вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"23" червня 2025 р. Cправа № 902/283/24(128/178/25)
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 29 892,52 грн
в межах справи № 902/283/24
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Представники сторін в судове засідання не з'явились
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/283/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 07.05.2024 року відкрито провадження у вказаній справі. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Белінську Н.О..
В подальшому, ухвалою суду від 28.11.2024 року затверджено план реструктуризації боргів у справі № 902/283/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 станом на 29.10.2024 року, на умовах визначених у ньому. Припинено повноваження арбітражного керуючого Белінської Н.О. як керуючого реструктуризацією боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у справі № 902/283/24.
24.03.2025 року до суду від Вінницького районного суду Вінницької області надійшла за підсудністю справа № 128/178/25 за позовом ТОВ "ФК "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення 29 892,52 грн.
Так, ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 22.01.2025 року відкрито провадження у справі № 128/178/25. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 05.03.2025 року постановлено цивільну справу № 128/178/25 за позовом ТОВ "ФК "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати на розгляд Господарського суду Вінницької області, в провадженні якого перебуває справа №902/283/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/283/24(128/178/25)) від 24.03.2025 року, вказану справу передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
Ухвалою суду від 25.03.2025 року прийнято до свого провадження справу №902/283/24(128/178/25) за позовом ТОВ "ФК "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення 29 892,52 грн, в межах справи № 902/283/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Призначено справу № 902/283/24(128/178/25) за позовом ТОВ "ФК "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення 29 892,52 грн, в межах справи № 902/283/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 - до розгляду на 13.05.2025 року.
В подальшому, ухвалою суду від 13.05.2025 року призначено справу №902/283/24(128/178/25) за позовом ТОВ "ФК "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення 29 892,52 грн, в межах справи № 902/283/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 - до розгляду на 23.06.2025 року.
На визначену дату - 23.06.2025 року в судове засідання, представники сторін не з'явились.
Також, судом встановлено, що відзиву на позов по цій справі від Відповідача до суду не надходило.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За змістом ч. 4 ст. 252 ГПК України, перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Водночас, суд зважає на те, що ухвала суду від 13.05.2025 року по справі №902/283/24(128/178/25) була надіслана учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси, а саме : ТОВ "ФК "Ейс" - fincomEICE@gmail.com; представнику ТОВ "ФК "Ейс" Тараненку А.І. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2
Поряд з цим, згідно відомостей з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вказана вище ухвала суду була доставлена до електронних кабінетів ЄСІТС ТОВ "ФК "Ейс" та ОСОБА_1 - 15.05.2025 року.
Враховуючи викладене та положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а також беручи до уваги те, що відповідна справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та сторони належним чином повідомлені про розгляд відповідної справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності представників Позивача і Відповідача та за наявними матеріалами справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, встановив наступне.
За змістом позову, позовні вимоги мотивовано тим, що 20.12.2023 між ТОВ "Качай Гроші" (надалі - Первісний Кредитор, Кредитодавець) та Відповідачем, яким є ОСОБА_1 , укладено договір кредитної лінії № 00-10645048 (надалі - договір, кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису (Додаток № 3).
Зокрема, Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Первісного Кредитора - https://kachay.com.ua/ та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику (надалі - Правила) (Додаток № 4 ).
Після цього добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті, під час чого пройшов процес ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту Кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані.
Водночас, вказаним вище кредитним договором передбачені такі умови :
Відповідно до п.п. 1.1 договору, Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сума кредитного ліміту (Сума кредиту) складає: 6 650 (шість тисяч шістсот п'ятдесят) гривень. Тип Кредиту - кредитна лінія (п. 1.2.).
Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 240 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути Кредит Кредитодавцю (дата повернення кредиту) "16" серпня 2024р. (п. 1.3.).
Позичальник зобов'язаний оплатити проценти в Рекомендовану дату погашення процентів 19 січня 2024 р., та здійснювати чергові платежі по сплаті нарахованих процентів на кожний 30 день після Рекомендованої дати за фактичне користування грошовими коштами протягом Строку дії кредитної лінії (пп. 1.3.1.).
Стандартна процента ставка складає 3,00 (три цілих) від суми Кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування Кредитом, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли клієнт має право на використання Зниженої про процентної ставки - у разі якщо така Знижена процентна ставка передбачена договором) (пп. 1.4.1.).
Знижена процентна ставка становить 1,35 (один цілих 35 сотих)% від суми Кредиту за кожен день користування кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за Рекомендованою датою погашення процентів, визначеною п. 1.3.1. даного Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 30 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування Кредитом (дати видачі кредиту) протягом Строку кредитування, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (пп. 1.4.2.).
