17 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/4393/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Коротенко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків (вх. №1060 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/4393/24 (повне рішення складено та підписано у приміщенні господарського суду Харківської області 21.04.2025, суддя Хотенець П.В.)
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
до Акціонерного товариства "Укрпошта", м. Київ
про стягнення 390 140,59 грн.
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства " Укрпошта " про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 344 295,89 грн за період 09 липня 2022 року - 14 листопада 2024 року; 3% річних у сумі 11584,78 грн за період 16 липня 2022 року - 14 листопада 2024 року; інфляційних втрат у сумі 34259,92 грн за період липень 2022 року - жовтень 2024 року. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Позов обґрунтовано тим, що строк дії укладеного між сторонами договору позички № 1873 від 01.08.201219 закінчився 01 липня 2022 року відповідно до пункту 5.1 договору, а з 01 лютого 2022 року введено в дію Закон України “Про оренду державного та комунального майна» від 03 жовтня 2019 року № 157-ІХ, відповідно до частини 2 статті 9 якого забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку. Оскільки відповідач не повернув позивачеві майно в порядку, визначеному пунктом 3.1.7 Договору позички, протягом 7 днів з моменту припинення терміну дії договору, тобто до 08 липня 2022 року, то після наведеної дати у відповідача відсутні правові підстави для безоплатного користування нежитловими приміщеннями, які були передані згідно з цим договором. Отже, за висновком позивача, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно набуті грошові кошти в сумі 344295,89 грн як неотримана позивачем орендна плата за фактичне користування позивачем нерухомим майном з 09 липня 2022 року по 14 листопада 2024 року, а також в порядку статті 625 Цивільного кодексу України - 3% річних у сумі 11584,78 грн за період 16 липня 2022 року по 14 листопада 2024 року та інфляційні втрати у сумі 34259,92 грн за період липень 2022 року по жовтень 2024 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/4393/24 в позові відмовлено повністю.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що:
- Договір позички поновив свою у зв'язку із подальшим користуванням відповідачем переданим за договором майном після закінчення строку договору та відсутністю жодних заперечень позичкодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору ;
- враховуючи обставини того, що строк дії спірного договору визначено до 01 липня 2022 року, тобто у період дії воєнного стану; та зважаючи на приписи Постанови КМУ № 634 від 27 травня 2022 року, у спірних правовідносинах також відсутні передумови для припинення договору позички № 1931 під час дії воєнного стану з підстав, визначених у пункті 5, 16 вказаної Постанови, так як такий договір вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану;
- отже спірний договір діяв з 01 серпня 2019 року по 14 листопада 2024 року, оскільки, відповідно до акту приймання-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками, 14 листопада 2024 року приміщення були повернуті відповідачем позивачу;
- відповідач після 08 липня 2022 року і протягом спірного періоду (до моменту повернення майна позивачу 14 листопада 2024 року) використовував передане йому в позичку майно на підставі договору позички № 1873 від 01 серпня 2019 року, при цьому договірний характер правовідносин виключає можливість застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України, отже зазначене свідчить про безпідставність заявленого позову в частині стягнення 344295,89 грн безпідставно набутих коштів у розмірі орендної плати за період з 09 липня 2022 року по 14 листопада 2024 року.
- оскільки позовна вимога про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів не підлягає задоволенню, то не підлягають задоволенню і похідні від неї позовні вимоги про стягнення з відповідача 11584,78 грн 3% річних за період 16 липня 2022 року по 14 листопада 2024 року та 34259,92 грн інфляційних втрат за період липень 2022 року - жовтень 2024 року.
