Іменем України
18 червня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/254/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Малого приватного підприємства фірми “Астар» (код ЄДРПОУ 22826048), вул. Гребінки, буд. 128, м. Чернігів, 14021
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Рибалкіна Владислава Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1
про розірвання договору та звільнення орендованого приміщення
за участю представників учасників справи:
від позивача: Мирошниченко Н.В., представник;
від відповідача: не з'явився;
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
Малим приватним підприємством фірмою “Астар» подано позов до Господарського суду Чернігівської області до Фізичної особи - підприємця Рибалкіна Владислава Миколайовича про:
- розірвання договору оренди № 1/02 від 01 лютого 2022 року щодо оренди частини нежитлової будівлі магазину "Валентина" позначеною літерою "А" в інвентарній справі Чернігівського бюро технічної інвентаризації (інвентарний № 7741) за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 20 (підвальне приміщення) загальною площею 142 кв.м.;
- виселення суб'єкта підприємницької діяльності ФОП Рибалкіна В.М. з нежитлового приміщення, а саме нежитлової будівлі магазину "Валентина" позначеною літерою "А" в інвентарній справі Чернігівського бюро технічної інвентаризації (інвентарний № 7741) за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 20 (підвальне приміщення) загальною площею 142 кв.м., яке належить підприємству МПП фірма "Астар".
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору оренди частини нежитлової будівлі магазину № 1/02 від 01.02.2022 шляхом систематичної несплати орендної плати з червня 2023 року, що є підставою для розірвання договору та звільнення орендованого приміщення.
Ухвалою суду від 31.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.04.2025, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позові, відповіді на відзив, заперечень.
Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, позивач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 31.03.2025 о 18:25.
Ухвала суду, направлена відповідачу за адресою місця реєстрації останнього повернута відділенням зв'язку з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Отже, в розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді, про встановлені судом строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, у підготовчому засіданні 29.04.2025, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.05.2025.
01.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив.
Так, відповідач зазначив, що у відповідача відсутні порушення умов договору, а оплата орендної плати не здійснюється через відсутність доступу у відповідача до орендованого приміщення, через неможливість використання приміщення за призначенням згідно з умовами договору оренди між сторонами.
Відповідач також зазначає, що через появу плісняви та інших недоліків приміщення, зумовлених не забезпеченням з боку Орендодавця належної роботи системи вентиляції, з 25.09.2024 торгівлю в орендованому приміщенні довелось призупинити. З 09.08.2024 року, як зазначає Відповідач у його листі, вбачаються перешкоди Відповідачу (його працівникам, уповноваженим особам) в доступі до об'єкту оренди (змінено замки вхідних дверей до орендованого приміщення і Відповідачу не було надано ключів).
Жодних пропозицій про розірвання договору і орендних відносин Відповідач від Позивача не отримував.
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати (правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду у справах №914/1248/18, №914/2264/17, №910/13158/20).
При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.
Крім того, у відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про огляд у судовому засідання оригіналу договору оренди № 1/02 від 01.02.2022, копію якого позивачем надано в якості додатків до позову, а також клопотання про повернення до етапу підготовчого судового розгляду з огляду на поважність причин відсутності представника відповідача у засіданні, яке відбулось 29.04.2025 та з огляду на подання цього відзиву у визначений ст. 165 ГПК України строк і ухвалою від 31.03.2025 строк, відповідно для надання позивачу права подати відповідь на відзив, в відповідачу у такому разі заперечення на відзив.
06.05.2025 позивачем подана відповідь на відзив, відповідно до якої останній заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що в силу вимог п. 8.4. договору обов'язок утримувати орендовані приміщення у належному стані лежить на Орендареві.
Щодо не направлення пропозицій про розірвання договору позивач зазначає, що 25.11.2024 на адресу відповідача була направлена претензія, де було зазначено, що договір оренди припиняється у відповідності до пунктів 4.2., 4.3. договору оренди по закінченню терміну його дії і вимагалось звільнити орендоване приміщення до 31.12.2024.
У судовому засіданні 22.05.2025 судом розглянуто питання прийняття до розгляду відзиву на позов та відповіді на відзив.
Судом не прийнято до розгляду відзив на позов у зв'язку з пропуском строку для подання останнього.
Разом з тим, з метою реалізації відповідачем права на судовий захист, поданий відзив прийнято судом як письмові пояснення.
Як письмові пояснення прийнята і відповідь на відзив позивача.
При вирішенні питання прийняття відзиву на позов до розгляду суд керувався таким.
Ухвала суду, направлена відповідачу за адресою місця реєстрації останнього повернута відділенням зв'язку з відміткою (відповідно до штемпеля) від 06.04.2025: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, строк для подання відзиву на позов встановлений до 21.04.2025.
Відповідачем (представником відповідача) відзив на позов подано 01.05.2025.
Суд критично відноситься до тверджень відповідача (представника відповідача), що всі документи у справі, включаючи копію ухвали, позову та доданих до неї документів відповідачем (представником відповідача) отримано 17.04.2025 і таким чином, кінцевий строк на подання відзиву на позов припадає на 02.05.2025.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суд також звертає увагу на те, що в пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та в пункті 97 постанови від 17.05.2024 об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв'язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).
Зважаючи на викладене, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що строк для подання відзиву становить до 02.05.2025, оскільки подання відзиву на позов, у строки, встановлені судом, не ставляться у залежність від дати отримання ухвали представником відповідача.
Покладення питань, пов'язаних з процедурою подачі відзиву на позов, на представника, мають суб'єктивний характер, залежать від волевиявлення відповідача та не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин неподання відзиву на позов у встановлений строк.
Правом на поновлення або продовження строку для подання відзиву на позов відповідач не скористався.
У судовому засіданні 22.05.2025 судом оголошено перерву до 18.06.2025.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
18.06.2025 у судовому засіданні проголошено скорочене рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
01.02.2022 між Малим приватним підприємством фірмою «Астар» (далі - Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Рибалкіним Владиславом Михайловичем (далі - Орендар) укладено договір оренди частини нежитлової будівлі, магазину № 1/02 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору:
п. 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлової будівлі, магазину «Валентина», позначеною літерою «А» в Інвентаризаційній справі Чернігівського бюро технічної інвентаризації (інвентарний номер 7741), у подальшому об'єкт оренди (Додаток № 2).
п. 1.1.1. Адреса об'єкту оренди: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 20.
п. 1.1.2. Загальна площа об'єкту оренди 142 кв.м.
п. 1.1.3. Стан об'єкту оренди на момент передачі в оренду: придатний для використання за розділом 2 Договору.
п. 1.1.4. Недоліки приміщення, що орендується, на момент передачі в оренду: відсутні.
п. 2.1. Об'єкт, що орендується, передається для здійснення господарської діяльності Орендаря роздрібна торгівля.
п. 3.1. Об'єкт, що орендується, передається Орендарю на підставі акта приймання-передачі об'єкту оренди, підписаного повноважними представниками сторін.
п. 4.1. Орендатор вступає в строкове платне користування у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання повноважними сторонами цього договору та Акта приймання-передачі об'єкта оренди.
п. 4.2. Термін дії Договору встановлюється з 01.02.2022 та діє до 31.12.2022.
п. 4.3. По закінченню строку дії Договору, на який його було укладено, Договір вважається продовжений на такий же строк та на тих же умовах, якщо сторони за 30 днів не попередили про його закінчення.
п. 5.1. Базова ставка орендної плати з урахуванням індексації на об'єкт, що орендується згідно цього Договору за 1 квадратний метр, становить 35 грн 00 коп. Базова орендна плата за об'єкт оренди по цьому Договору, за повний календарний місяць складає 4960 грн без ПДВ.
п. 5.3. Орендна плата перераховується орендарем в повному обсязі на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в Райффайзен Банк «Аваль» МФО 380805 код ЄДРПОУ 22826048 щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця, за наступний календарний місяць з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.
п. 7.7. Орендодавець без будь-яких обмежень прав Орендаря за цим Договором має право розірвати Договір в односторонньому порядку без будь-яких негативних для нього наслідків, у випадку несвоєчасного внесення орендної плати у порядку, передбаченому п.п. 5.1., 5.2, 5.3, 5.4, 5.5, 5.6, 5.7 цього Договору. Орендодавець також має право на період затримки Орендарем будь-яких платежів за цим договором, строк сплати яких настав, обмежити доступ Орендаря та його працівників до орендованого приміщення. Після внесення орендної плати та/або інших платежів за Договором доступ Орендаря до приміщення негайно поновлюється за рішенням Орендодавця, при цьому відповідна Базова орендна плата не зменшується.
п. 8.2. Орендар має право здійснювати ремонт (реконструкцію) орендованого майна, технічне переобладнання та перепланування об'єкт оренди, для забезпечення цього використання відповідно до мети оренди тільки за письмовою згодою Орендаря.
п. 8.4. Орендар зобов'язаний утримувати об'єкт оренди у повній справності та належному стані; виконувати протипожежні заходи; забезпечувати протипожежну безпеку у відповідності до вимог діючого законодавства; використовувати водопровідні, каналізаційні, теплові, газові, вентиляційні мережі згідно з нормами та правилами їх обслуговування; виконувати санітарні правила; підтримувати території, прилеглі до магазину, що орендується, та земельну ділянку у належному санітарному стані; за власний рахунок усувати несправності та пошкодження об'єкту, що орендується, якщо вони спричинені діями Орендаря.
п. 8.13. В термін за один місяць до кінця терміну дії оренди Орендар письмово повідомляє Орендаря про продовження терміну дії Оренди або припинення Договору у зв'язку з закінченням терміну оренди.
п. 11.1. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; ліквідації суб'єкта господарювання - Орендодавця або Орендаря; розірвання за рішенням суду; проведення капітального ремонт об'єкту оренди.
п. 11.2. Дострокове розірвання Договору можливе за умов: у разі несплати орендної плати у встановлений Договором строк за ініціативою Орендаря; у разі несплати господарських витрат у відповідності до п. 5.5. цього Договору у встановлений Договором строк; порушення Орендарем інших умов Договору, якщо вказане порушення має ознаки істотності.
п. 11.3. У разі розірвання даного Договору Орендар зобов'язаний негайно повернути Орендодавцю об'єкт оренди в тому стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, відповідна Базова орендна плата сплачується Орендарем по день фактичної здачі об'єкта оренди.
За актом приймання-передачі від 01.02.2022 Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлової будівлі площею 142 кв.м., позначеною літерою «А» в Інвентаризаційній справі Чернігівського бюро технічної інвентаризації (інвентарний номер 7741), у подальшому об'єкту оренди за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 20.
Стан об'єкту оренду на момент передачі в оренду придатний для використання.
Недоліки приміщення, що орендується, на момент передачі в оренду відсутні.
Претензій до об'єкту, що орендується, немає.
Акт підписано представниками Орендаря та Орендодавця та скріплений печатками.
26.09.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією № 29, відповідно до якої повідомляв останнього про наявність заборгованості по орендній платі за період з 01.05.2024 по 26.09.2024 в сумі 50076,00 грн та просив сплатити заборгованість.
15.10.2024 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 39 від 11.10.2024, відповідно до якої повідомив, що станом на 10.10.2024 за Орендарем рахується заборгованість з орендної плати в сумі 63509,00 грн.
Крім того, позивач повідомив відповідача, що договір припиняє свою дію 31.12.2024 і далі укладатись не буде, а також просив сплатити існуючу заборгованість.
25.11.2024 позивач втретє звернувся до відповідача з претензією № 43, відповідно до якої повідомив про існуючу заборгованість по оренді.
Також позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди та просив звільнити орендоване приміщення до 31.12.2024.
Відповідач відповіді на претензії не надав, заборгованість по орендній платі не сплатив, орендоване приміщення не звільнив.
З огляду на неналежне виконання відповідачем умов Договору позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Статтями 525, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, а правовідносини між сторонами договору регулюються положеннями законодавства про найм (оренду).
Згідно з частинами 1, 2 статті 283 Господарського кодексу України, положення яких кореспондують приписам статті 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
За приписами частини 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до статті 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Частинами 1, 4 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).
Відповідно до ст. 763 ЦК України Договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).
Як встановлено матеріалами справи, між сторонами укладено договір оренди частини нежитлової будівлі, магазину № 1/02 від 01.02.2022. За умовами Договору (п. 4.2, п. 4.3.), які узгоджуються з приписами статті 763 ЦК України, враховуючи, що Договір був укладений на 11 місяців, строк дії останнього до 30.09.2025.
Отже, станом на день звернення позивача до суду і вирішення справи судом, спірний Договір є діючим.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Виходячи зі змісту наведених норм та положень Договору, у відповідача був наявний обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренду плату за користування об'єктом оренди.
В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач під час дії договору не забезпечив своєчасну та у повному обсязі сплату орендних платежів, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати, про що зазначено позивачем у претензіях, направлених відповідачу № 29 від 26.09.2024, № 39 від 11.10.2024, № 43 від 25.11.2024..
Доказів сплати відповідачем орендних платежів станом на день ухвалення рішення судом матеріали справи не містять.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.
При цьому суд відзначає, що укладаючи Договір, сторони, зокрема позивач, розраховували на належне та добросовісне виконання умов спірного Договору. Водночас, свідомо порушуючи умови підписаного Договору, сторони, зокрема відповідач, мають усвідомлювати наслідки здійснення/нездійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій/бездіяльності.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 651 цього Кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначено через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, і це відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України віднесено, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
У пункті 76 постанови від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
У пунктах 88-93 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено таке:
"88. Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
89. Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
90. Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.
91. Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.
92. Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
93. Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 виснувала, що у контексті частини другої статті 651 Цивільного кодексу України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості (пункт 102).
За наведених обставин, беручи до уваги, що заборгованість утворилася за тривалий період, зокрема, з травня по листопад 2024 року, господарський суд дійшов висновку, що вимога про розірвання договору оренди, укладеного між Малим приватним підприємством фірмою «Астар» та Фізичною особою - підприємцем Рибалкіним Владиславом Миколайовичем, є правомірною та підлягає задоволенню.
Висновок господарського суду у цій справі відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 25.02.2025 у справі 916/3377/22, від 29.05.2024 у справі № 910/5508/23.
Приписами ст. 785 ЦК України встановлено обов'язок орендаря у разі закінчення строку дії договору оренди або у випадку його дострокового розірвання повернути орендоване майно за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.
Пунктом 11.3. Договору сторони також погодили, що у разі розірвання даного Договору Орендар зобов'язаний негайно повернути Орендодавцю об'єкт оренди в тому стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу.
У ч. 2 ст. 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
За змістом ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Отже, виходячи з вищевикладеного відповідач має обов'язок після розірвання договору оренди повернути об'єкт оренди позивачу, оскільки подальше перебування майна у користуванні відповідача позбавлене правових підстав.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що вимога про виселення ФОП Рибалкіна В.М. з нежитлового приміщення, а саме нежитлової будівлі магазину "Валентина" позначеною літерою "А" в інвентарній справі Чернігівського бюро технічної інвентаризації (інвентарний № 7741) за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 20 (підвальне приміщення) загальною площею 142 кв.м., яке належить підприємству МПП фірма "Астар", є правомірною та підлягає задоволенню.
Суд критично оцінює доводи відповідача з приводу того, що у відповідача відсутні порушення умов договору, а оплата орендної плати не здійснюється через відсутність доступу у відповідача до орендованого приміщення, через неможливість використання приміщення за призначенням згідно з умовами договору оренди між сторонами, що через появу плісняви та інших недоліків приміщення, зумовлених не забезпеченням з боку Орендодавця належної роботи системи вентиляції, з 25.09.2024 торгівлю в орендованому приміщенні довелось призупинити; що з 09.08.2024 року, як зазначає Відповідач у його листі, вбачаються перешкоди Відповідачу (його працівникам, уповноваженим особам) в доступі до об'єкту оренди (змінено замки вхідних дверей до орендованого приміщення і Відповідачу не було надано ключів), а також щодо того, що жодних пропозицій про розірвання договору і орендних відносин Відповідач від Позивача не отримував, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу, та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 129 Конституції України та статтею 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад судочинства також віднесено рівність і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 також зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав в межах, визначених процесуальним законом, зокрема, кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, реалізувати право на витребування доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Відповідно до положень частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Суд наголошує на тому, у частині шостій статті 762 ЦК України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а Орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, з вини Орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо Орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суд від 16.11.21 у справі № 910/14244/20, від 14.06.22 у cправі № 910/3536/21.
Водночас суд зауважує, що жодних доказів на підтвердження своїх заперечень відповідачем не надано, зокрема, не надано доказів фіксації недопуску до орендованого приміщення, фіксації появи плісняви та інших недоліків приміщення, зумовлених не забезпеченням з боку Орендодавця належної роботи системи вентиляції, як не надано доказів звернення до позивача з пропозицією укладення додаткової угоди щодо зменшення орендної плати.
Про неможливість подання відповідних доказів відповідач не зазначав.
Суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо того, що пропозицій про розірвання договору і орендних відносин Відповідач від Позивача не отримував, оскільки у матеріалах справи наявний лист - претензія № 43 від 25.11.2024, відповідно до змісту якого позивач порушував питання розірвання договору у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ст. 2 ГПК України).
Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Малого приватного підприємства фірми «Астар» до Фізичної особи - підприємця Рибалкіна Владислава Миколайовича є правомірними, такими, що підтверджені матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судовий збір в сумі 6056 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір оренди № 1/02 від 01 лютого 2022 року, укладений між Малим приватним підприємством фірма «Астар» (код ЄДРПОУ 22826048) та Фізичною особою - підприємцем Рибалкіним Владиславом Миколайовичем (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо оренди частини нежитлової будівлі магазину "Валентина", позначеною літерою "А" в інвентарній справі Чернігівського бюро технічної інвентаризації (інвентарний № 7741), за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 20 (підвальне приміщення) загальною площею 142 кв.м.
3. Виселити суб'єкта підприємницької діяльності Фізичну особу - підприємця Рибалкіна Владислава Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) з нежитлового приміщення, а саме нежитлової будівлі магазину "Валентина", позначеною літерою "А" в інвентарній справі Чернігівського бюро технічної інвентаризації (інвентарний № 7741), за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 20 (підвальне приміщення) загальною площею 142 кв.м., яке належить підприємству МПП фірма "Астар".
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Рибалкіна Владислава Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Малого приватного підприємства фірма “Астар» (код ЄДРПОУ 22826048, вул. Гребінки, буд. 128, м. Чернігів, 14021) судовий збір в сумі 6056 грн.
5. Наказ видати після набрання рішення законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 26.06.2025.
Суддя Т.О.Кузьменко