ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 червня 2025 року Справа № 906/90/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Петухов М.Г.
судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Новосельська О.В.
за участю представників:
позивача: Зеленова Л.В. самопредставництво
відповідача: не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05.05.2025 про відстрочку виконання рішення суду у справі №906/90/25 (суддя Нестерчук С.С., м.Житомир)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»
до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно - експлуатаційного комунального підприємства
про стягнення 167 431,73 грн
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.05.2025 у справі №906/90/25 заяву Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про відстрочку виконання рішення суду у справі № 906/90/25 задоволено частково. Відстрочено Новогуйвинському виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному комунальному підприємству виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 28.03.2025 у справі №906/90/25 до 31 липня 2025 року.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05.05.2025 по справі №906/90/25 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про відстрочку виконання рішення суду від 28.03.2025 у справі №906/90/25. Стягнути з Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" судові витрати за подання даної апеляційної скарги.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05.05.2025 про відстрочку виконання рішення суду у справі №906/90/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25 червня 2025 року.
09 червня 2025 року від Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства поштовими засобами зв'язку надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю та залишити ухвалу господарського суду Житомирської області від 05.05.2025 року по справі №906/90/25 без змін.
Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 №01-05/266 на підставі службової записки головуючої судді Гудак А.В. від 23.06.2025 з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначити повторний автоматизований розподіл судової справи №906/90/25.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 визначений наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Олексюк Г.Є.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05.05.2025 про відстрочку виконання рішення суду у справі №906/90/25, у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Олексюк Г.Є.
24 червня 2025 року позивачем через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення в яких зазначив, що у доповнення до викладених раніше доводів апеляційної скарги вважає за доцільне повідомити суд апеляційної інстанції про наявність постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі №906/264/25, в якій судом апеляційної інстанції в абсолютно ідентичних (тотожніх) справах, та при наявності аналогічних доказів, долучених відповідачем до заяви про відстрочку встановлено обґрунтованість апеляційної скарги, що як наслідок стало підставою для скасування оскаржуваної ухвали із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви Новогуйвинського ВЖРЕКП про відстрочку виконання рішення суду у справі № 906/264/25. Просив долучити дані пояснення до матеріалів судової справи №906/90/25 та врахувати під час розгляду апеляційної скарги та скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05.05.2025 по справі №906/90/25 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про відстрочку виконання рішення суду від 28.03.2025 у справі №906/90/25. До вказаних додаткових пояснень позивачем додано копію постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі №906/264/25.
В судовому засіданні 25.06.2025 представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення. Просила суд скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05.05.2025 по справі №906/90/25 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про відстрочку виконання рішення суду від 28.03.2025 у справі №906/90/25.
В судове засідання 25.06.2025 Новогуйвинське виробниче житлово ремонтно - експлуатаційне комунальне підприємство свого представника не направив, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомило.
Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Новогуйвинського виробничого житлово ремонтно - експлуатаційного комунального підприємства.
Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
1.Зміст ухвали суду першої інстанції.
Задовольняючи частково заяву Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про відстрочку виконання рішення суду у справі № 906/90/25 суд першої інстанції врахував доводи відповідача, викладені у заяві про відстрочення виконання рішення суду, а саме: відповідач є комунальним підприємством Новогуйвинської селищної ради, основне завдання якого є забезпечення постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, забір, очищення та постачання води, каналізація, відведення й очищення стічних вод, комплексне обслуговування об'єктів та інша діяльність пов'язана з наданням послуг населенню с.Новогуйвинське Житомирського району; внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та значного скорочення видатків населення, доходи відповідача значно зменшились, що призвело до негативного фінансового стану відповідача та збитковості підприємства; необхідність безперебійного підтримання в належному стані інфраструктури населеного пункту, що є критично важливим в умовах воєнного стану; відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 до 06.05.2023 існувала заборона стягнення боргу державною виконавчою службою або приватним виконавцем з фізичних осіб, якщо сума боргу не перевищувала 100 000,00 грн; відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 №896, кошти, що надходять від споживачів у вигляді плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії надходять на спеціальний рахунок, відкритий в органах Казначейства з розподілом: 65% - на рахунок ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і 35% на рахунок теплопостачальних та теплогенеруючих організацій. Таким чином, розподіл надходжень з яких здійснюється оплата за послуги з розподілу природного газу, зменшує можливості по оплаті заборгованості, враховуючи низьку платоспроможність споживачів послуг та не сезон опалення; діючим законодавством України встановлений мораторій на підвищення тарифів для населення на відпуск теплової енергії та відсутність субвенцій з державного бюджету на покриття різниці в тарифах, у Новогуйвиського ВЖРЕКП по договору виникла суттєва заборгованість перед постачальником електроенергії; у підприємства існує велика дебіторська заборгованість, що унеможливлює вчасне проведення розрахунків по договору на закупівлю електроенергії; відповідачем сплачено основний борг перед ТОВ "Газорозподільні мережі України" по судовій справі №906/1200/24 у розмірі 166 202, 33 грн за жовтень 2024 року, також борг на суму 168 372, 95 грн у справі №906/1358/24.
З поданих матеріалів вбачається, що фінансовий стан підприємства є вкрай складним. Згідно з фінансовою звітністю за 2024 рік, підприємство понесло збитки в розмірі 4 312,6 млн грн, наявна дебіторська заборгованість - 12 013 249,10 грн (з них 10 291 692,53 грн - населення) та кредиторська заборгованість - 17 252 640,80 грн. Боржник має значні зобов'язання перед КП "Житомирводоканал", ТОВ "Нафтогаз Трейдінг".
Зобов'язання відповідача з оплати боргу за послуги з розподілу природного газу надані в грудні 2024 року в сумі 166 202,29 грн виникли перед позивачем 10.01.2025 року. 22.01.2025 позивач звернувся до суду із заявою про стягнення цього боргу, а також 3% річних в розмірі 122,94 грн та пені - 1 106,50 грн.
Отже, враховуючи наведене та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відстрочки виконання рішення суду.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржувана ухвала наразі надає право відповідачу й надалі зловживати своїми процесуальними правами та ухилятись від сплати наявної заборгованості перед Житомирською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України», яка станом на 16.05.2025 складає 809 764,09 гривень.
Вважає, що надані докази та обставини тяжкого майнового (фінансового) стану не засвідчують факт відсутності у відповідача можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність його вини у виникненні заборгованості та її несплаті, а також відповідачем не надано доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Поряд з цим, позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував ряд наступних обставин: у Новогуйвинського ВЖРЕКП наявна можливість розраховуватись за власними фінансовими зобов'язаннями, у тому числі, за підтримки свого засновника - Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області; позивач є 100% тарифним підприємством, відтак в умовах воєнного стану його господарська діяльність (сталість та безперебійність роботи газорозподільної системи у рамках зони ліцензійної діяльності) здійснюється за рахунок коштів тарифної виручки, що підкреслює важливість своєчасних та повних розрахунків за отримані послуги у рамках договору розподілу природного газу; в матеріалах справи абсолютно відсутні достатні та належні докази, які б свідчили про можливість реального виконання рішення суду після 31.08.2025, зокрема з огляду на те, що навіть прогнозованого терміну розрахунків з позивачем до заяви не надано, що є обов'язковою умовою під час вирішення питання про надання відстрочення виконання судового рішення; з 28.02.2025 жодної проплати наявної заборгованості за надані послуги перед Житомирською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» Відповідачем не було здійснено, починаючи за надані послуги з розподілу природного газу у грудні 2024 року - січні, лютому та березні, квітні 2025 року, а мали б бути сплачені ще до 10.01.2025, до 10.02.2025, до 10.03.2025, до 10.04.2025, до 10.05.2025 відповідно, що свідчить про відсутність будь-якої платіжної дисципліни відповідача, а також про значне зловживання Відповідачем своїми процесуальними правами та й про свідоме невиконання судового рішення від 28.03.2025 по справі 906/90/25.
Крім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду щодо застосування статті 331 ГПК України, які викладені у постанові від 30.10.2018 у справі №910/31771/15, у постанові від 15.03.2018 по справі №910/8153/17, у постанові від 19.02.2018 у справі №910/15430/16, у постанові від 27.04.2018 у справі №910/313/17 та у постанові від 02.05.2018 у справі №910/3816/16, зокрема у частині того, що тяжкий фінансовий стан не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочення виконання судового рішення.
Так, беручи до уваги вищевикладене, виходячи з наданих відповідачем доказів на підтвердження обставин необхідності відстрочення виконання судового рішення, позивач вважає, що вони не підтверджують наявність виключних обставин, які б давали підстави для такого відстрочення. Більш того, відповідачем не надано доказів наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, у тому числі не надано доказів відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Таким чином, позивач зазначає, що відстрочка виконання судового рішення від 28.03.2025 по справі № 906/90/25, у якому сума стягнення заборгованості по якому складає 167431,73 грн до 31.07.2025 суттєво та негативно вплине на фінансову стабільність позивача та можливість забезпечення належного та безперебійного газопостачання на території всієї Житомирської області та частини Вінницької області.
Заперечуючи доводи позивача викладені в апеляційній скарзі, відповідач у відзив на апеляційну скаргу зазначає, що відповідач не оспорює та не заперечує, що не проведено вчасно згідно умов договору розрахунки з позивачем , так як на той час і станом на сьогоднішній день має певні фінансові труднощі та несвоєчасні розрахунки (велика дебіторська заборгованість) у зв'язку з чим і виникла певна ситуація із заборгованістю, про що повідомлялось Позивача по справі неодноразово. У відповідача дійсно станом на сьогоднішній день склалась важка фінансова ситуація, яка частково пов'язана з значною дебіторською заборгованістю населення, яка складає майже 6 мільйонів гривень (комунальні платежі) докази були надані суду першої інстанції, які суд належним чином дослідив та надав відповідну оцінку.
Відповідач зазначає, що суду першої інстанції були надані докази, щодо існуючих проваджень господарського суду Житомирської області, у якого на розгляді знаходиться ще дві справи, а саме справа №906/450/25 про стягнення заборгованості за розподіл газу на суму 201 056, 83 гривень, аналогічна справа №906/602/25 суддя Лозинська І.В. на суму 164 812, 70 гривні. Також 16 січня 2025 року господарським судом Житомирської області по справі №906/448/24 винесено рішення щодо стягнення з відповідача на користь КП «Житомирводоканал» суми в розмірі 4 272 564, 10 гривень. По даній справі відповідачем подана заява щодо відстрочення виконання рішення, так як на сьогоднішній день відсутні можливості виконати рішення в повному обсязі і судом винесена ухвала щодо відстрочення виконання даного рішення до 31.05.2025 року. Крім того, у Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства , яке є відповідачем по даній справі виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія», яке є постачальником по Договору в сумі 686 939,93 гривні. Дана справа також розглядається Господарським судом Житомирської області. Також суду першої інстанції були надані документальні підтвердження того факту, що станом на сьогодні діючим законодавством України встановлений мораторій на підвищення тарифів для населення- на відпуск теплової енергії та відсутність субвенцій з державного бюджету на покриття різниці в тарифах, і у відповідача у зв'язку з цим виникла суттєва заборгованість перед постачальником електроенергії. Також судом першої інстанції була вірно дана оцінку тому факту, що у відповідача станом на сьогоднішній день майже унеможливилось проведення вчасно розрахунків по договорам на розподіл газу в тому числі. Судом першої інстанції досліджено надану фінансову звітність відповідачем та надана об'єктивна оцінка , а саме тому, що у відповідача станом на травень 2025 року існує дуже велика дебіторська та кредиторська заборгованості, а саме: дебіторська заборгованість - 11 190 700, 00 гривень. Кредиторська заборгованість яка в фінансовій звітності зазначена як «інші поточні зобов'язання» - 33 708 400, 00 гривень, в які входить заборгованість по рішенням господарських судів, за постачання електроенергії, газорозподіл та постачання води.
Поряд з цим, відповідач зазначає, що суд першої інстанції правомірно надав оцінку та врахував той факт, що станом на травень місяць 2025 року з лютого 2025 року Відповідачем подано до Житомирського районного суду понад 80 заяв про видачу судових наказів щодо фізичних осіб боржників на суму понад 1 мільйон гривень, але враховуючи велику завантаженість суду загальної юрисдикції станом на 01 червня 2025 року видано тільки 10 судових наказів, які пред'явлені до виконання.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.03.2025 позов задоволено та вирішено стягнути Новогуйвинського виробничого житлово ремонтно - експлуатаційного комунального підприємства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України»:
- 166 202,29 грн (сто шістдесят шість тисяч двісті дві гривні 29 копійок) - основного боргу;
- 122,94 грн (сто двадцять дві гривні 94 копійки) - 3% річних;
- 1 106,50 грн (одна тисяча сто шість гривень 50 копійок) - пені;
- 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) - судових витрат зі сплати судового збору.
10 квітня 2025 року Новогуйвинське виробниче житлово ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство подало до суду першої інстанції заяву (вх.№01-19/38/25) про відстрочення виконання рішення суду строком на 1 рік до 28 березня 2026 року.
В обґрунтування поданої заяви про відстрочку виконання рішення суду у справі №906/90/25 посилається на наступне:
відповідач є комунальним підприємством Новогуйвинської селищної ради, основне завдання якого є забезпечення постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, забір, очищення та постачання води, каналізація, відведення й очищення стічних вод, комплексне обслуговування об'єктів та інша діяльність пов'язана з наданням послуг населенню с. Новогуйвинське Житомирського району;
внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та значного скорочення видатків населення, доходи відповідача значно зменшились, що призвело до негативного фінансового стану відповідача та збитковості підприємства що підтверджується звітом про фінансові результати за 2024 рік, відповідно до якого збиток становить 4 312, 6 млн. гривень. Також зазначає, що станом на 01.04.2025 року неприйнятий бюджет розвитку Новогуйвинської громади Новогуйвинською селищною радою, що призвело до певних негативних наслідків, а саме боргів перед відповідачем бюджетних установ громади за теплопостачання та водопостачання і водовідведення та не відшкодування різниці в тарифах на теплопостачання;
поточний фінансовий стан відповідача та необхідність безперебійного підтримання в належному стані інфраструктури населеного пункту, що є критично важливим в умовах воєнного стану, не дозволяє відповідачу виконати рішення суду в повному обсязі відразу, не нашкодивши стабільності своєї діяльності та якості надаваних послуг, а також забезпеченню соціальних гарантій населення;
відповідач являється надавачом послуг населенню с.Новогуйвинське з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, а також інших комунальних послуг;
примусове стягнення заборгованості з Новогуйвинського ВЖРЕКП потягне за собою тяжке фінансове становище для підприємства, неможливість надання в повному обсязі послуг населенню та може призвести до банкрутства підприємства;
до 06.05.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України, було заборонено стягнення боргу державною виконавчою службою або приватним виконавцем з фізичних осіб, якщо сума боргу не перевищувала 100 000,00 грн. Крім того, згідно Закону України №3048-IX фізичні особи боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної сплати, встановленої законом про Державний бюджет з 01 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови, що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах визначеної суми на такому рахунку не здійснюється.
Це призвело до погіршення платіжної дисципліни споживачів, внаслідок чого відповідач не має змоги виконувати власні фінансові зобов'язання перед своїми контрагентами в повному обсязі, оскільки рівень надходження грошових коштів за спожиті та надані послуги значно знизився.
Відповідач також зазначає, що відповідно до постанови КМУ від 22 серпня 2023 року №896 кошти, що надходять від, споживачів у вигляді плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії надходять на спеціальний рахунок відкритий в органах Казначейства з розподілом 65 відсотків - рахунок ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» відкритий в органах Казначейства і 35 відсотків на рахунок теплопостачальних та тепло генеруючих організацій відкритий в органах Казначейства. Таким чином розподіл надходжень, з яких в свою чергу і здійснюється оплата за послуги з розподілу природного газу, зменшує можливості по оплаті заборгованості, враховуючи низьку платоспроможність споживачів послуг та не сезон опалень.
Також відповідач зазначає, що в провадженні господарського суду Житомирської області знаходиться аналогічна справа №906/450//25 щодо стягнення з Новогуйвинського ВЖРЕКП користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» 201 056, 83 гривні, також в провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа за №906/229/25 за позовом ТОВ «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» до Новогуйвинського ВЖРЕКП на суму 686 939, 93 гривні. Враховуючи той факт, що діючим законодавством України встановлено мораторій на підвищення тарифів для населення на відпуск теплової енергії та відсутні субвенції з державного бюджету на покриття різниці в тарифах у Новогуйвинського ВЖРЕКП по договору виникла суттєва заборгованість перед постачальником електроенергії.
Відповідач зазначає, що у підприємства станом на сьогоднішній день існує велика дебіторська заборгованість, що загалом унеможливило проводити розрахунки по договору на закупівлю електроенергії вчасно. Також Господарським судом Житомирської області надана розстрочка на судове рішенню №906/448/24 до 30.05.2025 року щодо стягнення заборгованості на користь і «Житомирводоканал» в сумі 2 336 652, 56 гривень.
Також в провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа за №906/367/25 на суму 2 809 311,05 гривень щодо стягнення заборгованості на користь КП «Житомирводоканал».
Разом з тим, відповідач звертає увагу на те, що Новогуйвиським ВЖРЕКП сплачений основний борг перед ТОВ «Газорозподільні мережі України» по судовій справі №906/1200/24 на суму 166 202, 33 гри за жовтень 2024 року, також повністю сплачений борг перед ТОВ «Газорозподільні мереж України» на суму 168 372, 95 гривень по справі №906/1358/24.
В підтвердження вказаних обставин, відповідачем до вказаної заяви додано довідка про дебіторську заборгованість; довідку про кредиторську заборгованість; фінансову звітність малого підприємства за 2024 рік.
14 квітня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Газорозподільні мережі України" (Житомирська філія) до суду першої інстанції надійшли заперечення (вх.4800/25) на заяву про відстрочку виконання рішення суду. В обґрунтування поданих заперечень позивач зазначає, що відповідач не наводить жодних обґрунтувань чому саме станом на 28.03.2026, що складає 1 рік, він виконає таке рішення суду. Надані докази та перелічені обставини тяжкого майнового (фінансового) стану не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті, а також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач ухиляється від сплати наявної заборгованості перед Житомирською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України».
Позивач зазначає, що підприємства комунальної теплоенергетики, зокрема і Новогуйвинське ВЖРЕКП на сьогодні є одними з найбільших споживачів природного газу, а тому системна несплата вартості наданих послуг з розподілу природного газу прямо впливає на можливість Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» забезпечити безперебійне та безаварійне функціонування газорозподільної системи, у тому числі у межах селища Новогуйвинське та території Новогуйвинської територіальної громади.
Поряд з цим, звертає увагу суду, що у Новогуйвинського ВЖРЕКП наявна можливість розраховуватись за власними фінансовими зобов'язаннями, у тому числі, за підтримки свого засновника - Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області.
Позивач також зазначає, що станом на 14.04.2025 у Новогуйвинського ВЖРЕКП наявна прострочена заборгованість за надані Житомирською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» послуги з розподілу природного газу, яка становить 648 948,65 гривень.
Крім того, позивач просить суд врахувати і ту обставину, що з 28.02.2025 (після останньої проплати) жодної оплати заборгованості, що була предметом спору по справі №906/90/25 не було здійснено відповідачем, що свідчить про відсутність будь-якої платіжної дисципліни останнього.
Таким чином, позивач вважає, що заява відповідача про відстрочку виконання рішення суду не містить виняткових обставин, які дають можливість відстрочити виконання рішення суду. У зв'язку з чим, керуючись ст. 11, 15, 42 , 331 ГПК України, Житомирська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» просить у задоволенні заяви Новогуйвинського ВЖРЕКП про відстрочку виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 01.10.2024 у справі №906/90/25, відмовити.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.05.2025 у справі №906/90/25 заяву Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про відстрочку виконання рішення суду у справі № 906/90/25 задоволено частково. Відстрочено Новогуйвинському виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному комунальному підприємству виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 28.03.2025 у справі №906/90/25 до 31 липня 2025 року.
