26.06.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2347/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Громадської організації ветеранів “Захист прав дітей війни та ветеранів праці» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2025 у справі №908/2347/24 (суддя Давиденко І.В.)
за позовом Концерну “ Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку “Азов», буд. 137, ідентифікаційний код 32121458)
до відповідача Громадської організації ветеранів “Захист прав дітей війни та ветеранів праці» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 133, ідентифікаційний код 35300628)
про стягнення 32 407,36 грн
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
02.10.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі» до Громадської організації ветеранів “Захист прав дітей війни та ветеранів праці» про стягнення 32 407,36 грн заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 322, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, Закону України “Про житлово-комунальні послуги», Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, і обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з постачання теплової енергії № 72220051 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 по 31.05.2024, в наслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 32 407,36 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.01.2025 у справі № 908/2347/24 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Громадської організації ветеранів “Захист прав дітей війни та ветеранів праці» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 133, ідентифікаційний код 35300628) на користь Концерну “Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку “Азов», 137, ідентифікаційний код 32121458) 32 407 (тридцять дві тисячі чотириста сім) грн 36 коп. заборгованості.
Стягнуто з Громадської організації ветеранів “Захист прав дітей війни та ветеранів праці» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 133, ідентифікаційний код 35300628) на користь Концерну “Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку “Азов», 137, ідентифікаційний код 32121458) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн витрат зі сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.02.2025 року у справі № 908/2347/24 виправлено допущену описку в п. 3 резолютивної частини повного тексту рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2025 у справі № 908/2347/24, а саме викласти п.3 в наступній редакції:
“ 3. Стягнути з Громадської організації ветеранів “Захист прав дітей війни та ветеранів праці» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 133, ідентифікаційний код 35300628) на користь Концерну “Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку “Азов», 137, ідентифікаційний код 32121458) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору».
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем виконано зобов'язання щодо надання послуги з постачання теплової енергії у заявлений спірний період, однак відповідачем оплата за надані послуги з постачання теплової енергії у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, Громадська організація ветеранів “Захист прав дітей війни та ветеранів праці» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2025 року. Відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Розглянути апеляційну скаргу без участі представників ГОВ «Захист прав дітей війни та ветеранів праці» через неможливість дістатися до апеляційного суду.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Відповідач вважає, що Господарський суд Запорізької області, приймаючи зазначене рішення, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, проігнорував заперечення та пояснення відповідача на позовну заяву
По-перше, Концерн «Міські теплові мережі» протягом 19 місяців дії договору № 72220051 (з 01.11.2021 по 31.05.2023) не надав відповідачу жодного рахунку на оплату послуг з теплопостачання. Цим позивач порушив свої зобов'язання за договором (п. 33) та вимоги статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ №830 від 21.08.2019. Рахунки були надані відповідачу лише 21.06.2023 року заднім числом, що позбавило його можливості своєчасно реагувати на нарахування та ставить під сумнів добросовісність дій позивача.
По-друге, в опалювальні сезони 2021- 2022 років та 2022- 2023 років теплова енергія фактично не постачалась: опалювальні прилади в приміщенні відповідача були холодними, циркуляція теплоносія - відсутня. Відсутність рахунків у цей період підтверджувала для відповідача факт ненадання послуг.
По-третє, у сезон 2023- 2024 років, незважаючи на регулярне надходження рахунків, якість наданої послуги була незадовільною - температура теплоносія становила лише 22- 25 °С, що є істотним відхиленням від нормативів. Повторні звернення відповідача до Концерну «МТМ» з вимогою провести перевірку якості теплопостачання відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ №1145 від 27.12.2018, були проігноровані. Акти-претензії залишилися без розгляду, що свідчить про систематичне порушення виконавцем своїх обов'язків.
По-четверте, приміщення №208, яке орендує відповідач, не відповідає визначенню «опалюваного приміщення» згідно з пунктом 2 Методики розподілу комунальних послуг (наказ Мінрегіону №315). Приміщення не забезпечується нормативною температурою повітря (фактична температура становить 12 °С), а отже, відповідно до п. 4 розділу VIII Методики, не повинне брати участі в розподілі вартості теплової енергії. Нарахування оплати за опалення такого приміщення є неправомірним.
Господарський суд Запорізької області неповно та однобічно з'ясував обставини справи, не дослідив надані відповідачем докази, не врахував пояснень та порушив принцип об'єктивного розгляду спору.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Концерн “Міські теплові мережі» не скористався своїм правом та не надав відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2025 витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/2347/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Громадської організації ветеранів “Захист прав дітей війни та ветеранів праці» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2025 у справі №908/2347/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Запорізької області.
07.03.2025 матеріали справи № 908/2347/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації ветеранів “Захист прав дітей війни та ветеранів праці» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2025 у справі №908/2347/24, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Відповідно до Статуту Концерну “Міські теплові мережі», основною метою діяльності Концерну “МТМ» (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.
Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну “МТМ», предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.
Відповідач - Громадська організація ветеранів “Захист прав дітей війни та ветеранів праці» є користувачем (Орендарем) нежитлового приміщення №208 першого поверху (Літ. А-7), площею 41,70 кв.м по пр.Соборний, 133 в м.Запоріжжі, на підставі договору позички №22 від 16.08.2013 в період до 30.11.2023 та договору оренди нерухомого майна №15/1 від 01.12.2023, укладеного із Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець) та Комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» (Балансоутримувач) в період з 01.12.2023 по 30.11.2024.
Пунктом 6.9 договору оренди нежитлового приміщення №10/1 від 01.12.2023 до обов'язків орендаря, зокрема, було віднесено укладення договорів із постачальниками комунальних послуг.
02.10.2021 на виконання вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги», концерн “Міські теплові мережі» (позивач у справі, скорочене найменування - концерн “МТМ») розмістив на офіційному вебсайті індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua, вкладка “Споживачам»).
Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну “МТМ» публічних договорів опубліковано також на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування - Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка Новини, Всі новини, Місто, у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/articles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-).
Вказані договори є публічними договорами приєднання і вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
Житловий будинок 133 по пр. Соборному в м. Запоріжжі обладнаний приладом комерційного обліку теплової енергії.
Позивач вказує на те, що відповідачу були сформовані та виставлені на оплату рахунки, які містять детальну інформацію по нарахуванням споживача, за надані послуги за договором №72220051 за спірний період 01.11.2021-31.05.2024 на загальну суму 32 407,36 грн.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог, викладених в апеляційній скарзі, колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.
Відповідно до Статуту Концерну «Міські теплові мережі» (далі - Концерн «МТМ»), основною метою діяльності позивача є забезпечення надійного та безперебійного теплопостачання споживачів, отримання прибутку та задоволення соціально-економічних інтересів трудового колективу. Предметом діяльності концерну згідно з п. 2.2 Статуту є виробництво, транспортування, постачання та збут теплової енергії для всіх категорій споживачів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Відповідач - Громадська організація ветеранів «Захист прав дітей війни та ветеранів праці» - є орендарем нежитлового приміщення №208 (41,7 кв.м) у будинку по проспекту Соборному, 133 в м. Запоріжжі, на підставі договору позички №22 від 16.08.2013 (до 30.11.2023) та договору оренди №15/1 від 01.12.2023 (до 30.11.2024), укладеного з Департаментом комунальної власності та КП «ВРЕЖО №7».
Згідно з умовами договору оренди (п. 6.9), орендар зобов'язаний укладати договори з постачальниками комунальних послуг.
Позивач - Концерн «МТМ» - є суб'єктом природної монополії у сфері теплопостачання (ст. 19 Закону України «Про теплопостачання») і не має права відмовити у наданні послуги за наявності технічної можливості.
З 01.05.2019 введено в дію Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон), згідно із ст. 5 якого комунальною послугою є послуга з постачання теплової енергії.
Так, відповідно до ст. 12 вказаного Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Порядок та особливості укладання, зміни і припинення нових договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.
Згідно із ч. 7 ст. 14 Закону, до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 Закону визначено, що у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
02.10.2021 на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Концерн «МТМ» опублікував на своєму офіційному сайті (а також на сайті Запорізької міської ради) текст публічного індивідуального договору на постачання теплової енергії. Умови договору передбачають його автоматичне приєднання (укладення) у випадку, якщо споживач не обрав іншу модель договірних відносин протягом 30 днів з моменту оприлюднення (ст. 633 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що станом на 01.11.2021 Типовий індивідуальний договір №72220051 вважається укладеним з відповідачем. Факт отримання послуги, її сплата або інші дії (зокрема, відсутність письмових заперечень) є акцептом договору (п. 4 Договору).
Згідно з умовами Договору: послуга повинна надаватися у межах теплового навантаження будинку (п. 5); обсяг визначається за даними комерційного обліку або за Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу) ; розрахунок здійснюється щомісяця (п. 32), а споживач зобов'язаний сплачувати надану послугу до кінця місяця, що настає за розрахунковим періодом (п. 34); тариф на послугу встановлюється відповідно до діючого законодавства.
Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.19), який визначає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Враховуючи відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, вказане приміщення, орендоване відповідачем, є опалювальним, відповідно колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в наступній частині: «…Суд з незрозумілих причин неправильно витлумачив статус приміщення, яке орендує відповідач і на яке Концерн «МТМ» нараховує платню за опалення.
Згідно з пунктом 2 «Методіки розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої наказом №315 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України опалюваним приміщенням вважається приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря. Тобто для визнання приміщення опалюваним потрібна одночасна наявність цих двох ознак опалюваного приміщення. Відсутність будь -якої з цих ознак не дозволяє визнати приміщення опалюваним.
