25 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/11809/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.,
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Грєхова О.А.)
від 17.02.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.)
від 29.04.2025
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдендорф Енерджи"
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 910/11809/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдендорф Енерджи"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 14 912 305, 52 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача - Подольський А.А.,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гільдендорф Енерджи» (далі - ТОВ «Гільдендорф Енерджи», позивач) звернулось до суду із позовними вимогами до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 14 912 305,52 грн, з яких: 14 037 321,06 грн основного боргу, 230 102,88 грн 3% річних, 644 881,58 грн інфляційних втрат та 223 684,58 грн судового збору. Також у позові позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи, становить 5 000,00 Євро.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині повної оплати за відпущену електричну енергію, вироблену позивачем, як продавцем за «зеленим» тарифом, за періоди вересень - грудень 2022 року, лютий - липень 2023 року та вересень - жовтень 2023 року. Крім того, за порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) 230 102,88 грн 3% річних та 644 881,54 грн інфляційних втрат.
2. Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатом розгляду справи по суті спору
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, у справі №910/11809/24 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Гільдендорф Енерджи" заборгованість у розмірі 8 067 513, 39 грн, 3% річних у розмірі 230 102, 88 грн, інфляційні втрати у розмірі 644 881,58 грн. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 5 343 561,42 грн закрито. В іншій частині позову відмовлено.
2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, у справі №910/11809/24 заяву ТОВ "Гільдендорф Енерджи" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. В іншій частині вимог заяви відмовлено.
2.3. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 у справі №910/11809/24 заяву ТОВ "Гільдендорф Енерджи" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. В іншій частині вимог заяви відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2025, постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 (яким додаткове рішення залишено без змін), ДП «Гарантований покупець» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові акти в частині задоволених позовних вимог скасувати; ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні заяв про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.
На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ДП «Гарантований покупець» із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах:
- від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (щодо застосування статей 126, 129 ГПК України), від 27.10.2022 у справі №904/8800/21, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 (щодо застосування частини п'ятої статті 129 ГПК України);
- від 28.02.2023 у справі №910/20293/21 (щодо застосування статей 1, 19, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статей 126, 129 ГПК України);
- від 16.11.2022 у справі №922/1964/22 (щодо застосування статей 124, 126, 129 ГПК України);
- від 19.07.2021 у справі №910/16803/19, від 21.03.2023 у справі №911/813/21, від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21 та від додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19 (щодо застосування частини дев'ятої статті 129 ГПК України);
- від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 04.09.2024 у справі №902/327/23 (щодо застосування статей 124, 129 ГПК України);
- від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 (щодо застосування частини першої статті 221 ГПК України);
- від 10.01.2024 у справі №285/5547/21, від 26.06.2024 у справі №686/5757/23, від 19.02.2022 у справі №755/9215-ц, від 05.07.2023 у справі №911/3312/21.
Скаржник, серед іншого, відзначає, що під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій відповідач послідовно наголошував, що у даному випадку частина доказів, які подані позивачем на підтвердження понесення судових витрат була наявна у нього ще задовго до пред'явлення позовної заяви. Разом з тим, вказані докази не були долучені до позовної заяви у супереч приписам статті 80 ГПК України. Суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином ту обставину, що позивач при зверненні з позовом не повідомив суд про причини, з яких вказані документи не могли бути подані у визначений кодексом строк. Крім того, у заяві про ухвалення додаткового рішення, позивач також не обґрунтував поважність причин неподання вказаних доказів у строк, встановлений ГПК України.
3.2. Позивач 06.06.2025 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить, зокрема відмовити у задоволенні касаційної скарги ДП «Гарантований покупець», а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при розгляді заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
4.1. ТОВ "Гільдендорф Енерджи" 27.01.2025 направив на адресу Господарського суду міста Києва заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 279 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На обґрунтування поданої заяви та підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано суду належним чином засвідчені копії:
- Договору №11/2/04-22 про надання правової допомоги від 16.04.2022 (далі - Договір);
- Додатку від 30.10.2023 №4 до Договору;
- Додаткової угоди від 11.09.2024 №1 до Додатку від 30.10.2023 №4 до Договору;
- Акта надання послуг від 22.01.2024;
- деталізованого опису обсягу наданих послуг від 22.01.2025 до Додаткової угоди від 11.09.2024 №1 до Додатку від 30.10.2023 №4 до Договору;
- рахунку від 19.09.2024 №5750;
- платіжної інструкції від 19.09.2024 №558;
- витягу №1926554501326 з реєстру платників податку на додану вартість;
- наказів від 13.05.2019 №170-п, від 07.10.2019 №225-п, від 01.12.2020 №164-п.
4.2. За умовами Договору Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу Клієнту, обсяг якої визначається у Додатках/Додаткових угодах до цього Договору, або іншим чином письмово погоджується Сторонами, а Клієнт зобов'язується оплатити гонорар за надані послуги та компенсувати всі фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.
Згідно з пунктом 2.3 Договору Адвокатське об'єднання направляє Клієнту два примірники підписаного та скріпленого печаткою Адвокатського об'єднання акта надання послуг. Строки та періодичність надання Клієнту актів Адвокатським об'єднанням визначається у Додатках/Додаткових угодах до цього Договору.
Відповідно до пункту 2.4 Договору Клієнт зобов'язується на протязі 5 календарних днів, з моменту отримання Актів, підписати Акти, скріпити їх своєю печаткою (за її наявності) та повернути один оригінальний примірник Адвокатському об'єднанню. У разі, якщо на протязі зазначеного в цьому пункті строку Адвокатське об'єднання не отримає підписаний клієнтом примірник акта, акт вважається підписаним сторонами, а послуги такими, що надані належним чином на першу календарну дату, що слідує за спливом вказаного строку.
Пунктом 5.2 Договору встановлено, що розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксований розмір, погодинна оплата тощо) та порядок проведення розрахунків за надання послуг Клієнту згідно з цим Договором визначається у Додатках/Додаткових угодах до цього Договору, які є його невід'ємними частинами.
Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками (за їх наявності) і діє до « 31» грудня 2023 року включно. У разі, якщо жодна із Сторін письмово не повідомить за 30 (тридцять) робочих днів до дати припинення дії цього Договору про відмову від його продовження, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік. Така автоматична пролонгація застосовується необмежену кількість разів (пункт 10.1 Договору).
Відповідно до пункту 1 Додатку № 4 сторони дійшли взаємної згоди, що фіксований Гонорар, що підлягає оплаті клієнтом Адвокатському об'єднанню за послуги щодо представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції у справі за позовом Клієнта до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення заборгованості складає 5 000,00 Євро, що визначається згідно з середнім курсом продажу гривні до Євро в банках, встановлених на день виставлення рахунку Адвокатського об'єднання.
Згідно з пунктом 4 Додатку № 4 загальна сума кожного рахунку збільшується на суму ПДВ.
4.3. Адвокатське об'єднання є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією витягу №1926554501326 з Реєстру платників податку на додану вартість.
Адвокатське об'єднання виставило позивачу рахунок від 19.09.2024 № 5750 на оплату професійних послуг з надання правової допомоги згідно з Додатком № 4 до Договору, в якому зазначена сума гонорару Адвокатського об'єднання 279 600,00 грн, у тому числі ПДВ - 46 600,00 грн.
Позивач сплатив на користь Адвокатського об'єднання 279 600,00 грн за платіжною інструкцією від 19.09.2024 №558.
4.4. Відповідно до акта надання послуг, який датовано 22.01.2024, визначено перелік послуг наданих Адвокатським об'єднанням позивачу. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що дійсна дата Акта наданих послуг 22.01.2025, зазначення в акті дати - 22.01.2024 є технічною опискою, що пов'язана із нещодавньою зміною календарного року.
Згідно з Акта наданих послуг Адвокатським об'єднанням надано Клієнту наступні послуги:
- аналіз судової практики та розробка правової позиції для підготовки позовної заяви у справі №910/11809/24. Отримання та юридичний аналіз доказів у справі №91/11809/24. Оцінка перспектив отримання позитивного для Клієнта рішення в результаті розгляду справи у суді;
- підготовка позовної заяви у справі №910/11809/24. Визначення переліку документів, необхідних для долучення до позовної заяви. Узгодження позовної заяви з Клієнтом. Здійснення розрахунку судових витрат, які орієнтовно понесе Клієнт. Направлення позовної заяви з додатками засобами поштового зв'язку відповідачу до суду;
- підготовка відповіді на відзив у справі №910/11809/24. Визначення переліку документів, необхідних для долучення до відповіді на відзив. Узгодження проекту відповіді на відзив з Клієнтом. Направлення відповіді на відзив з додатками відповідачу та до суду за допомогою системи «Електронний суд»;
- підготовка до судового засідання та представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва у судовому засіданні у справі №910/11809/24 - 28.10.2024;
- підготовка до судового засідання та представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва у судовому засіданні у справі №910/11809/24 - 25.11.2024;
- підготовка заперечень на клопотання про зупинення справи №910/11809/24. Узгодження проекту заперечень на клопотання про зупинення з Клієнтом. Направлення заперечень на клопотання про зупинення справи відповідачу та до суду за допомогою системи «Електронний суд»;
- підготовка до судового засідання та представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва у судовому засіданні у справі №910/11809/24 - 16.12.2024;
- підготовка до судового засідання та представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва у судовому засіданні у справі №910/11809/24 - 20.01.2025;
- підготовка заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/11809/24, опису деталізованого обсягу наданих послуг, акта наданих послуг. Направлення вказаної заяви з додатками засобами поштового зв'язку відповідачу та до суду.
В описі деталізованого обсягу наданих послуг від 22.01.2025 вказано, що адвокатом на виконання вказаних послуг витрачено 38 годин.
4.5. Судами встановлено, що у суді першої інстанції представництво інтересів позивача здійснювали адвокат Клян Анастасія Федорівна на підставі Ордера на надання правничої допомоги від 23.09.2024 серії АА №1483276, яка здійснює свою адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000657 від 29.07.2019, виданого на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 15.07.2019 №456, та адвокат Рудник Ілона Сергіївна на підставі Ордера на надання правничої допомоги від 28.10.2024 серії АА №1500934, яка здійснює свою адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001440 від 16.10.2024, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Житомирської області від 18.09.2024 №11/4/3.
Підготовку відповіді на відзив здійснив адвокат Селівакін Ігор Олександрович на підставі Ордера на надання правничої допомоги від 23.10.2024 серії АА №1499553, який здійснює свою адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001362 від 03.04.2023, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Житомирської області від 02.03.2023 №3/4.
Адвокатське об'єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Адвокатське об'єднання «Гвоздій та Оберкович» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 40575421).
4.6. Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з такого:
- за умовами Договору сторони погодили фіксовану суму витрат на правничу допомогу, включаючи ПДВ;
- відповідачем надано заперечення щодо стягнення витрат правову допомогу з посиланням на те, що такі витрати не відповідають критерію реальності та розумності;
- фактично підготовка позовної заяви по суті включає вже в себе аналіз судової практики та розробку правової позиції, а аналіз судової практики вже включає в себе оцінку перспектив отримання позитивного для клієнта рішення в результаті розгляду справи в суді. Крім цього, направлення процесуальних документів по справі поштою відповідачу та подання їх через канцелярію до суду чи подання таких документів через систему «Електронний суд», як і друк документів та додатків не можна віднести до жодного з видів правової допомоги, оскільки вказані дії не потребують професійних знань;
- підготовка, оформлення та подача заяви про стягнення понесених витрат на правничу допомогу і складення до неї документів відповідно до положень ГПК України є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною, а тому така заява не підлягає відшкодування;
- з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи час тривалості кожного засідання, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, а саме в сумі 50 000, 00 грн.
5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2025 у справі №910/11809/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2025 у справі №910/11809/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.
Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2025 відкрито касаційне провадження у справі №910/11809/24 за касаційною скаргою ДП «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025; справу призначено до судового розгляду.
5.2. Об'єктом касаційного оскарження у справі є додаткове рішення та постанова суду апеляційної інстанції (якою додаткове рішення залишено без змін) у справі №910/11809/24 у частині задоволених вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому Суд враховує, що ані додаткове рішення суду першої інстанції, ані додаткова постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні заяви жодною із сторін до суду касаційної інстанції не оскаржується, а відтак Верховним Судом у цій частині не переглядається.
5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.
Так, положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Верховний Суд звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини третьої статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
6.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій винагорода за надання правової допомоги сторонами погоджена та визначена у Договорі у вигляді фіксованої суми (гонорару), з огляду на що колегія суддів відзначає таке.