4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
В силу ч.3 ст.331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.
З урахуванням приписів ч. 4 ст.331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Частиною 5 ст.331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Колегія суддів відзначає, що згідно диспозиції ст.331 ГПК України підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Верховним Судом у постанові від 07.12.2022 у справі №910/11949/21 вказаний правовий висновок, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, лише комплексне дослідження усіх доводів заявника за наявності відповідних доказів надає суду можливість застосувати відстрочку або розстрочку виконання рішення суду.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підтвердження скрутного фінансового становища боржник надав суду довідку про дебіторську заборгованість, яка станом на 01.03.2025 складає 12 013 249, 10 грн, з яких: 10 291 692, 53 грн населення, 1 721 556, 57 грн бюджетні та інші організації (а.с.81); довідку про кредиторську заборгованість, яка станом на 01.03.2025 складає 17 252 640, 80 грн, в т.ч.: "Житомирводоканал" - 7 081 875,15 грн; ЖФ ТОВ "Газорозподільні мережі" - 488 033,19 грн; АТ НАК "Нафтогаз України" - 404 256,66 грн; ТОВ ГК "Нафтогаз Трейдінг" - 9 278 475,80 грн (а.с.82); фінансову звітність малого підприємства за 2024 рік (а.с.80). Суд першої інстанції, погодився, що в сукупності наведених заявником обставин та зазначених доказів підтверджуються, що фінансовий стан відповідача є вкрай складним, що свідчить про наявність підстав для відстрочки виконання рішення суду.
Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Так, суд апеляційної інстанції звертає увагу на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 29.04.2025 у справі № 917/1131/24:
"Отже, ураховуючи положення частин четвертої та п'ятої статті 331 ГПК України, суд, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Ураховуючи викладене, вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим...
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України.
Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.
Оскільки виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012.
Право людини на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).
ЄСПЛ у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Ураховуючи викладене, з одного боку, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов'язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, з іншого, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції")."
Колегія суддів апеляційної інстанції, надаючи оцінку доводам позивача та заперечення відповідача щодо відстрочення виконання рішення у даній справі, з урахуванням вказаних правових висновоків Верховного Суду виснує, що саме по собі недостатнє фінансування не є тією обставиною, яку слід вважати істотною та як наслідок виключною при ухваленні судового рішення про відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, адже в такому випадку обов'язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили втрачало б свою правову цінність як акт правосуддя.
Досліджуючи заяву про відстрочку виконання рішення суду, яка була подана до суду першої інстанції Новогуйвинським виробничим житлово ремонтно-експлуатаційним комунальним підприємством, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, заявником долучено: довідку про дебіторську заборгованість, довідку про кредиторську заборгованість та фінансову звітність підприємства за 2024 рік (а.с. 80-82).
Таким чином колегія суддів зазначає, що Новогуйвинське виробничо житлове ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство долучило до заяви виключно докази, які підтверджують наявність заборгованості боржника перед іншими кредиторами, а також заборгованість боржників перед ним. До того ж зазначені докази, зокрема, довідки про дебіторську та кредиторську заборгованість складені заявником самостійно.
У свою чергу колегія суддів враховує, що агресія російської федерації проти України є наслідком негативного отримання доходів не тільки для боржника, а також і для самого кредитора. ТОВ "Газорозподільні мережі України" віднесено до підприємств, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що підтверджується наказом Міністерства енергетики України №7 від 09.01.2024 "Про визначення підприємств паливно енергентичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдільності населення в особливий період (Протокол № 8)".
Колегія суддів також враховує доводи апелянта про те, що у розумінні п.п. 13-14 ч.1 ст.1 Закону України "Про критичну інфраструктуру" позивач відноситься до підприємства критичної інфраструктури, зокрема від безперебійної роботи якого залежить можливість отримання природного газу населенням, лікарнями, закладами освіти, військовими частинами, рятувальними службами, правоохоронними органами, підприємствами, тощо.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786), територія, на якій провадиться господарська діяльність Новогуйвинського виробничо житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства не віднесена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Посилання відповідача в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду, що до 06.05.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 існувала заборона стягнення боргу державною виконавчою службою або приватним виконавцем з фізичних осіб, якщо сума боргу не перевищувала 100 000,00 грн, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки заявник не долучив до матеріалів справи будь-яких доказів, які свідчать, що він є стягувачем у виконавчих провадженнях по стягненню коштів з фізичних осіб і наявність постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 є тією обставиною, яка стала причиною невиконання рішення у даній справі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.232 ГПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу. В свою чергу, суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву Новогуйвинського виробничого житлово ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про відстрочення виконання рішення суду від 28.03.2025 у справі №906/90/25 до 31.07.2025, не навів жодних мотивів, які саме події мають відбутися, що саме після 31.07.2025 боржник буде спроможний виконати судове рішення, яке набрало законної сили. Поряд з цим, в заяві про відстрочення виконання судового рішення заявник не обґрунтовує виникнення можливості повністю розрахуватись з боргом 169 854,13 грн перед позивачем після 28.03.2026.
За приписами ст. 74 ГПК України обов'язок із доказування - закріплена в процесуальному та матеріальному законодавстві міра належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Таким чином, колегія суддів, враховуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені у мотивувальній частині даної постанови, з урахуванням приписів ст.331 ГПК України, доводи та докази сторін у даній справі, які наявні в матеріалах справи, мотивування, яке сформулював суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, із урахуванням стандарту доказування вважає, що Новогуйвинське виробничо житлове ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство не надало достатніх та належних доказів, які у своїй сукупності надали б суду право виснувати про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та як наслідок після 31.07.2025 (як зазначив суд першої інстанції) чи 28.03.2026 (як зазначив заявник) боржник стане платоспроможним аби виконати рішення, яке набрало законної сили у даній справі (належних, обґрунтованих розрахунків, економічного аналізу, потенційних подій, які стануть реальним алгоритмом дій для виконання рішення суду в якості доказів заявник не долучив).
Щодо поданих 24 червня 2025 року позивачем через систему «Електронний суд» додаткових пояснень, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Суд апеляційної інстанції не визнавав необхідним одержати від позивача чи від його представника додаткових пояснень стосовно окремих питань. З огляду на це, суд апеляційної інстанції відповідно залишає без розгляду подані позивачем додаткові пояснення, долучивши їх до матеріалів справи.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що мотивуючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не надав ствердної відповіді, які саме обставини повинні настати, що після 31.07.2025 Новогуйвинське виробничо житлове ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство стане платоспрожним у виконанні рішення суду. Водночас усі докази, які долучені до матеріалів справи заявником свідчать лише про наявність у нього скрутного фінансового становища, водночас скрутне становище не є тією виключною обставиною, яка надає господарському суду право на застосування положення ст. 331 ГПК України. При цьому невмотивоване ухвалення судового рішення про відстрочення виконання рішення суду по суті надасть змогу боржнику безпідставно користуватися грошовими коштами, які він зобов'язаний сплатити позивачу.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про відстрочку виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 28.03.2025 у справі №906/90/25.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Новогуйвинське виробничо житлове ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05.05.2025 про відстрочку виконання рішення суду у справі №906/90/25, задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05.05.2025 про відстрочку виконання рішення суду у справі №906/90/25 скасувати.
3. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про відстрочку виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 28.03.2025 у справі №906/90/25 відмовити.
4. Стягнути з Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства (12441, Житомирська область, Житомирський район, селище міського типу Новогуйвинське, вулиця Миру, будинок 15; код ЄДРПОУ 30273396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 44907200) в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (10002, Житомирська область, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, код ЄДРПОУ 45204957) 2422, 40 грн витрат за подання апеляційної скарги.
5. Видачу судового наказу доручити Господарському суду Житомирської області.
6. Справу №906/90/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "26" червня 2025 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Олексюк Г.Є.