18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
15 травня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1048/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М. при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури Архипенко В.О., представників сторін: позивача - Мішенко О.О. за самопредставництвом, відповідача - адвоката Мовчанюка М.М. (в режимі відеоконференції), Курінного В.М. за самопредставництвом, третьої особи-1 - Момотенко І.Г. за довіреністю, третьої особи-2 - не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Чкалова, за участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Центральний лісовий офіс» (третя особа-1) і Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (третя особа-2) про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою,
22.08.2024 року Керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації (далі також - позивач) звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Чкалова (далі також - відповідач), в якому просив суд:
усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом зобов'язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Чкалова повернути частину земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050, а саме площею 1,0039 га, що розташована в адміністративних межах Іркліївської об'єднаної територіальної громади (колишня Жовнинська сільська рада);
усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 14.11.2022 року у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7125182400:02:000:0050 загальною площею 2,4501 га, що розташована в адміністративних межах Іркліївської об'єднаної територіальної громади (колишня Жовнинська сільська рада), з одночасним припиненням всіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки;
відшкодувати судові витрати.
Позов обґрунтований неправомірним вибуттям з державного лісового фонду у приватну власність відповідача земельної ділянки площею 1,0039 га, яка є частиною земельної ділянки кадастровий номер 7125182400:02:000:0050 загальною площею 2,4501 га, розташованої в межах Великобурімського лісництва філії «Золотоніське лісове господарство» ДП «Ліси України» в адміністративних межах Іркліївської ОТГ.
У позовній заяві прокурором зазначено необхідність залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Золотоніське лісове господарство» та Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.08.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1048/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.10.2024 року, за клопотанням прокурора залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Золотоніське лісове господарство» та Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, учасникам процесу запропоновано подати заяви по суті справи і клопотання з процесуальних питань за наявності.
Представник обох третіх осіб подав суду 27.09.2024 клопотання (вх. № 14974/24, т. 1 а.с.123-124) про доступ в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» для ознайомлення із матеріалами справи і 08.10.2024, 09.10.2024 через систему «Електронний суд» письмові пояснення (вх. № 15488/24, № 15495/24, т.1 а.с. 127-129, 132-135), в яких позов із заявлених прокурором підстав підтримав і просив задовольнити повністю.
Відповідач в особі представника через систему «Електронний суд» подав 17.10.2024 року заяву (вх. № 15950/24, 15955/24, т.1 а.с. 138, 139) про доступу до електронної справи, 21.10.2024 - відзив на позовну заяву (вх. № 16075/24, т. 1 а.с. 142-148) і заяву про застосування позовної давності до вимог прокурора (вх. № 16079/24, т. 1 а.с. 156-159). У відзиві представник відповідача просив поновити строк подання відзиву на позовну заяву і прийняти відзив, проти позову заперечував з мотивів безпідставності, необґрунтованості і недоказаності позовних вимог. Заперечення обґрунтовував тим, що відповідач є законним і добросовісним набувачем земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050 загальною площею 2,4501 га. Ця земельна ділянка перебувала в масиві земель колективної власності КСП імені Чкалова, що підтверджується Розпорядженням Чорнобаївської районної державної адміністрації №133 від 11.07.2002 року. В порядку розпаювання земель КСП імені Чкалова ця земельна ділянка передана громадянці ОСОБА_1 , яка на підставі рішення Жовнинської сільської ради № 16-5 від 09.11.2001 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії II ЧР 044462 від 05.08.2002 року зареєструвала право приватної власності на неї. У 2008 році в порядку спадкування від громадянки ОСОБА_1 право приватної власності на цю земельну ділянку перейшло до відповідача, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 115457 від 28.08.2008 року зареєстровано у Відділі земельних ресурсів у Чорнобаївському районі Черкаської області 28.08.2008 року за № 020179700004. 08.11.2022 року право власності відповідача на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 115457 від 28.08.2008 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658225571040, номер відомостей про речове право 48421345. При зверненні до суду з цим позовом прокурором не доведено належними доказами віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду і подію порушення прав держави, застосовано неналежний спосіб захисту, витребування спірної земельної ділянку у відповідача не є пропорційним легітимній меті такого заходу, як втручання у право на мирне володіння майном. У відзиві позивач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок його витрат на адвокатські послуги у зв'язку з розглядом цієї справи може складати 100 000 грн.
Крім того, відповідач заявив про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог прокурора, як на окрему підставу відмови судом у задоволенні позову.
В судовому засіданні 29.10.2024 року протокольною ухвалою продовжено відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву в порядку ч. 2 ст. 119 ГПК України, відзив на позовну заяву прийнято, за клопотанням відповідача підготовче засідання відкладено на 14.11.2024 року, забезпечено участь в засіданнях для адвоката Мовчанюка М.М. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за його клопотанням.
Прокурор через систему «Електронний суд» 14.11.2024 року подав відповідь на відзив (вх. № 17456/24, т.1 а.с. 191-194, 196-198), в якій спростовував доводи відповідача, викладені у відзиві на позов. Спростування, як і позовні вимоги, обґрунтовані тим, що згідно з п. 5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення ЛК України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Земельна ділянка кадастровий номер 7125182400:02:000:0050 загальною площею 2,4501 га, кінцевим власником якої є відповідач, в частині площею 1,0039 га накладається на землі лісогосподарського призначення державної форми власності, постійним землекористувачем якої є третя особа-1 - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Золотоніське лісове господарство». Вищеозначене підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування Золотоніського держлісгоспу 1992 року, який є правопопередником третьої особи-1, планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Золотоністьке лісове господарство» 2003, 2013 років. В цій частині спору прокурор враховував правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, а в частині обрання способу захисту порушеного права - правову позицію Верховного Суду , викладену в постанові від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19.
В судових засіданнях 14.11.2024 прийнято до розгляду відповідь прокурора на відзив відповідача, продовжено строк підготовчого провадження і призначено засідання на 03.12.2024, в цьому засіданні закрито підготовче провадження і призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 16.01.2025.
14.01.2025 року від третьої особи-1 надійшла заява про участь у справі іншого представника. Заява мотивована тим, що на підставі наказів Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 18.10.2024 № 1847 і від 31.12.2024 № 2328 припинено філію «Золотоніське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», всі активи та пасиви на рахунках, матеріали лісовпорядкування та документи, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме тайно та інше передано до філії «Центральний лісовий офіс», яка діє від імені ДП «Ліси України» та в його інтересах. До заяви представником додано докази правонаступництва (вх. № 613/25, т.1 а.с. 237-241, 242-248).
Відповідач в особі представника подав через систему «Електронний суд» 15.01.2025 року клопотання (вх. № 666/25, т. 2 а.с. 1-4) про виключення судом третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - філії «Золотоніське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» із складу учасників справи і заперечення (вх. № 693/24, т. 2 а.с. 6-9) проти вступу у справу представника філії «Центральний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
В судових засіданнях 16.01.2025 і 10.02.2025 року відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про виключення третьої особи-1 із складу учасників справи, представника правонаступника третьої особи-1 допущено до участі у справі, оголошено в судовому засіданні з розгляду справи по суті перерву до 12.03.2025 року.
Відповідач в особі представника 03.02.2025 подав через систему «Електронний суд» клопотання про витребування у прокурора оригінальних примірників планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1992, 2003, 2013 року і поновлення строку на їх подання (вх. № 1756/25, т. 2 а.с. 33-38, вх. № 1759/25, т. 2 а.с. 41-46) та заяву (вх. № 1764/25, т. 2 а.с. 61-65) про залишення позову без розгляду з підстав неправильного визначення складу та процесуального статусу учасників спору у даній справі.
Ухвалою суду від 12.03.2025 року за клопотаннями представників відповідача і позивача (т. 2 а.с. 77-80, 81) відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 27.03.2025 року.
Відповідач в особі представника через систему «Електронний суд» подав 27.03.2025 року додаткові письмові пояснення - тезиси до виступу в дебатах (вх. № 4804/25, т. 2 а.с. 98-103), просив врахувати їх при прийнятті рішення у справі. Він же 22.04.2025 року подав додаткові пояснення (вх. № 6240/25, т. 2 а.с. 135-136), в яких для забезпечення єдності судової практики просив врахувати рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/1048/24 щодо подібних правовідносин.
Представник третьої особи-1 через систему «Електронний суд» 22.04.2025 року подала клопотання (вх. № 6257/25, т. 2 а.с. 139-143, 145-166) про поновлення строку на подачу доказів і долучити до матеріалів справи письмові докази, витребувати які просив відповідач.
Прокурор 22.04.2025 року подала суду через систему «Електронний суд» письмові пояснення щодо питань розмежування віндикаційного та негаторного позовів (вх. № 6260/25, т.2 а.с.169-171), в яких при виборі свого способу захисту покладалась і просила врахувати судом правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, постановах Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 23.06.2021 у справі № 676/62/17, від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18, від 16.02.2022 у справі № 363/669/17. Крім того, прокурор просила суд у зв'язку із необхідністю отримання і подання нових доказів відкласти розгляд справи на іншу дату.
Ухвалами суду від 27.03.2025, 22.04.2025 року попередньо подані відповідачем клопотання про поновлення строку на подачу клопотання про витребування доказів, про витребування доказів (вх. № 1756/25), про поновлення строку на подачу доказів, долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 1759/25), про залишення позову без розгляду (вх. №1764/25) залишено без розгляду (ухвала суду в протоколі судового засідання 27.03.2025 року), поновлено третій особі-1 строк на подачу доказів, подані письмові докази і тезиси виступу в дебатах відповідача приєднані до матеріалів справи (ухвал суду в протоколі судового засідання 22.04.2025 року), розгляду справи по суті відкладено на 15.05.2025 року.
15.05.2025 року представник відповідача подав письмові заперечення на клопотання прокурора про приєднання до справи нових доказів (вх. № 7612/25, т. 2 а.с. 195-199), в якому просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Прокурор через систему «Електронний суд» 15.05.2025 подав заяву, в якій просив: повернутись до стадії підготовчого провадження; встановити додатковий строк для подання додаткових письмових доказів; прийняти до розгляду ці письмові докази; прийняти заяву про зміну предмета позову; пункт 3 прохальної частини позовної заяви змінити шляхом викладення в новій редакції; решту позовних вимог залишити без змін (вх. № 7657/25, т. 2 а.с. 200-203).
В засіданні суду 15.05.2025 року суд на підставі ст.ст. 188, 119 ГПК України протокольною ухвалою відмовив прокурору в поновленні процесуальних строків, його вимоги, викладені в клопотанні від 15.05.2025 за вх. № 7657/25, залишив без розгляду.
В судове засідання 15.05.2025 року третя особа-2 явку свого представника не забезпечила, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, її представник клопотань з процесуальних питань не подавав, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, суд завершив розгляд справи за його відсутності.
В засіданні суду 15.05.2025 року прокурор і представники позивача, третьої особи-1 позов з підстав, викладених у їх заявах по суті справи, підтримали і просили суд задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у заявах по суті справи відповідача.
Згідно з ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 15.05.2025 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вислухавши пояснення прокурора, представників позивача, третьої особи-1, відповідача, дослідивши подані учасниками справи заяви по суті справи, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову повністю з таких підстав.
Рішенням Жовнинської сільської ради № 16-5 від 09.11.2001 року «Про передачу в натуру земельних часток (паїв)» (т. 1 а.с. 97) вирішено:
1. Надати власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП ім. Чкалова у приватну власність земельні ділянки у розмірах, вказаних у додатку № 1 до даного рішення;
2. Земельні ділянки використовувати для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
3. Доручити Черкаському філіалу інституту землеустрою заповнити державні акти на право приватної власності на землю;
4. Громадянам, які отримали земельні частки (паї) в натурі повернути сертифікати на право на земельну частку (пай) до районної державної адміністрації;
5. До використання земельних ділянок приступити після збору урожаю попереднім землекористувачем.
Розпорядженням голови Чорнобаївської районної державної адміністрації № 133 від 11.07.2002 року затверджено розмір і вартість земельної частки (паю) та погоджено Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колишнього колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова с. Жовнино, контроль за виконанням розпорядження покладено на районний відділ земельних ресурсів (т. 1 а.с. 98).
Із Державного акта на право приватної власності на землі від 10.08.2002 року ІІ-ЧР № 044462 вбачається, що Базик Василині Григорівні на підставі рішення Жовнинської сільської ради № 16-5 від 09.11.2001 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,45 га згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Жовнинської сільської ради, землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 48 (т. 1 а.с. 99-100).
Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку від 28.08.2008 року серія ЯЖ № 115457, відповідач - СТОВ ім. Чкалова на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.04.2006 року серія ВСР 970442 є власником земельної ділянки площею 2,4501 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована в адміністративних межах Жовнинської сільської ради. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно з планом меж земельної ділянки, її кадастровий номер - 7125182400:02:000:0050. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020879700004 (т.1 а.с. 64-65).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №391332967 від 16.08.2024 року (т. 1 а.с. 66), в актуальній інформації про речове право щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050 площею 2,4501 га наявний запис № 48421345 про право власності на неї за СТОВ ім. Чкалова на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯЖ № 115457 від 28.08.2008 року, видавник - Відділ земельних ресурсів у Чорнобаївському районі Черкаської області; дата реєстрації - 08.11.2022 року; рішення про державну реєстрацію 65455790 від 14.11.2022 року.
Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Золотоніське лісове господарство" листом від 30.11.2023 року № 912, звернулось до Золотоніської окружної прокуратури із заявою № 6 про здійснення представництва інтересів держави у сфері земельних та лісових відносин (т. 1 а.с. 49-55) у якій повідомило, що адміністрацією філії "Золотоніське лісове господарство" у листопаді 2023 року за результатами звірки матеріалів лісовпорядкування із даними Державного земельного кадастру України встановлено факт перебування у приватній власності СТОВ ім. Чкалова, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050 площею 2,4501 га, віднесеної до категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак, постійним землекористувачем частини вказаної земельної ділянки згідно матеріалів лісовпорядкування ДП «Золотоніський лісгосп» 2013 року є Державне спеціалізоване господарське підприємства "Ліси України" (балансоутримувач - філія "Золотоніське лісове господарство"), як правонаступник ДП "Золотоніське лісове господарство". В результаті накладення земельної ділянки відбулось незаконне вилучення земельної ділянки вкритої лісом, яка є частиною виділу 1 кварталу 34 Великобурімського лісництва філії (вкрита лісом та має наступні таксаційні показники: склад насадження 4Дз6Фкб, 61 років, тип лісорослинних умов Д2ГД, клас бонітету 2, повнота 0,9) філії Золотоніське лісове господарство" ДП "Ліси України" (адміністративні межі Іркліївської ОТГ (колишня Жовнинська сільська рада), за межами населеного пункту) та має державну форму власності (власник земель лісогосподарського призначення - Черкаська обласна державна адміністрація). Частина земельної ділянки (в межах накладення) є землями лісогосподарського призначення державної форми власності, що на підставі матеріалів лісовпорядкування (згідно ст.ст. 47, 48 ч. 5 розділу VIII ЛК України) перебуває у постійному користуванні ДП "Ліси України" (балансоутримувач земель - філія "Золотоніське лісове господарство"), жодних погоджень на вилучення ділянки із користування ДП «Золотоніський лісгосп», ДП "Ліси України" (філія "Золотоніське лісове господарство") не надавали. У зв'язку з викладеним просило здійснити представництво інтересів держави (власника землі - Черкаської обласної військової адміністрації) у даних правовідносинах, заявити негаторний позов до СТОВ ім. Чкалова, яке є власником, серед іншого, земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050 площею 2,4501 га з метою захисту як державних інтересів, так і законних інтересів постійного землекористувача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (балансоутримувач - філія "Золотоніське лісове господарство") щодо витребування частини земельної ділянки (в межах накладення) лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння та усунення перешкод в її користуванні на користь держави.
Із довідки Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Золотоніське лісове господарство" № 815.22.13-2023 від 20.11.2023 року (т.1 а.с. 56-57) вбачається, що земельна ділянка із кадастровим номером 7125182400:02:000:0050 площею 2,4501 га на підставі матеріалів лісовпорядкування державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" 2003, 2013 р.р. (згідно ст. ст. 47, 48 ч. 5 розділу VІІІ ЛК України) частково розташована в межах земель лісогосподарського призначення державної форми власності та перебуває у постійному користуванні державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", правокористувач - філія "Золотоніське лісове господарство" (виділ 1 квартал 34 Великобурімського лісництва). Ділянка виділу 1 кварталу 34 Великобурімського лісництва філії вкрита лісом та має наступні таксаційні показники: склад насадження 4Дз6Фкб, 61 років, тип лісорослинних умов Д2ГД, клас бонітету 2, повнота 0,9). Місце розташування ділянок - адміністративні межі Іркліївської ОТГ (кол. - Жовнинська сільська рада) Золотоніського району Черкаської області, за межами населеного пункту. ДП "Ліси України" є правонаступником державного підприємства "Золотоніське лісове господарство". Адміністрація ДП "Золотоніський лісгосп", ДП "Ліси України" дозволу на вилучення вказаних земель із постійного користування не надавала.
До довідки долучено наступні додатки:
копія титульної сторінки плану лісонасаджень ДП "Золотоніський лісгосп" Великобурімське лісництво Черкаська область, загальна площа 3 102 га, лісовпорядкування 2013 року (т.1 а.с. 58);
копія сторінки проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства Великобурімського лісництва - таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків, кв. 1-60 (т.1 а.с. 59);
копія фрагменту планшету Великобурімського лісництва (т.1 а.с. 62);
викопіювання ортофотоплану із графічним позначенням земельної ділянки, що розташована в межах земель ДП "Золотоніський лісгосп", яке містить напис зазначення в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050 та площі накладення 1,0039 га посвідченого підписом провідного інженера, печаткою, ймовірно, філії "Золотоніське лісове господарство "ДП "Ліси України"(т.1 а.с. 63).
02.02.2024 року Керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до філії "Золотоніське лісове господарство" з листом № 51/2-332вих-24 (т.1 а.с. 67-69), в якому керуючись ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» просив до 14.02.2024 року надати інформацію з долученням відповідних доказів: на якій підставі та коли виникло право постійного користування земельною ділянкою (акт постійного користування інші правовстановлюючі документи); чи не відноситься земельна ділянка до самозалісених земельних ділянок.
У відповідь на запит прокурора, 12.02.2024 року філія "Золотоніське лісове господарство" надала лист № 48 (т.1 а.с. 70-73), в якому повідомила, що постійним землекористувачем, в тому числі, частини земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050 площею 2,501 га згідно даних матеріалів лісовпорядкування ДП "Золотоніський лісгосп" 2013 року, є Державне спеціалізоване господарське підприємство ДП "Ліси України" (балансоутримувач - філія "Золотоніське лісове господарство"), як правонаступник державного підприємства "Золотоніське лісове господарство". Тобто, в результаті накладення земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050 відбулось незаконне вилучення земельної ділянки вкритої лісом, яка є частиною виділу 1 кварталу 34 Великобурімського лісництва філії. Зазначила, що документами, що підтверджують право постійного користування ДП "Ліси України" земельною ділянкою є матеріали лісовпорядкування ДП "Золотоніське лісове господарство", правовстановлюючі документи (державні акти на право постійного користування, із 2013 року - державна реєстрація у ДЗК та ДРРП) на земельну ділянку підприємством не були виготовлені. З урахуванням наведеної судової практики Верховного Суду просив врахувати положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення Лісового кодексу України - планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами підтвердження права державної власності на землі лісогосподарського призначення.
До листа долучено викопіювання з плану лісонасаджень ДП "Золотоніський лісгосп" Великобурімське лісництво Черкаська область, загальна площа 3102 га, лісовпорядкування 2013 року за підписом інженера л/г Бургай В.І., що містить написи ручкою кадастрових номерів земельних ділянок, однією з яких, є спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050 та стрілкою відмічено її розташування на плані (т.1 а.с. 75).
02.02.2024 року Керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з листом №51/2-333вих-24 (т.1 а.с. 76-79), в якому просив надати інформацію в межах повноважень, зокрема, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050 щодо цільового призначення земельної ділянки до її передачі в оренду та приватну власність та на момент звернення; перебування земельної ділянки чи її частини у простійному користуванні ДП "Ліси України"; підстав набуття права постійного користування, правовстановлюючих документів; наявності змін цільового призначення земельної ділянки.
Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом № 10-23-0.21-1395/2-24 від 23.02.2024 року повідомило Золотоніську окружну прокуратуру, що земельна ділянка з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050 перебуває у приватній власності з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с. 80).
02.02.2024 року Керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до позивача - Черкаської обласної військової адміністрації з листом № 51/2-331вих-24 (т.1 а.с. 81-84), в якому просив надати інформацію і щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050 про віднесення її або її частини до земель лісогосподарського призначення; перебування у постійному користуванні ДП "Ліси України"; передачі земельної ділянки у постійне користування спеціалізованим лісогосподарським організаціям; змін цільового призначення; вжиття заходів щодо витребування земельної ділянки.
Позивач - Черкаська обласна військова адміністрація, у відповідь, 11.03.2024 року надіслала Золотоніській окружній прокуратурі лист № 2791-24 (т.1 а.с. 85-86), в якому зазначила, що запитувана в запиті Золотоніської окружної прокуратури інформація про земельну ділянку відсутня у нього та міститься в Державному земельному кадастрі, за наявності порушень вказаних у запиті, не заперечує проти звернення Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави з відповідним позовом до суду.
02.05.2024 року Керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до ВО "Укрдержліспроект" з листом, № 51/2-1319вих -24 (т.1 а.с. 88-90), в якому з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді просив надати інформацію, чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050, на земельні ділянки лісогосподарського призначення Великобурімського лісництва Філії "Золотоніське лісове господарство".
06.06.2024 року ВО "Укрдержліспроект" листом № 04-678 надіслала прокурору фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталів 33, 34, 40 Великобурімського лісництва ДП "Золотоніський лісгосп" за матеріалами лісовпорядкування 2013 року та межами земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050 згідно наданих координат (т.1 а.с. 91-92).
11.06.2024 року Керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з листом №51/2-1701вих-24 (т.1 а.с. 93-94), в якому просив надати документацію із землеустрою на підставі якої виготовлено державний акт серії ЯЖ №115447 на земельну ділянку з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050.
24.09.2024 року Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом № 0-23-0.21-4396/2-24 (т.1 а.с. 96-97) повідомило, що земельна ділянка з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050 на підставі рішення Жовнинської сільської ради від 09.11.2001 № 16-5 належала гр. ОСОБА_1 . Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІ-ЧР 044462; з урахуванням даних внесених до реєстру 08.11.2022 року - на праві власності належить СТОВ ім. Чкалова.
02.08.2024 року Керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до філії "Золотоніське лісове господарство" з листом № 51/2-2260вих-24 (т.1 а.с. 101-102), в якому в найкоротші строки просив надати інформацію та документи про належність частини земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050 до земель лісогосподарського призначення державної форми власності до передачі 09.11.2001 року земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1
Філія "Золотоніське лісове господарство"в листі № 305 від 07.08.2024 року повідомила прокурора, що згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Золотоніського держлісгоспу 1992 року, частина ділянки - виділ 1 кварталу 34 Великобурімського лісництва, яка увійшла до складу незаконно вилученої земельної ділянки 7125182400:02:000:0050 площею 2,4501 га до 09.11.2001 року перебувала у складі земель лісогосподарського призначення (лісового фонду) Золотоніського держлісгоспу. Вказав, що рішення Жовнинської сільської ради № 16-5 від 09.11.2001 року про передачу у власність ділянки ОСОБА_1 прийнято незаконно, оскільки неправомірно змінено вид цільового призначення ділянки; неправомірно змінено форму власності - з державної на приватну, шляхом її передачі у власність фізичних та юридичних осіб; неправомірно змінено категорію земель - із лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення; та протиправно, без погодження землекористувача на вилучення, позбавлено ДП "Золотоніське лісове господарство" права користування земельною ділянкою. До листа долучено копію з плану лісонасаджень Велико-Бурімського лісництва Золотоніського держлісгоспу Черкаської області лісовпорядкування 1992 року (т.1 а.с. 103-109).
На підставі наказів Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 18.10.2024 № 1847 і від 31.12.2024 № 2328 припинено філію «Золотоніське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», всі активи та пасиви на рахунках, матеріали лісовпорядкування та документи, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме тайно та інше передано до філії «Центральний лісовий офіс», яка діє від імені ДП «Ліси України» та в його інтересах (т.1 а.с. 244-246, 247-248).
Прокурор вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050 частково накладається на землі лісогосподарського призначення, з урахуванням правової позиції ВС викладеної у постанові від 18.01.2023 року у справі № 369/10847/19, неможливість її витребування в порядку віндикації, вважає належним способом захисту порушеного права у даних правовідносинах звернення до суду з негаторним позовом про усунення перешкод Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом зобов'язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Чкалова повернути частину земельної ділянки з кадастровим номером 7125182400:02:000:0050, а саме площею 1,0039 га, що розташована в адміністративних межах Іркліївської об'єднаної територіальної громади (колишня Жовнинська сільська рада) з чужого незаконного володіння та скасування вчиненої 14.11.2022 року у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки.
Згідно з ст.ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Земельний кодекс України 1992 року (чинний у відповідній редакції станом на 09.11.2001 року) визначав зокрема наступне:
відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6) землі водного фонду; 7) землі запасу.
Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення.
Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель.
Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення (ст. 2);
у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.
Суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.
Не можуть передаватись у колективну та приватну власність землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств (ст. 4).
Громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.
Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно. Безоплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу; садівництва; дачного і гаражного будівництва (ч.ч.1-3 ст. 6).
Лісовий кодекс України (у відповідній редакції) визначає наступне:
Лісові відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України про охорону навколишнього природного середовища( 1264-12 ), іншими актами законодавства України. Земельні, водні та гірничі відносини, а також відносини щодо охорони, використання і відтворення рослинного і тваринного світу в частині, не врегульованій цим Кодексом, регулюються відповідним законодавством України (ст. 1);
усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства. До лісового фонду не належать: усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках. Питання створення, охорони і використання насаджень, що не належать до лісового фонду, регулюються іншими актами законодавства (ст. 4);
землі лісового фонду поділяються на: а) лісові: вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю; не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі та інші), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо; б) нелісові: зайняті спорудами, пов'язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів та підземними комунікаціями тощо; зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства); зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством (ст. 5);
усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами. Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом (ст. 6);
лісовими ресурсами є деревина, технічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва. Лісові ресурси за своїм значенням поділяються на лісові ресурси державного і місцевого значення. До лісових ресурсів державного значення належать деревина від рубок головного користування і живиця. До лісових ресурсів місцевого значення належать лісові ресурси, не віднесені до ресурсів державного значення (ст. 7);
користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею (ч. 1, 2, 4 ст. 9);
до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними (п. 1 ч. 1 ст. 13).
З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що земельна ділянка площею 2,45 га розташована на території Жовнинської сільської ради перебувала у складі земель колективної власності КСП Чкалова, рішенням Жовнинської сільської ради № 16-5 від 09.11.2001 року виділена паєм для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та передана у власність ОСОБА_1 , про що складено 10.09.2002 року державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР №044462, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 48.
В подальшому, 28.08.2008 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.04.2006 року серія ВСР 970442 власником земельної ділянки площею 2,4501 га розташована на території Жовнинської сільської ради став відповідач - СТОВ ім. Чкалова, про що вказує Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 115457, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно з планом меж земельної ділянки, її кадастровий номер - 7125182400:02:000:0050. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020879700004.
Прокурор вказує, що за даними філії "Золотоніське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", як правонаступника ДП "Золотоніське лісове господарство", що підтверджено даними планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Золотоніського держлісгоспу 1992 року, частина ділянки - виділ 1 кварталу 34 Великобурімського лісництва (вкрита лісом та має наступні таксаційні показники: склад насадження 4Дз6Фкб, 61 років, тип лісорослинних умов Д2ГД, клас бонітету 2, повнота 0,9), яка увійшла до складу незаконно вилученої земельної ділянки 7125182400:02:000:0050 площею 2,4501 га до 09.11.2001 року перебувала у складі земель лісогосподарського призначення (лісового фонду) Золотоніського держлісгоспу, має державну форму власності, жодних погоджень на вилучення ділянки із користування ДП «Золотоніський лісгосп», ДП "Ліси України" (філія "Золотоніське лісове господарство") не надавали.
Суд зауважує, станом на 09.11.2001, 10.09.2002 року - час прийняття рішення та передачі у приватну власність земельної ділянки, якій у подальшому присвоєно кадастровий номер 7125182400:02:000:0050 право постійного користування земельними ділянками лісового фонду спеціалізованого лісогосподарського підприємства, яким на той час було Державне підприємство "Золотоніське лісове господарство", посвідчувалось виключно державним актом на право постійного користування землею.
Матеріали справи не містять відповідного акту на право постійного користування землею щодо спірної земельної дільники, крім того, Філія "Золотоніське лісове господарство" ДП "Ліси України" у листі № 48 від 12.02.2024 року повідомила прокурора, що на всі факти незаконного вилучення (часткового накладення) земельних ділянок, документами, що підтверджують право постійного користування у ДП "Ліси України" є матеріали лісовпорядкування державного підприємства "Золотоніське лісове господарство"; з об'єктивних причин, правовстановлюючі документи (державні акти на право постійного користування, із 2013 р. - державна реєстрація у ДЗК та ДРРП тощо) на вказані земельні ділянки підприємством не були виготовлені.
Тобто на час передачі спірної земельної ділянки у приватну власність документи, які б підтверджували право постійного користування спеціалізованого лісогосподарського підприємства на частину такої ділянки не існували.
08.02.2006 року Верховна Рада Україна прийняла Закон України "Про внесення змін до Лісового кодексу України", яким внесла зміни до Лісового кодексу України, виклавши його в новій редакції, й, зокрема, доповнивши його Розділом VIII "Прикінцеві положення".
Відповідно до п. 5 Розділу VIII ЛК України (в редакції Закону від 08.02.2006 року, чинній з 29.03.2006 до 15.01.2020 років) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Відповідно до чинної редакції п. 5 Розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Відповідно планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є документами, що підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками лише з 29.03.2006 року. До цієї дати таким документом, в силу приписів Лісового кодексу України, міг бути лише державний акт на право постійного користування, який не існує.
Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази суд вважає, що прокурором не надано докази на підтвердження того, що на час передачі спірної земельної ділянки у приватну власність у 2001 році, частина цієї земельної ділянки належала до земель лісогосподарського призначення і перебувала у постійному користуванні Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство", як і не підтверджено заявлений розмір частини спірної земельної ділянки, що накладається на землі лісогосподарського призначення.
Рішення Жовнинської сільської ради № 16-5 від 09.11.2001 року про передачу спірної земельної ділянки у приватну власність для ведення товарного сільсьогосподрського виробництва в установленому законом порядку не змінювалось, не скасовувалось, виконано фактично особами, яких стосується.
Застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки (такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30 квітня 2024 року у справі № 913/50/22).
В Указі Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 року № 720/95 установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Із дослідженого слідує, що рішенням від 09.11.2001 року Жовнинської сільської ради надано у приватну власність земельні ділянки, які утворились шляхом паювання сільськогосподарських угідь КСП ім. Чкалова, матеріали по паюванню підготовлені Черкаським філіалом інституту землеустрою. Водночас у колективній власності КСП ім. Чкалова могли перебувати землі лісового фонду до 5 га, які в подальшому були розпайовані та передані у власність членам КСП ім. Чкалова.
На сьогодні чинним законодавством також визначена можливість перебування земель лісового фонду, зокрема, у приватній власності.
Так відповідно до ч. 1 ст. 8, ст. 10 ЛК України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності. Суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.
Отже, всупереч твердженням прокурора, землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у приватній власності.
Доводи прокурора, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (балансоутримувач - філія "Золотоніське лісове господарство", як правонаступник державного підприємства "Золотоніське лісове господарство"), в подальшому - правонаступник - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" є постійним користувачем частини земельної ділянки кадастровий номер 7125182400:02:000:0050 загальною площею 2,4501 га саме площею у розмірі 1,0039 га не підтверджено належними доказами.
Посилання прокурора на дані планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, що підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками суд відхиляє, враховуючи прийняття рішення про передачу спірної земельної ділянки у приватну власність 09.11.2001 року, а набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Лісового кодексу України", яким внесено зміни до Лісового кодексу України, шляхом викладення його в новій редакції, в тому числі, доповнено його Розділом VIII "Прикінцеві положення" та пунктом 5 вказаного розділу - 29.03.2006 року.
У зв'язку з недоведеністю прокурором права державної власності та права постійного користування на спірну частину земельної ділянки кадастровий номер 7125182400:02:000:0050 суд відмовляє у задоволенні позову повністю.
Також суд зауважує, що обраний прокурором спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 звернула увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (п.57 постанови). Правову позицію в зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду підтверджено, відповідно до пунктів 6.35, 6.45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц.
Варто звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Велика палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 року у справі № 446/478/19 навела інший правовий висновок про те, що належним способом захисту в разі часткового накладення земельних ділянок є саме віндикація, витребування частини земельної ділянки із визначенням координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі шляхом проведення відповідної експертизи. І хоч предметом розгляду була інша категорія земель, суд враховує, що такі висновки підлягають загальному застосуванню, в тому числі і щодо земель лісогосподарського призначення. До подібних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 15.04.2025 у справі № 916/1395/22.
Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148).
Крім того, законом України від 12.03.2025 № 4292-IX, який набрав чинності 09.04.2025, до Цивільного кодексу України внесено зміни, якими статтю 388 ЦК України викладено в новій редакції. Частиною 3 статті 388 ЦК України встановлено, що Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо: 1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років; 2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років. Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною. Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало: а) до об'єктів критичної інфраструктури; б) до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; в) до об'єктів та земель оборони; г) до об'єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об'єктів (територій) на момент вибуття з володіння; ґ) до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об'єктів на момент вибуття з володіння; д) до пам'яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації.
Приймаючи до уваги наведені зміни у законодавстві та враховуючи, що відповідач є добросовісним набувачем земельної ділянки кадастровий номер 7125182400:02:000:0050, користується нею більше десяти років, тому і з цих підстав спірна земельна ділянка не може бути витребувана у нього.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормами Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом приймається рішення на підставі доказів, поданих прокурором та сторонами.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.
Відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів в Україні», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 у постанові від 30.01.2019 року зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України, беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства і правові висновки Верховного Суду, що врегульовують спірні правовідносини сторін, суд надає перевагу доводам відповідача, наведеним у його заявах по суті справи, а позов із заявлених у ньому підстав визнає необґрунтованим та у його задоволенні відмовляє повністю.
На підставі статті 129 ГПК України понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову покладаються на Черкаську обласну прокуратуру.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.06.2025 року
Суддя В.М. Грачов