Надра Інвест" в продовженні користування наданою для надрокористування земельною ділянкою, яке може бути реалізоване, зокрема, і шляхом продовження орендних відносин в порядку передбаченому ст. 33 Закону України "Про оренду землі" на строк дії спеціального дозволу на користування надрами;
- суд першої інстанції застосувавши норму ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в частині висновків щодо припинення орендних відносин, не врахувавши інших приписів земельного законодавства, а саме: повноваження органу місцевого самоврядування як орендаря обмежуються законом (абз. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі"); порядок продовження та захист переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк (ч. 5, ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"); надрокористувач має переважне право на укладення договору оренди землі для потреб надрокористування (ст. 18 Кодексу України про надра);
- висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №914/1025/24, від 28.05.2024 у справі № 604/648/23, від 12.04.2024 у справі № 131/970/23 щодо застосування норм права не стосуються продовження орендних відносин земельної ділянки для потреб надрокористування;
- орендодавець, всупереч імперативних приписів ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" знехтував своїм обов'язком у місячний строк розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом договору оренди, перевірити його на відповідність вимогам закону, узгодити з орендарем істотні умови договору. Крім цього не направляв лист-повідомлення про наявність заперечень щодо укладення договору оренди землі на новий строк, а тому орендар продовжує користуватись земельною ділянкою з метою надрокористування Маславського родовища корисних копалин;
- відповідач звертає увагу на правові висновки, викладені Верховним Судом у пунктах 5.15-5.18 постанови від 17.07.2024 у справі № 911/1284/23;
- додаткова угода, запропонована відповідачем, є нічим іншім як укладення договору на той же самий строк і на тих же умовах, крім цього продовження оренди земельної ділянки на строк дії спеціального дозволу на користування надрами до 09.12.2044 кореспондується з приписами ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та ч. 4 ст. 66 ЗК України щодо відповідності вимогам закону строку надання в користування земельної ділянки надрокористувачу;
- відповідач також посилається на правовий висновок, викладений Верховним Судом у пунктах 5.13, 5.16, 5.18 постанови від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 щодо належного захисту порушеного переважного права орендаря на продовження орендних відносин;
- справа № 906/1071/24 хоча і має спільний предмет, проте подана з інших підстав, а саме захисту права надрокористувача на отримання земельної ділянки для надрокористування. Крім того, за умовами п. 35 запропонованої позивачем редакції договору оренди земельної ділянки: "В день укладення договору припиняється дія договору оренди землі від 11.06.2009";
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які скаржник очікує понести в зв'язку із розглядом апеляційної скарги становлять 20 000 грн. Заявляє, що докази будуть надані в порядку п. 8 ст. 129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 16.05.2025 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.
Листом від 19.05.2025 витребувано матеріали справи з Господарського суду Житомирської області.
22.05.2025 до суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Надра Інвест" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.05.2025 у справі № 906/1220/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.06.2025 о 14:30 год.
Розпорядженням керівника апарату суду від 24.06.2025 № 01-05/285, з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №906/1220/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.
Хорошівська селищна рада надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає наступне:
- сторони не досягли домовленості щодо істотних умов договору оренди землі (орендна плата та строк оренди), тому переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк є припиненим та не підлягає судовому захисту, а відтак відсутні підстави для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі з не погодженими сторонами істотними умовами договору;
- оскільки орендар звернувся до суду із позовною вимогою про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в межах процедури реалізації переважного права на інших, не узгоджених сторонами умовах, то це виключає можливість задоволення позовних вимог;
- посилання апелянта на норми ПК України та Кодексу України про надра безпідставні, оскільки ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є спеціальною по відношенню до вказаних нормативних актів в частині поновлення строку дії договору оренди землі та не містить будь-яких винятків для надрокористувачів в частині реалізації переважного права та не наділяє надрокористувачів іншими правами, зокрема, самостійно змінювати істотні умови договору без погодження з орендодавцем;
- позивач звертався із позовом до суду про визнання укладеним договору оренди землі (справа № 906/1071/24). Спір стосується тієї ж самої земельної ділянки та містить аналогічні обґрунтування в частині наявності переважного права. В задоволенні позовних вимог було відмовлено з підстав припинення переважного права через недосягнення домовленості про зміну істотних умов договору;
- позивач не позбавлений можливості та права в загальному порядку, визначеному ЗК України та Кодексу України Про надра, звернутися до Хорошівської селищної ради з метою отримання в користування земельної ділянки з кадастровим номером 1821184300:05:001:0109 у зв'язку з наявністю спеціального дозволу на користування надрами для промислової розробки Маславського родовища гранітів на строк дії такого спеціального дозволу;
- орієнтовний розмір понесених судових витрат у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 20 000 грн витрат на правничу допомогу адвоката. Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу будуть надані суду з відповідним клопотанням у встановлений ГПК України строк.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши в судовому засіданні присутніх представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як встановлено апеляційним судом, згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ТОВ "Надра Інвест" є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (а.с. 9).
ТОВ "Надра Інвест" має спеціальний дозвіл на користування надрами № 3555 від 09.12.2004, виданий Державною службою геології та надр України, на видобування корисних копалин - граніту Маславського родовища корисних копалин (а.с. 22).
11.06.2009 між Володарсько-Волинською РДА (орендодавець) та ТОВ "Надра Інвест" (орендар, позивач) укладений договір оренди землі (а.с. 10-12), згідно з п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації від 05.05.2009 № 138 в строкове платне користування земельну ділянку землі промисловості, яка знаходиться на території Суховільської сільської ради Володарсько-Волинського району (за межами населеного пункту на північний схід від с. Суховоля на відстані 0,5 км).
Відповідно до п. 2, 3 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,8034 га, у тому числі рілля - 2,8034 га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать орендарю на праві приватної власності: немає, а також інші об'єкти інфраструктури - немає.
Договір укладено строком на час дії ліцензії до 09.12.2024. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
За умовами п. 9, 10, 11 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 57 285, 16 грн в рік. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини орендної плати до 30 числа місяця слідуючого за звітним.
Відповідно до п. п. 15, 16 договору, земельна ділянка передається в оренду для розширення кар'єру промислової розробки та проммайданчика на Масловському родовищі гранітів. Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно з актом приймання-передачі від 11.06.2009 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду строком до 09.12.2024 земельну ділянку загальною площею 2,8034 га, в т.ч. рілля - 2,8034 га для розширення кар'єру промислової розробки та проммайданчика на Масловському родовищі гранітів на території Суховільської сільської ради за межами населеного пункту с. Суховоля на відстані 0,5 км на північний схід (а. с. 13).
30.04.2021 між Володарсько-Волинською РДА (орендодавець) та ТОВ "Надра Інвест" (орендар) укладена додаткова угода № 1 до договору оренди землі від 11.06.2009 (а.с. 14), згідно з якою було внесено зміни до договору оренди землі від 11.06.2009 та викладено п. 2 та п. 9 у новій редакції: "2. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,8034 га (рілля), кадастровий номер 1821184300:05:001:0109 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами на території Хорошівської селищної ради Житомирського району." "9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 25 % податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 Податкового кодексу України на рік."
17.11.2020 здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за вказаним договором оренди, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а. с. 15).
Строк дії спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Надра Інвест" продовжено на 20 (двадцять) років, про що зазначено у спеціальному дозволі на користування надрами №3555 від 09.12.2004 (а. с. 22).
Також, як встановлено апеляційним судом, ТОВ "Надра Інвест" звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Хорошівської селищної ради про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки площею 2,8034 га з кадастровим номером 1821184300:05:001:0109 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами в редакції, наведеній в прохальній частині позовної заяви.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.03.2025 у справі № 906/1071/24 в задоволенні позову відмовлено. Дане рішення суду не набрало законної сили та оскаржується до Північно - західного апеляційного господарського суду.
