ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 червня 2025 року Справа № 902/1599/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Надбужанське-С" на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.04.2025 у справі № 902/1599/23 (суддя Міліціанов Р.В., повний текст рішення складено 18.04.2025)
за позовом Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Немирівської міської ради
до Фермерського господарства "Надбужанське-С"
про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки
за участю представників сторін:
прокурор - Ковальчук І.Л.;
позивача - не з'явився;
відповідача - Єнокян К.Л.;
Керівник Немирівської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Немирівської міської ради (далі - позивач, Міська Рада) звернувся до Господарського суду Вінницької області із позовом до Фермерського господарства "Надбужанське-С" (далі - відповідач, ФГ "Надбужанське-С") про розірвання договору оренди землі № 2 від 01.10.2018 та зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 0523085900:01:001:0791 площею 1,8632 га, передану в оренду на підставі договору оренди землі №2 від 01.10.2018, шляхом підписання акту приймання-передачі з Немирівською міською радою.
Позовні вимоги обґрунтовані систематичною несплатою відповідачем орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди землі № 2 від 01.10.2018 та повернення земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.04.2025 позов задоволено.
Суд першої інстанції, встановивши обставини щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку, дійшов висновку про розірвання договору оренди № 2 від 01.10.2018 на підставі п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та повернення земельної ділянки площею 1,8632 га з кадастровим номером 0523085900:01:001:0791 шляхом підписання акту приймання-передачі з Немирівською міською радою.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ФГ "Надбужанське-С" на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.04.2025 у справі № 902/1599/23, в якій відповідач просить витребувати у Немирівської окружної прокуратури документи, що підтверджують проведення нею аналізу істотності порушення умов договору оренди земельної ділянки; документи, що підтверджують факт проведення прокурорської перевірки щодо порушення умов договору оренди та копії документів, що підтверджують проведення розрахунків щодо розміру орендної плати, яка не була сплачена, з урахуванням інфляційних втрат, неустойки та інших можливих фінансових зобов'язань; скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- суд першої інстанції не надав належної оцінки дискреційним повноваженням позивача (Немирівської міської ради) та ГУ ДПС у Вінницькій області, що призвело до необґрунтованого висновку щодо відсутності їхньої реалізації; суд першої інстанції не дослідив: наявність дискреційних повноважень у Немирівської міської ради та ГУ ДПС; факти їх реалізації (наявність позитивних результатів - погашення боргу, надходження коштів до бюджету); порушення принципів пропорційності та доцільності з боку прокуратури;
- на момент подачі позову заборгованості по сплаті орендних платежів за користування земельними ділянками не існувало, а захист інтересів держави вже здійснювався міською радою та ГУ ДПС у Вінницькій області в рамках поданого позову до ФГ "Надбужанське-С" про зупинення видаткових операцій на рахунках шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, що розглядається Вінницьким окружним адміністративним судом (справа № 120/12539/23);
- за час судового розгляду в суді першої інстанції - ні прокурор ні суд не встановили щодо якої земельної ділянки була наявна заборгованість. В матеріалах справи наведено перелік усіх ділянок, які є в користуванні відповідача. Яким чином суд першої інстанції встановив цю обставину та обґрунтував в рішенні та чому розірвано саме цей договір - не обґрунтовано. Міською радою забезпечено повне виконання умов договору без жодних додаткових втрат (на сплату судового збору, на правничу допомогу, на проведення аукціону, на укладення нових договорів);
- суд позбавлений процесуальної можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від потенційних негативних дій учасників відносин у подальшому, оскільки на час розгляду справи таких не існує; прокурором обрано неефективний спосіб захисту, а судом першої інстанції зроблено висновки, що не відповідають встановленим обставинам справи;
- прокурором не надано розрахунку економічних витрат держави на проведення аукціону, в разі задоволення позову, що перешкоджає вирішенню спору по суті, оскільки не дає змоги встановити економічну вигоду держави при задоволенні позову;
