17 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/5046/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, 19"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 (Бєлік В. Г. - головуючий, Фещенко Ю. В., Мартинюк С. В.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2024 (Верхогляд Т. А. - головуючий, судді Іванов О. Г., Парусніков Ю. Б.) у справі
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, 19"
до 1) Дніпровської міської ради,
2) Департаменту капітального будівництва Дніпровської обласної державної адміністрації,
3) Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Комунальне некомерційне підприємство "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4" Дніпровської міської ради,
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, скасування державної реєстрації земельної ділянки,
(у судове засідання з'явився представник скаржника Правдюк В. М.),
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, 19" (далі - ОСББ) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпровської міської ради, Департаменту капітального будівництва Дніпровської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, в якій просить (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 28.11.2019 № ДП 112183320500, наданого замовнику будівництва - Департаменту капітального будівництва Дніпровської обласної державної адміністрації, найменування об'єкта будівництва: Реконструкція нежитлового приміщення КЗ Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 за адресою: вул. Сімферопольська, 19, м. Дніпро під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини;
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 03.04.2020 про видачу сертифікату ДП № 162201040916 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, наданого замовнику будівництва Департаменту капітального будівництва Дніпровської обласної державної адміністрації, найменування об'єкта будівництва: Реконструкція нежитлового приміщення КЗ Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 за адресою: вул. Сімферопольська, 19, м. Дніпро під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини;
- зобов'язати Департамент капітального будівництва Дніпровської обласної державної адміністрації та Дніпровську міську раду відновити стан нежитлового приміщення №1 загальною площею 216,6 кв. м, та багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 19, який був до проведення будівельних робіт на об'єкті будівництва: Реконструкція нежитлового приміщення КЗ Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 за адресою: вул. Сімферопольська, 19, м. Дніпро під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини;
- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:246:0101, площею 0,0336 га, яка розташована у м. Дніпро по вулиці Сімферопольській, 19;
- визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської міської ради від 19.09.2018 № 151/35 «Про передачу земельної ділянки по вул. Сімферопольській, 19 (Соборний район) у спільне постійне користування КЗ ДЦПМСД № 4».
Позов мотивований тим, що Дозвіл виданий з порушенням норм містобудівного законодавства, а проектна документація на реконструкцію приміщення №1 не відповідає державним будівельним нормам; при проведенні робіт з реконструкції вказаного приміщення відповідачами, без згоди співвласників багатоквартирного будинку, було здійснено істотне втручання у спільне майно будинку, а саме: несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції та систему опалення будинку та завдано шкоди спільному майну співвласників.
Радою, в порушення вимог земельного законодавства та прав інших співвласників будинку, передано в користування Комунальному підприємству земельну ділянку окремо під приміщенням № 1, тоді як речові права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком в цілому належать усім співвласникам такого будинку.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, ОСББ створене на виконання вимог Закону України від 29.11.2001 № 2866-ІП "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" 18.04.2006 та зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області, номер запису про державну реєстрацію юридичної особи 1 224 102 0000 025824.
Згідно з п.1 Статуту ОСББ створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №19 (далі - будинок), що розташований за адресою: Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Сімферопольська відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Право власності на нежитлове приміщення № 1 в будинку (надалі - приміщення №1) зареєстроване за власником Дніпропетровською міською радою 12.10.2007 Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради на підставі відповідного свідоцтва про право власності серія САВ № 670824 від 12.10.2007.
Як стверджує позивач, із отриманих на його запити відповідей Департаменту капітального будівництва Дніпровської обласної державної адміністрації, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, Департаменту охорони здоров'я Дніпровської міської ради, а також з джерел публічної інформації ОСББ дізналось наступну інформацію, докази на підтвердження якої надано до матеріалів даної справи:
19.10.2016 рішенням виконкому Дніпровської міської ради №448 нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська. 19. загальною площею 218 кв. м передано з балансу комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпровської міської ради на баланс Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" для подальшого проведення реконструкції під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини.
15.02.2017 рішенням Дніпровської міської ради №203/18 Комунальному закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4", код ЄДРПОУ 37899673 (надалі - "КЗ "ДЦПМСД №4") було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню нежитлового приміщення по вул. Сімферопольській, 19 (Соборний (Жовтневий) район).
21.09.2017 проведено експертизу проектної документації на реконструкцію.
19.09.2018 рішенням Дніпровської міської ради №151/35 "Про передачу земельної ділянки по вул. Сімферопольській, 19 (Соборний район) у спільне постійне користування КЗ "ДЦПМСД №4" по фактичному розміщенню нежитлового приміщення" було вирішено:
- зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку площею 0.0336 га (кадастровий номер 1210100000:03:246:0101) по вул. Сімферопольській, 19 за територіальною громадою м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради;
- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
09.11.2018 КЗ "ДЦПМСД №4" припинено, перетворено у Комунальне некомерційне підприємство "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4", код ЄДРПОУ 37899673.
28.11.2018 відповідачем-3 виданий дозвіл на виконання будівельних робіт №ДП 112183320500 на об'єкті: "Реконструкція нежитлового приміщення КЗ "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4" за адресою: вул. Сімферопольська, 19, м. Дніпро під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини" (надалі - об'єкт), замовник Департамент капітального будівництва Дніпровської обласної державної адміністрації (надалі - Департамент), категорія складності - СС2.
28.08.2019 було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, правокористувачем вказано "КНП "ДЦПМСД №4", власником - Дніпровська міська рада.
03.09.2019 було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за "КНП "ДЦПМСД №4" право оперативного управління нежитловим приміщенням №1 загальною площею 216. 6 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 19.
13.04.2020 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради було видано сертифікат ДП №162201040916 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а саме "Реконструкція нежитлового приміщення КЗ "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" за адресою: вул. Сімферопольська, 19. м. Дніпро під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини".
Відповідно до рішення відповідача-1 № 151/35 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ТОВ "ГЕОЛЕНД 2000" стосовно передачі у спільне постійне користування КЗ "ДІД ПМСД №4" із обов'язковою часткою 8,5 % земельної ділянки з кадастровим № 1210100000:03:246:0101, площею 0,0336 га, яка розташована у м. Дніпро по вулиці Сімферопольській, 19, цільове призначення: 03.03 Для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги по фактичному розміщенню нежитлового приміщення.
Відповідно до рішення відповідача-1 № 293/47 від 24.07.2019 з огляду на реорганізацію КЗ "ДЦ ПМСД №4" внесено зміни в рішення № 151/35, в частині заміни землекористувача на Комунальне некомерційне підприємство "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4", код ЄДРПОУ: 37899673 ( далі - КНП "ДЦПМСД №4).
Відповідно до даних реєстру речових прав 28.08.2019 Державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубко Валерієм Юрійовичем зареєстровано право власності відповідача-1 на Земельну ділянку та право постійного користування Земельною ділянкою на користь КНП "ДЦПМСД №4".
Отримавши дозвіл від 28.10.2018 за № ДП 11218320500 на виконання будівельних робіт на об'єкті "Реконструкція нежитлового приміщення КЗ "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4" за адресою: вул. Сімферопольська, 19, м. Дніпро, під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини", Департамент почав реконструкцію вищезазначеного об'єкта згідно затвердженої проектної документації.
Відповідачем-1 долучено до матеріалів справи Акт готовності до експлуатації приміщення за адресою: вул. Сімферопольська, 19, м. Дніпро, під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини" від 23.03.2020.
13.04.2020 Департамент отримав сертифікат відповідності ДП № 162201040916 по об'єкту Реконструкція нежитлового приміщення КЗ "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4" за адресою: вул. Сімферопольська, 19, м. Дніпро, під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини", виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради.
Згідно з розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 27.05.2020 року № Р-358/0/3-20 "Про передачу з балансу департаменту капітального будівництва облдержадміністрації витрат за введеним в експлуатацію об'єктом Реконструкція нежитлового приміщення КЗ "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4" за адресою: вул. Сімферопольська, 19, м. Дніпро, під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини" спірне приміщення вартістю 3 842 228, 00 грн передано до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра на баланс комунального некормеційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" Дніпровської міської ради.
У підготовчому судовому засіданні 28.04.2021 колегією суддів було розглянуто клопотання позивача вих. № б/н від 16.04.2021 про призначення будівельно-технічної експертизи та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2021 року призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі № 904/5046/20 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, 19", м. Дніпро до відповідача-1: Дніпровської міської ради, м. Дніпро, відповідача-2: Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпро, відповідача-3: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, м. Дніпро, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Комунальне некомерційне підприємство "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" Дніпровської міської ради, м. Дніпро про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, скасування державної реєстрації земельної ділянки, проведення яких доручити експертам Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17, офіс 361). На вирішення судової будівельно-технічної експертизи поставити наступні питання:
- Чи були здійснені під час реконструкції Приміщення №1 загальною площею 216, 6 кв. м, за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 19 втручання в огороджувальні та/або несучі та/або несуче-огороджувальні конструкції відповідного багатоквартирного житлового будинку?
- Чи було здійснено під час реконструкції Приміщення №1 загальною площею 216, 6 кв. м за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 19 приєднання/ підключення до мереж електропостачання, водопостачання, каналізації, опалення відповідного багатоквартирного житлового будинку?
- Чи наявні в Приміщенні №1 загальною площею 216, 6 кв. м за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 19 комунікації/обладнання електропостачання, каналізування, опалення багатоквартирного будинку, їх вузли контролю та обслуговування ?
- Чи відповідають виконані в Приміщенні №1 загальною площею 216, 6 кв. м за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 19 роботи з реконструкції проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?
06.01.2023 від Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла справа № 904/5046/20 та висновок експерта № 3731-21 від 25.11.2022.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 позов задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:246:0101, площею 0,0336 га, яка розташована у м. Дніпро по вулиці Сімферопольській, 19; визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської міської ради від 19.09.2018 № 151/35 «Про передачу земельної ділянки по вул. Сімферопольській, 19 (Соборний район) у спільне постійне користування КЗ ДЦПМСД № 4». В іншій частині позову відмовлено.
В частині задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що правом на отримання земельної ділянки під багатоквартирним житловим будинком, включаючи відведену Комунальному підприємству земельну ділянку, мають усі співвласники будинку або особи що здійснюють управління багатоквартирним будинком, до яких Комунальне підприємство не належить. У зв'язку з чим виокремлення земельної ділянки по межам приміщення №1 з наданням її в користування особі, яка до того ж не є співвласником майна багатоквартирного будинку, порушує права позивача на оформлення прав на землю під багатоквартирним будинком у цілому.
Щодо вимог, які стосуються реконструкції приміщення №1, суд вказав, що на підставі Договору від 26.06.2017 № 28.17 Товариство з обмеженою відповідальністю НВП «ХЕЛГ», на замовлення КНП «ДЦПМСД №4» ДМР, виготовили Технічний звіт та проектно - кошторисну документацію на реконструкцію нежитлового приміщення під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини (далі Амбулаторія) за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 19 Проектна документація пройшла комплексну експертизу та отримала позитивний експертний висновок. Для подальшої реалізації плану заходів щодо впровадження проекту Світового банку проектна документація передана до Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної адміністрації.
Експертний звіт щодо розгляду проектної документації за робочим проектом «Реконструкція нежитлового приміщення КП ДЦПМСД № 4 за адресою: вул. Сімферопольська, 19 під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини» від 21.09.2017 № 3231/е/17 містить висновок, що зазначена документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва, експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, пожежної та техногенної безпеки. Не знайшли свого підтвердження і доводи позивача щодо неприпустимості лабораторій, клініко-діагностичних та бактеріологічних лабораторій.
Позивач не є контролюючим органом у сфері містобудування та не надав доказів вчинення відповідачами істотних порушень будівельних норм, які б завдали шкоди конструкціям багатоквартирного будинку та допоміжним приміщенням.
У зв'язку із тим, що спірне нежитлове приміщення є відокремленимм, має ізольований від житлової частини будинку вхід, в приміщенні відсутнє технічне обладнання, даний спірний об'єкт по своїм характеристикам та нормам ДБН відповідає статусу нежитлового приміщення.
Доводи позивача про руйнування будинку внаслідок проведення реконструкції нежитлового приміщення № 1 не знайшли свого підтвердження під час проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2021. Встановлені висновком експертизи невідповідності проектній документації в частині не виведення двох повітроводів (прилив, вихлоп) вище покрівлі будівлі на 2м., відсутність монтажу кондиціонерів (зовнішніх блоків та спліт-систем); невідповідність приміщень за об'ємно-планувальним показникам щодо висоти приміщень та площам приміщень до функціонального призначення не впливають на права позивача як власника будівлі.
У той же час судом констатовано порушення прав позивача в частині невідповідності та недотримання п.п. 3.3.5., 4.1.9., 4.1.14., 5.3.3.,5.3.4. «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» в частині відсутності своєчасного забезпечення доступу балансоутримувачу будинку та виконавцю послуг для утримання в належному стані, усунення пошкоджень, проведення регулярних оглядів та ремонту внутрішньобудинкових водопроводно-каналізаційних систем. Проте, обраний позивачем спосіб захисту таких прав у вигляді повного відновлення стану приміщення № 1, який існував до проведення робіт з реконструкції, суд вважав надмірним втручанням у право власності Ради, а тому ці вимоги відхилив.
3.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2023 рішення суду першої інстанції скасовано. В частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Управління про видачу Дозволу та Сертифікату провадження у справі закрито. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
3.3. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 904/5046/20 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2023 скасовано; справу № 904/5046/20 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі у частині позовних вимог є необґрунтованим. Враховуючи характер спору, суб'єктний склад правовідносин, предмет й підстави заявлених вимог, цей спір в цілому має вирішуватись за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Судом апеляційної інстанції не надана правова оцінка законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в контексті наявності або відсутності підстав для задоволення чи відмови у такому задоволенні як апеляційної скарги ОСББ (з огляду на необґрунтоване закриття апеляційного провадження в частині позовних вимог щодо реконструкції приміщення), так і апеляційної скарги Ради у відповідній частині оскаржуваного нею судового рішення.
3.4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2024 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 у справі №904/5046/20 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконної та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:246:0101, площею 0,0336 га, яка розташована у м. Дніпро по вулиці Сімферопольській, 19. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постанова аргументована тим, що спірне нежитлове приміщення є відокремленим, має ізольований від житлової частини будинку вхід, в приміщенні відсутнє технічне обладнання, даний спірний об'єкт по своїм характеристикам та нормам ДБН відповідає статусу нежитлового приміщення. Будь-яких підтверджень того, що у ньому знаходяться комунікації, які використовуються для забезпечення експлуатації всього будинку, позивач не надав.
Враховуючи те, що територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради є власником нежитлового приміщення, розташованого у цокольному поверсі житлового будинку по вул. Сімферопольській, 19, тому вона має право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, в тому числі і щодо передачі приміщення в оперативне управління.
Позивач не є органом, що здійснює контроль на відповідність будівельним нормам проведеної реконструкції, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 03.04.2020 про видачу Сертифікату ДП № 162201040916 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Позивач не набув права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, у зв'язку з чим він не має підстав ставити питання, відповідно до статті 391 ЦК України, щодо відновлення до належного стану нежитлового приміщення № 1 по вул. Сімферопольській, 19.
При цьому, доводи позивача про руйнування будинку внаслідок проведення реконструкції нежитлового приміщення № 1 не знайшли свого підтвердження під час проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2021.
Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, визначені висновком експертизи невідповідності проектній документації в частині не виведення двох повітроводів (прилив, вихлоп) вище покрівлі будівлі на 2 м, відсутність монтажу кондиціонерів (зовнішніх блоків та спліт-систем); невідповідність приміщень за об'ємно-планувальними показниками щодо висоти приміщень та площам приміщень, до функціонального призначення, не впливають на права позивача як власника будівлі.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що за встановленими у справі обставинами спірна земельна ділянка має статус прибудинкової території багатоквартирного будинку ОСББ з огляду на те, що відповідно до відомостей кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:246:0101 є складовою частиною земельної ділянки, відведеної єдиним масивом під будівництво та обслуговування житлового будинку позивача, безпосередньо частина земельної ділянки знаходиться під багатоквартирним будинком у м. Дніпро по вулиці Сімферопольській, 19.
Подальший штучний поділ Радою цієї земельної ділянки з метою передачі її частини в господарське відання третім особам, не змінює статус спірної земельної ділянки як прибудинкової території багатоквартирного будинку. При цьому, виділення будь-якому співвласнику багатоквартирного будинку пропорційної частки земельної ділянки, яка має статус прибудинкової території багатоквартирного будинку, законодавчо не передбачено.
Рада, реалізовуючи свої права власника спочатку щодо поділу земельної ділянки, відведеної для будівництва житлового будинку, а потім щодо передачі частини цієї земельної ділянки (яка є спірною), в господарське відання КЗ "ДЦ ПМСД № 4", допустила порушення наведених вище норм закону та прав позивача на безоплатне та безперешкодне користування землею, яка є прибудинковою територією багатоквартирного будинку та права на яку є спільним майном співвласників цього будинку. У зв'язку з цим висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про часткове скасування рішення ради є законними та обґрунтованими.
Водночас, суд апеляційної інстанції виснував, що задоволення судом першої інстанції окремої позовної вимоги про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки одночасно з прийняттям судового рішення про визнання недійсним рішення ради, не забезпечить позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможне надати особі ефективний захист її прав. Судове рішення про визнання недійсним рішення міської ради, на підставі якого державний реєстратор і вчинив відповідний реєстраційний запис, є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав відповідно до положень статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ОСББ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і задовольнити позовні вимоги повністю.
Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. Скаржник стверджує, що судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.12.2020 у справі № 914/554/19, від 30.06.2022 у справі №922/1406/21, від 18.06.2024 у справі № 916/1200/23, від 20.09.2023 у справі № 910/17576/20, від 05.07.2023 у справі № 904/2636/19 щодо правового статусу допоміжних приміщень багатоквартирного будинку; від 12.11.2024 у справі № 922/5494/23, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 12.12.2018 у справі №826/5970/16, від 24.04.2024 у справі № 260/1058/19, від 01.02.2023 у справі1.380.2019.002610 щодо належності та ефективності позовних вимог щодо скасування рішень органів архітектурно-будівельного контролю в разі наявності порушень під час видачі таких рішень.
Крім того, не враховано висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15ц, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/1933, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21 щодо оцінки ефективності заявлених позовних вимог, а також від 02.11.2022 у справі № 452/2808/19,та від 23.04.2024 у справі № 910/5335/21 (910/8691/22) щодо особливостей застосування норм статей 5, 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статті 369 Цивільного кодексу України при визначенні обов'язків співвласників під час використання спільного майна.
Суди попередніх інстанції протиправно знехтували посиланнями позивача на подані ним витяги з проектної документації 1992 року, а саме те, що згідно з внутрішньою схемою електропостачання та внутрішньої схеми планування всі приміщення, що наразі входять складу Приміщення № 1 були за первісним проектом багатоквартирного житлового будинку призначені як коридори, місця загального користування а також приміщення позначені як «штаб ДНД», «підсобне приміщення», «приміщення для роботи з дітьми», «клуб Юний Технік», «приміщення для технічної творчості населення», «Кладова».
Окрім того, у висновку експерта встановлено, що у приміщеннях відповідача-1 наявні комунікації/обладнання електропостачання, каналізування, опалення багатоквартирного будинку, а саме у вигляді транзиту даних мереж з вузлами обслуговування (люків з ревізіями в каналах і шахтах). Крім того, експертом встановлено, що під час реконструкції Приміщення №1 були здійснені втручання в огороджувальні, несучі та несуче-огороджувальні конструкції відповідного багатоквартирного житлового будинку.
Водночас суди не надали оцінки вказаному висновку експерта, попри те, що відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні відповідно до вимог статті 104 ГПК України. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 910/6552/20, від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17.
В результаті робіт був фактично припинений доступ до запірної арматури та вузлів обслуговування мереж електро- водопостачання та каналізування. Вже під час розгляду справи в апеляційному суді позивачем було долучено до матеріалів справи лист від СК "СПУТНИК" № 116 від 14.06.2023, в якому вказано що аварійна бригада 23.05.2023 виявила, що скористатися кранами управління стояком холодного водопостачання в аварійних умовах виявилось неможливим, бо він перебуває у Приміщенні №1, «замурований у стіну, а зверху накритий гіпсокартоном та шпалерами».
Міська рада, будучи співвласником спільного майна багатоквартирного житлового будинку, не мала права замовляти жодну проектну документацію що могла б передбачати втручання в спільне майно вказаного багатоквартирного житлового будинку без згоди усіх співвласників, оформлених в порядку для прийняття рішень співвласниками.
Жодна вимога позивача не стосується речових прав на нерухоме майно, тому посилання суду апеляційної інстанції на норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» є такими, що не стосуються предмета справи, як і вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Судом першої інстанції не було враховано, що до спільного майна, що належить усім власникам квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку і що є спільним майном багатоквартирного будинку відноситься також несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення а також прибудинкова територія.
Суди не встановили, яким є склад спільного майна співвласників Будинку в інтересах яких звернувся з позовом позивач. Апеляційний Суд невірно визначив характер спору зосередившись лише на тому, що у позивача нібито існує спір щодо права власності на Приміщення № 1.
У позовній заяві позивачем було заявлено про втручання у спільне майно Будинку, а саме - у несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції та у систему опалення Будинку, а також про істотні порушення містобудівного законодавства, а саме виконання робіт з реконструкції Приміщення № 1 за відсутності містобудівних умов та обмежень та технічних умов на електропостачання. Однак суди не оцінили зазначених доводів.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу Дніпровська міська рада вказує на безпідставність доводів скаржника та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін.
4.4. Позивач також надіслав відповідь на відзив в якому заперечує доводи відповідача і просить задовольнити касаційну скаргу.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (такий висновки наведено у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18, на яку посилається скаржник).
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі, зазначено, що особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об'єкт цивільних прав.
Подібні висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 916/1200/23, від 20.09.2023 у справі № 910/17576/20, на які посилається заявник.
Чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №922/1406/21, від 05.07.2023 у справі № 904/2636/19, якими обґрунтована касаційна скарга.
Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (частина перша статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 1 частини першої статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.
Право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
На вказаному акцентовано увагу у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 452/2808/19, яка є підставою касаційного оскарження.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 23.04.2024 у справі № 910/5335/21 (910/8691/22) зазначив, що загальні умови та підстави для захисту права спільної сумісної власності випливають з правил та умов здійснення права спільної сумісної власності, які регламентовані положеннями статті 369 ЦК України, та передбачають, що:
- співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша);
- розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом; у разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом; згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена (частина друга);
- співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном (частина третя);
- правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень (частина четверта).
Саме зазначені висновки щодо застосування норм матеріального права становлять основу обґрунтувань касаційної скарги.
5.4. Як слідує з матеріалів справи, ОСББ звернулося з позовом, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про видачу дозволу на виконання будівельних робіт та про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкта;
- зобов'язати Департамент капітального будівництва Дніпровської обласної державної адміністрації та Дніпровську міську раду відновити стан нежитлового приміщення №1 та багатоквартирного житлового будинку;
- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки;
- визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської міської ради «Про передачу земельної ділянки у спільне постійне користування Комунальному закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4".
Водночас, з аналізу змісту касаційної скарги вбачається суперечливе обґрунтування різних підстав позовних вимог, у тому числі таких, які не заявлялися.
По-перше, скаржник посилається на вказані вище висновки Верховного Суду які стосуються статусу допоміжних приміщень, стверджує про неправомірність проведення будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінченого об'єкта і просить відновити стан нежитлового приміщення №1, яке зареєстроване за відповідачем.
По-друге, у касаційній скарзі наголошує, що «жодна вимога позивача не стосується речових прав на нерухоме майно», попри те, що низка позовних вимог безпосередньо стосується приміщення № 1, яке належить позивачу і щодо якого ОСББ заявлено вимогу відновити стан, який був до проведення будівельних робіт на об'єкті будівництва.
По-третє, доводи ОСББ також стосуються посилання на те, що відповідач, як співвласник спільного майна багатоквартирного житлового будинку, вчинив дії, які призвели до втручання у таке майно (у несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції та у систему опалення Будинку), а також про те, що в результаті робіт фактично був припинений доступ до запірної арматури та вузлів обслуговування мереж електро- водопостачання та каналізування.
5.4.1. Отже, колегія суддів зауважує, що перші два обґрунтування скаржника фактично суперечать один одному, адже доведення того, що приміщення № 1 є допоміжним безпосередньо стосується оспорення факту належності його на праві власності відповідачу, і, як наслідок, можливості обґрунтувати захист прав позивача на спірне приміщення як допоміжне і неправомірність проведення його реконструкції. Саме у такому аспекті могло б мати правове значення оспорювання рішення Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про видачу дозволу на виконання будівельних робіт та про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкта, - зобов'язання відновити стан нежитлового приміщення № 1.
Водночас, суди попередніх інстанцій на підставі поданих сторонами доказів дійшли висновку, що спірне нежитлове приміщення є відокремленням, має ізольований від житлової частини будинку вхід, в приміщенні відсутнє технічне обладнання, даний спірний об'єкт по своїм характеристикам та нормам ДБН відповідає статусу нежитлового приміщення.
Тобто, приміщення № 1 суди в межах наданих у справі № 904/4056/20 доказів не вважали таким, що має характер допоміжного і, як наслідок, не входить до спільної власності власників квартир у багатоквартирному будинку. Зважаючи, що і сам скаржник у касаційній скарзі заперечує, що його вимоги стосуються речових прав на таке майно, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і процесуального права у цій частині.
5.4.2. Щодо доводів скаржника про те, що відповідач, вчинив дії, які призвели до втручання у спільне майно багатоквартирного житлового будинку, колегія зазначає таке.
У касаційній скарзі ОСББ стверджує, що у висновку експерта встановлено, що у приміщеннях відповідача-1 наявні комунікації/обладнання електропостачання, каналізування, опалення багатоквартирного будинку, а саме у вигляді транзиту даних мереж з вузлами обслуговування (люків з ревізіями в каналах і шахтах). На думку скаржника, експертом встановлено, що під час реконструкції Приміщення № 1 були здійснені втручання в огороджувальні, несучі та несучо-огороджувальні конструкції відповідного багатоквартирного житлового будинку.
У цьому контексті заявник посилається на висновки Верховного від 13.01.2022 у справі № 910/6552/20, від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17 і стверджує, що суди не надали оцінки вказаному висновку експерта, а відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні відповідно до вимог статті 104 ГПК України. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 910/6552/20, від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17.
Згідно з частинами першою, другою статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 ГПК України).
Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.
Зазначені висновки наведені у постановах Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 910/6552/20, від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17.
Як слідує із оскаржених судових рішень, зокрема, постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2024, Суд вказав на те, що доводи позивача про руйнування будинку внаслідок проведення реконструкції нежитлового приміщення № 1 не знайшли свого підтвердження під час проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2021. Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, визначені висновком експертизи невідповідності проектній документації в частині не виведення двох повітроводів (прилив, вихлоп) вище покрівлі будівлі на 2 м, відсутність монтажу кондиціонерів (зовнішніх блоків та спліт-систем); невідповідність приміщень за об'ємно-планувальними показниками щодо висоти приміщень та площам приміщень, до функціонального призначення, не впливають на права позивача як власника будівлі.
Тобто, суди першої і апеляційної інстанції надали оцінку висновку експерта, як і врахували його у сукупності з іншими доказами, які наявні у матеріалах справи. Мотиві відхилення такого висновку також наведені судами, а колегія суддів не вважає, що такі доводи судів є явно безпідставними чи необґрунтованими. У свою чергу, Верховний Суд, з огляду на приписи статті 300 ГПК України, не може здійснювати переоцінку або надавати власну оцінку такому доказу.
Таким чином, оскільки судами попередніх інстанцій на підставі наданих доказів не встановлено обставин вчинення відповідачем дій, які призвели до втручання у спільне майно співвласників будинку, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що наявні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
5.5. У той же час, позивач також посилається на те, що внаслідок проведення реконструкції фактично був припинений доступ до запірної арматури та вузлів обслуговування мереж електро- водопостачання та каналізування. Щодо зазначеного Верховний Суд зауважує, що у межах справи № 904/5046/20 позовних вимог які були б спрямовані на відновлення порушеного права позивача у контексті вказаних доводів не було заявлено, у позовній заяві не викладено прохання будь-яким чином усунути перешкоди щодо доступу до зазначених мереж будинку. За таких обставин, у межах цього провадження відсутні підстави для оцінки таких аргументів.
5.6. У касаційній скарзі скаржник також посилається на те, що судами не враховано висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15ц, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/1933, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 12.11.2024 у справі № 922/5494/23, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 12.12.2018 у справі №826/5970/16, від 24.04.2024 у справі № 260/1058/19, від 01.02.2023 у справі № 1.380.2019.002610 щодо оцінки ефективності заявлених позовних вимог.
Зазначені висновки стосуються загальної характеристики оцінки звернення за захистом порушеного права, критеріїв щодо визначення ефективності позовних вимог, у тому числі і щодо скасування рішень органів архітектурно-будівельного контролю. Верховний Суд зауважує, що за обставин наведених вище, зокрема недоведення ключових обставин, які б надавали підстави для висновку щодо обґрунтованості позову у відповідних частинах, а також суперечливої позиції самого позивача щодо визначення за захистом якого саме права він звернувся, застосування вказаних висновків змістовно не впливають на можливість задоволення позову.
У свою чергу, суди попередніх інстанцій задовольнили вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської міської ради від 19.09.2018 № 151/35 «Про передачу земельної ділянки по вул. Сімферопольській, 19 (Соборний район) у спільне постійне користування КЗ ДЦПМСД № 4».
Так, рішення судів обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка має статус прибудинкової території багатоквартирного будинку ОСББ з огляду на те, що відповідно до відомостей кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:246:0101 є складовою частиною земельної ділянки.
Водночас, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки та правильно вказав, що судове рішення про визнання недійсним рішення міської ради, на підставі якого державний реєстратор і вчинив відповідний реєстраційний запис, є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру. Втім, касаційна скарга не містить в межах підстави касаційного оскарження аргументів, які б доводили неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у контексті вказаної вимоги. Загальні посилання на висновки щодо ефективності позовних вимог, також не спростовують мотивів апеляційного господарського суду, а Верховний Суд, з огляду на приписи статті 300 ГПК України, не вбачає підстав для скасування оскарженої постанови у цій частині.
Касаційна інстанція не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а її повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
Суд зауважує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
5.7. Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про залишення без змін постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі № 904/5046/20.
.6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржену у справі постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувану постанову, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, 19" залишити без задоволення.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі № 904/5046/20 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