65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"26" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1555/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «А-Енерго» до комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» про стягнення 68 787,14 грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Енерго» (далі по тексту - ТОВ «А-Енерго») звернулося до господарського суду з позовною заявою до комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» (далі по тексту - Лікарня) про стягнення суми основного боргу у розмірі 68 606,69 грн, 3% річних у розмірі 180,45 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю послуг № 220/12 від 12.12.2024 в частині оплати вартості наданих позивачем послуг.
Ухвалою суду від 28.04.2025 дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу 3-денний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.
Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Лікарню було повідомлено про відкриття провадження по даній справі в порядку письмового провадження шляхом направлення ухвали від 28.04.2025 до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд». Вказана ухвала була доставлена до кабінету відповідача 29.04.2025 о 21:39 год.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення Лікарні про розгляд судом даного спору.
20.05.2025 до суду від ТОВ «А-Енерго» надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуг № 220/12 від 12.12.2024 в розмірі 68 606,69 грн. Позивач зазначає про надходження від відповідача грошових коштів в розмірі 68606,69 грн за послуги управління небезпечними відходами з посиланням на договір № 220/12 від 12.12.2024 та акт № ОУ-0040010169 від 26.12.2024. На підтвердження цього факту позивачем надано копію платіжної інструкції від 19.05.2025. Також у цьому клопотанні позивач просить стягнути на його користь всі судові витрати.
21.05.2025 до суду від ТОВ «А-Енерго» надійшла заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн. Позивач зазначає, що саме відповідач своєю протиправною поведінкою сприяв зростанню суми витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вжиті позивачем заходи досудового врегулювання спору не дали результатів, відповідач свідомо ініціював скасування судового наказу, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою.
22.05.2025 від Лікарні надійшли заперечення на заяву ТОВ «А-Енерго» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. У своїх заперечення відповідач вказує на відсутність доказів заявлення до стягнення витрат розмір яких є ринковим та економічно обґрунтованим для регіону; включення до суми витрат вартості послуг, значна частина яких не пов'язана з розглядом справи в позовному провадженні; необґрунтованість доводів позивача про зловживання Лікарнею правами, оскільки право на подання заяви про скасування судового наказу передбачено процесуальним законом, питання про подання відзиву вирішується стороною на власний розсуд.
Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
12.12.2024 між ТОВ «А-Енерго» (Виконавець) та Лікарнею (Замовник) було укладено договір про закупівлю послуг №220/12, відповідно до п. п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець зобов'язується протягом 2024 року надавати Замовникові комплекс послуг із збору, транспортування, зберігання, з метою подальшої утилізації відходів, власником яких є Замовник, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані належним чином послуги.
Відповідно до п.2.1 договору № 220/12 від 12.12.2024 ціна цього договору становить 389 214,00 грн у тому числі ПДВ 64 869,00 грн, відповідно до додатку № 1.
Згідно з п.4.4, п.4.5 договору № 220/12 від 12.12.2024 розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати Замовником наданих послуг, згідно з ст. 49 Бюджетного кодексу України, на підставі рахунків та акту виконаних робіт, на умовах відстрочки платежу до 60 банківських днів з дня отримання Замовником належним чином оформлених документів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюються протягом 60 банківських днів з дати отримання Замовником бюджетних коштів. Розрахунки також можуть проводитися за рахунок та наявності коштів місцевого бюджету, власних та інших коштів, передбачених на фінансування закупівлі послуг.
Відповідно до п.5.3, п.5.4 договору № 220/12 від 12.12.2024 послуги надаються Виконавцем на підставі письмового замовлення Замовника, оформленого належним чином (з зазначенням дати відправлення, підписом посадової особи та ін.), яке може направлятися Виконавцю листом, рекомендованим листом, по факсу, електронною поштою. Місце та строк надання послуг: за адресою Замовника та/або за іншими адресами його територіально відокремлених структурних підрозділів протягом дії договору та до 31 грудня 2024 року.
Положеннями п. 10.1, п.10.2 договору № 220/12 від 12.12.2024 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, Виконавець сплачує штраф у розмірі 2% вартості ненаданих послуг за кожний день порушення виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 13.1 договору № 220/12 від 12.12.2024 цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2024 та до повного виконання сторонами зобов'язань в частині розрахунків.
13.12.2024 ТОВ «А-Енерго» виставило відповідачу рахунок № СФ-004008932 на суму 68 606,69 грн.
26.12.2024 між ТОВ «А-Енерго» та Лікарнею було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0040010169 на суму 68 606,69 грн та акт приймання-передачі № СФ-004008932 від 26.12.2024, які були підписані обома сторонами без зауважень.
27.03.2025 ТОВ «А-Енерго» звернулося до Лікарні з претензією, відповідно до якої позивач вимагав сплатити вартість наданих послуг за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0040010169 від 26.12.2024 на суму 68 606,69 грн не пізніше 04.04.2025. Претензія № 1-2703 від 27.03.2025 разом з копіями договору №220/12 від 12.12.2024 та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0040010169 від 26.12.2024 були 16.01.2024 направлені на адресу відповідача, що підтверджується накладною та відомостями з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта».
Також ТОВ «А-Енерго» надано до суду акт звіряння взаєморозрахунків від 27.03.2025, підписаний лише з боку позивача.
Позивачем також повідомлено, що до подання позову він звертався до Господарського суду Одеської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Лікарні заборгованості у розмірі 68 606, 69 грн за договором про закупівлю послуг № 220/12 від 12.12.2024. 02.04.2025 Господарським судом Одеської області було видано судовий наказ у справі №916/1312/25 про стягнення з Лікарні на користь ТОВ «А-Енерго» заборгованості у розмірі 68 606,69 грн за договором про закупівлю послуг № 220/12 від 12.12.2024 та витрат зі сплати судового збору у розмірі 242,24 грн.
Проте 15.04.2025 за заявою Лікарні судом було скасовано судовий наказ від 02.04.2025 у справі №916/1312/25, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом за правилами позовного провадження.
На підставі платіжної інструкції №2018 від 19.05.2025 Лікарнею було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 68 606,69 грн в рахунок оплати послуг за договором № 220/12 від 12.12.2024.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Предметом заявлених ТОВ «А-Енерго» позовних вимог до Лікарні є вимоги про стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуг № 220/12 від 12.12.2024 та 3% річних з підстав порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
ТОВ «А-Енерго» прийняті на себе зобов'язання за умовами договору № 220/12 про закупівлю послуг від 12.12.2024 виконало належним чином, що підтверджується підписаними між сторонами актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0040010169 від 26.12.2024 та актом приймання-передачі № СФ-004008932 від 26.12.2024.
Проте вартість наданих ТОВ «А-Енерго» послуг за договором про закупівлю послуг № 220/12 від 12.12.2024 відповідачем оплачена не була.
В процесі вирішення судом даного спору Лікарнею було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 68 606,69 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2018 від 19.05.2025, у графі призначення платежу якої зазначено наступне: за послуги управління небезпечними відходами згідно акту № ОУ-0040010169 від 26.12.2024; Договір № 220/12 від 12.12.2024.
Відповідно до п.2 ч.1, ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Підсумовуючи вищевикладене, приймаючи до уваги наявну в матеріалах справи платіжну інструкцію №2018 від 19.05.2025 на суму 68 606,69 грн, господарський суд дійшов висновку про відсутність між сторонами предмету спору у цій частині, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі в даній частині позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З посиланням на приписи чинного законодавства ТОВ «А-Енерго» було заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 180,45 грн, які були нараховані на всю суму заборгованості у розмірі 68 606,69 грн протягом періоду з 21.03.2025 до 21.04.2025.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами витрат на правову допомогу у розмірі 11 200,00 грн, клопотання про розподіл яких було заявлено позивачем, господарський суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду договір про надання правничої допомоги №19/02 від 19.02.2025, укладений між адвокатом Яценко Д.В. та позивачем; підписані між адвокатом та позивачем акт здачі-прийняття наданих послуг №02 від 26.03.2025 на суму 1600,00 грн, акт здачі-прийняття наданих послуг №03 від 07.04.2025 на суму 4000,00 грн, акт здачі-прийняття наданих послуг №05 від 20.05.2025 на суму 5600,00 грн; платіжну інструкцію № 2448 на суму 1600,00 грн, платіжну інструкцію № 2479 на суму 4 000,00 грн.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги №19/02 від 19.02.2025 в порядку та на умовах, визначених цим договором, Замовник доручає, а Виконавець, відповідно до чинного в Україні законодавства, приймає на себе обов'язки надавати юридичні послуги (правничу допомогу) останньому, а саме - представництво інтересів замовника, надання усних та письмових консультацій, складання процесуальних та інших документів правового характеру, тендерної документації, аналіз договорів, контрактів тощо.
Згідно з п. 6.2 договору про надання правової допомоги №19/02 від 19.02.2025 Замовник оплачує послуги Виконавця, а також понесені Виконавцем витрати для здійснення правничої допомоги протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акта здачі-приймання наданих послуг.
Згідно акту здачі-прийняття наданих послуг від 26.03.2025 Виконавцем були надані наступні послуги оцінені сторонами у 1600,00 грн: ознайомлення з матеріалами господарських відносин між ТОВ «А-Енерго» та Лікарнею, надання консультації щодо способу захисту порушеного права.
Згідно акту здачі-прийняття наданих послуг від 07.04.2025 Виконавцем були надані наступні послуги оцінені сторонами у 4000,00 грн: складання та направлення претензії, складання та направлення заяви про видачу судового наказу.
Згідно акту здачі-прийняття наданих послуг від 20.05.2025 Виконавцем були надані наступні послуги оцінені сторонами у 5600,00 грн: складання та направлення в суд позовної заяви, складання та направлення клопотання про закриття провадження у справі в частині, заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Ці висновки було підтверджено і в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29).
Господарський суд, керуючись вимогами ч. ч. 5-7 ст. 129 ГПК України, звертає увагу позивача, що зазначені у акті здачі-приймання наданих послуг від 07.04.2025 витрати на суму 4 000,00 грн не пов'язані з розглядом судом даної справи. Приписами ГПК України не передбачено підстав, за наявності яких суд може розподілити у позовному провадженні понесені позивачем витрати на правову допомогу у зв'язку з поданням заяви про видачу судового наказу, яка була скасована судом. Наведене є підставою для відмови у розподілі між сторонами витрат на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
До складу витрат на правову допомогу згідно з актом здачі-приймання наданих послуг від 20.05.2025 було включено таку юридичну послугу як складання та направлення до суду заяви про стягнення витрат на правову допомогу, вартість якої становить 1600,00 грн.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2024 по справі №910/9714/22 дійшов висновку, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Таким чином, заявлені позивачем до стягнення витрати на підготування та подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу вартістю 1600,00 грн, згідно з висновками Верховного Суду, зробленими у постанові від 02.02.2024 по справі №910/9714/22, розподілу між сторонами не підлягають. Наведене має наслідком відмову у задоволенні заяви ТОВ «А-Енерго» в частині вимог про стягнення 1600,00 грн.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача (ч. 3 ст. 130 ГПК України).
З викладених обставин господарський суд, враховуючи сплату відповідачем основного боргу після відкриття провадження у даній справі, а також задоволення вимог ТОВ «А-Енерго» про стягнення 3% річних у повному обсязі, доходить висновку про наявність підстав для присудження до стягнення з Лікарні витрат на правову допомогу у розмірі 5 600,00 грн, тобто за виключанням витрат, понесених позивачем у зв'язку з поданням заяви про скасування судового наказу та поданням заяви про розподіл витрат на правову допомогу.
Господарським судом відхиляється заява Лікарні про зменшення заявлених до стягнення позивачем витрат, оскільки подана відповідачем заява не була належним чином обґрунтована, як того вимагає ч. 6 ст. 126 ГПК України.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, позов ТОВ «А-Енерго» підлягає задоволенню шляхом присудження до стягнення з Лікарні 3 % річних у розмірі 180,45 грн. Провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 68 606,69 грн слід закрити. Крім того, з відповідача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 5 600,00 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України; інша частина судового збору у розмірі 2 416,05 грн може бути повернута позивачу з державного бюджету з огляду на закриття провадження в частині вимог про стягнення суми основного боргу.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 231, 236, 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Провадження у справі №916/1555/25 в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «А-Енерго» до комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» про стягнення суми основного боргу у розмірі 68 606,69 грн - закрити.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» /65025, місто Одеса, вул. Академіка Заболотного, будинок 26; ідентифікаційний код 01998526/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю «А-Енерго» /70406, Запорізька обл., Запорізький р-н., с. Відрадне, вул. Шевченко, 30; ідентифікаційний код 40277858/ 3 % річних у розмірі 180,45 грн /сто вісімдесят грн 45 коп./, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 600,00 грн /п'ять тисяч шістсот грн 00 коп./, судовий збір у розмірі 6,35 грн /шість грн 35 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повне рішення складено 26 червня 2025 р.
Суддя С.П. Желєзна