- неподання без поважних причин витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, позбавляє суд можливості встановлення фактичних обставин справи, дослідження дійсних прав і обов'язків сторін та правильного застосування законодавства, тому є підставою для залишення позову без розгляду на підставі ч. 10 ст. 81 ГПК України;
- відповідач просив суд першої інстанції витребувати у позивача (Немирівської окружної прокуратури) економічний розрахунок втрат держави при задоволенні позову та проведенні нового аукціону. Однак, судом першої інстанції у клопотанні про витребування вищевказаних доказів було відмовлено, а відтак апелянт вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням ст. 75 ГПК України, що є підставою для його скасування; скаржник просить суд апеляційної інстанції задовольнити його клопотання щодо витребування у Немирівської окружної прокуратури документів, що підтверджують проведення Немирівською окружною прокуратурою аналізу істотності порушення умов договору оренди земельної ділянки;
- апелянт звертає увагу на неврахування судом першої інстанції позиції та висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 та окремої думки суддів К.М. Пількова, О.О. Банаська, І.В.Ткача;
- враховуючи той факт, що між Немирівською міською радою та ФГ "Надбужанське-С" за період розгляду справи було укладено декілька мирових угод, проте всі вони оскаржувались прокурором з формальних причин,органом місцевого самоврядування подано заяву про відмову від позову, а також висловлено позицію щодо доцільності дії договору в судовому засіданні. Представником Немирівської ради підтверджено, що в разі розірвання договору оренди, і громада і держава зазнає значних фінансових збитків, оскільки: необхідно знайти нового орендаря; погоджувати нову вартість оренди (ФГ сплачує орендну плату, що є вище середньої в даному регіоні, нові орендарі можуть запропонувати значно менші суми).
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В.
Листом від 06.05.2025 з Господарського суду Вінницької області витребувано матеріали справи.
15.05.2025 матеріали справи надійшли до суду.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою ФГ "Надбужанське-С" на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.04.2025 у справі № 902/1599/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.06.2025 о 16:00 год.
Керівник Немирівської окружної прокуратури надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Прокурор зазначає наступне:
- з урахуванням змісту визначених підстав позову (обґрунтування в позовній заяві порушення інтересів держави та необхідність їх захисту), а також бездіяльністю позивача стосовно звернення до суду, надається прокурору право на звернення із цим позовом в інтересах держави в особі Немирівської міської ради, а протилежні доводи апелянта є безпідставні. Аргументи апелянта, що захист інтересів держави в цій справі відноситься до повноважень ГУ ДПС у Вінницькій області повинні бути відхилені, оскільки предметом цього позову є саме розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути спірну земельну ділянку; водночас контролюючий орган не є стороною оспорюваного договору та не уповноважений на звернення з таким позовом до суду;
- відповідач неодноразово порушував умови договору оренди землі, а саме систематично не сплачував орендну плату в повному обсязі за період з січня 2023 по листопад 2023, що підпадає під дію п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору. Також відповідач здійснював часткову сплату орендної плати у попередні роки, що могло б слугувати підставою для розірвання договору оренди згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України (в контексті з'ясування істотності порушення договору іншою стороною), якби не було підстав для розірвання договорів згідно п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України;
- твердження апелянта з приводу не зазначення прокурором заборгованості окремо за договором № 2 від 01.10.2018 є безпідставними, оскільки, як зазначено в листі ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.05.2023 облік надходжень по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється в цілому по інтегрованій картці платника по КОАТУУ без розмежування та відповідного обліку надходжень окремо по кожній земельній ділянці з зазначенням кадастрового номеру. Водночас, матеріалами справи доведено, а відповідачем не спростовано, що впродовж 2023 останнім сплачувалася заборгованість за договорами оренди за 2022, і лише в грудні 2023 відповідач оплачував оренду за 2023. А тому факт заборгованості по орендній платі за період січень - листопад 2023 є підтверджений матеріалами справи, в тому числі і за зобов'язаннями за договором № 2 від 01.10.2018;
- підлягають відхиленню доводи апелянта про необхідність відмови у позові через сплату ФГ "Надбужанське-С" заборгованості по орендній платі на момент розгляду справи, оскільки самий лише факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи сплачена заборгованість після звернення позивача з позовом про розірвання договору;
