іменем України
Справа № 210/3370/25
Провадження № 1-кп/210/535/25
23 червня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі: Головуючої - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони кримінального провадження та інші учасники судового засідання: прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому у судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 02 травня 2025 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025041230001051 щодо:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянин України, освіта базова загальна середня, не одружений, утриманців не має, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 06.03.2024 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч.1 ст.309 КК України до обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;
- 26.11.2024 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч.4 ст.186 КК України до 7 років позбавленні волі. На підставі ч.1 ст.71, ст.72 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06.03.2024, остаточно призначити до відбуття 7 років 1 місяць позбавлення волі
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст. 308 Кримінального кодексу України
та Угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 , в присутності захисника ОСОБА_4 -
Обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості та реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № №12025041230001051 від 02 травня 2025 року надійшов до суду 19 травня 2025 року.
Під час підготовчого судового засідання заслухано доповідь прокурора ОСОБА_3 , який повідомив, що обвинувальний акт відповідає закону, дотримані вимоги територіальної підсудності, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає. Просив суд затвердити угоду.
Сторона захисту та обвинувачений ОСОБА_5 не заперечували з приводу затвердження угоди.
Заслухавши думки учасників підготовчого провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд прийшов до висновку про неможливість затвердження укладеної між сторонами кримінального провадження угоди про визнання винуватості, оскільки узгоджене сторонами покарання не відповідають вимогам кримінального законодавства, тому необхідно призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Так, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості (п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України).
Частиною 1 ст. 474 КПК України встановлено, що якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.
Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження (ч. 2 ст. 474 КПК України).
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу (п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України).
У цьому кримінальному провадженні угода про визнання винуватості укладена між прокурором та підозрюваним за участі захисника 16 травня 2025 року. Відповідно до зазначеної угоди, прокурор та підозрюваний в присутності захисника дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 і ч. 2 ст. 308 КК України, щодо виду покарання та його розміру, а також зазначили наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Вирішуючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд враховує таке:
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується за ч. 1, 2 ст. 308 КК України, і його дії кваліфіковані як заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства; заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, вчинене повторно.
Відповідно до угоди, сторони розуміють, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.
Підстави оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 1 ст. 394 КПК України, та в касаційному порядку, що визначені в п.1 ч. 3 ст. 424 КПК України, обвинуваченій роз'яснено і є зрозумілими.
Передбачені у цій нормі права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, заявлення клопотань, виклик свідків і надання суду своїх доказів обвинуваченій роз'яснено і є зрозумілими.
В угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України - прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальним порядку.
Відповідно до вимог статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з вимогами частини 4 статті 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Відповідно до частини 7 статті 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Перевіривши угоду про визнання винуватості, суд не вбачає підстав для її затвердження, оскільки:
- умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та закону - Кримінальному кодексу України (п. 1. ч. 4 ст. 474 КПК України),
- умови угоди не відповідають інтересам суспільства (п. 2 ч. 4 ст. 474 КПК України).
Сторони угоди у розділі 5 узгодили покарання для ОСОБА_5 , зокрема за ч. 1 ст. 308 КК України обвинуваченому обрано покарання у виді 3 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 308 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а на підставі ч. 1 ст. 70 та ч. 4 ст. 70 КК України остаточне покарання визначили у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі.
В той же час, санкцією ч. 2 статті 308 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Натомість органами обвинувачення не визначено такий вид покарання як: «позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років», що чітко визначено санкцією ч. 2 ст. 308 КК України.
Передусім необхідно відрізняти три ситуації, які безпосередньо стосуються питання призначення такого покарання. Адже зі змісту кримінального закону слідує, що можливі такі три варіанти:
- покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю передбачено як обов'язкове у санкції статті Особливої частини кримінального закону;
- можливість призначення цього покарання передбачено у санкції статті Особливої частини кримінального закону, однак воно не є обов'язковим додатковим покаранням, виходячи зі змісту санкції статті;
- вказане покарання не передбачено у санкції статті Особливої частини, однак можливість його призначення мотивована з посиланням на положення Загальної частини КК (ч. 2 ст. 55 КК).
Вочевидь, що у перших двох випадках, коли аналізоване покарання передбачено у санкції інкримінованої особі статті Особливої частини, то слід зважати на те, чи є воно додатковим обов'язковим або ж навпаки. Якщо додаткове покарання не є обов'язковим, то вочевидь йдеться про дискрецію суду, який розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, визначити вид і розмір покарання.
Якщо ж відповідне додаткове покарання є обов'язковим, то суд може не призначати його у разі застосування положень ч. 2 ст. 69 КК.
Якщо додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю передбачене як обов'язкове у санкції статті Особливої частини КК, то призначення цього покарання відбувається й тоді, коли особа, яка вчинила кримінально каране діяння, не обіймала певні посади або не займалася певною діяльністю. Тобто фактично йдеться про обмеження зайняття для особи певних посад або здійснення певної діяльності у майбутньому навіть у тому разі, якщо на момент вчинення кримінального правопорушення особа їх не обіймала чи не займалася певною діяльністю.
Така позиція була висловлена об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду: «Згідно з положеннями ст. 55 КК у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення» (справа № 404/2081/22, провадження № 51-130кмо23).
Крім того, як вище вказано судом, сторони також узгодили покарання таке як конфіскація, однак без належного обґрунтування при кваліфікації дій ОСОБА_5 .
Зокрема, перш за все, слід зазначити, що статтями 51 та 52 КК України встановлено, що одним із додаткових покарань, яке може бути застосовано до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, є конфіскація майна.
Відповідно до положень ст.59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу.
Корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у частинах 4 чи 5 ст. 12 КК України, якщо його вчинено з корисливих спонукань. Під корисливими спонуканнями потрібно розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків або досягти іншої матеріальної вигоди. При вирішенні питання щодо доцільності призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна необхідно виходити з наявності чи відсутності в діях обвинуваченої корисливого мотиву.
Наявність у ОСОБА_5 корисливого мотиву при кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 308 КК України органом досудового розслідування за змістом обвинувального акту не встановлено.
З урахуванням наведеного в даному випадку правові підстави для застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна визначені у диспозиції ч.2 ст.308 КК України, проте корисливий мотив та обгрунтування застосування конфіскації угода не містить.
Отже, умови укладеної між сторонами кримінального провадження угоди про визнання винуватості суперечать вимогам кримінального закону, а тому в затвердженні такої угоди слід відмовити.
Згідно з підпункту «б» пункту 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених частиною 7 ст. 474 КПК та повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду або відмовити у затверджені угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування.
В той же час, згідно абзацу частини 7 статті 474 КПК України у випадку відмови суду в затвердженні угоди про визнання винуватості досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Згідно з пункту 24 частини 1 статті 3 КПК України судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
У разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії досудового розслідування, судове провадження за згодою сторін кримінального провадження продовжується в загальному порядку (абзац 8 ч. 7 ст. 474 КПК України).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні, завершено та матеріали скеровано до суду.
Тому враховуючи передбачені частиною 1 статті 338 КПК України повноваження прокурора та повноваження суду, передбачені пунктом 5 частини 3 статті 314 КПК України щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, суд, відмовляючи у затвердженні угоди вважає за необхідне призначити судовий розгляд у даному провадженні на підставі обвинувального акту.
З огляду на викладене, суд вважає, що для затвердження угоди про визнання винуватості та винесення вироку на підставі угоди відсутні правові підстави, у зв'язку з чим у затвердженні угоди про визнання винуватості від 16 травня 2025 року слід відмовити та згідно з ч. 7 ст. 474 КПК України призначити кримінальне провадження до судового розгляду у загальному порядку, оскільки угода укладена по закінченню досудового розслідування.
Обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності (ч. 1 ст. 32 КПК України). Підстав для повернення обвинувального акту прокуророві не встановлено. Не встановлено підстав для закриття кримінального провадження, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КПК України.
Суд не вбачає підстав, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, для розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні.
За змістом ч. 5 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, вирішує питання щодо складання досудової доповіді. Підстав для складання досудової доповіді не вбачається, оскільки обвинувачений вже відбуває покарання за іншим вироком.
З врахуванням вище наведеного, суд вважає за можливе завершити підготовку провадження до судового розгляду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 314-317, 336, 474 КПК України, суд
В затверджені угоди про визнання винуватості від 16 травня 2025 року в кримінальному провадженні №12025041230001051, відомості про яке внесено до ЄРДР 02 травня 2025року, укладеної між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_6 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні, з одного боку, та між обвинуваченим ОСОБА_5 з іншого боку, у присутності захисника ОСОБА_4 - відмовити.
Продовжити судове провадження у загальному порядку.
Призначити кримінальне провадження №12025041230001051, відомості про яке внесено до ЄРДР 02 травня 2025року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1, 2 ст. 308 КК України, до судового розгляду в загальному порядку у відкритому судовому засіданні на 01 липня 2025 року на 15год.15хв.
Здійснити судовий виклик у судове засідання: прокурора, обвинуваченого, захисника.
Зобов'язати Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№3)» доставити в судове засідання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копію цієї ухвали вручити учасникам процесу.
Роз'яснити учасникам провадження про їх право відповідно до ст. 317 КПК України знайомитися з матеріалами кримінального провадження на підставі їх письмового клопотання.
Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне судове рішення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 25 червня 2025 року о 09 год.45 хв. в залі судового засідання № 309 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг, пр-т. Миру 24, третій поверх).
Суддя: ОСОБА_1