24 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/1672/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А.О.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Фінанс Груп» (далі - Товариство, позивач) - не з'явився,
відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровал» (далі - ТОВ «Агровал», відповідач-1) - не з'явився,
відповідача-2 - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2) - не з'явився,
відповідача-3 - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач-3, скаржник) - не з'явився,
відповідача-4 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АРБ Інвестменс» (далі - Компанія, відповідач-4) - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 (головуюча - суддя Демидова А.М., судді Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.)
у справі за позовом Товариства
до:
1) ТОВ «Агровал»;
2) ОСОБА_1 ;
3) ОСОБА_2 ;
4) Компанії,
про визнання права вимоги, визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на майно.
Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для визнання права вимоги, визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на майно.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просило суд про таке:
- визнати за Товариством права вимоги за кредитним договором відновлювальної відкличної кредитної лінії;
- визнати за Товариством права іпотекодержателя за іпотечними договорами;
- в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Агровал" за кредитним договором відновлювальної відкличної кредитної лінії звернути стягнення на предмети іпотек у спосіб продажу шляхом проведення електронного аукціону в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно із Законом України "Про виконавче провадження".
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством придбано майнові права вимоги за договором.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 06.08.2024 (головуючий - суддя Морозов С.М.), яке залишено без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 28.01.2025 у цій справі, у задоволенні позову відмовив повністю.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ОСОБА_2 посилаючись на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення з порушенням норм процесуального права, просить змінити мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції, виключивши з неї висновок суду такого змісту:
«Матеріалами справи підтверджено, що 18.02.2014 між ПАТ "Радикал Банк" (кредитодавець) та ТОВ "Агровал" (позичальник) укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії №КЛ-10323/1-980, на підставі якого Банком видано відповідачу-1 кредитні кошти в загальному розмірі 2 100 000,00 грн, з яких відповідачем-1 повернуто 200 000,00 грн (тіла кредиту), та станом на 01.08.2019 за відповідачем-1 рахується заборгованість у розмірі 1 900 000,00 грн за тілом кредиту та 91 405,25 грн за відсотками».
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ОСОБА_2 у поданій касаційній скарзі з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України вважає, що висновки, викладені в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, частково не відповідають обставинам справи, що мають суттєве значення:
- в порушення частини першої статті 74 та частини першої статті 77 ГПК України позивач не надав ні суду першої, ані суду апеляційної інстанцій жодного допустимого доказу на підтвердження фактичного надання відповідачу-1 кредитних коштів в сумі 2 100 000,00 грн;
- позивач також не надав суду жодного допустимого доказу на підтвердження існування у ПАТ «Радикал Банк» та ТОВ «Кредитна установа «Інвестиційна» дійсного права вимоги до відповідачів про сплату на користь позивача заборгованості по кредитному договору від 18.02.2014 в сумі 1 991 405 грн, саме на момент переходу до нього права вимоги;
- позивач у порушення норм процесуального права не надав суду жодного допустимого доказу на підтвердження наявності та фактичного розміру заборгованості відповідача-1 за основним зобов'язанням за кредитним договором від 18.02.2014.
4.2. Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в порушення норм пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України в мотивувальній частині постанови не зазначив на підставі яких допустимих доказів суд зробив висновок про те, що: станом на 01.08.2019 за відповідачем-1 рахується заборгованість у розмірі 1 900 000,00 грн за тілом кредиту та 91 405,25 грн за відсотками.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Від Товариства, ТОВ «Агровал», ОСОБА_1 та Компанії відзиви на касаційну скаргу не надійшли.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що:
- відповідно до умов кредитного договору від 18.02.2014 №КЛ-10323/1-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії (далі - Кредитний договір), укладеного Публічним акціонерним товариством «Радикал Банк» (далі - ПАТ «Радикал», Банк) як кредитодавцем та ТОВ «Агровал» як позичальником, позичальнику відкрито кредитну лінію: ліміт кредитної лінії - 2 000 000,00 грн (пункт 1.1.1); термін остаточного повернення кредиту - 17.02.2016 включно, якщо такий термін (строк) не наступить раніше з підстав, що передбачені умовами цього Договору або законодавством (пункт 1.1.2); процентна ставка за користування кредитом/траншем кредиту - 24 % річних та може бути змінена при видачі кожної із частин кредиту (траншу кредиту), в межах кредитної лінії, за рішенням уповноваженого органу кредитодавця щодо користування грошовими коштами, рішення про видачу яких у межах розміру ліміту кредитної лінії розглядається уповноваженим органом кредитодавця (пункт 1.1.3);
- згідно з пунктом 1.3 Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених додатковим договором від 17.04.2014 №3) позичальник відповідає перед кредитодавцем усім належним позичальнику майном і коштами, на які може бути накладене стягнення в порядку, встановленому законодавством України. Забезпеченість виконання зобов'язання за цим договором забезпечуватиметься:
• порукою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маруна Нью";
• порукою ОСОБА_2 ;
• іпотекою нерухомого майна, а саме: 3-кімнатної квартири зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними із цим нерухомими майном, загальною площею 75,8 м2, житловою площею 51,7 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 ;
• іпотекою нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними із цим нерухомими майном, загальною площею 0,0759 га, цільове призначення якої обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:72:267:0039, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_2 ;
- у пункті 2.4 Кредитного договору встановлено, що позичальник здійснює повернення кредиту/траншу кредиту у валюті кредиту/траншу кредиту платіжними дорученнями на відкритий йому позичковий рахунок у строки (терміни), визначені графіком погашення, що наведений у додатку №1, не пізніше терміну (строку), вказаного в пункті 1.1.2 Договору;
- пунктом 2.7.1 Кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом/траншем кредиту нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку до моменту фактичного повернення кредиту/траншу кредиту (в тому числі і за період прострочення терміну (строку) остаточного погашення кредиту/ траншу кредиту, зазначеного в пункті 1.1.2 Кредитного договору);
- ПАТ "Радикал Банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) 18.02.2014 укладено іпотечний договір, зареєстрований приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т.О. за номером 236 (далі - Іпотечний договір №1), відповідно до умов пункту 2.1 якого іпотекодавець із метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з Кредитного договору, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим Договором, нерухоме майно: 3-кімнатну квартиру зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними із цим нерухомими майном, загальною площею 75,8 м2, житловою площею 51,7 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- пунктом 2.3 Іпотечного договору №1 визначено, що вартість предмета іпотеки становить 1 674 451,00 грн;
- згідно з пунктом 1.2 Іпотечного договору №1 іпотекодавець зобов'язався, зокрема, повернути іпотекодержателю кредити, надані в межах кредитної лінії, ліміт якої складає - 2 000 000,00 грн, у строки (термін) та на умовах, зазначених у Кредитному договорі та додаткових договорах до Кредитного договору, що можуть бути укладені в майбутньому, при цьому загальний термін користування кредитом - до 17.02.2016 включно, та сплатити іпотекодержателю проценти за користування кредитами, наданими в межах кредитної лінії, в розмірі 24 % річних;
- іпотека припиняється: а) виконанням у повному обсязі зобов'язань; б) в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (пункт 6.4 Іпотечного договору №1);
- ПАТ "Радикал Банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) 17.04.2014 укладено іпотечний договір, зареєстрований приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Т.А. за номером 3045 (далі - Іпотечний договір №2), відповідно до умов пунтку 2.1 якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з Кредитного договору, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим Договором, нерухоме майно, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,0759 га, цільове призначення якої - обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:72:267:0039, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Іпотека розповсюджується на всі приналежності предмета іпотеки та на всі невід'ємні від нього складові частини, поліпшення, внутрішні системи, що існують на момент укладення Договору та/або виникнуть у майбутньому;