- прокурором доведено всі обставини належними доказами, а саме як про наявність систематичності несплати орендної плати, так і про істотне порушення договорів, які входять в предмет доказування. Усі наявні документи, які стосуються спору в межах справи вже надані суду, будь-якими іншими запитуваними документами, а саме: відповідними розрахунками, оцінками економічних наслідків, актами перевірок, висновками експертів окружна прокуратура не володіє, їх виготовлення не входить до компетенції прокурора; вимога відповідача щодо витребування та долучення нових доказів є безпідставною та підлягає відхиленню;
- прокурор вказує, що умова мирової угоди про відмову позивача від позову суперечить нормам процесуального законодавства та не може бути затверджена;
- з огляду на характер спірних правовідносин та беручи до уваги обставини недобросовісного виконання умов договору орендарем, помилковими є доводи апелянта щодо невідповідності заходів втручання в право оренди ФГ "Надбужанське-С" (у виді розірвання договору оренди землі) критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
В судовому засіданні 25.06.2025 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити.
Прокурор в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.
Щодо клопотання відповідача про витребування у Немирівської окружної прокуратури документів, що підтверджують проведення нею аналізу істотності порушення умов договору оренди земельної ділянки; документів, що підтверджують факт проведення прокурорської перевірки щодо порушення умов договору оренди та копій документів, що підтверджують проведення розрахунків щодо розміру орендної плати, яка не була сплачена, з урахуванням інфляційних втрат, неустойки та інших можливих фінансових зобов'язань, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відтак ст. 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та має зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на приписи процесуального закону встановлення поважності (неповажності) причин пропуску процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Статтею 81 ГПК України унормовано питання витребування доказів. Зокрема, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно ч. 2, 3 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 81 ГПК України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійно отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
З огляду на положення ст. 13, ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, у даному випадку, саме скаржник повинен був доводити суду ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень щодо позову.
Суд зауважує, що ч. 5 ст. 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Тобто суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В обґрунтування заявленого клопотання про витребування доказів відповідач посилається на неподання прокурором доказів щодо економічної доцільності розірвання договору оренди земельної ділянки, а також відсутності доказів економічних витрат держави на проведення аукціону, що перешкоджає вирішенню спору по суті, оскільки не дає змоги встановити економічну вигоду держави при задоволенні позову, а суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу в задоволенні такого клопотання.
В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем було пропущено строк для подання клопотання про витребування доказів до суду першої інстанції; клопотання про його поновлення відповідач до суду першої інстанції не подав.
Згідно з пп. 1, 2, 4, 6 ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Суд апеляційної інстанції враховує пояснення прокурора про те, що ним надані усі наявні документи, які стосуються спору в межах справи, будь-якими іншими запитуваними документами, а саме: розрахунками, оцінками економічних наслідків, актами перевірок, висновками експертів, прокуратура не володіє, їх виготовлення не входить до компетенції прокурора.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача про витребування та долучення нових доказів є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, заслухавши в судовому засіданні представника відповідача та прокурора, зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним судом, 01.10.2018 між Немирівською міською радою (надалі - орендодавець) та Фермерським господарством "Надбужанське-С" (орендар) укладено договір оренди землі № 2 (т. 1, а. с. 82-84).
Відповідно п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (01.03) з кадастровим номером 0523085900:01:001:0791, яка розташована на території Немирівської міської об'єднаної територіальної громади (за межами населеного пункту колишньої Никифоровецької сільської ради) Немирівського району Вінницької області.
В оренду передається земельна ділянка №526 (власник ОСОБА_1 , якої помер) площею 1,8632 га, у тому числі 1,8632 га ріллі (п. 2 договору).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (середня вартість земельної частки (паю) станом на 01.01.2018 становить 58 811, 28 грн (п. 5 договору).
Умовами пункту 8 договору зазначено, що він укладений на 7 років до 01.10.2025 або до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку та до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщин відумерлою.
Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 7 057,35 грн в рік, земельний податок 588,11 грн в рік (п. 9 Договору).
Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10 договору).
Згідно п. 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, що становить 588,11 грн на рахунок орендодавця не пізніше 30 числа наступного місяця за звітним.
Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованих земельних ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 договору).
Положеннями пункту 31 договору визначено, що орендар зобов'язаний, зокрема своєчасно сплачувати орендну плату.
За змістом п. 38 договору сторони узгодили, що його дія припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: невиконання умов договору (п. 39 договору).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.10.2018 зареєстровано право оренди відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 0523085900:01:001:0791 (т. 1, а. с. 85-86).
Відповідно до листа Виконавчого комітету Немирівської міської ради №03-34-1089 від 19.05.2023, на території Немирівської міської територіальної громади у користуванні відповідача знаходяться на умовах оренди земельні ділянки:
- площею 16,6737 га з кадастровим номером 0523085900:01:001:0621, згідно з договором оренди землі №874 від 20.12.2019 орендна плата становить 50156,36 грн в рік;
- площею 1,5349 га з кадастровим номером 0523085900:01:001:0799, згідно з договором оренди землі №5 від 01.09.2019 орендна плата становить 3865,31 грн в рік;
- площею 1,8632 га з кадастровим номером 0523085900:01:001:0791, згідно з договором оренди землі №2 від 01.10.2018 орендна плата становить 7057,35 грн в рік;
- площею 1,5106 та з кадастровим номером 0523085900:01:001:0788, згідно з договором оренди землі №4 від 01.10.2018 орендна плата становить 7057,35 грн в рік;
- площею 1,6676 га з кадастровим номером 0523085900:01:001:0792, згідно з договором оренди землі №1 від 01.10.2018 орендна плата становить 7057,35 грн в рік;
- площею 2,1543 га з кадастровим номером 0523085400:01:001:0957, згідно з договором оренди землі від 28.07.2020 орендна плата становить 13011,43 грн в рік;
- площею 3,8179 га з кадастровим номером 0523085400:01:001:0995, згідно з договором оренди землі від 28.07.2020 орендна плата становить 26533,81 грн в рік;
- площею 2,6100 га з кадастровим номером 0523085400:01:001:0994, згідно з договором оренди землі від 28.07.2020 орендна плата становить 18575,03 грн в рік;
- площею 1,500 га з кадастровим номером 0523084000:06:002:0984, згідно з договором оренди землі від 31.01.2020 орендна плата становить 68394,49 грн в рік;
- площею 3,4738 га з кадастровим номером 0523085900:01:001:0802, згідно з договором оренди землі №530 від 29.09.2020 орендна плата становить 57007,05 грн в рік;
- площею 3,2196 га з кадастровим номером 0523085400:01:001:1004, згідно з договором оренди землі №1 від 06.05.2021 орендна плата становить 62069,79 грн в рік (т. 1, а. с. 35-39).
Згідно інформації фінансового управління Немирівської міської ради від 30.10.2023 № 03-22/6/2, а саме згідно довідки про рух коштів 17.03.2023 ФГ "Надбужанське-С" сплатило грошові кошти в сумі 69 820 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022), 11.05.2023 в сумі 8 400 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022), 08.06.2023 в сумі 5 080 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022).
Предметом позову у даній справі є вимоги керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Немирівської міської ради до ФГ "Надбужанське-С" про розірвання договору оренди землі № 2 від 01.10.2018 та зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку у зв'язку із систематичною несплатою орендної плати.
Щодо правових підстав для звернення прокурора із позовом в інтересах держави в особі позивача, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав), для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Водночас, згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення де суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Позов у справі, судове рішення в якій переглядається, подано прокурором в інтересах держави в особі Немирівської міської ради як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки земельна ділянка належать до комунальної власності та розташована на території цієї ради. Наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах прокурор обґрунтував бездіяльністю позивача щодо захисту належним чином інтересів держави.
На думку прокурора, порушення інтересів держави полягає у користуванні відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за неї у обсязі та в строки, передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до бюджету територіальної громади не надходять кошти. Крім того, інтерес держави полягає у ефективному використанні земель комунальної власності.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Також, як встановлено апеляційним судом, 14.12.2023 Немирівською окружною прокуратурою на адресу позивача надіслано лист № 54-5135вих-23 з вимогою повідомити чи заплановано звернення Немирівською міською радою до суду про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
В той же час, 19.12.2023 від Немирівської міської ради на адресу прокуратури надійшов лист № 03-34-3145, в якому зазначено, що остання не планує звертатися до суду щодо розірвання договору оренди.
Таким чином, прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", до подання позову звернувся до позивача для надання йому можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.
Разом з тим, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій. Не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави в особі позивача.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про те, що захист інтересів держави в цій справі відноситься до повноважень ГУ ДПС у Вінницькій області, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги із урахуванням предмету та підстав заявленого позову, а також того, що контролюючий орган неуповноважений на звернення із таким позовом до суду.
Із вказаних вище підстав колегія суддів також вважає безпідставними посилання відповідача на те, що захист інтересів держави вже здійснювався Немирівською міською радою та ГУ ДПС у Вінницькій області в рамках поданого позову до ФГ "Надбужанське-С" про зупинення видаткових операцій на рахунках шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, що розглядається Вінницьким окружним адміністративним судом (справа №120/12539/23).
Щодо суті позовних вимог то суд зазначає наступне.
Причиною виникнення спору в цій справі стало питання систематичної несплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку, у зв'язку із чим прокурор просить розірвати договір оренди та повернути міській раді спірну земельну ділянку.
Колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною 1 ст. Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 (до розгляду якої зупинялося провадження в цій справі) деталізувала та диференціювала питання систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Колегія суддів вважає за необхідне врахувати відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду.
Так, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступити від висновку, викладеного в її ж постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, шляхом його конкретизації та 1, що:
- пункт "д" частини першої статті 141 ЗК України як спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати. У цьому випадку немає потреби оцінювати істотність порушення та застосовувати загальне правило, передбачене в частині 2 статті 651 ЦК України, оскільки законодавство передбачає додаткову (до загальних) підставу розірвання договору оренди землі;
- якщо орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, то застосуванню підлягає загальне правило частини 2 статті 651 ЦК України, а не припис пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, укладаючи такий договір, то такий договір має бути розірваний саме на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
До того ж у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що поняття "несплата", вжите у пункті "д" частини 1 статті 141 ЗК України, потрібно розуміти саме як повна несплата орендної плати, у строки, визначені договором, що відповідатиме дотриманню принципу збереження договору та забезпечення справедливого балансу інтересів сторін договору оренди землі.
Окрім того, наголосила, що факт, що на момент розгляду справи орендар погасив заборгованість за орендною платою, не впливає на право орендодавця вимагати розірвання договору як на підставі частини 2 статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).
У контексті частини 2 статті 651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред'явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати.
У цій справі, яка розглядається, звертаючись до суду із позовом прокурор підставою для розірвання договору оренди № 2 від 01.10.2018 зазначає саме факт систематичної несплати орендарем (відповідачем) орендної плати.
Колегія суддів зазначає, що сторонами в п. 11 договору оренди № 2 від 01.10.2018 узгоджено, що орендна плата вноситься у такі строки щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, що становить 588,11 грн на рахунок орендодавця не пізніше 30 числа наступного місяця за звітним.
Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 7 057,35 грн в рік, земельний податок 588,11 грн в рік (п. 9 договору).
Пунктом 38 договору сторони узгодили, що його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
В той же час, відповідно до положень пункту 259.1 ст. 269 ПК України платниками плати за землю є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Статтею 288.4. ПК України визначено, що податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Так, згідно інформації ГУ ДПС у Вінницькій області № 1018/5/02-32-04-11-12 від 24.01.2023, за ФГ "Надбужанське-С" рахувалася заборгованість в сумі 221 758, 97 грн. Відповідно до інформації Немирівської міської ради від 03.05.2023 № 03-34-967 вбачається, в ФГ "Надбужанське-С" рахувалася заборгованість в сумі 262 818,92 грн.
Також згідно листа ГУ ДПС у Вінницькій області № 8756/5/02-32-13-09-14 від 22.06.2023, в ФГ "Надбужанське-С" рахувалася заборгованість в сумі 390 614,13 грн. Відповідно до листа ГУ ДПС у Вінницькій області № 11600/5/02-32-13-09-14 від 18.08.2023 в ФГ "Надбужанське-С" станом на 18.08.2023 рахувалася заборгованість в сумі 469 178,45 грн.
Окрім того, відповідно до інформації Немирівської міської ради від 01.09.2023 № 03-34-2167 вбачається, що у ФГ "Надбужанське-С" рахувалася заборгованість в сумі 360 218,84 грн (погашення відбулось внаслідок сплати заборгованості, яка виникла у 2022).
Відповідно до листа ГУ ДПС у Вінницькій області № 15589/5/02-32-04-02-17 від 20.11.2023 у ФГ "Надбужанське-С" станом на 01.11.2023 рахувалася заборгованість в сумі 415 658, 8 грн. Відповідно до листа ГУ ДПС у Вінницькій області № 15946/5/02-32-13-09-14 від 27.11.2023, у ФГ "Нажбужанське-С" станом на 27.11.2023 рахувалася заборгованість в сумі 599 030, 22 грн.
Відповідно до інформації фінансового управління Немирівської міської ради від 30.10.2023 № 03-22/6/2, а саме згідно довідки про рух коштів 17.03.2023, ФГ "Надбужанське-С" сплатило грошові кошти в сумі 69 820 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022), 11.05.2023 в сумі 8 400 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022), 08.06.2023 в сумі 5 080 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік) (т. 1 а. с. 23-81).
Колегія суддів зазначає, що ФГ "Надбужанське-С" згідно податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) було нараховано орендну плату за 2022 та 2023 за ділянки, що знаходяться в Немирівському районі Вінницької області в загальній сумі 789 423,08 грн, а саме: за 2022 в сумі 394 711,54 грн; за 2023 в сумі 394 711,54 грн.
Протягом 2022 - 2023 ФГ "Надбужанське-С" було сплачено орендну плату з юридичних осіб за 2022-2023 в загальній сумі 823 168, 29 грн, а саме: 10.02.2022 на суму 31 406,16 грн; 05.04.2022 - на суму 50 700 грн; 05.05.2022 - на суму 27 719 грн; 17.03.2023 - на суму 69 820 грн; 11.05.2023 - на суму 8 400 грн; 08.06.2023 - на суму 5 080 грн; 20.12.2023 - на суму 150 000 грн; 22.12.2023 - на суму 511 449,29 грн (т. 1, а. с. 66, 67, т. 2, а. с. 114-126).
Відсутність заборгованості по орендній платі (в тому числі, за земельну ділянку з кадастровим номером 0523085900:01:001:0791 площею 1,8632 га) станом на 26.12.2023 підтверджується листом ГУ ДПС у Вінницькій області № 42627/6/02*32-04-11-18 від 26.12.2023 року (т. 1, а. с. 140).
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не заперечує обставини систематичної не сплати орендних платежів. Із наявних у справі доказів суд встановив, що оренда плата перераховувалась відповідачем за усі орендовані ділянки у сукупності без визначення розміру платежів по кожній окремо ділянці.
Водночас, матеріалами справи доведено, а відповідачем не спростовано, що лише в грудні 2023 відповідач повністю сплатив заборгованість за попередні періоди, тобто факт заборгованості по орендній платі підтверджено прокурором у встановленому порядку, в тому числі і за зобов'язаннями за договором оренди землі № 2 від 01.10.2018.
Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що за період з жовтня 2018 по грудень 2021 орендні платежі почали надходити лише 10.02.2022; за лютий 2022 - 05.04.2022; з червня 2022 по січень 2023 - лише у березні 2023; червня 2023 по жовтень 2023 - у грудні 2023.
Наведене свідчить про те, що у відповідача обліковувалася заборгованість за спірним договором оренди. Ці обставини щодо розміру заборгованості за орендною платою та періодів її виникнення ФГ "Надбужанське-С" не спростовувало, а навпаки - вчинило дії, які підтверджують визнання цих обставин, як-от сплатило орендну плату за користування земельною ділянкою.
Колегія суддів зазначає, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною й достатньою, і звертатися до більш загального правила ч. 2 ст. 651 ЦК України - з метою оцінки істотності порушення договору його стороною - немає потреби.
З огляду на те, що ФГ "Надбужанське-С" неодноразово порушувало умови договору оренди № 2 від 01.10.2018 та систематично (два та більше випадки) не сплачувало орендну плату в повному розмірі, у строки, визначені договором, тому суд вважає, що вказане порушення умов договору підпадає під дію п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору, а тому позовні вимоги про розірвання договору оренди землі № 2 від 01.10.2018 є правомірними й обґрунтованими та як наслідок підлягають задоволенню.
Тож суд апеляційної інстанції, за наявності в матеріалах справи доказів систематичної (два і більше випадки) повної несплати орендної плати за договором оренди та неспростування цих обставин відповідачем, дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди № 2 від 01.10.2018 відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та не вдається до оцінки істотності порушення умов договору згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України. Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23.
При цьому, із урахуванням викладених висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/391/23, погашення на момент розгляду справи заборгованості за орендною платою, не впливає на право вимагати розірвання договору, в тому числі на підставі п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України. Сам лише факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи сплачена заборгованість після звернення позивача з позовом про розірвання договору. Наведеним спростовуються доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про відсутність підстав для розірвання договору оренди.
В той же час, судом відхиляються доводи відповідача з приводу не зазначення прокурором заборгованості окремо по договору № 2 від 01.10.2018, оскільки облік надходжень по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється в цілому по інтегрованій картці платника по КОАТУУ без розмежування та відповідного обліку надходжень окремо по кожній земельній ділянці з зазначенням кадастрового номеру.
Також суд зазначає, що наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у ст. 34 Закону України "Про оренду землі". Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
У наведеній вище постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди. Тож за наявності правових підстав (у цій справі - п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України) для розірвання договорів оренди неодмінним є обов'язок орендаря повернути земельні ділянки, що були у його користуванні. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договорів оренди землі та перебування спірних земельних ділянок у фактичному користуванні орендаря, суд касаційної інстанції вказав, що ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірних ділянок у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав їх в оренду. Як і розірвання договорів оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті.
З огляду на наведене, враховуючи установлені в цій справі обставини щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку, що є підставою для розірвання договору оренди на підставі п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, колегія суддів вважає, що позов в частині повернення земельної ділянки 0523085900:01:001:0791 площею 1,8632 га, яка є предметом договору у комунальну власність органу місцевого самоврядування є обґрунтованим, тому підлягає задоволенню.
Щодо посилання відповідача на укладену між Немирівською міською радою та ФГ "Надбужанське-С" мирову угоду, то суд вказує наступне.
Як встановлено апеляційним судом, 06.03.2024 позивач та відповідач подали суду першої інстанції на затвердження мирову угоду від 05.03.2024, яка ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.04.2024 була затверджена.
В той же час, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 ухвалу суду першої інстанції скасовано. Під час перегляду ухвали суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що умови мирової угоди не містять поступок зі сторони відповідача, оскільки умови підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1 мирової угоди фактично є констатацією вже так наявного у відповідача обов'язку належним чином виконувати взяті на себе за спірним правочином зобов'язання. Такі умови не можуть вважатися окремими зобов'язаннями чи поступками в розумінні змісту умов мирової угоди.
Крім того, п. 2 мирової угоди передбачено, що позивач відмовляється від заявлених позовних вимог. Апеляційний господарський суд зауважив, що відмова від позову та укладання між сторонами мирової угоди є різними процесуальними інститутами, котрі не можуть бути застосовані одночасно. Більше того, на відміну від укладення мирової угоди, при відмові позивача від позову у цій справі, прокурор може заперечувати проти неї та стверджувати про подальший розгляд справи, підтримуючи заявлені позовні вимоги.
У постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 461/56/20 вказано, що мирова угода укладається щодо прав і обов'язків стосовно предмета спору, а не вчинення процесуальних дій. Відмова від позову є процесуальною дією, відмінною від укладення мирової угоди.
З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали Господарського суду Вінницької області від 10.04.2024, якою була затверджена мирова угоди, встановлена те, що вона суперечить нормам процесуального законодавства та не може бути затверджена, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі та вказану мирову угоду суд апеляційної інстанції вважає безпідставним.
Повторно, позивач і відповідач подали спільну заяву про затвердження мирової угоди б/н від 09.08.2024 , проте ухвалою суду від 05 лютого 2025р відмовлено у затвердженні мирової угоди з посиланням на постанову Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 461/56/20.
Щодо посилання відповідача на неможливість встановити економічну вигоду держави при задоволенні позову, то суд вказує, що саме задоволення позову приведе до забезпечення інтересів держави та територіальної громади, оскільки орендар, який тривалий час не сплачував орендну плату як повністю, так і частково, є недобросовісним і недисциплінованим контрагентом, а тому збереження договірних відносин з таким орендарем не відповідатиме інтересам територіальної громади як власника земельної ділянки, які визначаються доцільністю та ефективністю використання майна, а також не сприятиме досягненню максимального економічного ефекту задля соціально-економічного розвитку територіальної громади.
В той же час, продовження договірних відносин з орендарем, який систематично не виконує договірні умови щодо сплати орендної плати, є недоцільним і фактично є неефективним використанням наявних у громаді ресурсів як орендодавця, оскільки має місце недонадходження коштів до бюджету відповідного органу місцевого самоврядування.
Разом з тим, підставою позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі ради, було те, що орендар протягом тривалого часу належно та добросовісно не виконував свої обов'язки, визначені договором оренди, хоча, укладаючи договір оренди землі, відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату в установленому розмірі та у строк, передбачений умовами договору, а також був обізнаний з негативними для нього наслідками в разі порушення ним зобов'язань.
Розірвання договору та повернення у власність територіальної громади земельної ділянки у випадку встановлення протиправної поведінки самого орендаря здійснюється на підставі закону та укладеного з ним договору, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільних інтересів у тому, щоб така передача в оренду землі сприяла досягненню максимального економічного ефекту від оренди об'єктів комунальної власності, оскільки ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень органів місцевого самоврядування. Також задоволення позовних вимог не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самого орендаря, який свідомо допустив систематичне неналежне виконання договірних зобов'язань у повному обсязі.
Також суд апеляційної інстанції не встановив, а відповідач не довів підстав для залишення позову без розгляду на підставі ч. 10 ст. 81 ГПК України; дані посилання відповідача є необґрунтованими.
Беручи до уваги вказане, відповідачем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 08.04.2025 у справі № 902/1599/23 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ФГ "Надбужанське-С" - без задоволення.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Надбужанське-С" на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.04.2025 у справі № 902/1599/23 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений 26 червня 2025
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.