Справа № 372/3218/25
Провадження № 1-кп-324/25
іменем України
27 червня 2025 року м. Обухів
Обухівський районний суд Київської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Обухові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025111230000899 від 01.05.2025 року відносно обвинуваченого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Київ, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
28.04.2025 близько 16 години 00 хвилин, ОСОБА_4 перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про запровадження воєнного стану в Україні», із подальшим продовженням строку дії, керуючись корисливим мотивом, з метою таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно - небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з кімнати вказаного будинку, таємно викрав майно, яке належить потерпілому ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон: «Realmy 6 Pro», моделі «RMX2063» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 вартістю 3359 гривень 80 копійок (три тисячі триста п'ятдесят дев'ять гривень вісімдесят копійок), в якому знаходився стартовий пакет мобільного оператору: «Київстар» з № НОМЕР_3 , який для потерпілого будь - якої майнової цінності не становить.
Після вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на загальна суму 3359 гривень 80 копійок (три тисячі триста п'ятдесят дев'ять гривень вісімдесят копійок).
Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_6 завдано майнової шкоди на загальну суму 3359 гривень 80 копійок, яка відшкодована шляхом повернення майна потерпілому.
Суд погоджується із кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового слідства за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.
27 червня 2025 року у вищезазначеному кримінальному провадженні між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника, укладена угода про визнання винуватості.
Зі змісту угоди про визнання винуватості вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою вину у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Під час укладення угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений узгодили міру покарання за вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Крім того, в порядку ст. 75 КК України узгоджено звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України вбачається, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Далі судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
Зміст наданої суду угоди про визнання винуватості від 27.06.2025 відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , пояснив, що повністю розуміє свої права та характер обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України, вину у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушенні визнає повністю, погоджується на призначення узгодженого покарання. Цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, які були роз'ясненні судом. Усвідомлює наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, які передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України.
Прокурор та захисник обвинуваченого в судовому засіданні прохали затвердити угоду про визнання винуватості, оскільки остання відповідає вимогам норм КПК України та КК України.
Потерпілий ОСОБА_6 в підготовче судове засіданні не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, разом із угодою про визнання винуватості прокурором надано суду письмову заяву потерпілого, в якій останній надав прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, завдані збитки відшкодовані в повному обсязі, цивільний позов подавати не бажає.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 своїми умисними діями скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, оскільки відповідно до теорії конвенційної істини сторона обвинувачення та сторона захисту дійшли згоди про те, що мало місце вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, і він винуватий у його вчиненні.
Судом встановлено, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України вбачається, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд переконався, що наявні всі підстави для затвердження угоди від 27.06.2025 року про визнання винуватості між обвинуваченим та державним обвинувачем.
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, досудовим розслідуванням не встановлено.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання, беручи при цьому до уваги загальні засади призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, матеріальну шкоду потерпілому відшкодовано шляхом повернення викраденого майна, потерпілий претензій до обвинуваченого не має, з урахуванням особи ОСОБА_4 , який щиро розкаявся, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, на час розгляду угоди офіційно не працевлаштований, не одружений, утриманців не має, має постійне зареєстроване місце проживання, раніше не судимий.
При цьому, суд враховує, що умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, оскільки обвинувачений не заперечує щодо погодженої міри покарання та затвердження угоди, може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.
Вирішуючи питання щодо тривалості іспитового строку, суд враховує положення Постанови № 13 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», в абзаці 7 п. 12 якої зазначено, що «тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно з ч. 3 ст. 75 КК України визначаються виключно судом.
Визначаючи тривалість іспитового строку, суд враховує наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, завдана потерпілому шкода добровільно відшкодована в повному обсязі, тому вважає за доцільне встановити ОСОБА_4 мінімальний іспитовий строк тривалістю 1 рік.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 22.05.2025 (справа № 372/2810/25) застосовано відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
У зв'язку із призначенням обвинуваченому ОСОБА_4 покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, застосований запобіжний захід підлягає скасуванню.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. 314, 373, 374, 394, 474, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості від 27 червня 2025 року, укладену між прокурором Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
Відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового терміну - один рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно з статтею 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Контроль за виконання призначеного покарання покласти на уповноважений орган з питань пробації.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді особистого зобов'язання скасувати.
Речові докази:
Оригінальну коробку викраденого телефону марки «Realmy 6 Pro», моделі «RMX2063» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , зі стартовим пакетом «Київстар», який вилучено до спец пакету «Національна поліція України» WAR 1289866, мобільний телефон марки "Realmy 6 Pro», моделі «RMX2063» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , зі стартовим пакетом «Київстар», з номером телефону НОМЕР_3 , який вилучено до спец пакету «Національна поліція України» NZ 2109706, - залишити власнику.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1