Відповідно до статті 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Схожа правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п'ятої статті 129 цього Кодексу.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів відзначає, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).
6.3. Так, ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відзначив, що витрати на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 279 600,00 грн є неспіврозмірними зі складністю справи та з урахуванням того, що Адвокатське об'єднання «Гвоздій та Оберкович» здійснювало представництво у інших подібних справах, де відповідачем виступав ДП «Гарантований покупець», а предмет та підстави позову були подібні як у справі №910/11809/24.
За таких обставин, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, господарські суди дійшли висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на відповідача у розмірі 50 000,00 грн.
6.4. Проаналізувавши вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зміст оскаржуваних судових рішень, а також доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів відзначає, що господарські суди під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, зокрема і клопотанню відповідача про необґрунтованість витрат на правову допомогу, встановивши дійсність надання таких послуг, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема щодо складності справи, необхідності наданих послуг, тощо, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційнійсть, співмірність та розумність їхнього розміру, дійшли заснованого на правильному застосуванні статей 126, 129 ГПК України висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл витрат на професійну правову допомогу. Такі рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам статті 236 ГПК України.
Отже, зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами попередніх інстанцій досліджені надані докази, здійснена їх оцінка з огляду на предмет і підставу заяви, необхідності, складності, доцільності таких дій, співмірності, обґрунтованості та розумності, з дотриманням статей 2, 86, 123, 126, 129, 210 ГПК України.
При цьому Суд враховує, що відповідачем у розумінні статей 76-79 ГПК України не доведено неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу позивача у задоволеній частині, а також те, що такі послуги не були надані. Разом з тим, обов'язок такого доведення покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання/заперечує проти задоволення таких витрат у відповідній сумі.
Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.
З доводів касаційної скарги не вбачається того, у зв'язку з чим Суд міг би замінити висновки судів першої та апеляційної інстанцій власною оцінкою, визначити інший розмір судових витрат, ніж той, що був доведений стороною в судах попередніх інстанцій.
Здійснивши аналіз постанов Верховного Суду, висновки яких, на думку скаржника, не було враховано судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, Суд дійшов висновку, про те, що застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в оскаржуваних судових рішеннях не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції.
При цьому Суд наголошує, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, зокрема і вищенаведеними постановами, на які посилається скаржник, так і наведеним у даній постанові.
Аргументи скаржника про те, що суди прийняли докази про підтвердження понесених витрат на правову допомогу з порушенням вимог ГПК України, є безпідставними з огляду на те, що за встановленими судами обставинами у даній справі, такого доказу понесених витрат на правову допомогу як акт наданих послуг та опис деталізованого обсягу наданих послуг, які були підписані 22.01.2025 між сторонами, не існували на час ухвалення рішення, відповідно такі документи були складені після закінчення судових дебатів та після ухвалення судом рішення по суті позовних вимог. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що позивач, звертаючись до місцевого суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, пропустив строк на подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, передбачений частиною восьмою статті 129 ГПК України. Тому колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11809/24 необхідно було залишити без розгляду.
Колегія суддів відзначає, що у справі, що розглядається, дії позивача, який попередньо заявив про судові витрати у позовній заяві, подав заяву про ухвалення додаткового рішення разом із усіма доказами про підтвердження понесених витрат на правову допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, з огляду на те, що частина доказів фізично не існувала на момент ухвалення судового рішення по суті спору, узгоджуються з положеннями статті 221 ГПК України.
При цьому Суд ураховує, що Глава 8 ГПК України "Судові витрати" надає заявнику право подавати суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу упродовж п'яти днів після ухвалення рішення по суті справи.
Отже, Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень не виявив у діях судів попередніх інстанцій порушень приписів статей 123, 126, 129, 221 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень, а додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права. Порушень судами попередніх інстанцій статей 86 та 210 ГПК України Судом також не встановлено, а доводи скаржника фактично зводяться до заперечень наданої судами оцінки доказам, тобто процесуальних дій суду під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
6.5. За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи касаційної скарги у своїй сукупності, з урахуванням наведеного у цій постанові, не знайшли свого підтвердження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.
7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.
8. Судові витрати
8.1. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно Верховним Судом не розподіляється.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі №910/11809/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Баранець