іменем України
Справа №377/430/25
Провадження №2/377/328/25
27 червня 2025 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Федорчук Г.В., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
12 травня 2025 року до суду в системі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 14, 16, 509, 525-526, 530, 610, 612, 1049, 1054 ЦК України, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 08.07.2024-100002207 від 10.07.2024 у розмірі 58 900 гривень, та понесені судові витрати.
В обґрунтування позову позивач послався на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферту) № 08.07.2024-100002207. Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту ОСОБА_1 підписав 10.07.2024 електронним цифровим підписом та отримав на свій рахунок кошти у розмірі 19 000 гривень, а отже акцептував умови договору. Відповідно до умов укладеного кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі - 19 000 гривень, строком на 140 днів. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 26.11.2024 утворилась заборгованість у розмірі 58 900 гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 19 000 гривень, заборгованості по процентам в розмірі 26 600 гривень, заборгованості по комісії в розмірі 3 800 гривень, заборгованості за неустойкою в розмірі 9 500 гривень, яка підлягає стягненню з урахуванням положень статей 525-526, 530, 610, 628, 1049-1050 ЦК України з відповідача на користь позивача (а. с. 3-8).
Ухвалою судді від 23 травня 2025 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 20 червня 2025 року (а. с. 33-34).
Ухвалою суду від 20 червня 2025 року відкладено судовий розгляд справи на 27 червня 2025 року на підставі пункту 5 частини другої статті 223 ЦПК України ( а.с. 45-46).
Ухвалою суду від 27 червня 2025 року приєднано до матеріалів справи наступні докази: довідку начальника відділення кадрової роботи Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України № 629 від 28.05.2025, Витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України № 245 мтд від 05.09.2024, копію військовою квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , які відповідач ОСОБА_1 додав до заяви від 20.06.2025, довідку начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.06.2025 № 3935, яку відповідач ОСОБА_1 додав до заяви, поданої 26.06.2025, з доказами направлення вказаних документів позивач.
Позивач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в позовній заяві позивач просив проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр».
Відповідач ОСОБА_1 в призначене судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, до суду подав заяву, в якій просив цивільну справу розглядати за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08.07.2024-100002207 шляхом підписання відповідачем ОСОБА_1 10.07.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е752 Заявки, Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 08.07.2024-100002207, умовами якого визначено, що позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту - 19 000 гривень; строк на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 26.11.2024 (а. с. 18-23).
Відповідно до умов кредитного договору № 08.07.2024-100002207, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення кредиту (включаючи всі транші) (залишку всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку. Комісія пов'язана з наданням кредиту - 20 % від суми кредиту та дорівнює 3 800 гривень. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Неустойка - 190 гривень, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Графік платежів: 23.07.2024: загальний розмір чергового платежу - 4 223,21 гривень, розмір платежу з суми кредиту у складі чергового платежу - 0,00 гривень; розмір платежу процентів у складі чергового платежу - 2 660,00 гривень; розмір платежу з комісії у складі чергового платежу - 1 563,21 гривень; 06.08.2024: загальний розмір чергового платежу - 4 223,21 гривень, розмір платежу з суми кредиту у складі чергового платежу - 0,00 гривень; розмір платежу процентів у складі чергового платежу - 2 660,00 гривень; розмір платежу з комісії у складі чергового платежу - 1 563,21 гривень; 20.08.2024: загальний розмір чергового платежу - 4 223,21 гривень, розмір платежу з суми кредиту у складі чергового платежу - 889,63 гривень; розмір платежу процентів у складі чергового платежу - 2 660,00 гривень; розмір платежу з комісії у складі чергового платежу - 673,58 гривень; 03.09.2024: загальний розмір чергового платежу - 4 223,21 гривень, розмір платежу з суми кредиту у складі чергового платежу - 1 687,76 гривень; розмір платежу процентів у складі чергового платежу - 2 535,46 гривень; 17.09.2024: загальний розмір чергового платежу - 4 223,21 гривень, розмір платежу з суми кредиту у складі чергового платежу - 1 924,04 гривень; розмір платежу процентів у складі чергового платежу - 2 299,17 гривень; 01.10.2024: загальний розмір чергового платежу - 4 223,21 гривень, розмір платежу з суми кредиту у складі чергового платежу - 2 193,41 гривень; розмір платежу процентів у складі чергового платежу - 2 029,80 гривень; 15.10.2024: загальний розмір чергового платежу - 4 223,21 гривень, розмір платежу з суми кредиту у складі чергового платежу - 2 500,49 гривень; розмір платежу процентів у складі чергового платежу - 1 722,72 гривень; 29.10.2024: загальний розмір чергового платежу - 4 223,21 гривень, розмір платежу з суми кредиту у складі чергового платежу - 2 850,56 гривень; розмір платежу процентів у складі чергового платежу - 1 372,65 гривень; 12.11.2024: загальний розмір чергового платежу - 4 223,21 гривень, розмір платежу з суми кредиту у складі чергового платежу - 3 249,63 гривень; розмір платежу процентів у складі чергового платежу - 973,58 гривень; 26.11.2024: загальний розмір чергового платежу - 4 223,11 гривень, розмір платежу з суми кредиту у складі чергового платежу - 3 704,48 гривень; розмір платежу процентів у складі чергового платежу - 518,63 гривень.
08 липня 2024 року до укладення кредитного договору ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А752 (а. с. 24-25).
Як вбачається з інформації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 48-0205 від 02.05.2025, відповідно до договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 10.07.2024 о 17:45:56 на суму 19 000 гривень, номер картки: НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 449242050, призначення платежу: видача за договором кредиту № 08.07.2024-100002207 (а. с. 15).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як зазначено у частини третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина перша цієї статті). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої цієї статті).
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом частини першої статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, відповідно до якої, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що кредитний договір № 08.07.2024-100002207 від 10 липня 2024 року укладено в електронній формі.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У пункті 5 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі;
За приписами частини сьомої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675-VIII).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них (частина п'ята статті 11 Закону України № 675-VIII).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).
На підтвердження своїх вимог позивачем надано: паперову копію електронного кредитного договору № 08.07.2024-100002207 від 10.07.2024, що містить інформацію про його підписання відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е752.
Зазначені обставини свідчать про належне укладення кредитного договору № 08.07.2024-100002207 від 10.07.2024, в тому числі погодження позичальника ОСОБА_1 з умовами вказаного договору, шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е752.
Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 526 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 08.07.2024-100002207 від 10.07.2024, що доданий до матеріалів справи, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 08.07.2024-100002207 від 10.07.2024 складає: 19 000 гривень - основний борг; 26 600 гривень - проценти; 3 800 гривень - комісія, 9 500 гривень - неустойка, разом 58 900 гривень. Проценти за кредитом нараховані за період з 10 липня 2024 року по 26 листопада 2024 року (а. с. 17).
Таким чином, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 08.07.2024-100002207 від 10.07.2024, позивач просить стягнути основний борг - тіло кредиту в сумі 19000 гривень, комісію за надання кредиту 3800 гривень, проценти за користування кредитом, нараховані за період з 10 липня 2024 року по 26 листопада 2024 року у розмірі 26 600 гривень, неустойку в розмірі 9 500 гривень.
Суд погоджується з доводами позивача про стягнення із відповідача основного боргу в сумі 19000 гривень та комісії за надання кредиту в сумі 3800 гривень, розмір яких передбачено умовами кредитного договору № 08.07.2024-100002207 і не спростовано відповідачем.
Вирішуючи вимоги про стягнення процентів за користування кредитом та неустойки, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Разом з тим, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У статтях 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
В частині п'ятнадцятій статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Зазначені положення Закону поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.
Як вбачається з наданих відповідачем суду документів, відповідач ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України № 272/2024 від 06.05.2024 «Про проведення загальної мобілізації» призваний на військову службу під час мобілізації та зарахований до лав Національної Гвардії України Військової частини НОМЕР_4 з 15 липня 2024 року, в якій він проходив військову службу до 04 вересня 2024 року. З 05 вересня 2024 року і по даний час відповідач проходить військову службу у Військовій частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України. Вказані обставини підтверджуються довідкою начальника відділення кадрової роботи Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України № 629 від 28.05.2025, Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України № 245 мтд від 05.09.2024, копією військовою квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , довідкою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.06.2025 № 3935 ( а.с. 39-43, 51).
Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону, яким статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» доповнено частиною п'ятнадцятою, поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, у період з 15 липня 2024 року по теперішній час відповідач має статус військовослужбовця, оскільки 15 липня 2024 року був призваний на військову службу під час мобілізації та проходив військову службу з 15 липня 2024 року по 04 вересня 2024 року у Військовій частині НОМЕР_4 Національної Гвардії України, а з 05 вересня і по даний час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України ті на нього поширюються пільги, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до відповідача не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій, а також був відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом.
За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають проценти за користування кредитом за період з 10 липня 2024 року по 14 липня 2024 року включно, тобто за 5 календарних днів, в розмірі 950 гривень, виходячи з наступного розрахунку: 19 000 гривень (сума кредиту) /100 % х 1 % (розмір процентної ставки, встановленої договором) х 5 днів.
Проценти за користування кредитом, нараховані за період з 15 липня 2024 року по 26 листопада 2024 року в сумі 25650 гривень, а також неустойка в розмірі 9 500 гривень, стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають, оскільки на відповідача ОСОБА_1 з 15 липня 2024 року розповсюджуються пільги, встановлені частиною п'ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».
Крім цього, згідно з пунктом 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, нарахування неустойки заборонено відповідно до пункту 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України в період дії воєнного стану, введеного із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», продовженого Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025.
З урахуванням наведеного, позов підлягає частковому задоволенню, оскільки стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором № 08.07.2024-100002207 від 10.07.2024 в розмірі 23750 гривень (яка включає заборгованість за тілом кредиту - 19 000 гривень, проценти за користування кредитом, нараховані за період з 10.07.2024 по 14.07.2024 включно - 950 гривень, комісія за надання кредиту- 3 800 гривень).
В іншій частині позовні вимоги є недоведеними, доказами не підтвердженими, тому задоволенню не підлягають.
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до платіжної інструкції № СЦ00014897 від 08 травня 2025 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 гривень (а. с. 1). Вказана сума судового збору була зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 2).
Згідно з пунктом 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).
Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з наступного розрахунку: 23750 гривень х 100 % : 58 900 гривень = 40,32 % (відсоток розміру задоволеного позову); 2 422,40 гривень х 40,32 % :100 % = 976,71 гривень (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).
За таких обставин необхідно стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 976,71 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 08.07.2024-100002207 від 10.07.2024 в сумі 23750 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19 000 гривень; заборгованості за процентами у розмірі 950 гривень; заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 3 800 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 976 гривень 71 копійку.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Саксаганського, 133-А.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено 27 червня 2025 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька