Номер провадження: 22-ц/813/1859/25
Справа № 947/9682/24
Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.
Доповідач Карташов О. Ю.
01.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», в інтересах якого діє адвокат Городніщева Єлизавета Олегівна
на рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 червня 2024 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» суму заборгованості за кредитним договором №5405256 від 19.01.2022 року в розмірі 51125,00 грн, яка складається з суми кредиту в розмірі 25000,00 грн, суми процентів за користування кредитом в розмірі 26125,00 грн, сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що 19.01.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 5405256 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом № 19-ОД від 05.01.2022 року.
Представник позивача вказує, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором № 5405256 виконало, надало ОСОБА_1 кредит у сумі 25000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Представник позивача зазначає, що 18.02.2022 року відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль.
Представник позивача вказує, що 18.04.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено Договір факторингу № 18.04/23-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором №5405256 від 19.01.2022 року.
Станом на 15.03.2024 року заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 25000,00 грн - тіло кредиту та 26125,00 грн - нараховані проценти, всього - 51125,00 грн.
Порушення відповідачем зобов'язань по укладеному кредитному договору №5405256 від 19.01.2022 року щодо своєчасного погашення кредиту зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до суду із відповідним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 26 червня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15 оф. 118/2, ЄДРПОУ 44559822) суму заборгованості за кредитним договором №5405256 від 19.01.2022 року в розмірі 39250,00 грн, яка складається з суми кредиту в розмірі 25000,00 грн, суми процентів за користування кредитом в розмірі 14250,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15 оф. 118/2, ЄДРПОУ 44559822) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1859,92 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15 оф. 118/2, ЄДРПОУ 44559822) витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» як нового кредитора слід стягнути неповернутий кредит у сумі 25 000 грн, і керуючись ст. 1050 ЦК України суд прийшов до висновку про часткове стягнення нарахованих процентів за користування кредитом в розмірі 14250 грн. Також, суд прийшов до висновку, що у зв'язку з розглядом справи ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» понесло витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, а тому з ОСОБА_1 на користь позивача присуджено 5000 грн указаних витрат. Також відповідач повинен сплатити ТОВ «ФК«Фінтраст Україна» 1859,92 грн судового збору за подання позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, у частині незадоволених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», в інтересах якого діє адвокат Городніщева Є.О. подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просять оскаржуване рішення скасувати, та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог не відповідає вимогам закону, судом неповно встановлені обставини, які мають значення для розгляду справи, та не доведено обставин які суд вважав встановленими.
Позивач зауважує, що районний суд дійшов до помилкового висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог щодо нарахованих відсотків. Наголошується, що відсотки нараховувалися відповідно до умов договору, узгодженого сторонами правочину та нараховані відсотки не носять штрафний характер, а наданий позивачем до суду першої інстанції поденний розрахунок заборгованості (картка обліку) є належним та допустимим доказом заборгованості. Позичальник погоджується на укладення договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх доказів. Також звертається увага на те, що у договорі була передбачена автоматична пролонгація на 90 днів, а тому нараховані відсотки за користування кредитними коштами поза строком надання кредиту (30 днів) є законними. Акцентується увага суду, що станом на дату закінчення Договору, а саме на 19.05.2022 року заборгованість відповідача складала 51125 грн з яких заборгованість за тілом кредиту - 25000 грн, заборгованість за процентами за стандартною процентною ставкою - 26125 грн. Окремо зауважується, що у зв'язку з веденням воєнного стану та з метою врегулювання кредитних правовідносин з клієнтами, а також зменшення їх фінансового навантаження, ТОВ «АВЕНТУС Україна» було прийнято рішення про призупинення нарахування процентів та надання кредитних канікул за користування кредитними коштами в період з 25.02.2022 року по 30.04.2022 року за всіма кредитними договорами, а тому у період з 19.02.2022 року по 19.05.2022 року за 90 днів, фактично було нараховано проценти за користування грошовими коштами лише за 25 днів.
Крім того апелянти зауважують, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, як у суді першої так і апеляційної інстанції.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Ознайомившись з апеляційною скаргою апелянтів, ОСОБА_1 подала на неї відзив, в якому зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято відповідно до законодавства та основних принципів та засад здійснення правосуддя в Україні.
Відповідач у відзиві зазначає, що нараховані відсотки за кредитним договором у період з 01.05.2022 року по 19.05.2022 року є незаконними та не мають стягуватися з неї. Крім того, відповідачка вважає, що вимоги скаржника про стягнення з неї судового збору та витрат на правову допомогу у апеляційній інстанції є такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з їх необґрунтованістю та необґрунтованістю апеляційної скарги в цілому.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Учасники справи у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, були повідомлені належним чином. Заяв про відкладення розгляду на адресу суду не надходило.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
19.01.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 5405256 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом № 19-ОД від 05.01.2022 року.
Відповідно до п. 1.5.2. Кредитного договору знижена процентна ставка 1,14 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживачу межах строку, визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації(не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором № 5405256 виконало, надало відповідачу кредит у сумі 25000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується:
-у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору;
-у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 Договору;
-у межах нового строку кредиту, якщо відбулася авто пролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.
18.02.2022 року відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору, Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль.
18.04.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено Договір факторингу № 18.04/23-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором №5405256 від 19.01.2022 року.
Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту artlogsmiga403719@mail.ru зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення.
До ТОВ «ФК» ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного Договору факторингу № 18.04/23-Ф перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі 51125,00 грн. Станом на 15.03.2024 року заборгованість за Кредитним договором відповідача склала: сума кредиту 25000,00 грн, сума процентів за користування кредитом - 26125,00 грн, всього 51125,00 грн.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог сторонами по справі не оскаржується і в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Рішення суду оскаржується позивачем в частині частково не задоволених позовних вимог, а саме в частині суми процентів та витрат на правничу допомогу.
Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
За змістом ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд першої інстанції правильно констатував, що відповідно до укладеного Договору Факторингу № 18.04/23-Ф від 18.04.2023 року, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за кредитним договором.
Згідно з п. 1.2 вказаного договору Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимог. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається зі змісту кредитного договору, строк кредиту складає 30 днів (до 4 жовтня 2025 року).
Розмір відсотків, що були передбачені умовами договору та погоджені сторонами становить 6 840 грн.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, додаткових договорів щодо продовження строку дії договору позики між сторонами не укладалось.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Згідно пункту 20 Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року по справі №5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК.
Разом з тим, коли ТОВ «Авентус Україна» направило відповідачу вимогу-повідомлення 21.02.2022 року, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінило умови основного зобов'язання, щодо строку дії договору та порядку сплати процентів за користування кредитом та використало своє право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася, а також сплати процентів, належних відповідно до статті 1048 ЦК України.
Як вбачається з умови пункту 1.4. договору про надання споживчого кредиту №5453364 від 28.01.2022 року, кредит надано відповідачеві строком на 30 днів.
Дійсно, відповідно до п.4.3.1 договору сторони домовилися, що у випадку якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4 договору. Тобто, в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в п.п. 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду авто пролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, в порядку передбаченому п. 4.2. договору.
Проте наведені умови кредитного договору є суперечливими, так як пунктом 1.4 цього кредитного договору чітко визначено строк кредиту 30 днів, що не узгоджується зі змістом п.п. 4.3.1, 4.4 цього договору.
В свою чергу тлумачення умов договору з врахуванням їх суперечності слід здійснювати на користь споживача.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Отже, за умовами договору про споживчий кредит №5405256 сторони погодили строк його дії, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у стягненні відсотків за користування кредитом поза межами строку дії договору.
При цьому в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечуються нормою ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Колегія суддів відхиляє посилання представника ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на правомірність нарахування процентів за користування відповідачем кредитом за стандартною процентною ставкою у межах визначеного договором строку кредитування, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях договору факторингу та ст.ст. 1077, 1078 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із судовим рішенням у справі та довільного трактування доказів на свою користь.
Щодо витрат на правничу допомогу, то колегія суддів погоджується з районним судом про необхідність покладення на відповідача обов'язку їх компенсувати у визначеному розмірі.
Так, заявлена до стягнення сума грошових коштів була очевидно завищеною і підлягала зменшенню, позаяк виконані адвокатом роботи не потребували багато часу та були не складними.
Представництво адвокатом здійснювалось в типовій справі незначної складності. Тобто спір є подібним значній кількості судових спорів і у правовідносинах, що регулюються одними нормами права, правильність застосування яких сформовано в єдиній правозастосовній практиці.
При цьому й судовий збір за результатами розгляду справи судом попередньої інстанції покладено пропорційно розміру задоволених вимог в правильному розмірі.
Доводів, належних обґрунтувань щодо неправильності здійснення розподілу правничої допомоги та судового збору апеляційна скарга не містила, а вимога про скасування рішення в цих частинах заявлялась фактично як похідна до вимоги про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Таким чином, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 89, 263-264 ЦПК України повно та всебічно з'ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і наданим ними доказам.
Висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», в інтересах якого діє адвокат Городніщева Єлизавета Олегівна, залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді Ю.П. Лозко
М.В. Назарова