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 06.05.2025, тобто у межах двадцятиденного строку, установленого ч.1 ст.256 ГПК України, звернулося до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі № 922/4393/24 повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:
- відповідно до ч. 1 ст. 835 ЦК України, п. 5.1. та 5.5. Договору позички він припинив свою дію 01.07.2022, при цьому, відповідач після припинення дії Договору (01.07.2022) відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 833 ЦК України та п. 3.1.7. Договору, зобов'язаний повернути комунальне майно позивачу;
- Цивільний кодекс України (і саме у главі 58) прямо передбачає наявність спеціального предмету у правовідносинах з оренди майна - майно комунальної форми власності, правове регулювання якого здійснюється окремим спеціальним законом (Законом № 2269-ХІІ до 31.01.2020 і Законом № 157-ІХ з 01.02.2020);
- враховуючи наявність спеціальної норми, передбаченої ч. 2 ст. 9 Закону № 157-ІХ щодо прямої заборони на передачу комунального майна у безоплатне користування, а також відсутність передбачених законом та Договором позички підстав для продовження строку дії Договору, він не може бути поновлений на строк, який був раніше встановлений Договором;
- із системного тлумачення положень Закону № 157-ІХ вбачається, що продовження договору позички комунального майна неможливе як в порядку, передбаченому ст. 18 Закону № 157-ІХ, так і п. 5 Постанови № 634, з огляду на наявність прямої імперативної заборони безоплатного користування комунальним майном , встановленої спеціальною нормою - ч. 2 ст. 9 Закону № 157-ІХ;
- ч. 2 ст. 9 Закону № 157-ІХ є спеціальною нормою по відношенню до норм Цивільного кодексу України, а тому суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про поновлення Договору позички на строк, який був раніше встановлений Договором, відповідно до ч. 1 ст. 764 ЦК України;
- відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, які мав би сплатити за користування нежитловими приміщеннями за період 09.07.2022 - 04.11.2024 року, а тому кошти у розмірі орендної плати за фактичне користування відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) даний період часу без належних на те правових підстав підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, (вх. №1060Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/4393/24. Призначено справу до розгляду на 17.06.2025 об 11:00 год.
Також зазначеною ухвалою встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Зазначену ухвалу отримано всіма учасниками справи 12.05.2025 о 20:59 год..
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже ухвала Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 вважається врученою учасникам справи, в тому числі і відповідачу, 13.05.2025, відповідно, останнім днем для подання відзивів на апеляційну скаргу для відповідача було 23.05.2025 включно.
Від відповідача 16.04.2025, тобто у встановлений судом строк, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що :
- враховуючи вимоги статті 827 Цивільного кодексу України, до договору позички мали бути застосовані положення глави 58 цього Кодексу, якою регулюються відносини найму (оренди) майна;
- позивач за період з 01.07.2022 до моменту повернення майна згідно з актом від 14.11.2024 не звертався до відповідача з вимогами щодо повернення майна, щодо жодних оплат та не виставляв рахунки за користування майном, також від позивача не надходило жодних заперечень щодо безоплатного користування майном, а тому Договір позички було поновлено на строк, який був раніше встановлений договором, відповідно до ст. 764 ЦК України (яка входить до глави 58 цього Кодексу і підлягає застосуванню до відносин позички) і даний договір діяв до моменту повернення майна згідно з актом від 14.11.2024.
- пункт 5 Постанови № 634 встановлює загальне правило: договори оренди автоматично продовжуються до кінця воєнного стану в країні та ще на 4 місяці і виключеннями з цього правила є лише два випадки: 1) коли балансоутримувач повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження такого договору за 30 к.д. до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України № 157- IX; 2) продовження договору відбулось за результатами аукціону, який було опубліковано до дати набуття чинності Постановою № 634, тобто до 01.06.2022 (в такому разі орендар мав право укласти договір оренди з переможцем такого аукціону);
- балансоутримувач не повідомляв ані позивачу, ані відповідачу про непродовження такого договору за 30 к.д. до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України № 157- IX. Також жодного продовження Договору позички на аукціоні не відбулося, оскільки його взагалі було укладено в позаконкурентному порядку, тобто без проведення аукціону, отже в даному випадку відсутні обставини, які є виключенням для застосування пункту 5 Постанови № 634, а тому Договір позички продовжує свою дію також в силу положень даної постанови;
- оскільки Договір позички діяв у спірний період, то в такому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України;
- оскільки Цивільний кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу".
В судове засідання 17.06.2025 з'явився представник відповідача, який проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечував.
Представник позивача в судове засідання 17.06.2025 не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа (ухвали Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025).
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача в даному судовому засіданні за відсутністю представника апелянта.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, рішенням Харківської міської ради № 1623/19 від 19 червня 2019 року затверджено Перелік об'єктів, які передаються в безоплатне користування за договором позички, в тому числі нежитлові приміщення, які підлягають передачі у безоплатне користування Акціонерному товариству "УКРПОШТА" строком на 2 роки та 11 місяців.
На підставі даного рішення Харківської міської ради, 01 серпня 2019 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської, позичкодавцем, та Акціонерним товариством "УКРПОШТА", користувачем, укладено договір позички № 1873 (далі Договір позички), за умовами пункту 1.1. якого предметом договору є безоплатне користування майном. Право на укладення договору отримано користувачем на підставі рішення 27 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19 червня 2019 року № 1623/19 "Про комунальну власність м. Харкова".
Згідно з пунктом 1.2 Договору позички об'єктом договору позички є нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-3, 9а, 9-б, 13, 14 V загальною площею 217,9 кв. м. у нежитловому будинку літ. "А-2" (майно), розташоване за адресою: м. Харків, пр-т. Перемоги, буд. 50-Б, та знаходиться на балансі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (балансоутримувача).
Відповідно до пункту 1.3 Договору позички позичкодавець передає користувачу вказане майно у безоплатне користування на умовах, викладених у цьому договорі, строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців для розміщення відділення поштового зв'язку.
Пунктом 3.1.7 Договору позички протягом 7 днів з моменту прийняття рішення про ліквідацію користувача, припинення дії або дострокового розірвання договору користувач повинен повернути актом передане майно позичкодавцю у тому ж стані, в якому це майно йому передавалось, з урахуванням нормального зносу майна.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору позички останній діє з 01 серпня 2019 року до 01 липня 2022 року. Договір може бути продовжений на новий термін тільки за умови позитивного рішення сесії Харківської міської ради.
Як зазначає позивач у позовній заяві, під позитивним рішенням сесії Харківської міської ради слід розуміти рішення, аналогічне рішенню Харківської міської ради № 1623/19 від 19 червня 2019 року, яким би продовжили або встановили б новий термін для безоплатного користування відповідачем відповідними нежитловими приміщеннями. Проте, як вказує позивач, таких рішень Харківська міська рада в подальшому не приймала.
З огляду на дану обставину позивач зазначає, що строк дії Договору позички та , відповідно, і строк безоплатного користування нежитловими приміщеннями закінчився 01 липня 2022 року згідно з пунктом 5.1 цього Договору, а з 01 лютого 2022 року введено в дію Закон України “Про оренду державного та комунального майна» від 03 жовтня 2019 року № 157-ІХ, відповідно до частини 2 статті 9 якого забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку.
Позивач вважає, що оскільки відповідач не повернув йому майно в порядку, визначеному пунктом 3.1.7 договору, протягом 7 днів з моменту припинення терміну дії договору, тобто до 08 липня 2022 року, після наведеної дати у відповідача відсутні правові підстави для безоплатного користування нежитловими приміщеннями, які були передані згідно договору, як на підставі умов самого договору, так і на підставі Закону.
Як свідчать матеріали справи, відповідач повернув позивачу передане майно за договором лише 14 листопада 2024 року, що підтверджується актом приймання-передачі.
Як стверджує позивач, відповідач за його рахунок зберіг (набув) кошти, які мав би сплатити за користування нежитловими приміщеннями, які були передані (та не повернуті після 08 липня 2022 року) згідно договору. При цьому, збереження (набуття) вищезазначених коштів відбулося за відсутності правової підстави, оскільки підстави для безоплатного користування майном за договором після 08 липня 2022 року відпала.
Балансова вартість нежитлових приміщень, якими, на думку позивача, фактично та безпідставно користується Акціонерне товариство "УКРПОШТА", становить 989638,14 грн, що підтверджується довідкою позивача № 4348 від 20 червня 2024 року. Річний індекс інфляції 2022 року становить 126,6%, а 2023 року 105,1%. Отже, за розрахунками позивача місячна орендна плата становить: за період з 09 липня 2022 року до 31 липня 2022 року - 7327,64 грн, за серпень-грудень 2022 року - 9876,38 грн, за січень - грудень 2023 року - 12503,50 грн, за січень-жовтень 2024 року - 13141,18 грн, за період з 01 листопада 2024 року до 14 листопада 2024 року - 6132,55 грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком загальна сума орендної плати за фактичне користування відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) за період з 09 липня 2022 року до 14 листопада 2024 року без належних на те правових підстав, становить 344295,89 грн.
У зв'язку з безпідставним збереженням (набуттям) відповідачем коштів, позивач, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, також нарахував відповідачу: 3% річних у сумі 11584,78 грн 3% річних за період 16 липня 2022 року -14 листопада 2024 року та інфляційні втрати у сумі 34259,92 грн інфляційних втрат за період липень 2022 року - жовтень 2024 року.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи, колегія суддів виходить з такого:
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Аналіз положень статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що ця стаття стосується позадоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов'язання), що виникають за наявності одночасно таких умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна(відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
При цьому, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).
Колегія суддів вважає помилковим твердження позивача про те, що відповідач після 08.07.2022 і протягом спірного періоду використовував передане йому в позичку майно без належних правових підстав, що, як вважає позивач, зумовлює можливість застосування статті 1212 Цивільного кодексу та стягнення з відповідача безпідставно набуті кошти у розмірі 344 295,89 грн за період з 09 липня 2022 року - 14 листопада 2024 року.
При цьому колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частин 1.1 статті 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.
Частиною 3 даної статті встановлено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Статтею 764 Цивільного кодексу України (яка входить до глави 58 цього Кодексу і підлягає застосуванню до відносин позички) встановлено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Як свідчать матеріали справи, після закінчення строку дії Договору позички 01.07.2022 відповідач продовжував користуватися переданими йому у позичку приміщеннями до 14.11.2024, тоді як від позивача не надходило жодних заперечень щодо такого користування.
Отже, враховуючи вищезазначені норми, Договір позички поновив свою дію у зв'язку із подальшим користуванням відповідачем переданим за цим договором майном після закінчення строку договору та відсутністю жодних заперечень позичкодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору.
Позивач, вказуючи на користування відповідачем переданим у позичку майном за відсутності достатніх правових підстав, виходив з того, що строк дії Договору позички припинився і відсутні підстави для його продовження, так як відсутнє позитивне рішення позичкодавця про це.
Проте, позивачем не враховано обставину продовження договірних відносин в силу іншого правового інституту -поновлення договору, яке за певних підстав (подальше користування відповідачем об'єктом позички та відсутність заперечень позичкодавця протягом 30 днів після закінчення строку договору) відбувається автоматично та не потребує жодних окремих рішень позичкодавця.
Щодо тверджень позивача про перевагу спеціального закону у сфері оренди державного і комунального майна - Закону № 157-ІХ над положеннями Цивільного кодексу України, то колегія суддів не може погодитися із такими твердженнями, зважаючи на таке.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 зробила правові висновки щодо пріоритетності норм Цивільного кодексу над спеціальним законом із новими вимогами, який прийняли пізніше, - у цій ситуації не застосовується колізійний принцип lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній»).
Крім того, в зазначеній постанові містяться посилання на Рішення Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі N 5-рп/2012, в якому вказано: "Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу".
Також слід зазначити, що з початком воєнного стану було запроваджено Постанову КМУ від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» для регулювання процесів оренди комунального й державного майна на цей період.
Так, пунктом 5 цієї Постанови встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Отже пунктом 5 Постанови № 634 встановлено правило: договори оренди автоматично продовжуються до кінця воєнного стану в країні та ще на 4 місяці і виключеннями з цього правила є лише два випадки: 1) коли балансоутримувач повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження такого договору за 30 к.д. до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України № 157- IX; 2) продовження договору відбулось за результатами аукціону, який було опубліковано до дати набуття чинності Постановою № 634, тобто до 01.06.2022 (в такому разі орендар мав право укласти договір оренди з переможцем такого аукціону).
Разом з цим, ані балансоутримувач не повідомляв ані позивачу, ані відповідачу про непродовження такого договору за 30 к.д. до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України № 157- IX. Також жодного продовження Договору позички на аукціоні не відбулося, оскільки його взагалі було укладено в позаконкурентному порядку, тобто без проведення аукціону.
Отже в даному випадку відсутні обставини, які є виключенням для застосування пункту 5 Постанови № 634, а тому Договір позички продовжує свою дію також і в силу положень даної постанови.
Дана постанова як акт органу виконавчої влади є по суті імперативною нормою, яка носить обов'язковий характер для учасників відповідних правовідносин, не зважаючи на її нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Так, у постанові від 19.04.2024 у справи №911/1359/22 Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду викладено, зокрема, наступні висновки щодо імперативного характеру постанов органів виконавчої влади :
«Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Отже, Об'єднана палата дійшла висновку про те, що виконавчий орган, який в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, може приймати загальнообов'язкові норми, які підлягають виконанню учасниками обороту.
Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд , відповідач після 08 липня 2022 року і протягом спірного періоду (до моменту повернення майна позивачу 14 листопада 2024 року) використовував передане йому в позичку майно на підставі договору позички № 1873 від 01 серпня 2019 року, при цьому, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про безпідставність заявленого позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 344 295,89 грн безпідставно набутих коштів у розмірі орендної плати за період з 09 липня 2022 року по 14 листопада 2024 року.
А оскільки відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі стягнення 344295,89 грн, то відсутні правові підстави і для задоволення похідних від неї позовних вимог про стягнення з відповідача 11584,78 грн 3% річних за період 16 липня 2022 року по 14 листопада 2024 року та 34259,92 грн інфляційних втрат за період липень 2022 року - жовтень 2024 року.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 270, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/4393/24 залишити без задоволення .
Рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/4393/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 26.06.2025.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко