Справа № 301/614/25
Закарпатський апеляційний суд
25.06.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/340/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 01.04.2025.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянка України, визнана винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, та на неї із застосуванням ст. 36 цього Кодексу накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 659359 від 06.03.2025 та постанови судді від 01.04.2025 вбачається, що 06.03.2025 о 20 год 20 хв водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes Benz A180», державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Іршава по вул. Шевченка, рухаючись заднім ходом, не впевнилась у безпечності руху та скоїла наїзд на припаркований автомобіль марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України та вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 264225 від 06.03.2025 та постанови судді від 01.04.2025 вбачається, що 06.03.2025 о 20 год 20 хв водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes Benz A180», державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Іршава по вул. Шевченка, скоїла дорожньо-транспортну пригоду, після чого залишила місце пригоди, чим порушила п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАІІ.
Не погоджуючись з вказаною постановою у частині накладення адміністративного стягнення, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить застосувати щодо неї адміністративне стягнення у виді штрафу. Зазначає, що не мала умислу покидати місце дорожньо-транспортної пригоду і після ДТП вживала заходів щодо встановлення власника транспортного засобу, який вона пошкодила, однак через відсутність такого та у зв'язку з тим, що вдома залишились її дитина, 2022 року народження, вона поїхала додому, і повернулася на місце події одразу після того, як їй зателефонували працівники поліції. Посилається на те, що судом першої інстанції не враховано те, що правопорушення вчинено з необережності, не містить ознак систематичності, його
-2-
характер не свідчить про грубе порушення нею порядку користування правом керування транспортними засобами. Суд першої інстанції не навів належних мотивів щодо необхідності накладення на неї найбільш суворого адміністративного стягнення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. При цьому, стверджує, що суд не врахував обставин, що пом'якшують відповідальність: відсутність тяжких наслідків, визнання вини, щире каяття, готовність відшкодувати шкоду та її дії після ДТП, які проявились у тому, що вона негайно повідомила страховика, надала поліцейським правдиві покази та всі необхідні матеріали. У матеріалах справи відсутні відомості про те, що вона раніше притягувалася до відповідальності, у тому числі за ст. 124 КУпАП. Відсутні дані і про наявність обставин, які б обтяжували відповідальність. Також вказує на те, що право керування транспортним засобом є єдиним джерелом її існування, а також є життєво необхідним для неї та її дитини, яка відвідує заклад дошкільної освіти в іншому населеному пункті та часто хворіє. Вона позитивно характеризується за місцем проживання, а потерпіла ОСОБА_3 25.04.2025 отримала страхову виплату внаслідок завданої ДТП шкоди в розмірі 21841,59 грн. Тому, вважає, що накладене на неї адміністративне стягнення є занадто суворим. Одночасно ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що такий пропущено з поважних причин, оскільки не брала участі в розгляді справи, так як не була належним чином повідомлена про час та місце її розгляду, а копію постанови отримала тільки 08.05.2025.
Будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду апеляційної скарги, потерпіла ОСОБА_3 на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилася, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляла, відомостей про поважність причин неявки не надала. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь потерпілої особи в апеляційному розгляді справи, не є обов'язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності потерпілої ОСОБА_3 , що не може розцінюватись як порушення її прав, передбачених ст. 269 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга частковому задоволенню, з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова судді винесена без участі ОСОБА_1 . При цьому, матеріалами справи підтверджено, що з такими ОСОБА_1 ознайомилася та отримала копію постанови від 01.04.2025, лише 08.05.2025.
Із урахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя, причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється.
Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
-3-
Відповідно до ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Cуд першої інстанції всебічно й повно дослідивши матеріали справи, вірно прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, оскільки остання 06.03.2025 о 20 год 20 хв, керуючи транспортним засобом «Mercedes Benz A180», державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Іршава по вул. Шевченка, рухаючись заднім ходом, не впевнилась у безпечності руху та скоїла наїзд на припаркований автомобіль марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України, та після чого залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушила вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України.
Порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.9 та 2.10 «а» Правил дорожнього руху України підтверджується, як протоколами про адміністративні правопорушення серій ААД № 659359 від 06.03.2025, серії ЕПР 1 № 264225 від 06.03.2025, так і даними схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.03.2025, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , рапортом поліцейського від 06.03.2025 та фотоматеріалами.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення цим доказам суд дав належну оцінку та вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 124, 122-4 КУпАП, що ОСОБА_1 і не оспорюються.
Між тим, при застосуванні до ОСОБА_1 адміністративного стягнення судом першої інстанції не враховано характер вчинених правопорушень, особу ОСОБА_1 , її майновий стан, ступінь її вини, ставлення до вчиненого.
Згідно ст. 23, 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність та враховується мета адміністративного стягнення, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Зі змісту постанови суду першої інстанції вбачається, що в ній відсутні належні обґрунтування та мотиви обрання судом саме такої міри та виду адміністративного стягнення з огляду на справедливий баланс між адміністративним проступком та мірою відповідальності.
-4-
Статтею 24 КУпАП зазначено, що обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
Обставини, які пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, є проявом принципу індивідуалізації покарання.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Накладаючи адміністративне стягнення відносно ОСОБА_1 з урахуванням ст. 36 КУпАП в межах санкції за ст. 122-4 КУпАП, суд першої інстанції не врахував належним чином обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративні правопорушення, відсутність обставин, які їх обтяжують, та дані про особу ОСОБА_1 , внаслідок чого застосував до останньої стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке в даному випадку, є занадто суворим і тому його застосування не відповідає балансу відповідності між адміністративним проступком та застосованою за це мірою відповідальності.
При визначенні виду і міри адміністративного стягнення до ОСОБА_1 апеляційним судом враховується, що остання визнала свою вину, розкаялася у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності, у тому числі за порушення Правил дорожнього руху, не притягувалася, заподіяні збитки потерпілій відшкодовано страховиком. Обставини, які обтяжують відповідальність, будь-які тяжкі наслідки та претензії з боку потерпілої, відсутні.
Крім того, апеляційний суд враховує пояснення ОСОБА_1 про те, що вона не мала умислу покидати місце дорожньо-транспортної пригоду і після дорожньо-транспортної пригоди вживала заходів щодо встановлення власника транспортного засобу, який вона пошкодила, однак через відсутність такого та у зв'язку з тим, що вдома залишилась її дитина, 2022 року народження, вона поїхала додому, і повернулася на місце події одразу після того, як їй зателефонували працівники поліції.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що дорожньо-транспортна пригода вчинена ОСОБА_1 з необережності. Адміністративні правопорушення не містять ознак систематичності, їх характер не свідчать про грубе порушення ОСОБА_1 порядку користування правом керування транспортними засобами.
Апеляційний суд враховує і поведінку ОСОБА_1 після вчинення правопорушень, зокрема те, що вона негайно повідомила страховика, надала поліцейським правдиві пояснення та всі необхідні матеріали.
-5-
Наданими ОСОБА_1 доказами підтверджено, що потерпіла ОСОБА_3 25.04.2025 отримала страхову виплату внаслідок завданої дорожньо-транспортної пригоди шкоди в розмірі 21841,59 грн, а також те, що право керування транспортним засобом є для ОСОБА_5 єдиним джерелом існування та життєво необхідним для неї та її дитини, яка відвідує заклад дошкільної освіти в іншому населеному пункті та часто хворіє.
Враховуючи встановлене, апеляційний суд уважає за необхідне змінити судове рішення в частині накладення адміністративного стягнення, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення на підставі ст. 36 КУпАП у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яке на переконання апеляційного суду є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчиненням нею нових адміністративних правопорушень, а відтак і справедливим.
З огляду на те, що в апеляційній скарзі не конкретизовано, про призначення якого саме розміру штрафу просить ОСОБА_1 , апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 01.04.2025.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 01.04.2025 щодо ОСОБА_6 змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
Накласти на ОСОБА_1 за ст. 124, 122-4 КУпАП із застосуванням ст. 36 цього Кодексу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн.
У решті постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 01.04.2025 щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя