25 червня 2025 року
м. Київ
Cправа № 922/4460/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Іванченко А. В., яка здійснює представництво ОСОБА_1 (вх. № 3899/2025)
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2025
у складі колегії суддів: Медуниці О.Є. - головуючого, Істоміної О. А., Радіонової О.О.
у справі № 922/4460/21
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
Перед Верховним Судом постало питання правомірності зупинення апеляційного провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України
Обставини справи
У провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа № 922/4460/21 за заявою боржника ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
08.12.2021 ухвалою Господарського суду Харківської області відкрито провадження у справі № 922/4460/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Корольова В. В.
17.04.2023 ухвалою Господарського суду Харківської області задоволено заяву керуючого реструктуризацією Корольова Вадима Вячеславовича (вх. № 6182 від 14.03.2023) про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 у справі № 922/4460/21. Затверджено план реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 , схвалений зборами кредиторів 13.03.2023, який передбачає строк виконання 20 місяців до 25.01.2025. З дня затвердження судом плану реструктуризації боргів припинені повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича.
14.06.2023 постановою Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/4460/21 ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 у цій справі залишено без змін
24.01.2025 ухвалою Господарського суду Харківської області у справі №922/4460/21 заяву Акціонерного товариства "Укрсиббанк" № 9 від 04.10.2024 про перегляд ухвали Господарського суду Харківської області у справі № 922/4460/21 від 17.04.2023 за нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області у справі № 922/4460/21 від 17.04.2023 про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 . Закрито провадження у справі № 922/4460/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 , введеного ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.12.2021 у справі № 922/4460/21.
Не погодившись з цією ухвалою, арбітражний керуючий Корольов В. В. та боржник - ОСОБА_1 оскаржили її в апеляційному порядку.
Під час апеляційного провадження від представника ОСОБА_1 надійшла заява, за змістом якої повідомлено, що ОСОБА_1 у зв'язку із виконанням військового обов'язку зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі населеного пункту АДРЕСА_2.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
06.05.2025 ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/4460/21 зупинено апеляційне провадження у справі № 922/4460/21 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 (вх.249Х/3) та арбітражного керуючого Корольова В. В. (вх.264Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.01.2025, постановлену за результатом розгляду заяви Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (№ 9 від 04.10.2024) про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення (ухвали від 17.04.2023) у справі № 922/4460/21, до припинення відносно боржника обставин, передбачених пунктом 3 частини першої статті 227 ГПК України. Зобов'язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що наразі, в Україні з 24.02.2022 запроваджено і досі триває воєнний стан. У матеріалах справи № 922/4460/21 наявні такі документи:
- сповіщення сім'ї № 481 від 13.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому зазначено, що заступник командира бойової машини-навідник оператор механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , виконавши військовий обов'язок, зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі населеного пункту АДРЕСА_2 (означений документ додано до заяви представника ОСОБА_1 (вх.3414 від 18.03.2025));
- лист № 13832/30-2025 від 17.04.2025 Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, (Секретаріат уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин) Міністерства внутрішніх справ України (вх.4924ел.727 від 18.04.2025; з накладенням кваліфікованого електронного підпису), до якого додано Витяг №20250417-3121 від 17.04.2025 з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, щодо ОСОБА_1 . У Витягу у графі «Інформація про обставини зникнення безвісти особи та встановлення її місця перебування, або поховання чи місцезнаходження тіла (останків)» зазначено зник на території бойових дій (під час воєнних дій). У Витягу також зазначено, що ОСОБА_1 набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин з 16.04.2025 (Витяг надано на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025).
Суд апеляційної інстанції зазначив, що станом на дату судового засідання матеріали справи не містять доказів визнання ОСОБА_1 у судовому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим.
За наведених обставин, враховуючи, що боржник (апелянт) ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі в ході виконання своїх обов'язків щодо захисту Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України зник безвісти, з огляду на те, що законом чітко визначено обов'язок суду зупинити провадження у справі за обставин перебування сторони у складі Збройних Сил України, з метою забезпечення прав ОСОБА_1 , Східний апеляційний господарський суд вважав за необхідне зупинити провадження у справі №922/4460/21 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 (вх.249Х/3) та арбітражного керуючого Корольова В. В. (вх.264Х/3) до припинення відносно боржника обставин, передбачених пунктом 3 частини першої статті 227 ГПК України, що також узгоджується з приписами пункту 2 частини першої статті 229 ГПК України.
А. Доводи касаційної скарги та відзиву
До Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга адвоката Іванченко А. В., яка здійснює представництво інтересів ОСОБА_1 , в якій вона просить скасувати зазначену вище ухвалу Східного апеляційного господарського суду про зупинення апеляційного провадження, а справу - повернути справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.
На обґрунтування касаційної скарги зазначено таке:
- оскаржувана ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права (частини другої статті 55, частини другої статті 64 Конституції України) та грубим порушенням норм процесуального права (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України);
- у суді апеляційної інстанції адвокат, яка здійснювала представництво інтересів ОСОБА_1 просила суд не зупиняти розгляд його апеляційної скарги, а навпаки - розглянути питання про економічну реабілітацію боржника та звільнити його від боргів, які виникли до моменту його зникнення;
- з самого початку інтереси ОСОБА_1 у справі № 922/4460/21 представляла та представляє адвокат Іванченко А. В., беручи активну участь як у зборах кредиторів, так і у судових засіданнях у всіх інстанціях. Позиція адвоката є сталою та не змінною з 2021 року, в тому числі під час підготовки та подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.
У відзиві АТ "Укрсиббанк" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час постановлення ухвали про зупинення апеляційного провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, а і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статтями 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
При цьому ГПК України закріплює два види зупинення провадження у справі: (1) обов'язковий, за наявності якого суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (стаття 227 ГПК України); (2) необов'язковий (факультативний), коли зупинення провадження у справі є правом суду (стаття 228 ГПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення (постанова Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №914/2150/18).
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду такої справи.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.
Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України та продовжений до цього часу.
Згідно з пункту 2 наведеного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Воєнні дії - це організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння) (ст. 1 Закону України "Про оборону України").
Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац тринадцятий частини першої статті 1 Закону України "Про оборону України").
Виходячи зі змісту пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналогічні норми закріплені і в Цивільному процесуальному кодексі України (далі - ЦПК України), і в Кодексі адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так, у постановах Верховного Суду від 27.02.2023 у справі № 380/7845/21, від 31.05.2023 у справі № 160/1543/21 висловлено позицію про те, що для вирішення питання про зупинення провадження недостатньо самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони у складі Збройних Сил України, оскільки не кожен структурний елемент в складі Збройних Сил України переведений на воєнний стан, тобто виконує бойові завдання у зоні бойових дій, а у постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 756/3462/20, від 14.02.2024 у справі № 466/8799/22 висловлено правову позицію про те, що згідно з пунктом 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Верховний Суд також враховує, що у постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 753/19628/17 та в ухвалах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 у справі № 461/5209/19, від 17.01.2023 у справі № 501/1699/17, від 09.05.2023 у справі № 96/5671/21 висловлено позицію щодо застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, відповідно до якої підставою для зупинення провадження у справі є перебування сторони у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Таких же висновків дійшов і Касаційний адміністративний суд України у складі Верховного Суду (застосування пункту 5 частини першої статті 236 КАС України), зокрема, у постанові від 25.04.2024 у справі № 852/2а-1/24.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.12.2024 у справі № 285/7724/23 (провадження № 61-11221св24) погодився з ухвалою апеляційного суду про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан та звернув увагу на те, що відповідач - солдат за призовом перебуває на військовій службі у військовій частині АДРЕСА_1 та 08.07.2022 потрапив до полону під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій, в якому перебуває і на час розгляду справи.
У справі № 922/4460/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції встановив, що боржник ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі (у складі військової частини НОМЕР_1 ) у ході виконання своїх обов'язків щодо захисту Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України зник безвісти, відповідно до наказу Міністерства оборони України № 280 від 15.09.2022 не виключений зі списків особового складу.
Враховуючи, що законом визначено обов'язок суду зупинити провадження у справі за обставин перебування сторони у складі Збройних Сил України, з огляду на те, що ОСОБА_1 набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин з 16.04.2025, з метою забезпечення прав ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 922/4460/21 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 (вх.249Х/3) та арбітражного керуючого Корольова В. В. (вх.264Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.01.2025, постановлену за результатом розгляду заяви Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (№ 9 від 04.10.2024) про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення (ухвали від 17.04.2023) у справі № 922/4460/21, до припинення відносно боржника обставин, передбачених пунктом 3 частини першої статті 227 ГПК України.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування цим судом наведеної вище норми права.
Відповідаючи на доводи касаційної скарги, колегія суддів наголошує, що зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.
Суд враховує також правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, наведену у постанові від 28.05.2025 у справі № 473/4906/23 (провадження № 61-1072св25), в якій касаційний суд дійшов висновку про те, що конструкція норми пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (аналогічна за змістом пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України) має імперативний характер та покладає на суд саме обов'язок зупинити провадження у справі із цієї підстави, незалежно від наявності у сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті, апеляційне, касаційне оскарження), ціни позову, виду вимог, що розглядаються у провадженні, чи будь-яких інших чинників.
На підставі викладеного, враховуючи особливі обставини цієї справи, касаційний суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - без змін.
В. Розподіл судових витрат
Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на заявника касаційної скарги, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу адвоката Іванченко А. В., яка здійснює представництво ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у справі № 922/4460/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді К. Огороднік
В. Картере