Справа № 210/1983/23
Провадження № 1-кп/210/161/25
іменем України
24 червня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони та учасники кримінального провадження, які приймають участі у судовому розгляді: прокурор Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальні провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст.296, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про які внесено 24 лютого 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023046710000054, 06 квітня 2023 року за № 12023041710000411,
На розгляді суду перебувають кримінальні провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст.296, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про які внесено 24 лютого 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023046710000054, 06 квітня 2023 року за № 12023041710000411.
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заперечував щодо клопотання прокурора. Зазначив, що відсутні підстави для продовження тримання під вартою, тому до обвинуваченого слід застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив змінити застосований до нього запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Суд, заслухавши клопотання прокурора та клопотання захисника, думку учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.
Під час вирішення питання про доцільність продовження обвинуваченому строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу чи його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
У відповідності до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Суд на стадії судового розгляду не здійснює оцінку обґрунтованості підозри, оскільки обґрунтованість підозри вже була визнана при застосуванні до обвинувачених на стадії досудового розслідування запобіжних заходів
Тому в контексті питання про зміну запобіжного заходу чи продовження його дії, суд оцінює як підстави, що слугували для обрання запобіжного заходу, так і їх чинність на етапі вирішення питання про його продовження, а так само оцінити обставини, на які сторона покликається в обґрунтування підстав для зміни запобіжного заходу на стадії судового розгляду.
Очікування можливого суворого покарання саме по собі є реальним мотивом та підставою переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризиків переховування.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, вчинений в умовах воєнного стану, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.05.2022 за ч.2 ст.185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України.
Дії, які інкримінуються обвинуваченому, мали місце під час перебування ОСОБА_4 на іспитовому строці. Побоювання покарання у виді позбавлення волі, враховуючи кількість судимостей, які має обвинувачений, само по собі містить ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою ухилення від відбуття такого суворого покарання у випадку, якщо воно буде призначено.
ОСОБА_4 інкримінується вчинення хуліганства, яке з об'єктивної сторони полягає в посяганні на правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється в людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
Крім цього, обвинуваченому інкримінується вчинення таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, а також викрадення офіційного документу.
Обвинувачений ОСОБА_4 не працевлаштований, не одружений, не має утриманців, що свідчить про відсутність у останнього будь-яких міцних соціальних зв'язків та про можливість безперешкодної зміни ним місця мешкання з метою переховування від суду.
Станом на червень 2025 року судом допитано свідків та потерпілого, свідки, знайомі обвинуваченого, надавали не послідовні та не логічні свідчення, то ж не виключено, що ОСОБА_4 , використовуючи свій авторитет, будучи раніше неодноразово судимим, може здійснити заходи, спрямовані на незаконний вплив на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні з метою зміни наданих вже показань під час одночасного допиту.
Встановлено, що один із учасників кримінального провадження щодо звинувачення у хуліганстві подавав скарги прокурору про те, що ОСОБА_4 намагався з ним контактувати з приводу обставин хуліганства, що негативно впливає на реалізацію завдань кримінального провадження.
Обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить той факт, що обвинувачений неодноразово судимий, відбував покарання, перебуває на іспитовому строці, має ряд непогашений та не знятих у встановленому законом порядку судимостей за вчинення злочинів, у тому числі корисливого злочину проти власності.
З матеріалів справи, які характеризують обвинуваченого вбачається, що останній відбував покарання в умовах позбавлення волі, проте після звільнення знову був притягнутий до кримінальної відповідальності за злочини різного ступеня тяжкості.
ОСОБА_4 раніше обирався запобіжний захід тримання під вартою за вчинення ряду кримінально-караних діянь, і такі заходи не вплинули на його виховання та суворе дотримання закону, адже ОСОБА_4 знову постав перед судом в якості обвинуваченого у вчиненні хуліганства, крадіжки та заволодіння офіційним документом.
Після звільнення з місць позбавлення волі відносно ОСОБА_4 встановлювався адміністративний нагляд, умови якого порушувалися обвинуваченим, а явка останнього до суду не могла бути забезпечена навіть працівниками поліції через те, що останній не мешкав за адресою проживання.
Відносно ОСОБА_4 неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення, зокрема і за злісну непокору, дрібне хуліганство, порушення умов адміністративного нагляду, останній ухилявся від суду, за що підлягав приводу.
Отже, твердження ОСОБА_4 про те, що останній буде дотримуватись процесуальних обов"язків не викликає довіри.
Покликання ОСОБА_4 на те, що одному зі свідків у кримінальному провадженні в 2025 році пред"явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 185 КК України, тому суд має поставити під сумнів показання свідка, суд відхиляються.
Крім того, вказана обставина не може бути підставою для зміни запобіжного заходу.
Однак суд враховує, що навіть в умовах ізоляції, ОСОБА_4 підтримує зв"язки з особами, які схильні до вчинення злочинів, а так само й свідками, які не допитані, та намагається перекласти пред"явлене йому обвинувачення на допитаних свідків, та створюючи умови для зміни показань іншими свідками, які не допитані.
При цьому, показання свідків будуть оцінені судом в нарадчій кімнаті у сукупності з письмовими доказами .
Покликання захисту та обвинуваченого на тривалість судового розгляду судом також відхиляються, оскільки суд призначає судовий розгляд кожні 5-9 днів, проте судові засідання не відбуваються за клопотанням попереднього захисника, який в подальшому відмовився від заисту ОСОБА_4 .
У суду відсутні підстави вважати, що в разі зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 буде дотримуватися належної процесуальної поведінки, та проживатиме з родичами, адже за час перебування в провадженні справи, його родичи не виявили бажання на зустрічі з ним.
Також суд встановив мінімальний розмір застави, який міг бути внесений братом обвинуваченого, який має стабільну винагороду у зв"язку з проходженням військової служби.
З урахуванням характеру висунутого обвинувачення, кількості епізодів, які інкримінуються обвинуваченому, достатньо підстав вважати що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання останнього винним у інкримінованих злочинах, обвинувачений може переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд погоджується і з доводами прокурора про те, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, виходячи із характеру інкримінованих злочинів, які мали місце під час іспитового строку та враховуючи не зняті судимості.
У цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України та забезпечити його належну поведінку.
Суд вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вплив на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюються, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяця.
Доводи захисника про відсутність ризиків, які б безпосередньо вказували на можливість втечі обвинуваченого та/або вчинення нового злочину спростовуються даними про особу, який не має достатньо міцних соціальних зв'язків, що свідчить про відсутність будь-яких стримуючих обставин, які б могли запобігти переховуванню останнього від органів досудового розслідування та суду; ніде не працював і не працює, а отже не має постійного, законного джерела доходу, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів проти власності, на даний час має п"ять не знятих і не погашених в установленому порядку судимостей, обвинувачується у вчиненні злочинів у період відбуття покарання з іспитом строком.
Зміна запобіжного заходу може призвести до того, що обвинувачений може чинити вплив на свідків, які судом ще не допитані, а так само й на потерпілого.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів у даних фактичних обставинах не буде ефективним та не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинувачених, тому суд не вбачає підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобігання наявних ризиків та виконання обвинуваченими покладених процесуальних обов'язків.
Щодо альтернативного заходу.
Суд не вбачає підстав для врахування позиції захисту щодо необхідності зміни запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки поведінка ОСОБА_4 не викликає довіри. Крім того, за час перебування провадження у суді, родичі ОСОБА_4 не виявили бажання взяти обвинуваченого під нагляд, та поручитись за його належну процесуальну поведінку.
Та обставини, що ОСОБА_4 можуть опікуватися близькі родичі та стежити за його належною поведінкою та виконанням процесуальних обов"язків є лише припущенням сторони захисту. ОСОБА_4 вже обирався більш м"який запобіжний захід в інших кримінальних провадженнях, та останньому надавалася можливість виправитися під час іспитового строку.
Також суд зазначає, що як альтернативний засіб суд визначив заставу, яка є мінімальною, тобто не є надмірною, та яку можуть сплатити близькі родичі обвинуваченого. Саме ризик звернення застави в дохід держави буде достатньо гарантією для свідомої та законної поведінки обвинуваченого.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. КПК України імперативно визначив межі розміру застави, яка може бути призначена в залежності від кваліфікації і тяжкості кримінального правопорушення.
У відповідності до положень статті 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану, іншими словами, з огляду на особу обвинуваченого впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі. Проте поряд з цим особа повинна мати реальну здатність внести заставу відповідного розміру.
Зважаючи на природу та обсяг злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 та необхідність забезпечення запобігання спробам переховуватися від суду, ризик впливу на свідків та потерпілих, а так само й майновий стан обвинуваченого, який не має доходів, суд вважає, що розмір застави на рівні 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає тобто в сумі 53680,00 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області, забезпечить належну поведінку обвинуваченого.
При цьому суд враховує, що цей розмір є мінімальним для злочинів того ступеня тяжкості, в яких обвинувачується ОСОБА_4 і не є надмірним тягарем.
Керуючись статтями 130, 131, 176-183, 331, 350,372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань №3" строком на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 22 серпня 2025 року включно.
Альтернативний захід, застосований до обвинуваченого, а саме заставу, визначену у межах 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 53 680,00 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області з покладенням попередньо вказаних обов'язків у випадку внесення застави - залишити без змін.
Копію ухвали направити до Державної установи "Криворізька установа виконання покарань № 3" - для відома та виконання, вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 25 червня 2025 року об 15 год.15 хв. в залі судового засідання №7 Металургійного районного суду міста Кривого Рогу (м. Кривий Ріг, пр-т Миру 24, третій поверх).
Суддя: ОСОБА_1