Справа № 446/2949/24
26.06.2025року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:
головуючого - судді Костюк У. І.
секретаря судових засідань: Новосад І.В.
за участі:
представника позивачки Вербовської У.Б.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янка - Бузька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки у праві спільної сумісної власності,-
встановив:
представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Змисла М.Р. подала до Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву до ОСОБА_2 про визначення частки у праві спільної сумісної власності, в якій просить суд визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду від 19.10.2020 було розірвано. За час шлюбу у спільну власність сторонами було набуте майно, зокрема квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка має право на частку в розмірі у квартирі, яка була придбана подружжям під час шлюбу. Станом на сьогоднішній день сторони не можуть дійти спільної згоди щодо визначення між ними, як співвласниками, розміру часток права власності на наведене вище майно та незважаючи на те, що позивачка ОСОБА_1 є титульним володільцем, відсутність згоди колишнього чоловіка створює неможливість реалізації її права на продаж свої частки квартири, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
За результатами автоматизованого розподілу справи, оформленого відповідним протоколом від 26.12.2024, для розгляду цієї справи визначено суддю Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області Самсіна М.Л..
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 справа передана судді Костюк У.І..
Ухвалою суду від 17.02.2025 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.
21.05.2025 представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Змисла М.Р. на адресу суду подала заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 24.02.2025 провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 26.05.2025 клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Змисли М.Р. про витребування доказів задоволено та витребувано докази.
Ухвалою суду від 26.05.2025 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду.
Позивачка ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явилася.
Представник позивачки - адвокат Вербовська У.Б. в судовому засіданні позов з підстав зазначених в ньому підтримала та просила його задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, відзив не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Суд за відсутності заперечень з сторони позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням достатніх матеріалів про взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.112011 по 19.10.2020, який рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області по справі № 446/1065/20 було розірвано /а.с. 13-14/.
Від спільного подружнього життя в сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 повторно виданого 12.08.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстрації служби Турківського районного управління юстиції у Львівській області, де в ньому його батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с. 11/.
Згідно довідки № 292 про реєстрацію особи громадянином України виданої 12.08.2020 ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець с. Лосинць, Турківського району, Львівської області, згідно з рішенням ГУ ДМС України у Львівській області від 12.08.2020 він набув громадянства України на підставі ч.1 ст.7 ЗУ «Про громадянство України». Відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України з 27.07.2012. Довідка видана до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 07.09.2012 і є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України /а.с. 12/.
19.05.2017 ОСОБА_1 набула у власність на підставі договору купівлі-продажу квартиру загальною площею 43.3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 16-17/
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 87568088 від 19.05.2017, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира загальною площе, 43.3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 15/
19.05.2017 ОСОБА_2 нотаріально посвідченою заявою надав дозвіл дружині ОСОБА_1 на купівлю квартири АДРЕСА_2 /а.с. 19/.
Позивачка ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом просить суд визнати за нею право власності на 1/2 спірного нерухомого майна набутого подружжям за час шлюбу.
Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Главою 26 ЦК України та Главою 8 СК України.
Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно з частиною першою статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Частиною першою статті 70 СК України та абзацом 1 частини другої статті 372 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Також, суд враховує роз'яснення, викладені в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з якими вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно - будівельному, гаражно -будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Предметом спору в даній справі є квартира АДРЕСА_2 .
Так, судом встановлено, що 19.05.2017 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири, згідно якого ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_2
При цьому в ході судового розгляду долученими письмовими доказами підтверджується факт придбання вище вказаного майна в шлюбі за час спільного проживання.
Відтак в ході судового розгляду судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що спірна житлова квартира, загальною площею 43,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрована за ОСОБА_1 набута під час перебування сторін у шлюбі, а відтак належить подружжю на праві спільної сумісної власності.
Разом з тим судом відзначається, що фактично спір між сторонами виник з приводу поділу вказаного майна.
Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи вище наведене, судом відзначається, що поділ майна може бути здійснений за домовленістю між співвласниками, у зв'язку з чим діє презумпція рівності часток. Разом з тим, чинне законодавство передбачає можливість відступу від рівності часток у випадку поділу майна, що знаходиться в спільній сумісній власності.
Суд звертає увагу, що передбачені законом підстави для відступлення від рівності часток у спільному майні подружжя відсутні, а тому при поділі спірного майна між подружжям суд виходить з рівності часток сторін у справі в об'єкті спільної сумісної власності, тобто по 1/2 частині кожному.
Відтак враховуючи, те що спірне майно, а саме житлова квартира АДРЕСА_2 є об'єктом спільної сумісної власності подружжя тому за позивачкою слід визнати право власності на 1/2 частки вищезазначеного майна.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268,280 ЦПК України, суд ,-
вирішив :
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки у праві спільної сумісної власності - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2299,74 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто дев'ять гривень сімдесят чотири копійки) сплаченого судового збору
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення виготовлений 26.06.2025.
Суддя У.І. Костюк