65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1086/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу
за позовом виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до фізичної особи-підприємця Дзедзик Вячеслава Вікторовича
про скасування держреєстрації права власності та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників
прокуратури - Гузь В.
позивача - Павлюк В.
відповідача - Бурда Т.
встановив:
Виконувач обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Дзедзик Вячеслава Вікторовича, якою просить суд:
1. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Дзедзика Вячеслава Вікторовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 56,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно-№ 1750952851101.
2. Зобов'язати Дзедзика Вячеслава Вікторовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 61,3 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 114Ж шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі загальною площею 56,8 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1750952851 101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від від 21.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.06.2025.
В засіданні 18.06.2025 оголошено перерву до 25.06.2025.
В засіданні 25.06.2025 розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, виходячи з наступного.
17.06.2025 відповідач через підсистему Електронний суд подав клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду та набрання законної сили рішенням у справі № 120/14651/24 за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Дзедзика Вячеслава Вікторовича про припинення права на виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) від 12.08.2024 №ОД051240805659 на об'єкт “Капітальний ремонт нежитлової будівлі літ. “А» за адресою: АДРЕСА_1 » та скасування реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта та декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 26.08.2024 №ОД101240822846 на вказаний об'єкт.
Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2025 відмовлено в задоволенні позову у справі № 120/14651/24. Наразі рішення ще не набрало законної сили. Відповідач вважає, що в рамках цієї адміністративної справи надана правова оцінка правомірності та наявності правових підстав початку будівельних робіт.
Прокурор подав заперечення щодо заявленого відповідачем клопотання.
Суд враховує, що у позові зазначено про незаконність рішення державного реєстратора про реєстрацію прав № 45223356 від 25.01.2019, яке є первинним і прийнято реєстратором за відсутності документів, передбачених чинним законодавством
Відповідно до документів, що додані реєстратором до реєстраційної справи 1750952851101 на об'єкт нерухомості господарську споруду загальною площею 103,4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про присвоєння адреси, отримані державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відсутні, як і документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Комунального підприємства «Будинок юстиції» Макаркіним А.К. прийнято рішення від 25.01.2019, індексний номер 45223356 (з відкриттям розділу 1750952851101) про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - господарську споруду загальною площею 103,4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі лише технічного паспорта, серія та номер: б/н, виданий 17.12.2018, видавник: ТОВ «ПОДОЛЬСЬКА ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ».
Інші документів, які б могли посвідчувати право власності або які є підставою для набуття ОСОБА_1 права власності на вказану будівлю, у реєстрі відсутні.
У технічному паспорті, виданому ТОВ «ПОДОЛЬСЬКА ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ» від 17.12.2018 зазначається, що господарська споруда розташована на земельній ділянці загальною площею 115 кв.м. Зазначено, що господарська споруда літ. «А», нібито, побудована до 05.08.1992. Будівля одноповерхова та фактично складається з чотирьох основних приміщень.
Поряд з цим, з листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-6/300-пр від 31.10.2024 встановлено, що в Реєстрі будівельної діяльності наявна інформація про повідомлення про початок виконання підготовчих робіт від 12.08.2024 № ОД051240805659 та декларацію про готовність до експлуатації' об'єкта від 26.08.2024 №ОД101240822846, найменування «Капітальний ремонт нежитлової будівлі літ. А за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, буд. 114Ж.
Управлінням з іншими органами місцевого самоврядування 01.08.2024 проведено комісійне обстеження капітального ремонту нежитлової будівлі літ. «А» за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 114Ж.
Під час виїзду на місце за адресою: АДРЕСА_1 встановлено розміщення торгівельного павільйону, який складається з двох відокремлених приміщень «Кав'ярні» та «Кімнатні рослини» з влаштуванням трьох вхідних груп, 3-х монолітних плит входу та одного пожарного входу до «Кав'ярні» з тильної сторони. До павільйону з фасадної сторони влаштовано навіс на металевих конструкціях на пішохідному тротуарі. Об'єкт має орієнтовно зовнішні габаритні розміри 12.00x5,00м, який розміщено на земельній ділянці орієнтовною площею біля 100 кв.м. Замовник будівництва був відсутній. Приміщення експлуатуються, що підтверджується матеріалами фотофіксації, які додаються.
Під час обстеження об'єкту на місці встановлено, що замовником будівництва здійснена реконструкцію шляхом демонтажу існуючих основних приміщень будівлі, а саме: приміщення № 3 та № 4 згідно з технічним паспортом, виготовленим ТОВ «ПОДОЛЬСЬКА ІНЖИНИРІНГОВА КОМПАНІЯ» від 17.12.2018 зі зміною геометричних розмірів.
Таким чином, за результатами обстеження управлінням встановлено, що ОСОБА_1 у повідомленні від 12.08.2024 № ОД051240805659 про початок виконання будівельних робіт «Капітальний ремонт нежитлової будівлі літ. «А», за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 114Ж надав недостовірні дані щодо виду будівництва.
Втім, реєстрація дозвільних документів замовником будівництва ОСОБА_1 не змінює правовий статус цього об'єкту - нежитлової будівлі загальною площею 56,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 як самочинного, оскільки право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (ст. 90 ЗК України), землекористувачі (ст. 95 ЗК України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав. Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.
Відповідно до листів Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради № 01- 19/1428 від 21.10.2024 та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 10-15-0.3-6363/2-24 від 17.10.2024, інформація щодо набуття права власності чи користування на земельну ділянку по АДРЕСА_1 будь-якою особою, у тому числі ОСОБА_1 , відсутня.
За положеннями ч. 1 ст. 376 ЦК України, самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
До того ж у постанові Верховного Суду від 11.02.2022 у справі № 369/14226/18 міститься висновок про те, що наявність хоча б однієї з трьох, зазначених у ч. 1 ст. 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним. В постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року по справі №420/21467/23 зробив наступні висновки. Колегія суддів вважає, що реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, а саме - вчинення замовником дій щодо реалізації наданого їй цією декларацією права на проведення будівельних робіт. Після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №465/1461/16-а, від 01.10.2019 №826/9967/18, від 05.06.2019 у справі №815/3172/18, від 23.07.2019 у справі №826/5607/17, від 09.06.2021 у справі №826/2123/18, від 18.06.2021 у справі №420/3572/19, від 17.10.2023 у справі № 440/12326/21 та інших.
Колегія суддів також підкреслює, що після реєстрації права власності на об'єкт будівництва, у разі виявлення визначених законом ознак, які дають підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом, орган державного архітектурно - будівельного контролю зобов'язаний вчинити дії, спрямовані на усунення відповідних порушень у сфері містобудівної діяльності та наслідків самочинного будівництва аж до звернення з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта (об'єктів) у порядку, встановленому законом.
Вчинення саме таких дій у разі виявлення ознак самочинного будівництва об'єкта, будівельні роботи на якому вже завершено і стосовно якого зареєстровано декларацію про його готовність до експлуатації, зареєстровано право власності на нього, і буде належним виконанням органом державного архітектурно - будівельного контролю своїх повноважень, ефективним способом судового захисту.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №826/12543/16, а також у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №815/3172/18, від 30.03.2021 у справі №826/5513/17, від 24.10.2022 у справі №640/22599/19, від 17.10.2023 у справі № 440/12326/21. У вказаній справі судом встановлено, що будівельні роботи виконувалися без належно затвердженого проєкту, а об'єкт (реконструйована квартира) експлуатується без прийняття в експлуатацію.
Верховний Суд констатував, що зазначений об'єкт вважається самочинним будівництвом у розумінні норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» й експлуатується без введення його в експлуатацію, а реєстрація права власності на нього не змінює цього правового статусу.
До моменту прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів відсутні підстави стверджувати, що об'єкт архітектури є створеним, а будівництво завершеним. У такому випадку особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 (справа № 1309/4455/12) положення ч. 2 ст. 331 ЦК України необхідно тлумачити у системному зв'язку з положеннями ст. 182 цього Кодексу щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, які не передбачають винятків. За загальним правилом, усі об'єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації. З огляду на викладене, первинно зареєстрований об'єкт за ОСОБА_1 - господарська споруда загальною площею 103,4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом самочинного будівництва, а отже як об'єкт як об'єкт цивільного обороту не виникав. А отже і подальші будівельні роботи із вказаним об'єктом є незаконними.
Отже, предметом позову у господарській справі № 916/1086/25 є встановлення обставин на підтвердження наявності або відсутності підстав для припинення володіння правом приватної власності на тимчасовий об'єкт та звільнення ділянки шляхом демонтажу (знесення) об'єкту площею 56,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 з метою усунення перешкод Одеській міській раді у реалізації нею прав власника спірної земельної ділянки, зокрема відчуження або передачі у користування земельної ділянки іншим особам, оскільки відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові Верховного Суду України 07.10.2015 року у справі № 6- 1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Верховний Суд України зауважив, що суд, зупиняючи провадження у справі, серед іншого, не зазначив, у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі.
Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України № 6- 1957цс16 від 01.02.2017, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з'ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі. Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, у випадках самочинного будівництва, зокрема, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови. Враховуючи вищевикладене, припис органу державного архітектурно-будівельного контролю не є обов'язковою передумовою для звернення до суду власника земельної ділянки з вимогою щодо звільнення земельної ділянки шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва.
Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради подано позов до Вінницького окружного адміністративного суду стосовно припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта (справа № 120/14651/24). Тобто предметом розгляду адміністративної справи не являються рішення державних реєстраторів чи факт порушення права власності територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 114Ж.
Враховуючи вищевикладене, сама по собі взаємопов'язаність адміністративної справи № 120/14651/24 та зазначеної господарської справи № 916/1086/25 ще не свідчить про неможливість розгляду цієї господарської справи до прийняття рішення у адміністративній справі, оскільки незалежно від результату розгляду останньої, господарський суд у цій справі має достатньо доказів та правових підстав для розгляду та вирішення спору по суті. Так, у постанові від 13.04.2023 у справі № 914/2150/18 Верховний Суд врахував, що ухвалою апеляційного господарського суду було відмовлено у задоволенні заяви позивача про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи, оскільки сама по собі взаємопов'язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду іншої справи господарський суд у цій справі має достатньо доказів та правових підстав для розгляду та вирішення спору по суті. Крім того, відповідно до положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов'язок забезпечення розумності строків розгляду справ. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 27.06.2000 у справі «Фридлендер проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»). Слід зазначити, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 910/5425/18 та від 20.06.2019 року в справі № 910/12694/18. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таким чином, розгляд адміністративної справи № 120/14651/24 не перешкоджає з'ясуванню обставин у зазначеній господарській справі, оскільки визначений у господарській справі предмет позову (матеріально-правова вимога) щодо скасування державної реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомого майна із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі та зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у господарській справі.
Водночас безпідставне зупинення провадження у господарській справі буде порушенням завдання господарського судочинства щодо розумності строку розгляду справи (ст. 2 ГПК України) та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Слід зауважити, що на теперішній час сформована судова практика оперує поняттям «ефективний спосіб захисту». Ефективним способом захисту слід вважати такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект для відновлення порушених прав, свобод та інтересів настільки, наскільки це можливо, в межах одного спору. Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. У пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків». Отже, тривале зволікання судами з розглядом справи ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції
З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Керуючись ст. 227, 234, 235 ГПК України, суд
ухвалив:
Відмовити в задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Дзедзик Вячеслава Вікторовича про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 120/14651/24.
Ухвала набрала законної сили 25.06.2025 та не підлягає оскарженню окремо від судового рішення. Повний текст ухвали складено 25.06.2025.
Суддя В.В. Литвинова