За надання Кредиту, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю одноразову комісію у розмірі 5,00% від суми Кредиту, що складає: 332,50 (триста тридцять дві гривні п'ятдесят копійок) грн (п. 1.5.).
Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю комісію за надання кредиту у останній день повного погашення кредиту (пп. 1.5.1.).
Цей договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України "Про електронну комерцію" (п. 2.2.).
Дата надання/видачі кредиту 20 грудня 2023 р. Сума кредиту 6650 грн перераховується Кредитодавцем на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 (п. 2.8.).
Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів Кредиту на платіжну картку Позичальника до дня фактичного повного повернення Кредиту протягом Строку дії кредитної лінії (п. 3.1.).
Розрахунок процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". До періоду розрахунку процентів включається день надання (з рахуванням умов пункту 3.1. цього Договору) та не включається день повернення Кредиту (крім випадку, фактичного повернення Кредиту в дату, яка не відповідає дню повернення Кредиту) з урахуванням умов пункту 1.3.1. цього Договору (п. 3.2.).
Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, з урахуванням умов п. 3.1. цього Договору (п.3.3.).
Кошти Кредиту, одержані Позичальником за Договором, повертаються ним в повному обсязі у валюті Кредиту не пізніше дня повернення Кредиту (включно), на поточний рахунок Кредитодавця зазначений в Розділі 8 цього Договору, шляхом ініціювання переказу коштів з будь-якої платіжної картки Позичальника через POS-термінал в Особистому кабінеті (п. 5.1.).
Сплата процентів в рекомендовану дату та після неї за користування кредитом здійснюється Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, зазначений в Розділі 8 Договору, шляхом ініціювання переказу коштів з будь-якої платіжної картки Позичальника через POS-термінал в Особистому кабінеті: не пізніше Дня повернення Кредиту (включно), за кожний строк користування кредитом, що становить кількість днів, визначену в п. 1.3. цього Договору (п. 5.2.).
Строк дії Договору становить 240 календарних днів. Дія Договору припиняється та Договір може бути достроково розірваний у випадках передбачених чинним законодавством та цим Договором (п. 7.2.).
Позичальник підтверджує, що йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана в ч. 2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 р., ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування" та ознайомлений з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового Кредиту ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ", повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті https://kachay.com.ua/ (п. 7.3.).
Пунктом 7.20. договору визначено Графік платежів за договором.
Водночас, електронний підпис одноразовий ідентифікатор 90125 відправлено 20.12.2023 на номер телефону 0679659192 Відповідача та введено ним 20.12.2023, зокрема, інформація підтверджується Розділом 8 Кредитного договору та довідкою ідентифікацію про Боржника (Додатки № 3, № 6, № 7).
Отже, введення Позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням Договору відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, прийняття відповідних умов надання кредиту, а також повідомлення Кредитодавцем у встановленій законом формі всіх умов, які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відтак, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
В подальшому, 20.12.2023 ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" ініціювало переказ коштів згідно договору № 00-10645048 від 20.12.2023 року безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ "ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН" на платіжну картку № 4149-49ХХ-ХХХХ-1471, що свідчить про прийняття Відповідачем пропозиції Кредитодавця - ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ".
Таким чином, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується повідомленням від 09.09.2024 з відміткою "ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН" та додатком до нього (Додатки № 8, № 9).
Однак, всупереч умов договору № 00-10645048 від 20.12.2023, Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі 29 892,52 грн, яка складається з наступного: 6 675,90 грн - заборгованість по кредиту; 23 216,62 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку за період 22.01.2024 по 24.12.2024 (Додаток № 11).
Разом з тим, 22.01.2024 ТОВ "Качай Гроші" та ТОВ "Макс Кредит" уклали договір факторингу № 22-01/2024 згідно умов якого, ТОВ "Макс Кредит" відступлено право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 00-10645048 від 20.12.2023 (Додаток № 24).
Відповідно до вищезгаданого договору, Клієнт відступив Фактору Права Вимоги за укладеним кредитним договором згідно Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення Прав Вимоги.
Згідно Реєстру Боржників за договором факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024, від ТОВ "Качай Гроші" до ТОВ "Макс Кредит" перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 7 437,10 грн, (Додаток № 15). Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024 (Додаток № 14).
В подальшому, 16.08.2024 ТОВ "Макс Кредит" та Позивач уклали договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 00-10645048 від 20.12.2023 (Додаток № 16).
Відповідно до вищезгаданого договору, Клієнт відступив Фактору Права Вимоги за укладеним кредитним договором згідно Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення Прав Вимоги.
Згідно Реєстру Боржників за договором факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024, від ТОВ "Макс Кредит" до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 29 892,52 грн (Додаток № 17). Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 (Додаток № 16).
Таким чином, в ході передачі прав вимоги за факторинговим договором, право вимоги за договором № 00-10645048 від 20.12.2023 перейшло до Позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Відповідача в розмірі 29 892,52 грн.
На підставі викладеного, Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за кредитним договором № 00-10645048 від 20.12.2023 у розмірі 29892,52 грн, яка складається з 6 675,90 грн - заборгованості за тілом та 23 216,62 грн - заборгованості за відсотками.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 року у справі № 910/17743/18, Суд зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №911/2548/18).
Як вбачається із матеріалів справи № 902/283/24, Позивач - ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" станом на дату розгляду справи № 902/283/24(128/178/25), не звертався до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/283/24 про неплатоспроможність Відповідача - ОСОБА_1 .
Водночас, як зауважив Верховний суд у своїй постанові від 23.09.2021 року у справі №904/4455/19, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ (п. 117).
У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство (п. 118).
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами цієї справи, 20.12.2023 року між ТОВ "Качай Гроші" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір кредитної лінії № 00-10645048.
Водночас, пунктами 2.2., 7.3. вказаного договору обумовлено, що цей договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України "Про електронну комерцію".
Позичальник підтверджує, що йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана в ч. 2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 р., ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування" та ознайомлений з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового Кредиту ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ", повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті https://kachay.com.ua/.
Принагідно, суд звертає увагу на наявні у справі Правила надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю "Качай Гроші" (далі - Правила), затверджені Наказом директора ТОВ "Качай Гроші" №1-8/22 від 20.11.2023 року.
Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - Правила) Товариством з обмеженою відповідальністю "КАЧАЙ ГРОШІ" (далі - Товариство Кредитодавець) визначають перелік та опис видів фінансових послуг, порядок надання Кредитодавцем фінансових послуг, строки та порядок зберігання інформації про надання фінансових послуг, а також регулюють інші питання, вказані в цих Правилах (п. 1.1.).
Позичальник - фізична особа, з якою Товариство уклало кредитний договір (пп. 2.1.4.).
Дата укладання Кредитного Договору - дата одержання Кредитодавцем відповіді Заявника/Позичальника про прийняття пропозиції Кредитодавця (Оферти) за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором (пп. 2.1.16.).
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність (комбінація цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер), що її отримує Заявник/Позичальник від Товариства засобом зв'язку, погодженим Сторонами Договору (на сторінці в Особистому кабінеті, на електронну пошту або на номер мобільного телефону, вказаний ним під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства), та яка одноразово може додаватись Заявником/Позичальником до інших електронних даних та надсилатись іншій стороні договору, включно з метою укладення електронного договору в порядку, визначеному Законом України "Про електронну комерцію" (пп. 2.1.17.).
Договір кредитної лінії - кредитний продукт Товариства, за яким кредит надається на умовах кредитної лінії та інших умовах, визначених відповідним Кредитним договором між Товариством та Позичальником (пп. 2.1.19.).
Для отримання Кредиту, Позичальник має зареєструватися на Сайті Товариства https://kachay.com.ua/ та мати доступ до Особистого кабінету. При здійснення реєстрації, Позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту Товариства (п. 4.1.).
Кредитний договір, який надається Позичальнику Кредитодавцем для укладення є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електрону комерцію" та відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електрону комерцію" включає умови, що пропонуються до укладення Позичальнику, в тому числі щодо процентів за користування кредитом та строків сплати процентів (пп. 4.2.8.).
У разі погодження із запропонованими Кредитодавцем умовами Договору, Позичальник надає Кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття пропозиції Кредитодавця (акцепт) шляхом введення у відповідне поле форми на Вебсайті Кредитодавця електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатору, який надсилається Кредитодавцем Позичальнику в СМС-повідомленні (додатково у разі необхідності за зверненням Позичальника надісланий одноразовий ідентифікатор може повторно надаватися шляхом здійснення дзвінка на номер телефону, який був наданий Позичальником).
Введення Позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням Договору відповіді до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Кредитодавець надсилає одноразовий ідентифікатор погодженим із Позичальником засоби зв'язку (пп. 4.2.9.).
Після здійснення акцепту Позичальником, що є укладенням Договору відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", Кредитодавець накладає на цей Договір, укладений у вигляді електронного документу, кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу (пп. 4.2.10.).
Кредит надається шляхом безготівкового перерахування грошових коштів за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) Клієнта (п. 4.3.).
За користування Кредитом Клієнт сплачує Кредитодавцю проценти в розмірі, передбаченому відповідним Електронним договором (п. 4.4.).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Стаття 643 ЦК України визначає, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
За змістом пунктів 4, 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (тут і далі - Закон у редакції чинній на момент укладення договору кредитної лінії №00-10645048 від 20.12.2023 року), електронне повідомлення - інформація, представлена в електронній формі, надана учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 12 ст. 11 Закону, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (тут і далі у редакції чинній на момент укладення договору кредитної лінії №00-10645048 від 20.12.2023 року), електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Судом встановлено, що згідно наявної у справі копії довідки ТОВ "Качай Гроші" про ідентифікацію, клієнтом - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладено договір №00-10645048 від 20.12.2023 року з ТОВ "Качай Гроші" (акцепт договору Позичальником одноразовим ідентифікатором 901254 час відправки ідентифікатора Позичальнику - 20.12.2023 о 8:39:25; тел. +380679659192).
Разом з цим, як вбачається із змісту договору кредитної лінії № 00-10645048 від 20.12.2023 року, останній підписано ТОВ "Качай Гроші" кваліфікованим електронним підписом із електронною позначкою часу та ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 90125 (відправлено - 20.12.2023 о 8:39:25; введено - 20.12.2023 о 08:39:37).
Отже, суд, надавши оцінку договору кредитної лінії № 00-10645048 від 20.12.2023 року та наявним у справі доказам, дійшов висновку, що цей договір, який укладено між ТОВ "Качай Гроші" та Відповідачем, відповідає описаним вище вимогам законодавства щодо його оформлення в електронній формі та за своїм змістом і правовою природою є кредитним договором.
Водночас, пунктом 2.8. вказаного договору передбачено, дата надання/видачі кредиту 20 грудня 2023 р. Сума кредиту 6 650 грн перераховується Кредитодавцем на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що згідно долученої до позову інформаційної довідки ТОВ "Платежі онлайн" № 204/09 від 09.09.2024 року, Відповідачу на картку НОМЕР_2 20.12.2023 року о 08:39:44 були перераховані грошові кошти в сумі 6 650,00 грн за номером транзакції 40305-43832-69674.
Принагідно, суд звертає увагу на те, що матеріали цієї справи містять супровідний лист АТ КБ "Приватбанк" № 20.1.0.0.0.7-250204/42683-БТ від 12.02.2025 року (одержаний Вінницьким районним судом Вінницької області 20.02.2025 за вх. № 3527/25, а.с. 92), в якому повідомлено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ).
Також, до цього супровідного листа долучено виписку по рахунку № НОМЕР_3 за період з 20.12.2023 р. по 25.12.2023 р., з якої вбачається, що на відповідний рахунок 20.12.2023 року надійшли грошові кошти в сумі 6 650,00 грн.
Відтак, наявними у справі доказами підтверджується надання ТОВ "Качай Гроші" Відповідачу кредитних коштів в загальній сумі 6 650,00 грн згідно договору кредитної лінії № 00-10645048 від 20.12.2023 року.
Разом з цим, судом встановлено, що 22.01.2024 між ТОВ "Качай Гроші" та ТОВ "Макс Кредит" було укладено договір факторингу № 22-01/2024, що підтверджується листом ТОВ "Макс Кредит" № 7552 від 25.11.2024 року, який адресовано ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" (копія наявна у справі).
Поряд з цим, згідно витягу з Реєстру Боржників за договором факторингу №22-01/2024 від 22.01.2024 (копія наявна у справі), від ТОВ "Качай Гроші" до ТОВ "Макс Кредит" перейшло право вимоги до Відповідача за договором № 00-10645048 від 20.12.2023 року на загальну суму 7 437,10 грн.
Крім цього, судом встановлено, що 16.08.2024 між ТОВ "Макс Кредит" (Клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" (Фактор) укладено договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС (копія наявна у справі), яким, зокрема, передбачені такі умови :
В порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, Клієнт зобов'язується відступити Факторові Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру Боржників, в oбсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування в розпорядження Клієнта за плату на умовах визначених цим Договором (п. 2.1.).
З дати відступлення Прав Вимоги, Клієнт перестає бути стороною за укладеними кредитними договорами, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно Реєстру Боржників та набуває всіх прав за ним (п. 2.3.).
Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних Клієнту за укладеними Кредитними договорами, та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається у Дату відступлення Прав Вимоги (п. 2.5.).
Сторони домовились, що сума Прав Вимоги, які відступаються Клієнтом Фактору за цим Договором, визначається станом на дату відступлення Прав Вимоги, фіксується у Реєстрі Боржників, складеному за формою, погодженою в Додатку № 1 до цього Договору (п.3.3.).
Факт здійснення між Сторонами приймання-передачі Документації підтверджується відповідним Актом приймання-передачі Документації (Додаток № 4 до цього Договору), підписаним особами, що мають повноваження на здійснення цих дій від кожної зі Сторін (п.8.2.).
Цей Договір вступає в силу у дату його підписання уповноваженими представниками іскріплення печатками Сторін та діє до "31" грудня 2026 р. (включно), але в будь-якому випадку до належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором (п. 11.1.).
В подальшому, 16.08.2024 року між ТОВ "Макс Кредит" та ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" було підписано і скріплено печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 (копія наявна у справі).
Водночас, із наявної у справі копії Реєстру Боржників за договором факторингу №16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024, від ТОВ "Макс Кредит" до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача за договором № 00-10645048 від 20.12.2023 року на загальну суму 29892,52 грн.
Принагідно, суд зважає на те, що згідно долученого Позивачем до позову детального розрахунку заборгованості станом на 16.08.2024 року (складений ТОВ "Макс Кредит") за договором № 00-10645048 від 20.12.2023 року, заборгованість склала у сумі 29 892,52 грн, з яких : 6 343,40 грн - заборгованість по кредиту; 23 216,62 грн - заборгованість по нарахованих відсотках; 332,50 грн - заборгованість по комісії.
Разом з цим, у виписці з особового рахунка за кредитним договором № 00-10645048 від 20.12.2023 року, яка сформована ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" (копія наявна у справі), вказана тотожна сума заборгованості Відповідача у розмірі 29 892,52 грн станом на 24.12.2024 року, з яких : 6 675,90 грн - заборгованість по кредиту; 23 216,62 грн - заборгованість за процентами.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Частина 1 ст. 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Разом з тим, відносини факторингу регулюються нормами глави 73 ЦК України.
Так, згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Приписами ч.ч. 1-3 ст. 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Згідно п. 64 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", фінансова послуга - операція або декілька операцій, пов'язаних однією правовою метою, з фінансовими засобами, що здійснюються в інтересах інших осіб, ніж надавач такої фінансової послуги, а також послуги, прямо визначені спеціальними законами як фінансові послуги.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", видами фінансових послуг є факторинг.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.05.2021 року у справі № 761/44364/18, договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у статті 1077 ЦК України визначений як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування.
Однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення право вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов'язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.
Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності і у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором.
Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса - вони базуються на заміні кредитора у зобов'язанні (відступленні права вимоги).
Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов'язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 910/7038/17.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 року, на підтвердження набуття своїх прав за правочином, новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, зокрема, відповідні кредитні та забезпечувальні договори, також платіжні документи (подібна правова позиція наводилася Касаційним господарським судом, зокрема, у постановах від 19.09.2023 у справі № 910/14130/16, від 30.11.2023 у справі № 916/3711/20).
Отже, суд, надавши оцінку описаному вище договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 та наявним у справі доказам, дійшов висновку, що Позивач - ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" набув від ТОВ "Макс Кредит" права вимоги до Відповідача - ОСОБА_1 щодо заборгованості в загальній сумі 29 892,52 грн, яка виникла на підставі договору кредитної лінії № 00-10645048 від 20.12.2023 року та заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Суд, перевіривши згаданий вище детальний розрахунок заборгованості станом на 16.08.2024 року за договором № 00-10645048 від 20.12.2023 року, дійшов висновку, що визначена у цьому розрахунку та у виписці з особового рахунка за вказаним кредитним договором загальна сума заборгованості в розмірі 29 892,52 грн відповідає описаним вище умовам цього договору.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача заборгованість за кредитним договором № 00-10645048 від 20.12.2023 у розмірі 29892,52 грн, підтверджується наявними у справі доказами та не погашена і не спростована Відповідачем (доказів протилежного матеріали справи не містять), а тому позов у цій справі підлягає задоволенню.
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з мотивів наведених вище.
Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.
Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн, підлягають покладенню на Відповідача згідно вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Задоволити позов ТОВ "ФК "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення 29 892,52 грн у справі № 902/283/24(128/178/25), в межах справи № 902/283/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956) 29 892,52 грн - заборгованість за кредитним договором № 00-10645048 від 20.12.2023 року, а також 2 422,40 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ТОВ "ФК "Ейс" - fincomEICE@gmail.com; представнику ТОВ "ФК "Ейс" Тараненку А.І. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 26 червня 2025 р.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.