Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" червня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1359/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А)
до Фізичної особи-підприємця Торяника Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 19'826,40 грн
без виклику учасників справи
Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Торяника Сергія Олександровича, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором про встановлення сервітуту від 31.12.2014 № ТМ-11-С/055 у розмірі 19'826,40 грн.
Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 22.04.2025 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.04.2025 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Відділі обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківській області, а саме: 62103, Харківська обл., Богодухівський р-н, м. Богодухів, вул. Монастирська, 42).
Але судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "інші причини".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/1359/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.
01.11.2011 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі - Позивач, Підприємство) та фізичною особою-підприємцем Торяником Сергієм Олександровичем (далі - Відповідач, Сервітуарій) укладено договір № 11-С/055 про встановлення сервітуту (далі - Договір), який згідно з Додатковою угодою № 2 від 31.12.2014 викладений в редакції: Договір про встановлення сервітуту № ТМ-11-С/055 від 01.11.2011.
Відповідно до п. 9.1. Договору № ТМ-11-С/055 даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2015.
Пунктом п. 9.2. Договору визначено, що у разі, якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії Договору, Договір вважається пролонгованим на 1 (один) календарний рік на тих же самих умовах.
Згідно з п.п. 1, 2 Договору Сервітуарію надано право обмеженого користування будівлями комунальної власності (надалі - об'єкт розміщення), що знаходяться за адресами зазначеними в Додатку № 1 до Договору для розміщення Сервітуарієм телекомунікаційних мереж, комплексу технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації , комутації , передавання таабо приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь якого роду по проводових, оптичних чи інших електромагнітних систем, між кінцевим обладнанням, крім радіотехнічних (надалі - Обладнання),
Згідно з п. 3.1. Сервітуарій зобов'язується вносити Позивачу, щомісячну плату за користування об'єктом розміщення, відповідно до умов Договору.
Пунктами 3.2., 3.3. Договору передбачено, що розрахунок щомісячної плати за кожен Об'єкт розміщення та в цілому за Договором наводиться в Додатку № 1 до даного Договору; щомісячний розмір плати за даним Договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється Підприємством Сервітуарію не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа кожного місяця.
Відповідно до п. 3.3. Договору щомісячна плата Становить 1885,20 грн, в тому числі ПДВ 314,20 грн. Загальний розмір плати за даним Договором становить суму всіх здійснених щомісячних плат.
Згідно з п. 3.4. Договору плата сплачується Сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від Підприємства.
В силу п. 4.1.1. Договору Відповідач зобов'язується своєчасно та повному обсязі вносити плату за цим Договором, у тому числі у разі внесення змін в складові розрахунків плати.
Позивач вказує, що згідно з п. 3.3 Договору Відповідачу були направлені рахунки за Договором за період заборгованості (№ 905 від 01.03.2024, № 1042 від 01.04.2024, № 1349 від 01.05.2024, № 1659 від 01.06.2024, № 1956 від 01.07.2024, № 2256 від 01.08.2024, № 2549 від 01.09.2024, № 2844 від 01.10.2024, № 3132 від 01.11.2024,№ 3422 від 01.12.2024, № 153 від 01.01.2025), що підтверджується копіями чеків та списків згрупованих поштових відправлень.
Позивач стверджує, що Відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором щодо здійснення своєчасної плати не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка згідно із розрахунком Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (філія - Дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж) станом на 01.02.2025 за період з 01.03.2024 до 31.01.2025 включно складає 19'826,40 грн.
Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У той же час, частинами 1, 2 статті 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд установив, що укладений правочин (договір) за своїм змістом та правовою природою є договором встановлення сервітуту, який підпадає під правове регулювання глави 32 ЦК України.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 395 ЦК України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).
Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Суд зазначає, що сервітут це право, яке встановлюється в інтересах однієї особи за рахунок власника майна або іншої особи, яка володіє ним на законних підставах, та за своїм правовим змістом є правом обмеженого користування.
Підставою для встановлення сервітуту є наявність обставин, які свідчать про те, що особа, яка зацікавлена у встановленні сервітуту, не може задовольнити потреби за рахунок власного майна, тобто іншим способом, як встановлення прав користування чужим майном - сервітуту.
Отже, відносини, які виникають на підставі сервітуту, є подібними за змістом до відносин оренди та спрямовані на задоволення тих чи інших потреб на ті чи інші речі без набуття права власності на неї.
Статтею 403 ЦК України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном; сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку; особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
У свою чергу сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
Частинами 1, 3 статті 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
При цьому, при встановленні сервітуту чітко визначаються обсяг користування, спосіб користування та час користування. На відміну від зобов'язальних прав користування, зміст яких може визначатись договором, сервітутні права з огляду на їх речовий характер визначаються законом як за змістом, так і за обсягом.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору сервітуту Позивач надав Відповідачу обмежене право користування будівлями комунальної власності (надалі - об'єкт розміщення), що знаходяться за адресами зазначеними в Додатку № 1 до Договору для розміщення Сервітуарієм телекомунікаційних мереж, комплексу технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання таабо приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь якого роду по проводових, оптичних чи інших електромагнітних систем, між кінцевим обладнанням, крім радіотехнічних.
Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до п. 3.3. Договору щомісячна плата Становить 1885,20 грн, в тому числі ПДВ 314,20 грн. Загальний розмір плати за даним Договором становить суму всіх здійснених щомісячних плат.
Згідно з частиною 3 статті 403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Суд установив, що за період з 01.03.2024 по 31.01.2025 включно Позивачем було нараховано Відповідачу відповідно до умов Договору плату за користування Об'єктом розміщення на загальну суму 19'826,40 грн, що підтверджується рахунками, які були відправлені на адресу Відповідача.
Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості у сумі 19'826,40 грн станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення Відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач на обґрунтування своїх позовних вимог.
Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Торяника Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) заборгованість за Договором про встановлення сервітуту від 31.12.2014 №ТМ-11-С/055 у розмірі 19'826,40 грн та 2422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Учасники справи:
Позивач - Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м.Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500).
Відповідач - Фізична особа-підприємець Торяник Сергій Олександрович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя І.В. Трофімов