Справа № 450/2011/25 Провадження № 3/450/1263/25
19 червня 2025 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Кукса Д.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу серії ЕПР1 №323148 від 07.05.2025, 07.05.2025 року о 16 год. 40 хв. в с. Містки вул. Спортивна, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний пристрій нагрудної боді камери. Від керування транспортним засобом відсторонений та попереджений.
Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Подав клопотання про закриття провадження у справі, покликаючись на те, що вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнає. Вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначає, що протокол та рапорт суперечить наявному в матеріалах справи відеозапису, з якого вбачається, що подія відбувалась 07.05.2025 о 17 год. 27 хв. та водій стверджував, що алкоголь не вживав. Даний факт, дає підстави вважати, що об'єктивна сторона правопорушення вказана у протоколі відсутня, оскільки у вказаний у протоколі час не вбачається факту керування ОСОБА_1 автомобілем, факту його зупинки, складання направлення та інших матеріалів наявних в матеріалах справи. Поліцейський не роз'яснив ОСОБА_1 достеменно та зрозуміло, крім іншого: що, у разі продуття та показника алкотестеру понад 0,2 проміле при видихуваному повітрі в алкотестер, такий показник не є остаточним та визначення стану сп'яніння чи його відсутності може бути перевірено в закладі охорони здоров'я. При цьому водію не було оголошено, які саме ознаки сп'яніння у нього виявлено, а одразу запропоновано пройти огляд та проїхати в лікарню для встановлення стану алкогольного сп'яніння. Вказує, що чітко та адекватно відповідав на всі запитання поліцейських, а його поведінка та координація рухів повністю відповідають обстановці, за якої відбувається його спілкування з поліцейськими. Ці обставини дають підстави для сумніву на предмет наявності ознак алкогольного сп'яніння, про що свідчить запис із відеокамери поліцейського, ставить під сумнів законність вимог поліцейських щодо проходження огляду на стан сп'яніння. Звертає увагу, що до протоколу про адміністративне правопорушення додається направлення до медичного закладу для огляду на стан сп'яніння, в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі. Такий документ не підтверджує відмову від огляду в медичному закладі, оскільки поліцейський не роз'яснював йому порядок незгоди з результатами продуття алкотестера та порядок огляду в медичному закладі. Такий документ не підтверджує відмову ОСОБА_1 від огляду в медичному закладі, оскільки поліцейський не роз'яснював останньому порядок незгоди з результатами продуття алкотестера та порядок огляду в медичному закладі. На відеозаписі не міститься інформація про вручення водію направлення для проходження огляду на стан сп'яніння.Акт огляду, який також додається до протоколу про адміністративне правопорушення, просить суд не приймати як доказ вини, оскільки, з даним актом не ознайомлено ОСОБА_1 і як зазначено вище, поліцейські не в повній мірі роз'яснили йому порядок огляду, тому через формальне оформлення цей доказ є недопустими. Оскільки ОСОБА_1 не мав можливості його заперечувати.З огляду на викладене, враховуючи, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, викликають сумнів в своїй достовірності, а всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП всебічно, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
В силу ч. 1 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні тощо.
При цьому також повинні враховуватися вимоги п. 6 розділу 2, п. 2 розділу 3 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена Наказом МВС України від 18.12.2018 р. № 1026, де зазначено, що під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Із відеозапису, отриманого з нагрудного відеореєстратора поліцейського та долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що поліцейським не було роз'яснено ОСОБА_1 у повному обсязі та в доступній формі, зокрема, що у разі проходження огляду із використанням алкотестера та виявлення показника концентрації алкоголю у видихуваному повітрі понад 0,2 проміле, такий результат не є остаточним, а встановлення стану алкогольного сп'яніння або його відсутності може бути здійснено шляхом проходження огляду в закладі охорони здоров'я відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно вимог статті 266 КУпАП працівники поліції зобов'язані були роз'яснити ОСОБА_1 , порядок та спосіб здійснення огляду на стан наркотичного сп'яніння, в тому числі подальший порядок дій після проходження огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних приладів, а саме в разі висловлення незгоди пройти огляд в медичному закладі.
При цьому водієві не було повідомлено, які саме ознаки алкогольного сп'яніння у нього виявлено, натомість йому одразу було запропоновано пройти огляд та проїхати до закладу охорони здоров'я для встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Аналіз відеозапису з нагрудних відеореєстраторів поліцейських дає підстави для обґрунтованого сумніву щодо наявності в діях та поведінці ОСОБА_1 , за обставин, зафіксованих на відео, ознак алкогольного сп'яніння, зазначених у протоколі, а саме: запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук.
Згідно відеозапису долученого до матеріалів справи, останній не містить інформації про вручення водію направлення для проходження огляду на стан сп'яніння, що свідчить про те, що у встановленому законом порядку водія не направлено на проходження огляду на стан сп'яніння до закладу охорони здоров'я, таким чином поліцейськими було порушено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту статті ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік підстав, відповідно до яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Зібрані та долучені до матеріалів справи докази та встановлені в судовому засіданні факти, свідчать про не доведення вини водія ОСОБА_1 в порушенні вимог п. 2.5 ПДР, а саме, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а відтак, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин, суд не вправі самостійно збирати докази винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи, дана правова норма не передбачає судового рішення про направлення справи на дооформлення.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд вважає, що у діях ОСОБА_1 , що притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП, так як його вину працівниками поліції не доведено належними та допустимими доказами.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин, визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 6, 33-35, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя, -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
СуддяД. А. Кукса