ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.06.2025Справа № 910/5366/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №910/5366/25 за позовом Київської міської ради до Приватного підприємства «Палата» про стягнення грошових коштів
1. СУТЬ СПОРУ.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, будучи власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0480 га (кадастровий номер 8000000000:62:019:0016) по просп. Червоної Калини (колишня назва - проспект Маяковського Володимира), будинок 26 у Деснянському районі міста Києва, не сплачував орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою з моменту формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав та до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що є підставою для стягнення з відповідача в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 15.07.2021 по 04.09.2024.
2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
2.1. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 03.03.2021 за Приватним підприємством «Палата» на підставі висновку щодо технічної можливості об'єднання об'єктів нерухомого майна, зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю (літ. Е) загальною площею 270, 7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
2.2. Вищевказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0480 га кадастровий номер 8000000000:62:019:0016 за адресою: просп. Червоної Калини, 26 у Деснянському районі міста Києва.
2.3. Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:019:0016 внесені до Державного земельного кадастру 15.07.2021. Відтак, зазначена земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України.
2.4. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 28.04.2025 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:019:0016 за адресою: просп. Червоної Калини, 26 у Деснянському районі міста Києва належить до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
2.5. Враховуючи те, що вищевказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, право комунальної власності територіальної громади міста Києва на яку зареєстровано 15.07.2021, розглянувши заяву Приватного підприємства «Палата» від 22.02.2024 № 50128-008334012-031-03, Київська міська рада прийняла рішення від 30.05.2024 № 637/8603 «Про передачу в оренду Приватному підприємству «Палата» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на просп. Червоної Калини, 26 у Деснянському районі міста Києва», яким вирішено передати відповідачу за умови виконання п. 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0, 0480 га (кадастровий номер 8000000000:62:019:0016) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно (відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права від 203.03.2021№ 40852747).
2.6. 04.09.2024 між Київською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством «Палата» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 702 (надалі - договір оренди).
2.7. Відповідно до п. 1.1. вказаного договору оренди позивач на підставі свого рішення від 30.05.2024 №637/8603 передає, а відповідач приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Земельна ділянка, яка є об'єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
2.8. Згідно з п. 2.1. договору оренди, об'єктом оренди визначено земельну ділянку з наступними характеристиками: кадастровий номер: 8000000000:62:019:0016; місце розташування: просп. Червоної Калини, 26 у Деснянському районі міста Києва; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; цільове призначення: для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі); розмір (площа): 0,0480 га.
2.9. В п. 2.2. договору оренди визначено, що відповідно до витягу з технічної документації від 11.07.2024 № НВ-9943494562024 (за формою згідно з додатком 17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 753) нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення цього договору становить 3 045 893, 35 грн.
2.10. Відповідно до п. 2.4. договору оренди на земельній ділянці знаходиться нерухоме майно: нежитлова будівля літ. Е, загальною площею 270,7 кв.м., яка згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності орендареві (відповідачу) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2305648880000; номер відомостей про речове право: 40852747 від 03.03.2021).
2.11. Договір оренди укладено на 10 років (п. 3.1. договору оренди).
2.12. Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач із дати набуття права власності на об'єкт нерухомого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт. Водночас, земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 15.07.2021, а тому із цієї дати у відповідача виник обов'язок щодо належного оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою (укладення відповідного договору та оформлення речових прав на земельну ділянку), а також щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою, на якій розташоване майно відповідача. Таким чином, безоплатне використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів до моменту оформлення речового права на таку земельну ділянку є підставою для стягнення з відповідача в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів орендної плати за користування земельною ділянкою, розмір яких становить 221 284,67 грн (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.
3.1. Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача 221 284,67 грн безпідставно збережених коштів.
3.2. Юридичними підставами позову є статті 13, 14, 131 Конституції України, статті 16, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, стаття 152 Земельного кодексу України.
3.3. Фактичними підставами позову є несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою.
4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.
4.1. Відповідач заперечив проти задоволення позову вказавши, що позивач всупереч положенням законодавства та всупереч своїх актів застосував ставку 5% для здійснення розрахунку щодо стягнення з відповідача суми безпідставно збережених коштів; відповідач розуміючи, що використання землі в Україні є платним незалежно від обставин оформлення права власності на неї відповідно до вимог чинного законодавства України, сумлінно сплачував земельний податок у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з моменту укладення договору оренди землі; відповідач у відповідності до положень законодавства визначив суму, яка підлягає сплаті за користування землею, а саме у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки; стягнення з відповідача суми в якості орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року є неправомірним.
5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
5.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 залишено без руху позовну заяву.
5.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - 15 днів з дня вручення ухвали.
5.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог у справі №910/5366/25, вирішено здійснювати подальший розгляд справи за вимогами позивача до відповідача про стягнення 221 284,67 грн.
6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- Чи виникли між сторонами кондикційні відносини? Якщо так, то чи є це підставою для застосування способів захисту права обраних позивачем?
6.2. У відповідності до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідач навпаки.
7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ МІЖ СТОРОНАМИ КОНДИКЦІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
7.1. Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
7.2. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.
7.3.Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.
7.4. Частиною 1 статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
7.5. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону земель» до повноважень Київської міської ради у галузі охорони земель належить, зокрема, організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону.
7.6. З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.
7.7. Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.
7.8. За змістом ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
7.9. Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
7.10. Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
7.11. За приписами ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
7.12. Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
7.13. Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
7.14. Відповідно до частин 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
7.15. Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України).
7.16. Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
7.17. Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
7.18. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
7.19. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
7.20. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на період спірних правовідносин з 15.07.2021 по 04.09.2024 не оформив право власності або право постійного землекористування земельною ділянкою, а тому не був суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).
7.21. За умовами ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
7.22. Так, позивач зазначає, що оскільки Приватне підприємство «Палата» використовувало земельну ділянку площею 0,0480 га на просп. Червоної Калини, 26 у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:019:0016) без правовстановлюючих документів на неї з моменту формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав (15.07.2021), то відповідно, з нього на користь власника земельної ділянки (Київської міської ради) підлягають стягненню безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 15.07.2021 до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку (04.09.2024).
7.23. Суд зазначає, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
7.24. При цьому, суд зауважує, що у спірних правовідносинах земельна ділянка, як об'єкт цивільних прав, була сформована 15.07.2021, після набуття 03.03.2021 права власності на нерухоме майно, а отже, саме з дати формування земельної ділянки та за її користування, підлягають нарахуванню грошові кошти.
7.25. Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
7.26. Згідно зі ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
7.27. Таким чином предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
7.28. За змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.
7.29. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
7.30. Отже за змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
7.31. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
7.32. Водночас, Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
7.33. Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
7.34. Враховуючи, що спірна земельна ділянка, як об'єкт цивільних прав, сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 15.07.2021, то стягненню з відповідача, підлягають кошти саме у вигляді недоотриманої орендної плати за спірний період.
7.35. Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на необґрунтованість суми безпідставно збережених коштів, оскільки Радою неправомірно застосовано ставку у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
7.36. Отже, спір між сторонами у межах даної справи виник щодо суми безпідставно утриманих коштів, а саме щодо ставки орендної плати за землю: 3% чи 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
7.37. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.07.2021 № НВ-5318536692021, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:019:0016 належить до земель з видом цільового призначення - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
7.38. Ставка орендної плати визначається за період 15.07.2021-31.12.2021 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24; 01.01.2022 - 31.12.2022 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745; 01.01.2023 - 31.12.2023 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869; 01.01.2024 - 04.09.2024 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572 та за умови, що приміщення нерухомого майна, розташованого в межах земельної ділянки, не передавались в оренду їх власником, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки). До земель з видом цільового призначення - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі - 5%.
7.39. Водночас відповідно до пункту 5.3. "Положення про плату за землю в місті Києві" (Додаток 3 до рішення Ради від 23.06.2011 №242/5629 (у редакції рішення Ради від 18.10.2018 №1910/5974) ставка земельного податку за земельні ділянки, які використовуються юридичними і фізичними особами (крім підприємств державної та комунальної власності), в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
7.40. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
7.41. Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
7.42. Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
7.43. Відповідно до частини 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
7.44. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
7.45. У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
7.46. Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою, тому, оскільки за відповідачем у спірний період будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог пунктів 287.1 ст. 287 ПК України відсутні обов'язки та, відповідно, повноваження на стягнення у судовому порядку податкових зобов'язань зі сплати земельного податку.
7.47. Разом з тим предметом цього позову є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі статей 1212, 1214 ЦК України в розмірі орендної плати, що належить до сфери приватноправових відносин, за суб'єктним складом спір також є приватноправовим, оскільки сторонами спору є суб'єкт господарювання та орган місцевого самоврядування Рада, яка діє як представник власника (територіальної громади міста Києва) земельної ділянки комунальної власності у приватноправових земельних відносинах, а не як суб'єкт владних повноважень.
7.48. З урахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 ПК України та встановлених судами фактичних обставин справи, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 27.04.2021 у справі №922/2378/20.
7.49. Доводи відповідача гуртуються на помилковому тлумаченні вищезазначених приписів законодавства та без урахування правових позицій суду касаційної інстанції, сформованих у подібних до даних спірних правовідносин, оскільки відповідач не був власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки за спірний період, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
7.50. Оскільки пункт 5.3. "Положення про плату за землю в місті Києві" (Додаток 3 до рішення Ради від 23.06.2011 №242/5629 (у редакції рішення Ради від 18.10.2018 №1910/5974), в якому закріплено ставку земельного податку у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин щодо стягнення безпідставно збережених коштів у формі орендної плати, тому суд погоджується з позицією Ради про те, що розмір орендної плати для спірної земельної ділянки становить 5% від її нормативної грошової оцінки, встановлений у Додатках 11 до рішень Ради: "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" від 24.12.2020 №24/24, "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" від 09.12.2021 №3704/3745, "Про бюджет міста Києва на 2023 рік" від 08.12.2022 №5828/5869 та «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572.
7.51. Вирішуючи спір в межах даної справи в частині періоду безпідставно збережених коштів, суд виходить з такого.
7.52. Заперечуючи проти позову в частині періоду нарахування, відповідач зазначив, що у відповідності до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за період з березня 2022 року по грудень 2022 року плата за землю (земельний податок та орендна плата) за користування земельною ділянкою комунальної форми власності не нараховується та не сплачується.
7.53. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України 15.03.2022 був прийнятий Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України був доповнений, зокрема, підпунктом 69.14.
7.54. Відповідно до пункту 69.14 Перехідних положень Податкового кодексу України (пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ доповнено підпунктом 69.14 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023) за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
7.55. Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
7.56. Таким чином для застосування вказаної пільги у 2022 році тривалість ведення бойових дій на відповідній території не має правового значення, а користувачі земельних ділянок, звільняються від плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за весь період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року.
7.57. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Відповідними указами Президента України строк дії режиму воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, станом на сьогоднішній день воєнний стан продовжено до 07.02.2025.
7.58. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
7.59. Відповідно до повідомлення Державної податкової служби України, оприлюдненого на офіційному сайті 18.05.2023, 6 травня 2023 року набув чинності Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» (далі Закон № 3050).
7.60. Законом змінено механізм визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі Перелік територій). Згідно з Законом Перелік територій визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 2831.2 статті 2831, пункт 286.1 статті 286, пункт 288.8 статті 288, підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
7.61. Постанова Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 (далі - Постанова № 1364) визначає деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
7.62. Зокрема, пунктом 1 Постанови № 1364 визначається орган виконавчої влади (Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій), якому делегуються повноваження щодо затвердження переліку територій, а також визначаються складові переліку територій, вимоги до формату територій, за якими ці території відображаються у переліку, та затверджена форма переліку територій.
7.63. Враховуючи зазначене, у контексті Закону № 3050 Постанова № 1364 вважається такою, що встановила порядок визначення Переліку територій.
7.64. Таким чином, перелік територій, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 (далі наказ № 309), застосовується при справлянні плати за землю на відповідних територіях.
7.65. Відповідно до пункту 2.11. розділу другого Переліку територій активних бойових дій, який визначає території активних бойових дій, до відповідного переліку включена в період із 24.02.2022 по 30.04.2022 вся територія міста Києва, яка визначалася як територія активних бойових дій.
7.66. Згідно з підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу (у редакції Закону № 3050) власники та користувачі земельних ділянок не нараховують та не сплачують плату за землю (земельний податок та/або орендна плата) на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих російською федерацією: Фізичні особи: 2022 рік з 1 січня до 31 грудня; 2023 рік з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території; Юридичні особи та фізичні особи - підприємці: 2022 рік з 1 березня до 31 грудня; 2023 рік з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
7.67. Для цілей справляння плати за землю відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу застосовується тільки перелік територій активних бойових дій (частина друга розділу І) та тимчасово окупованих російською федерацією (розділ ІІ).
7.68. Отже, за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року відповідач не повинен сплачувати плату за користування земельною ділянкою безвідносно до укладення ним договору оренди чи без нього, стягнення з відповідача орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року є неправомірним (Постанова ПАГС від 16.01.2025 у справі № 910/7998/24).
7.69. Крім цього, за положеннями статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
7.70. Оскільки земельна ділянка була сформована як об'єкт цивільних прав 15.07.2021, тому суд вважає, що користування земельною ділянкою комунальної власності без достатньої правової підстави розпочалося з 16.07.2021, відтак неправомірним включення до періоду розрахунку дату формування земельної ділянки - 15.07.2021.
7.71. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим розміром безпідставно утримуваних відповідачем коштів за фактичне використання земельної ділянки, є: 1) з 16.07.2021 по 31.12.2021 2 290 980,81*5%/365*169 дні = 53 037,77 грн; 2) з 01.01.2022 по 28.02.2022 2 520 078,89*5%/365*59днів = 20 367,76 грн; 3) з 01.01.2023 по 31.12.2023 2 898 090,72*5%/365*365 днів = 144 904,54 грн; 4) з 01.01.2024 по 04.09.2024 3 045 893,35*5%/366*248 днів = 103 194,20 грн, а всього 321 504,27 грн.
7.72. Відповідачем до відзиву було додано довідку № Ю-29953/2017 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (62:019:0123) від 10.04.2017 № 255. Проте, у вказаній довідці не встановлено коду цільового призначення, що унеможливлює її використання для нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2021 рік, оскільки саме цільове призначення впливає на формування нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
7.73. Також судом встановлено, що сторонами у справі визнається та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що відповідачем було сплачено 206 169,62 грн і про що було позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог до 221 284,67 грн.
7.74. Таким чином, сума безпідставно збережених коштів у формі орендної плати становить 115 334,65 грн (321 504, 27 - 206 169, 62 грн). У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
8. СУДОВІ ВИТРАТИ.
8.1. Всього позивачем сплачено 5 129, 45 грн судового збору з яких 2 474, 03 грн за зменшені позовні вимоги, 1 384, 02 грн за задоволені позовні вимоги та 1 271, 40 грн за позовні вимоги у задоволенні яких відмовлено.
8.2. Отже, судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Палата» (02222, місто Київ, пр.Червоної Калини, будинок 26, код ЄДРПОУ 30043394) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) 115 334, 65 грн безпідставно збережених коштів та 1 384, 02 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.06.2025.
Суддя Ігор Курдельчук