Справа № 161/10224/25
Провадження № 2/161/3818/25
25 червня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Смоковича М.В.,
при секретарі судового засідання - Хилько О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-
26 травня 2025 позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, та стягнути з відповідача ОСОБА_2 , на її користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у розмірі 1/2 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати від дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Позов обґрунтовує тим, що 22 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 695.
Від шлюбу у сторін є неповнолітні діти: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.07.2014 року шлюб було розірвано та ОСОБА_2 зобов'язано сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в твердій грошові сумі в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття.
Станом на день подання позовної заяви розмір аліментів, призначений судом, не відповідає реальним потребам дітей, що призводить до значних труднощів у забезпеченні їх належного розвитку та добробуту і саме тому виникла нагальна необхідність у збільшенні розміру аліментів. Позивач стверджує, що діти мають слабкий імунітет та часто хворіють, про що свідчать квитанції витрат на лікування дітей, які надані суду разом з позовною заявою. Також, діти ведуть активний спосіб життя, відвідують різноманітні творчі гуртки та займають спортом.
На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.05.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, на адресу суду 25.06.2025 надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги повністю підтримують та просять їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, 12.06.2025 року та 13.06.2025 року від останнього надійшли клопотання про визнання позову та розгляду справи за його відсутності.
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим судове засідання здійснювати у відсутність учасників справи, за наявними матеріалами справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
22 липня 2012 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 695, який в подальшому, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.07.2014 року було розірвано.
Від шлюбу у сторін є неповнолітні діти: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 05.04.2012 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області, актовий запис № 770 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 06.04.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області, актовий запис № 785.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 липня 2014 року по цивільній справі №161/8966/14-ц, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 останнього було зобов'язано сплачувати на користь позивача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України, якою на батьків покладено обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дітей тим з батьків, хто проживає окремо від дітей.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною другою статті 141 Сімейного кодексу України визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що право позивача вимагати зміни розміру аліментів не може заперечуватися, адже визначення розміру присуджених аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим його здійсненням.
Щодо розміру аліментів, який підлягає зміні, суд звертає увагу на наступні обставини.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який становить для: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, при розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду із даним позовом, як підставу для зміни (збільшення) розміру аліментів, позивач покликається на недостатність їй того розміру, який було визначено судом в 2014 році, в твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 гривень, покликаючись на те, що витрати на дітей значно зросли.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів (п. 23) відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Таким чином, аліменти у зміненому розмірі підлягають стягненню саме з моменту набранням даним рішенням законної сили.
Отже, беручи до уваги визнання позовних вимог відповідачем, що підтверджує здатність відповідача сплачувати аліменти в розмірі, заявленому позивачем, а також те, що зміна способу стягнення аліментів є правом позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення аліментів, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 1211,20 грн. слід стягнути з відповідача в дохід держави.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 12, 28, 77, 81, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 180, 181, 182, 192 Сімейного кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.
Змінити розмір і спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , на підставі заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 липня 2014 року на користь ОСОБА_1 , на утримання дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. на кожну дитину щомісячно та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення старшою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , судовий збір в дохід держави в розмірі 1 211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст рішення суду складений 27 червня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області М.В. Смокович