- вартість предмета іпотеки становить 1 615 767,00 грн (пункт 2.3 Іпотечного договору №2);
- відповідно до пункту 1.2 Іпотечного договору №2 іпотекодавець зобов'язався, зокрема, повернути іпотекодержателю кредити, надані в межах кредитної лінії, ліміт якої складає 2 000 000,00 грн, у строки (терміни) та на умовах, зазначених у Кредитному договорі та додаткових договорах до Кредитного договору, що можуть бути укладені в майбутньому, при цьому загальний термін користування до 17.02.2016 включно; сплатити іпотекодержателю проценти за користування кредитами, наданими в межах кредитної лінії, у розмірі 24 % річних у строки (терміни) та на умовах, визначених у Кредитному договорі та додаткових договорах до Кредитного договору, що можуть бути укладені в майбутньому;
- у пункті 6.4 Іпотечного договору №2 передбачено, що іпотека припиняється: а) виконанням в повному обсязі зобов'язань; б) в інших випадках, передбачених чинним законодавством України;
- відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи пояснень, Банком видано відповідачу-1 кредитні кошти в загальному розмірі 2 100 000,00 грн, з яких відповідачем-1 повернуто 200 000,00 грн (тіла кредиту), і станом на 01.08.2019 за відповідачем-1 рахувалась заборгованість у розмірі 1 900 000,00 грн за тілом кредиту та 91 405,25 грн за відсотками;
- постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 09.07.2015 №452/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних» ПАТ "Радикал Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних;
- рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 09.07.2015 №130 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк" з 10.07.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ "Радикал Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 10.07.2015 до 09.10.2015; призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк";
- Правлінням НБУ 09.11.2015 прийнято постанову №769 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Радикал Банк"»;
- рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.11.2015 №203 «Про початок процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Радикал Банк" з 10.11.2015 до 09.11.2017 включно, з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб; призначено уповноважену особу Фонду та делеговано їй усі повноваження ліквідатора ПАТ "Радикал Банк" на два роки з 10.11.2015 до 09.11.2017 включно;
- ПАТ "Радикал Банк" та Компанією, яка діє від імені, в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Джерело", 09.07.2015 укладено договір про відступлення права вимоги №заг, за умовами якого Банком передано Компанії право вимоги сплати грошових коштів від позичальників, зазначених у додатку №1 до цього Договору, зокрема, за кредитним договором №КЛ-10323/1-980 від 18.02.2014 (відновлювальна відклична кредитна лінія), укладеним ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Агровал";
- рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2019 у справі №911/3474/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 09.07.2015 №заг, укладений ПАТ "Радикал Банк" та Компанією;
- ПАТ "Радикал Банк" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста") [покупець] 02.07.2020 укладено договір купівлі-продажу майнових прав №02/07/20-ЮО-МП, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за №515, за умовами якого продавцем передано у власність покупця права кредитора за правами вимоги до боржників, зокрема, до ТОВ "Агровал" в межах кредитного договору від 18.02.2014 №КЛ-10323/1-980 з розміром заборгованості за тілом кредиту - 1 900 000,00 грн, та розміром заборгованості за відсотками - 91 405,25 грн. Майнові права забезпечені Іпотечними договорами №1 та №2 і договором поруки від 18.02.2014 №ДП-10323/1-980-1, укладеним з ТОВ "Маруна Нью", та договором поруки від 18.02.2014 №ДП-10323/1-980, укладеним із ОСОБА_2 ;
- ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна" (далі - ТОВ "КУ "Інвестиційна") [покупець] 23.06.2021 укладено договір купівлі-продажу майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевичем Т.В. за №1614. За умовами зазначеного Договору продавцем передано у власність покупця, а покупцем прийнято у власність права кредитора за правами вимоги до боржників, зокрема, до ТОВ "Агровал" у межах кредитного договору від 18.02.2014 №КЛ-10323/1-980 з розміром заборгованості за тілом кредиту - 1 900 000,00 грн, та розміром заборгованості за відсотками - 91 405,25 грн. Майнові права забезпечені Іпотечними договорами №1 та №2 і договором поруки від 18.02.2014 №ДП-10323/1-980-1, укладеним з ТОВ "Маруна Нью", та договором поруки від 18.02.2014 №ДП-10323/1-980, укладеним із ОСОБА_2 ;
- ТОВ "КУ "Інвестиційна" (продавець) та Товариством (покупець) 22.09.2021 укладено договір №220921/1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. за №1324, за умовами якого продавцем передано у власність покупця, а покупцем прийнято у власність права кредитора за правами вимоги до боржників, зокрема, до ТОВ "Агровал" в межах кредитного договору від 18.02.2014 №КЛ-10323/1-980 з розміром заборгованості за тілом кредиту - 1 900 000,00 грн, та розміром заборгованості за відсотками - 91 405,25 грн. Майнові права забезпечені Іпотечними договорами №1 та №2 і договором поруки від 18.02.2014 №ДП-10323/1-980-1, укладеним з ТОВ "Маруна Нью", та договором поруки від 18.02.2014 №ДП-10323/1-980, укладеним із ОСОБА_2 .
6.2. Суд апеляційної інстанції вказав, що звертаючись із позовом у цій справі, Товариство у зв'язку з придбанням майнових прав вимоги за договором від 22.09.2021 №220921/1 просило суд визнати за ним права вимоги за Кредитним договором, права іпотекодержателя за Іпотечними договорами №1 і №2 та звернути стягнення на предмети іпотек у рахунок погашення заборгованості відповідача-1 у сумі 1 155 821,43 грн.
6.2.1. Як зазначив позивач, вказана заборгованість складається із суми відсотків у розмірі 91 405,25 грн, право стягнення яких куплено за договором від 22.09.2021 №220921/1, та суми самостійно нарахованих позивачем відсотків у розмірі 1 064 416,44 грн (24 % річних, нарахованих на суму заборгованості за кредитом у розмірі 1 900 000,00 грн за період з 01.09.2019 до 31.12.2021).
6.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів видачі кредитних коштів основному боржнику, а оскільки позивач не надав доказів реального існування заборгованості, правочин щодо його передачі є неукладеним. При цьому, відповідач-3 наголосив на тому, що правова природа нарахованих позивачем відсотків за користування кредитними коштами є неправильною, оскільки не врахована численна позиція Верховного Суду.
6.4. Суд апеляційної інстанцій, переглядаючи справу в апеляційному порядку та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив, зокрема, з такого
6.4.1. Як установлено судом першої інстанції, позивач обрав такий спосіб захисту порушеного права як визнання прав та звернення стягнення на предмет іпотеки.
6.4.2. Позивач, посилаючись на те, що ним придбано за договором від 22.09.2021 №220921/1 право вимоги за Кредитним договором, Іпотечними договорами №1 та №2, просив зокрема, визнати за ним право вимоги за Кредитним договором та права іпотекодержателя за Іпотечними договорами.
6.4.3. Суд апеляційної інстанції виснував, що, як правильно визначено судом першої інстанції, позивач, відповідно до умов укладеного ним договору від 22.09.2021 №220921/1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. за №1324, та норм статей 512-514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) набув статусу кредитора за Кредитним договором. При цьому, набуття позивачем статусу кредитора відбулося на підставі вказаного договору з моменту його укладення, а відтак, у частині вимоги про визнання за ним права вимоги за Кредитним договором відсутнє оспорене або порушене право позивача, а тому обґрунтованою є відмова в позові в цій частині.
6.4.4. Свої вимоги про визнання за позивачем прав іпотекодержателя позивач обґрунтовував тим, що 09.07.2015 ПАТ "Радикал Банк" та Компанією, яка діяла від імені, в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Джерело", укладено договір про відступлення права вимоги №заг, за умовами якого Банком передано Компанії право вимоги сплати грошових коштів від позичальників, зазначених у додатку №1 до цього Договору, зокрема, за Кредитним договором.
6.4.5. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2019 у справі №911/3474/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 09.07.2015 №заг, укладений ПАТ "Радикал Банк" та Компанією.
6.4.6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги від 09.07.2015 №заг Компаніює свого часу зареєструвало за собою право іпотекодержателя.
6.4.7. Суд апеляційної інстанції вказав, що як правильно зазначено судом першої інстанції, виникнення в позивача прав іпотекодержателя за договором іпотеки може відбутися лише після державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. При цьому, позивачем відомості про відступлення йому прав за Іпотечними договорами не зареєстровано у встановленому законодавством порядку.
6.4.8. Суд апеляційної інстанції вважає, що за таких обставин, позовна вимога про визнання права іпотекодержателя є неправильним способом захисту його прав, оскільки, не призведе до скасування попереднього реєстрового запису, що відповідно до сталої практики Верховного Суду є підставою для відмови в позові і в цій частині.
6.4.9. У частині вимог позивача про звернення стягнення на предмети іпотеки в рахунок погашення заборгованості відповідача-1 у сумі 1 155 821,43 грн, суд апеляційної інстанції зазначив таке.
6.4.10. Суд апеляційної інстанції вказав, що матеріалами справи підтверджено, що станом на 01.08.2019 Фондом за відповідачем-1 зафіксовано заборгованість у розмірі 1 900 000,00 грн за тілом кредиту та 91 405,25 грн за відсотками.
6.4.11. Також, позивачем здійснено донарахування 24 % річних на суму боргу за тілом кредиту в розмірі 1 900 000,00 грн за період з 01.09.2019 до 31.12.2021, в результаті чого, за розрахунком позивача, загальний борг за відсотками за цей період становить 1 155 821,43 грн (1 064 416,44 грн + 91 405,25 грн = 1 155 821,43 грн).
6.4.12. Позовні вимоги в цій частині обґрунтовано пунктом 2.7.1 Кредитного договору, яким передбачено, що проценти за користування кредитом/траншем кредиту нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку до моменту фактичного повернення кредиту/траншу кредиту (в тому числі і за період прострочення терміну (строку) остаточного погашення кредиту/траншу кредиту, зазначеного в пункті 1.1.2 Договору).
6.4.13. На думку суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції правомірно зазначено, що уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом із цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
6.4.14. Суд апеляційної інстанції вказав, що як встановлено судом, строк дії кредиту за Кредитним договором скінчився 17.02.2016.
6.4.15. Суд апеляційної інстанції виснував, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача підстав для нарахування відповідачу-1 процентів "за користування кредитом" поза строком дії Кредитного договору. Разом із тим, твердження скаржника, що ним здійснено нарахування саме на підставі статті 625 ЦК України в розмірі 24 % річних, є безпідставним за відсутності договірного врегулювання встановлення відсотків річних на цьому рівні, адже, пунктом 2.7.1 Кредитного договору, на який посилався позивач, регулює сплату процентів за користування кредитом/траншем кредиту, а не відсотків згідно зі ст. 625 ЦК України.
6.4.16. На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що позивачем не доведено суми заборгованості відповідача-1 у розмірі 1 155 821,43 грн (не обґрунтовано порядок нарахування вказаної суми), в рахунок погашення якої він просив суд здійснити звернення стягнення на предмети іпотеки, а, оскільки, предметом розгляду в межах цієї справи є саме звернення стягнення суми боргу на предмети іпотеки, у суду відсутня правова підстава здійснити перерахунок суми відсотків, визначеної позивачем.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2025, зокрема, відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пунктe 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Ухвалою Суду від 27.05.2025 повідомлено учасників справи, які не з'явилися, що наступне судове засідання із розгляду Верховним Судом касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі №910/1672/22 відбудеться 24.06.2025.
7.3. Від представника ОСОБА_2 24.06.2025 надійшло клопотання про проведення розгляду справи за відсутності відповідача-3 та його представника.
7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Предметом касаційного оскарження у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції в частині висновку такого змісту:
«Матеріалами справи підтверджено, що 18.02.2014 між ПАТ "Радикал Банк" (кредитодавець) та ТОВ "Агровал" (позичальник) укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії № КЛ-10323/1-980, на підставі якого Банком видано відповідачу-1 кредитні кошти в загальному розмірі 2 100 000,00 грн, з яких відповідачем-1 повернуто 200 000,00 грн (тіла кредиту), та станом на 01.08.2019 за відповідачем-1 рахується заборгованість у розмірі 1 900 000,00 грн за тілом кредиту та 91 405,25 грн за відсотками».
8.4. Отже, в іншій частині постанова суду апеляційної інстанції у касаційному порядку скаржником не оскаржується і судом касаційної інстанції не переглядається.
8.5. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
8.6. Скаржник з посиланням пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України вважає, що висновки, викладені в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, частково не відповідають обставинам справи, що мають суттєве значення:
- в порушення частини першої статті 74 та частини першої статті 77 ГПК України позивач не надав ні суду першої, ані суду апеляційної інстанцій жодного допустимого доказу на підтвердження фактичного надання відповідачу-1 кредитних коштів в сумі 2 100 000,00 грн;
- позивач також не надав суду жодного допустимого доказу на підтвердження існування у ПАТ «Радикал Банк» та ТОВ «Кредитна установа «Інвестиційна» дійсного права вимоги до відповідачів про сплату на користь позивача заборгованості по кредитному договору від 18.02.2014 в сумі 1 991 405 грн, саме на момент переходу до нього права вимоги;
- позивач у порушення норм процесуального права не надав суду жодного допустимого доказу на підтвердження наявності та фактичного розміру заборгованості відповідача-1 за основним зобов'язанням за кредитним договором від 18.02.2014.
8.7. Відповідач-3 також вказує, що суд апеляційної інстанції в порушення норм пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України в мотивувальній частині постанови не зазначив на підставі яких допустимих доказів суд зробив висновок про те, що: станом на 01.08.2019 за відповідачем-1 рахується заборгованість у розмірі 1 900 000,00 грн за тілом кредиту та 91 405,25 грн за відсотками.
8.8. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.9. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
8.10. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України).
8.11. Згідно із частинами першою та другою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
8.12. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням:
а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;
б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;
в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;
ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
8.13. Верховний Суд у контексті доводів касаційної скарги дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального права (зокрема, статті 269 та 282 ГПК України), а саме в оскаржуваній частині постанови - висновку колегії суддів апеляційної інстанції, який зазначений у мотивувальній частині постанови, такого змісту:
«Банком видано відповідачу-1 кредитні кошти в загальному розмірі 2 100 000,00 грн, з яких відповідачем-1 повернуто 200 000,00 грн (тіла кредиту), та станом на 01.08.2019 за відповідачем-1 рахується заборгованість у розмірі 1 900 000,00 грн за тілом кредиту та 91 405,25 грн за відсотками».
8.14. Суд апеляційної інстанції не зазначає на підставі, яких саме конкретно доказів, які долучені до матеріалів справи та були оцінені судом у порядку передбаченому статтею 86 ГПК України встановлено означене у пункті 8.13 цієї постанови, з огляду на заперечення відповідача-3 щодо цих фактичних даних. При цьому, суд апеляційної інстанції погодився, що позивач неправильно розрахував суму процентів.
8.15. Верховний Суд виходить з того, що згідно із частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
8.16. У силу приписів частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
8.17. Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
8.18. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).
8.19. Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
8.20. Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
8.21. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
8.22. Верховний Суд наголошує, що у розділі «Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції» суд апеляційної інстанції вказав, що:
«Відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи пояснень, Банком видано відповідачу-1 кредитні кошти в загальному розмірі 2 100 000,00 грн, з яких відповідачем-1 повернуто 200 000,00 грн (тіла кредиту), і станом на 01.08.2019 за відповідачем-1 рахувалась заборгованість у розмірі 1 900 000,00 грн за тілом кредиту та 91 405,25 грн за відсотками».
8.23. Втім, вже у розділі «Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови» колегія суддів апеляційної інстанції вказує оспорюваний скаржником висновок (дивись пункт 8.13 цієї постанови), посилаючись на матеріали справи, не конкретизуючи на підставі оцінки та дослідження яких саме доказів вказаний висновок заснований.
8.24. Верховний Суд наголошує, що відповідач-3 послідовно (зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу) вказував на те, що позивачем не підтверджено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами обставини стосовно видачі відповідачу-1 кредитних коштів, їх часткове повернення та розмір заборгованості за тілом кредиту й відсотками. Так, скаржник постійно наголошував, що Товариством не додано ні до позовної заяви, ані до апеляційної скарги доказів, які б підтверджували наявність обставин, які містяться в оскаржуваному висновку суду апеляційної інстанції.
8.25. Проте, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції в порушення статей 269, 282 ГПК України залишив вказаний вище аргумент відповідача-3 в цій частині поза увагою, не зазначивши при цьому ні мотивів його прийняття, ані мотивів його відхилення.
8.26. Верховний Суд виходить з того, що за наслідком перевірки доводу касаційної скарги Судом не з'ясовано наявність у матеріалах справи доказів, які б могли бути покладені в основу оскаржуваного висновку в частині «Банком видано відповідачу-1 кредитні кошти в загальному розмірі 2 100 000,00 грн, з яких відповідачем-1 повернуто 200 000,00 грн (тіла кредиту), та станом на 01.08.2019 за відповідачем-1 рахується заборгованість у розмірі 1 900 000,00 грн за тілом кредиту та 91 405,25 грн за відсотками».
8.27. Водночас, матеріали справи містить копію кредитного договору від 18.02.2014 №КЛ-10323/1-980, а тому відсутні підстави для зміни мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції в такій частині «Матеріалами справи підтверджено, що 18.02.2014 між ПАТ "Радикал Банк" (кредитодавець) та ТОВ "Агровал" (позичальник) укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії № КЛ-10323/1-980».
8.28. З огляду на викладене, ураховуючи порушення судом апеляційної інстанції норми процесуального права (статті 73, 76 - 79, 86, 79, 236, 237, 269, 282 ГПК України), доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваної постанови шляхом виключення такого: «Банком видано відповідачу-1 кредитні кошти в загальному розмірі 2 100 000,00 грн, з яких відповідачем-1 повернуто 200 000,00 грн (тіла кредиту), та станом на 01.08.2019 за відповідачем-1 рахується заборгованість у розмірі 1 900 000,00 грн за тілом кредиту та 91 405,25 грн за відсотками».
8.29. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваної постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Відповідно пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
9.3. В силу приписів частин першої та четвертої статті 311 суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
9.4. Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, оскаржувану постанову у справі змінити шляхом виключення із її мотивувальної частини такого: «Банком видано відповідачу-1 кредитні кошти в загальному розмірі 2 100 000,00 грн, з яких відповідачем-1 повернуто 200 000,00 грн (тіла кредиту), та станом на 01.08.2019 за відповідачем-1 рахується заборгованість у розмірі 1 900 000,00 грн за тілом кредиту та 91 405,25 грн за відсотками», в іншій частині оскаржувану постанову залишити без змін.
10. Судові витрати
10.1. Оскільки, Суд задовольнив касаційну скаргу частково, то в силу приписів статті 129 ГПК України судовий збір, який сплачений за подання касаційної скарги, покладається на скаржника та позивача порівну.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі №910/1672/22 в оскаржуваній частині змінити шляхом виключення з її мотивувальної частини такого:
«Банком видано відповідачу-1 кредитні кошти в загальному розмірі 2 100 000,00 грн, з яких відповідачем-1 повернуто 200 000,00 грн (тіла кредиту), та станом на 01.08.2019 за відповідачем-1 рахується заборгованість у розмірі 1 900 000,00 грн за тілом кредиту та 91 405,25 грн за відсотками».
3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі №910/1672/22 залишити без змін.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Фінанс Груп» на користь ОСОБА_2 19 824 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн 26 коп. судового збору за подання касаційної скарги.
5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова