19.06.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/595/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.,
секретар судового засідання Клапків Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до відповідача Загвіздянської сільської ради
про стягнення 8027,82 грн основного боргу, 1108,37 грн пені, 963,14 грн інфляційних втрат та 215,92 грн трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором №08-5057/24-БО-Т від 20.12.2023,
за участю
представника позивача Семенко О. В.,
ухвалив таке рішення.
Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 19.06.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Загвіздянської сільської ради про стягнення 8027,82 грн основного боргу, 1108,37 грн пені, 963,14 грн інфляційних втрат та 215,92 грн трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором №08-5057/24-БО-Т від 20.12.2023.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою від 19.05.2025 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначити на 19.06.2025, встановити строки сторонам на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.
Сторін належним чином було повідомлено про дату та час розгляду справи.
Явка представника позивача в судове засідання свідчить про наведений вище факт.
Докази отримання процесуальних документів відповідачем наявні у матеріалах справи.
Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, що виникли на підставі договору постачання природного газу в частині проведення оплати. За порушення строків виконання зобов'язань відповідачу нараховано пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.
З врахуванням відповіді на відзив (вх. № 8755/25 від 23.05.2025) зазначив, що відповідач помилково ототожнює такі нарахування як інфляційні та 3% річних з штрафною санкцією, якою вони не є, це компенсаційна плата, законодавством не передбачено право суду на таке зменшення, тому вважає щ відповідач безпідставно просить такі зменшити.
Щодо питання про зменшення розміру пені вказує що право суду зменшення пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання відповідних доказів, а також суд повинен врахувати:
- наявність факту значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків;
- наявність факту винятковості цього випадку з огляду на інтереси сторін;
- ступінь виконання зобов'язань,
- причини невиконання зобов'язання;
- незначність прострочення у виконанні зобов'язання;
- невідповідність розміру пені наслідкам порушення;
- негайне добровільне усунення винною стороною порушення;
- майновий стан стягувача.
У судовому засіданні 19.06.2025 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Свою позицію представник відповідача викликав письмово в відзиві позовну заяву від 20.05.2025 (вх. №8463/25 від 20.05.2025), в якій вказує, що:
- в частині основного боргу у сумі 8 027 грн 82 коп. позов визнає, та не заперечує проти стягнення зазначеної суми;
- просить зменшити розмір пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних до 10 грн 00 коп.;
- просить повернути позивачу з державного бюджету судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп., іншу частину стягнути із відповідача;
- розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
20.12.2023 між "Газопостачальна Компанія Нафтогаз Трейдинг" (далі - постачальник) та Загвіздянською сільською радою (далі - споживач) укладено договір №08-5057/24-БО-Т про постачання природного газу (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо", а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 договору).
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписаний уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2. договору).
Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.3.5.3. договору).
У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього договору (п.3.5.4. договору).
Згідно з п. 4.1. укладеного сторонами правочину ціна природного газу за 1000 куб. м газу з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед становить 16 553 грн 89 коп.
На виконання умов договору протягом січня - квітня 2024 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 209 040 грн 84 коп.
На виконання п. 3.5 договору, позивачем та відповідачем були підписані акти приймання-передачі природного газу за січень - квітень 2024 року, а саме:
- Акт приймання-передачі природного газу від 12.02.2024 за січень на суму 94 853 грн 60 коп.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 11.03.2024 за лютий на суму 54 616 грн 25 коп.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 10.04.2024 за березень на суму 54 137 грн 51 коп.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 10.05.2024 за квітень на суму 5 433 грн 48 коп.
Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ у сумі 201 013 грн 02 коп. Непогашеною залишилась заборгованість у сумі 8 027 грн 82 коп.
Згідно пункту 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
На підставі п. 7.2 договору відповідачу нараховано пеню в розмірі 1 108 грн 37 коп.
Крім того, за порушення строку виконання грошового зобов'язання, на підставі ст. 625 ЦК України, на суму боргу відповідачу нараховано 963 грн 14 коп. інфляційних втрат та 215 грн 92 коп. 3 % річних.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановив суд, відповідно до умов укладеного договору позивач зобов'язувався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язався оплатити переданий йому позивачем природний газ на умовах цього договору.
У період з січня по квітень 2024 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 209 040 грн 84 коп., який був оплачений частково. Залишок заборгованості становить 8 027 грн 82 коп.
З урахуванням викладеного, оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг за договором та факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо їх оплати, а також визнання позову самим відповідачем в частині основного боргу у сумі 8027 грн 82 коп., суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача.
Що стосується нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Позивач визначив суму інфляційних втрат в розмірі 963 грн 14 коп. та 215 грн 92 коп. 3% річних. Суд перевірив правильність розрахунків позивача і встановив, що розрахунок зроблено арифметично і методологічно правильно. Заперечень щодо правильності здійснених розрахунків відповідач не надав.
Неналежне виконання споживачем обов'язку стосовно оплати за постачання теплової енергії стало підставою для нарахування пені.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За розрахунком позивача, сума пені становить 1 108 грн 37 коп.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені та встановив, що такі розрахунки зроблені методологічно та арифметично правильно.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних суд зазначає наступне.
В своєму клопотанні відповідач не визнає розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних, стверджує, що сільська рада сумлінно виконувала свої зобов'язання до березня 2024 і існують об'єктиві причини, які не дають можливості оплатити борг, а саме особливості бюджетного законодавства (відсутність відповідних бюджетних призначень, так як оплата такого роду платежів проводиться органом казначейства в останню чергу).
Відповідно до практики Верховного суду (постанова від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22) обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.
Відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Також, у пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Суд, дослідивши наявні у справи докази, прийшов до висновку про відмову в зменшенні розміру пені, інфляційних втрат та 3 % річних до 10 грн 00 коп. виходячи з наступного.
Пунктом 7.2 Договору, № 08-5057/24-БО-Т сторони самі визначили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Таким чином, відповідач був обізнаний з тим, яка саме відповідальність буде покладена на нього за неналежне виконання умов договору.
Ч. 1 ст. 625 ЦК України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Ч. 2 ст. 218 ГК України зазначає, що єдиною підставою звільнення від господарсько-правової відповідальності є дія непереборної сили, тобто надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливили належне виконання зобов'язання.
Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 статті 229 ГК України).
В даному випадку судом не встановлено обставин непереборної сили, а боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин.
Що стосується зменшення суми інфляційних втрат відповідач помилково вважає такі штрафною санкцією, тому безпідставно просить їх зменшити, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
3 відсотки річних за своєю природою слугують відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Такі нарахування є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань, а передбачене законом право кредитора вимагати такі нарахування є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Таким чином, встановлений положеннями ст. 625 ЦК України розмір процентної ставки на рівні 3% річних це той мінімальний визначений законодавцем розмір грошових виплат, що має на меті гарантоване відновити майнові права кредитора, тому зменшення таких призвело б до порушення прав позивача.
Щодо зменшення розміру пені суд згідно з статтею 233 ГК України може її зменшувати, якщо така є явно завищеною, надмірно великою порівняно із збитками кредитора, не відповідає передбаченим в п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Суд, встановлюючи відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України підстави для зменшення розміру пені та штрафу, оцінив ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання, не знайшов документального підтвердження таким фактам як наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, винятковості даного випадку, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Також, при вирішенні питання про можливість зменшення пені суд бере до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача тобто, враховує інтереси обох сторін.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.
Таким чином, суд не знайшов жодного доказу на підтвердження факту неможливості своєчасного виконання грошового зобов'язання та який би міг бути взятий судом до уваги при вирішенні питання про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних до 10 грн 00 коп., судом відмовлено в такому зменшенні.
Висновок суду.
У контексті наведеного позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати.
Ч. 1 ст.123ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп. (враховано понижуючий коефіцієнт за подання процесуальних документів в електронній формі).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить повернути позивачу з державного бюджету судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп., іншу частину стягнути із Загвіздянської сільської ради, зважаючи на визнання основного боргу відповідачем.
Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Згідно із ч. 3. ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Тобто, для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору відповідач мав визнати позов в повному обсязі до початку розгляду справи по суті.
Законом України “Про судовий збір» п. 1 ч. 1 ст. 7 визначено, що поверненню підлягає тільки сума судового збору внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Законом встановлено мінімальний розмір за подання позовної заяви майнового характеру - 3028 грн.
Таким чином, враховуючи: факт сплати позивачем мінімальний розмір судового збору за майнову вимогу встановлений законом (з пониженим коефіцієнтом у зв'язку з поданням процесуальних документів в електронній формі), відсутність визнання позову в повному обсязі, а також те, що позов підлягає задоволенню, судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 86, 129, 165, 202, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до відповідача Загвіздянської сільської ради про стягнення 8027 грн 82 коп. основного боргу, 1108 грн 37 коп. пені, 963 грн 14 коп. інфляційних втрат та 215 грн 92 коп. трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором №08-5057/24-БО-Т від 20.12.2023 - задовольнити.
Стягнути з Загвіздянської сільської ради (село Загвіздя, Тисменицький р-н, Івано-Франківська обл., 77450; код ЄДРПОУ 04356219) на користь ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 42399676) заборгованість за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 10 315 (десять тисяч триста п'ятнадцять) грн 25 коп., з яких: 8027 (вісім тисяч двадцять сім) грн 82 коп. основний борг, 1 108 (одна тисяча сто вісім) грн 37 коп. пеня, 963 (дев'ятсот шістдесят три) грн 14 коп. інфляційні втрати, 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 92 коп. три відсотки річних та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) 40 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 25.06.2025.
Суддя Т. В. Стефанів