Суд, вирішуючи спір у справі № 906/1071/24, дійшов висновку, що в даному випадку, орендар, посилаючись в позові на ст. 33 Закону України "Про оренду землі" просив суд визнати укладеним договір оренди земельної ділянки площею 2,8034 га з кадастровим номером 1821184300:05:001:0109 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами на інших умовах (змінено строк дії договору оренди та розмір орендної плати). Проте сторони не дійшли згоди щодо зміни наведених вище умов. Враховуючи зазначені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з наведених підстав задоволенню не підлягають.
Предметом позову у справі № 906/1220/24 є вимоги позивача до відповідача про визнання протиправним та скасувати рішення № 1943 від 29.08.2024 в частині визначення позивачу терміну оренди земельної ділянки та встановлення річної орендної плати, та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 11.06.2009 у запропонованій позивачем редакції.
Надаючи правову оцінку обставинам у справі, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 24 Перехідних положень ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Згідно з п. 40 договору оренди, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Матеріалами справи підтверджується, що у комунальній власності Хорошівської селищної ради перебуває земельна ділянка загальною площею 2,8034 га (рілля), кадастровий номер 1821184300:05:001:0109, яка перебувала в користуванні позивача на підставі договору оренди.
Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Так, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на дату укладення договору) мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
З 19.10.2016 ч. 1-8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" із змінами, внесеними згідно із Законом № 1533-VIII ( 1533-19 ) від 20.09.2016 була чинна в наступній редакції:
По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Однак, 16.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8 з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регулювала спірні правовідносини, викладена у новій редакції.
Також розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:
"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 ЗК України.
Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
За змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Водночас суд враховує висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 наступного змісту:
"Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер має назву "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк" та стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п'ята статті 33 Закону України "Про оренду землі" в попередній редакції). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) у відповідності до статті 322 Закону України "Про оренду землі" у новій редакції тепер регулюється статтею 126-1 ЗК України.
При цьому відповідно до абзацу 4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Згідно із частиною другою статті 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.
Також відповідно до частини першої статті 126-1 ЗК України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.
Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 ЗК України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).
З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" базується на положеннях статті 126-1 ЗК України, що унормовує саме механізм поновлення договору без укладення правочину щодо поновлення. Норма пов'язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов'язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах. Що ж стосується поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, то таке поновлення здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення, тобто шляхом укладення правочину.
Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі". Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі №906/1314/21.
Як уже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 ЗК України. Тобто поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 ЗК України, за загальним правилом заборонено. Тому й приписи абзаців 3 та 4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" в цьому випадку застосуванню не підлягають.
Як вбачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивача з позовом до суду діяла нова редакція Закону України "Про оренду землі" із внесеними змінами, а до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент вчинення дій, спрямованих на продовження договірних відносин.
Отже, за частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній з 16.01.20220), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев'ята цієї ж статті).
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" визначає алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру продовжити договір оренди землі та певні правові запобіжники для захисту орендаря як більш уразливої сторони в цих правовідносинах від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.
Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції встановив, що позивач звертався до відповідача із листом - повідомленням від 25.07.2024 № 13 про поновлення договору оренди землі на новий строк. До листа позивач долучив інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію спеціального дозволу на користування надрами, проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі (а. с. 23-25).
Так, у долученому до вказаного листа - повідомлення проєкті додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, позивач запропонував відповідачу внести зміни до договору оренди землі від 11.06.2009, виклавши п. 8 договору оренди землі в новій редакції: "8. Договір укладено строком на час дії спеціального дозволу на користування надрами до 07.05.2044. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію."
В той же час, згідно з рішенням Хорошівської селищної ради № 1943 від 29.08.2024 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк з ТОВ "Надра Інвест" (а.с. 26), вирішено:
- внести зміни до договору оренди землі від 11.06.2009 між Житомирською ОДА та ТОВ "Надра Інвест" площею 2,8034 га, кадастровий номер 1821184300:05:001:0109, цільове призначення - 11.01 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, яка знаходиться на території Дашинського старостинського округу Житомирського району Житомирської області;
- замінено сторону договору орендодавця: Житомирську ОДА на Хорошівську селищну раду та зареєструвати право комунальної власності.
- пункт 5 договору викладено в наступній редакції: нормативно - грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням щорічної індексації становить 2 957 695, 07 грн.
- поновлено ТОВ "Надра Інвест" договір оренди земельної ділянки площею 2,8034 га, кадастровий номер 1821184300:05:001:0109, цільове призначення - 11.01 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, яка знаходиться на території Дашинського старостинського округу Житомирського району Житомирської області, шляхом укладання нового договору терміном на 5 років з урахуванням щорічної індексації орендної плати згідно визначених коефіцієнтів.
- встановлено ТОВ "Надра Інвест" річну орендну плату в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 295 769, 51 грн.
Як встановлено апеляційним судом, на виконання вказаного рішення, відповідач надав позивачу договір оренди земельної ділянки від 12.09.2024, який містить, зокрема умови наведені у вказаному вище рішенні Хорошівської селищної ради, а саме: строк оренди - 5 років (п. 7) та орендна плата у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 295 769, 51 грн (п. 9), та акт приймання - передачі об'єкта оренди від 12.09.2024, підписаний зі сторони орендодавця - Хорошівської селищної ради (а. с. 27-29).
З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що позивач звертався до відповідача із клопотанням про поновлення договору оренди землі від 11.06.2009 на новий строк та надав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі (а.с. 23-25); відповідач, розглянувши подане позивачем клопотання, прийняв рішення № 1943 від 29.08.2024 про поновлення позивачу договору оренди землі шляхом укладення нового договору зі зміненими умовами в порівнянні із тими, які були передбачені договором від 11.06.2009 та додатковою угодою до нього № 1 від 30.04.2021, а також запропоновані позивачем у проєкті додаткової угоди, а саме: зі строком оренди терміном на п'ять років та річною орендною платою в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Водночас позивач надіслав відповідачу лист-відповідь № 20 від 01.10.2024 про згоду укласти договір на інших умовах (а. с. 31 (на звороті)), до якого долучено протокол узгодження розбіжностей від 01.10.2024 за проєктом договору оренди земельної ділянки від 12.09.2024, у якому орендарем запропоновано такі редакції пунктів договору: пункт 7 - "договір укладено терміном на 20 років, але не довше строку дії наданого орендареві спеціального дозволу на користування надрами реєстраційний номер 3555 від 07.04.2024"; пункт 9 - "орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 25 % податку, обчисленого відповідно до ст. 274 ПК України та рішень Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про встановлення (затвердження) розміру земельного податку на відповідний рік".
Надаючи правову оцінку вказаним діям сторін договору, колегія суддів враховує те, що відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. Однак у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
У постанові від 28.01.2025 у справі № 914/1025/24 Верховний Суд зазначив, що за змістом ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", умови, на яких договір може бути укладений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
З огляду на те, що позивач та відповідач у даній справі не досягли домовленості щодо таких істотних умов договору оренди землі як орендна плата та строк оренди, тому колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк є припиненим.
Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 28.05.2024 у справі № 604/648/23, від 12.04.2024 у справі № 131/970/23 про те, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.
Щодо доводів позивача про пропуск відповідачем місячного строку на розгляд листа-повідомлення орендаря про поновлення орендних правовідносин з доданою додатковою угодою щодо внесення змін до договору оренди, суд зауважує, що така обставина не визначена приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка підлягає застосуванню до спірних відносин) як підстава для визнання укладеною такої додаткової угоди/договору оренди землі на новий строк. Водночас суд акцентує, що наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі може бути оскаржене в суді (частина дев'ята цієї ж статті).
Суд зауважує, що предмет регулювання статті 33 Закону України "Про оренду землі" не може бути звужений винятково до реалізації орендарем свого переважного права, оскільки за змістом цього закону юридичним фактом, в силу якого договір укладається на новий строк (поновлюється), є досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору оренди землі.
Отже, враховуючи недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору оренди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк в силу ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 11.06.2009.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Хорошівської селищної ради № 1943 від 29.08.2024 в частині строку оренди та розміру орендної плати, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав чи законного інтересу, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав чи інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що спірне рішення Хорошівської сільської ради № 1943 від 29.08.2024 в частині строку оренди та розміру орендної плати є вираженням волі орендодавця щодо визначеного останнім змісту подальших договірних відносин сторін і свідчить про недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору та, як наслідок, - про припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк.
При цьому подальші дії сторін, здійснені в результаті прийняття оскаржуваного рішення, вказують на вчинення сторонами дій, спрямованих на укладення договору оренди землі на загальних підставах, що є окремим предметом судового розгляду у справі № 906/1071/24 між тими ж сторонами.
Із урахуванням викладеного, спірне рішення Хорошівської селищної ради № 1943 від 29.08.2024 в частині строку оренди та розміру орендної плати підлягає оцінці саме в контексті укладення нового договору оренди між сторонами, після припинення переважного права позивача.
Суд апеляційної інстанції враховує, що за встановлених судом обставин в частині вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, яка не потребує вжиття додаткових способів захисту у випадку її обґрунтованості, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 1943 від 29.08.2024 в частині строку оренди та розміру орендної плати, сама по собі не спрямована на захист прав позивача, а тому скасування спірного рішення відповідача є неналежним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 910/6701/20 та від 08.11.2022 у справі № 910/18853/21.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Хорошівської сільської ради № 1943 від 29.08.2024 в частині строку оренди та розміру орендної плати.
Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 914/1025/24, від 28.05.2024 у справі № 604/648/23, від 12.04.2024 у справі № 131/970/23; правові висновки, викладені Верховним Судом у пунктах 5.15-5.18 постанови від 17.07.2024 у справі № 911/1284/23 та правові висновки, викладені Верховним Судом у пунктах 5.13, 5.16, 5.18 постанови від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, то суд зазначає наступне.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Колегія суддів наголошує на тому, що за змістовим, суб'єктним і об'єктним критеріями спірні правовідносини в цій господарській справі та справах, на які посилається позивач в апеляційній скарзі не є подібними з огляду на істотні відмінності в фактичних обставинах таких спорів, пов'язаних з правами та обов'язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин та їх неоднакове правове регулювання, як наслідок, виключає застосування вказаних нерелевантних правових позицій під час вирішення цього господарського спору.
Також необґрунтованими є посилання позивача на норми Податкового кодексу України та Кодексу України про надра, оскільки ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є спеціальною по відношенню до вказаних нормативних актів в частині поновлення строку дії договору оренди землі та не містить будь-яких винятків для надрокористувачів в частині реалізації переважного права та не наділяє надрокористувачів іншими правами, зокрема, самостійно змінювати істотні умови договору без погодження з орендодавцем.
Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права в загальному порядку, визначеному ЗК України та Кодексу України Про надра, звернутися до Хорошівської селищної ради з метою отримання в користування земельної ділянки з кадастровим номером 1821184300:05:001:0109 у зв'язку з наявністю спеціального дозволу на користування надрами для промислової розробки Маславського родовища гранітів на строк дії такого спеціального дозволу.
Інші доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення суду, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів у справі.
Також судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 08.05.2025 у справі № 906/1220/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Надра Інвест" - без задоволення.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.05.2025 у справі № 906/1220/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складено 27 червня 2025
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.