Згідно пункту 1 розділу VIII цієї методики нормативна температура повітря у приміщеннях житлових будинків . становить 18оС, але у приміщенні №208, орендованому відповідачем, фактична температура в опалювальні періоди складає всього 12оС внаслідок того, що воно знаходиться у самому віддаленому кінці будинку і є останнім у послідовному ланцюгу отримуючих теплову енергію, тобто до нього доходять лише незначні залишки тепла.
Отже, приміщення №208, яке орендує ГОВ «Захист прав дітей війни та ветеранів праці» не є опалюваним за визначенням і за нього не може стягуватися платня за опалення. Про це чітко говориться і у пункті 4 розділу VIII цієї методики:
«У разі незабезпечення нормативної температури повітря в приміщенні ...більш ніж на 6оС ... це приміщення не приймає участі у загальному розподілі послуги...»
Однак Господарський суд Запорізької області чомусь підтримав позицію представника Концерну «МТМ», який всупереч чіткому та недвозначному визначенню поняття опалюваного приміщення, наведеного в пункті 2 «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», тлумачить це визначення свавільно на свій розсуд.
Відповідач наполягає на визнанні орендованого їм приміщення неопалюваним згід послуг» та на скасуванні всіх нарахувань за нібито спожиту теплову енергію як незаконних та протиправних внаслідок грубого порушення «МТМ» вимог вищезазначеної «Методики розподілу»…»
Згідно з чинним законодавством, зокрема Законом України "Про житлово-комунальні послуги", передбачено порядок врегулювання правовідносин між суб'єктом господарювання, що здійснює діяльність з постачання теплової енергії (виконавець), та споживачем, який отримує або має намір отримати відповідну послугу, встановлено вимоги до якості комунальної послуги, одиниці виміру споживання, порядок оплати тощо.
Відповідно до абзацу 3 частини п'ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у випадку укладення публічних договорів приєднання виконавець зобов'язаний оприлюднювати вимоги до якості послуг, а також іншу необхідну інформацію по кожному багатоквартирному будинку окремо - на офіційному сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному вебсайті. Інформація про розміщення таких відомостей доводиться до споживачів шляхом опублікування відповідного повідомлення в загальнодоступних місцях (інформаційні стенди, рахунки за послуги).
Позивач розміщує на власному сайті інформацію по кожному будинку відносно: температурного графіку, опалювальної площі будинку, теплового навантаження на будинок, тиску теплоносія, дані щодо індивідуального теплового пункту, інформації щодо приладів обліку.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуг, споживач має право викликати виконавця (або його представника) для проведення перевірки якості та/або кількості наданої послуги, з оформленням відповідного акта-претензії.
Зазначене також підтверджується Правилами надання послуги з постачання теплової енергії та типовими договорами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, а також Порядком перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1145.
Оскільки послуга надається на підставі індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, згідно з пунктом 6 Правил № 830, виконавець зобов'язаний забезпечити постачання теплової енергії в обсязі та якості, які відповідають нормативам, до меж зовнішніх мереж виконавця та внутрішньобудинкових систем споживача.
Матеріали справи не містять доказів належного оформлення актів-претензій за період з листопада 2021 року по травень 2024 року відповідно до статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
До матеріалів справи відповідачем долучено лише два акти-претензії, складені в односторонньому порядку від 28.02.2024 та 13.03.2024 (а.с. 62-63, т.1), які не можуть бути належним доказом у підтвердження систематичного неналежного надання послуг. Жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин чи контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).
За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зауважує, що предметом позовних вимог у даній справі є стягнення заборгованості за надані з 01.11.2021р. по 31.05.2024р. комунальні послуги на загальну суму 32 407,36 грн, згідно виставлених рахунків з огляду на наступне:
Виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, відтак при розгляді цієї справи колегія суддів перевіряє доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини та надає належну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов'язанням сторін (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18).
Колегія суддів відхиляє помилкові твердження відповідача про ненадання йому рахунків на оплату, як підставу для відмови в задоволені позовних вимог, з огляду на положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Посилання на ненадання рахунків не є підставою для звільнення від обов'язку оплати, оскільки відповідно до чинного законодавства та умов договору, обов'язок оплатити спожиту послугу виникає незалежно від способу вручення рахунка. З моменту публікації договору, споживач повинен був забезпечити отримання рахунків, або заявити про намір не приєднуватися до договору, чого не було зроблено.
За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 920/1343/21 від 27.03.2023).
Наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку і в контексті обставин даної справи, стягнення заборгованості обумовлено безпосередньо зверненням до суду з даним позовом.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2025 у справі №908/2347/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Громадської організації ветеранів “Захист прав дітей війни та ветеранів праці» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Громадської організації ветеранів “Захист прав дітей війни та ветеранів праці» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2025 у справі №908/2347/24- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2025 у справі №908/2347/24 - залишити без змін.
Судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі покласти на Громадську організацію ветеранів “Захист прав дітей війни та ветеранів праці».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус