ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"24" червня 2025 р. Справа № 918/1071/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Гудак А.В.
суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду клопотання Міської спортивної громадської організації "Острозька міська федерація футболу"
про зупинення розгляду справи
при розгляді апеляційної скарги Міської спортивної громадської організації "Острозька міська федерація футболу"
на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.03.2025
(постановлену о 15:57 год. у м. Рівному, повний текст складено 17.03.2025)
у справі № 918/1071/24 (суддя Андрійчук О.В.)
за позовом Міської спортивної громадської організації "Острозька міська федерація футболу"
до Громадської спілки "Рівненська обласна асоціація футболу"
про оскарження рішень, прийнятих під час конференції членів громадської спілки
за участю представників сторін:
від позивача - Шевчук В.С.;
від відповідача - Кучер О.М., Кучер О.М.
Міська спортивна громадська організація "Острозька міська федерація футболу" звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Громадської спілки "Рівненська обласна асоціація футболу" про визнання недійсним рішення позачергової конференції громадської спілки "Рівненська обласна асоціація футболу", оформленого протоколом загальних зборів № 1 від 08.12.2023.
Господарський суд Рівненської області ухвалою від 17.03.2025 у справі № 918/1071/24 закрив провадження у справі.
Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив із того, що позов про визнання протиправним рішення органу управління відповідача не може бути розглянутий у державному суді у порядку будь-якої юрисдикції, оскільки відповідно до положень статуту відповідача, останній у вирішенні внутрішніх спорів (між членами та працівниками) керується положеннями свого статуту та положеннями, зокрема статуту ФФУ (УАФ), згідно з яким усі внутрішні спори між УАФ, її членами та іншими особами, які задіяні або працюють у футболі, вирішують органи здійснення футбольного правосуддя.
Крім того, взявши до уваги, що відповідач у своєму статуті також визначив органи здійснення футбольного правосуддя спеціальними суб'єктами, яким підпорядковано вирішення усіх внутрішніх спорів, суд вказав, що компетенція державних судів не поширюється на спір щодо недійсності рішень органу управління згідно положень ч. 3 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 розділу V Статуту Громадської спілки "Українська асоціація футболу", про необхідність застосування якого також вказав суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин, передбачено, що Вищим органом управління Української асоціації футболу є Конгрес, оскарження рішень, дій чи бездіяльності Конгресу здійснюється шляхом подання відповідної скарги/заяви у відповідності до діючого законодавства України., які суперечать його статуту.
Суд зазначив, що втручання держави у діяльністю найвищого органу управління громадської спілки шляхом здійснення судового контролю за прийнятими рішеннями - суперечить принципу самоврядності громадських організацій
За наведеного суд виснував про закриття провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Міська спортивна громадська організація "Острозька міська федерація футболу" звернулася з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.03.2025 у справі №918/1071/24 скасувати та направити справу суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
Висновок суду першої інстанції суперечить положенням п. 3 ст. 13 статуту відповідача, згідно якого оскарження рішень, дій чи бездіяльності Конференції здійснюється шляхом подання відповідної скарги/заяви у відповідності до діючого законодавства України до суду.
Згідно положень ч. 3 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 розділу V Статуту Громадської спілки "Українська асоціація футболу", про необхідність застосування якого також вказав суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин, передбачено, що вищим органом управління Української асоціації футболу є Конгрес, оскарження рішень, дій чи бездіяльності Конгресу здійснюється шляхом подання відповідної скарги/заяви у відповідності до діючого законодавства України.
Жодних умов, з приводу того, що рішення Конгресу, як органу управління Української асоціації футболу, який за своєю суттю та формою діяльності є аналогічним органом - Конференцією у відповідача, може бути оскаржене виключно до внутрішніх органів здійснення футбольного правосуддя, положення Статуту Громадської спілки "Українська асоціація футболу" не містить, а навпаки Статут Громадської спілки "Українська асоціація футболу" чітко регламентує, що оскарження здійснюється шляхом подання відповідної скарги/заяви у відповідності до діючого законодавства України, а не внутрішніх установчих документів такої спілки, або інших організацій, до складу яких така спілка входить.
Системний аналіз положень із Статуту ГС "РОАФ", Статуту ГС "Українська асоціація футболу", Дисциплінарних правил Рівненської обласної федерації футболу, Дисциплінарних правил ГС "Українська асоціація футболу" дає підстави стверджувати що юрисдикція та повноваження органів футбольного правосуддя не поширюється на порядок здійснення управлінської діяльності членів футбольних асоціацій, порядок прийняття ними рішень під час проведення відповідних конференцій, конгресів, установчих чи загальних зборів її членів.
Предметом позову у справі є вимоги про визнання протиправними загальних зборів, рішення по яким оформлено протоколом №1 від 08.12.2023, з підстав не належного повідомленням позивача про проведення загальних зборів, їх порядок денний, та не допуск його делегатів, кандидатів на голову до участі в таких загальних зборах (Конференції), а отже - порушенням права позивача на участь в управлінні громадською організацією.
За наведеного позивач вважає, що ним було вірно визначено юрисдикційну підсудність цього спору, а дії суду щодо закриття провадження у справі із таких підстав є помилковими, та свідчать про безпідставне застосування положень п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.04.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міської спортивної громадської організації "Острозька міська федерація футболу" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.03.2025 у справі № 918/1071/24. Розгляд апеляційної скарги призначив на 28.04.2025 о 11:00 год.
Відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти обґрунтувань скаржника з таких підстав.
Жодна стаття Статуту відповідача не передбачає розгляду спору в національних (державних) судах, навпаки статті 42, 45, 48 статуту відповідача стверджують що всі спори, зокрема щодо порушень Статут Асоціації, вирішуються органами футбольного правосудді та Спортивним арбітражним судом (м. Лозанна, Швейцарія).
Статутом відповідача визначено спеціальних суб'єктів, яким підпорядковано вирішення усіх спорів, що стосуються футбольного правосуддя щодо усіх питань, які пов'язані з діяльністю суб'єктів футболу.
Водночас втручання держави у діяльність органу управління спортивної громадської спілки шляхом здійснення судового контролю за прийнятими рішеннями, зокрема щодо рішень Конференції цієї спілки, суперечить принципу самоврядності громадських організацій, закріпленому у статті 3 Закону України "Про громадські об'єднання".
Верховний Суд сформував сталу судову практику, відповідно до якої визначив, що внутрішні спори, з питань діяльності спортивних громадських організацій (зокрема оскарження дій та/або рішень органів управління) не підлягають розгляду у судовому порядку в національних (державних) судах будь-якої юрисдикції.
Просить апеляційну скаргу Міської спортивної громадської організації "Острозька міська федерація футболу" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.03.2025 у справі № 918/1071/24 залишити без змін.
Від позивача 25.04.2025 надійшли додаткові пояснення за змістом яких вказує, що закриваючи провадження в цій справі, суд першої інстанції посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, однак судом в оскаржуваній ухвалі не досліджено предмет розгляду спору у відповідних справах.
На переконання скаржника, з огляду на предмет спору у цій справі, учасників справи необхідно вважати носіями корпоративних прав, а відносини між ними, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, - корпоративними.
Позивач звертає увагу, що положенням п. 3 ст. 13 Статуту ГС "РОАФ" чітко передбачено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності Конференції здійснюється шляхом подання відповідної скарги/заяви у відповідності до діючого законодавства України до суду.
Продовжує, що оскільки Статутом ГС "РОАФ" було чітко передбачено порядок визначення підсудності даного спору, то розгляд даного спору має бути продовжений в судовому порядку Господарським судом Рівненської області, як належним та компетентним судом.
Звертає увагу, що згідно положень ч. 3 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 розділу V Статуту Громадської спілки "Українська асоціація футболу", про необхідність застосування якого також вказав суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин, передбачено, що Вищим органом управління Української асоціації футболу є Конгрес, оскарження рішень, дій чи бездіяльності Конгресу здійснюється шляхом подання відповідної скарги/заяви у відповідності до діючого законодавства України.
При цьому, жодних умов, з приводу того, що рішення Конгресу, як органу управління Української асоціації футболу, який за своєю суттю та формою діяльності є аналогічним органом - Конференцією у Відповідача, може бути оскаржене виключно до внутрішніх органів здійснення футбольного правосуддя, положення Статуту Громадської спілки "Українська асоціація футболу" не містить, а навпаки Статут Громадської спілки "Українська асоціація футболу" чітко регламентує, що оскарження здійснюється шляхом подання відповідної скарги/заяви у відповідності до діючого законодавства України, а не внутрішніх установчих документів такої спілки, або інших організацій, до складу яких така спілка входить.
Таким чином, позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо закриття провадження у цій справі.
В запереченнях на додаткові пояснення позивача від 28.04.2025, відповідач вказує, що закриваючи провадження у цій справі Господарський суд Рівненської області оцінивши предмет та підстави позову, характер правовідносин, вірно зробив висновок, що оскільки Статутом РОАФ, (Статутом УАФ) передбачений порядок оскарження спорів між РОАФ, УАФ, членами РОАФ та іншими особами, які задіяні або працюють у футболі, та органи, які здійснюють футбольне правосуддя, а тому позов не може бути розглянутий у державному суді у порядку будь-якої юрисдикції.
Помилковим є твердження скаржника що п. 3 ст. 13 Статуту РОАФ передбачає оскарження рішень Асоціації в національних/державних судах. В цій статті Статуту, як і в будь яких інших, відсутні дані твердження .
Норми п. 3 ст. 13 Статуту РОАФ у сукупності з іншими положеннями Статуту РОАФ, які регулюють подібні правовідносини, зокрема п.9 ст 42 Статуту РОАФ, відсилають розгляд спорів саме до Спортивного арбітражного суду міста Лозанни (CAS), який має повноваження остаточно вирішувати такі спори. Ані Статут РОАФ, ані Статут УАФ жодних посилань на розгляд будь-яких справ в національних (держаних) судах не містить.
Господарський суд Рівненської області вірно в оскаржувальній ухвалі посилався на сформовану Верховним Судом сталу судову практику, відповідно до якої визначив, що спори з питань діяльності спортивних громадських організацій (зокрема оскарження дій та/або рішень органів управління) не підлягають розгляду у судовому порядку в національних (державних) судах будь-якої юрисдикції.
Вважає, що при ухваленні рішення Господарський суд Рівненської області в оскаржуваній ухвалі вірно посилався на висновки Верховного Суду зроблені в постанові від 01.06.2022 у справі №757/25820/20-ц, адже предмети спору у справі №757/25820/20-ц є ревалентними предмету спору у цій справі.
Юрисдикція державних судів, зокрема і господарського суду, не поширюється на цей спір, адже відповідно до вимог Статуту РОАФ, Статуту УАФ , такі спори повинні розглядатися органами здійснення футбольного правосуддя ООФА, УАФ та/або Спортивним арбітражним судом міста Лозанна.
Враховуючи вказане вище, відповідач просить апеляційну скаргу Міської спортивної громадської організації "Острозька міська федерація футболу" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.03.2025 у справі № 918/1071/24 - без змін.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 28.04.2025 було заслухано пояснення представників сторін.
За результатами судового засідання, з метою повного та всебічного розгляду справи, колегія суддів оголосила перерву в судовому засіданні до 26.05.2025 о 14:00 год.
26.05.2025 від скаржника надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, в обґрунтування котрого скаржник вказує таке.
В ході додаткового аналізу судової практики, скаржником було виявлено справу №910/6292/24, в якій постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу Громадської організації "Житомирська обласна федерація боксу" задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 скасовано, справу №910/6292/24 передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Аналіз суті та змісту спірних обставин у справі №910/6292/24, свідчить, що вона є абсолютно ідентичною за характером спірних правовідносин, що й ця. Так, в межах вирішення спору у справі №910/6292/24, судом враховано, що здійснюється оскарження саме рішення загальних зборів учасників (членів) громадської спілки, і статутом, незважаючи на існування відповідних органів внутрішнього правосуддя (до асоціації боксу України) також передбачено механізм оскарження рішення загальних зборів учасників (членів) громадської спілки саме до національного суду.
В ході розгляду касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №910/6292/24, Верховний Суд ухвалою від 21.05.2025 зупинив касаційне провадження у справі №910/6292/24 за касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5691/24.
З посиланням на мотивувальну частину ухвали Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №910/6292/24, зважаючи на предмет апеляційного оскарження, обставини та підстави передання на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №280/5691/24, скаржник повідомляє про необхідність зупинення провадження у справі №918/1071/24 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5691/24.
Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 №01-05/182 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-учасника колегії Василишина А.Р. 26.05.2025, відповідно до статті 32 ГПК України та п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено заміну судді-члена колегії у справі №918/1071/24. Визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В., суддя Олексюк Г.Є.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.05.2025 прийняв справу №918/1071/24 до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В., суддя Олексюк Г.Є.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 26.05.2025 було заслухано пояснення представників сторін.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.05.2025 оголосив перерву в судовому засіданні до 24.06.2025 о 12:00 год.
Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 №01-05/280 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді-учасника колегії Мельника О.В. у період з 23.06.2025 по 27.06.2025 включно, відповідно до статті 32 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №918/1071/24. Визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.06.2025 прийняв справу №918/1071/24 до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 24.06.2025 було заслухано думку представників позивача та відповідача щодо можливого зупинення провадження у цій справі.
Представник позивача, як і в попередньому судовому засіданні (26.05.2025), підтримав подане раніше клопотання про зупинення провадження в справі.
Представники відповідача не заперечили проти зупинення провадження у цій справі.
Апеляційний господарський суд, вирішуючи питання щодо можливості зупинення провадження у цій справі, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивача, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.
Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Згідно зі ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, Об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Вище вказано, що Міська спортивна громадська організація "Острозька міська федерація футболу" звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Громадської спілки "Рівненська обласна асоціація футболу" про визнання недійсним рішення позачергової конференції громадської спілки "Рівненська обласна асоціація футболу", оформленого протоколом загальних зборів № 1 від 08.12.2023.
Крім того, із Єдиного державного реєстру судових рішень апеляційним господарським судом установлено, що у справі №910/6292/24 Громадська організація "Житомирська обласна федерація боксу" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської громадської організації "Федерація боксу України" та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про:
- визнання недійсними рішень конференції Всеукраїнської громадської організації "Федерація боксу України", оформлених протоколом від 17.12.2021;
- скасування реєстраційних дій з реєстрації змін до відомостей про Всеукраїнської громадської організації "Федерація боксу України", проведених Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі рішень конференції Всеукраїнської громадської організації "Федерація боксу України", оформлених протоколом від 17.12.2021.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.10.2024 закрив провадження у справі №910/6292/24 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України - спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Суд першої інстанції зауважив, що статутом Всеукраїнської громадської організації "Федерація боксу України" визначені спеціальні суб'єкти, яким громадське об'єднання підпорядкувало вирішення усіх внутрішніх спорів. Органом здійснення футбольного правосуддя є Контрольно-дисциплінарний комітет Федерації боксу України, рішення якого може бути оскаржене в Спортивному арбітражному суді (місто Лозанна, Швейцарія). Втручання держави у діяльність найвищого органу управління громадської організації шляхом здійснення судового контролю за прийнятими рішеннями суперечить принципу самоврядності громадських організацій, закріпленому у статті 3 Закону України "Про громадські об'єднання", тому цей спір не може бути розглянутий у державному суді в порядку будь-якої юрисдикції (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №826/4734/16, Верховним Судом у постановах від 20.11.2019 у справі №757/11542/17-ц, від 08.04.2021 у справі №757/11487/17-ц, від 01.06.2022 у справі №757/25820/20-ц).
Північний апеляційний господарський суд постановою від 17.12.2024 апеляційну скаргу позивача задовольнив, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 скасував, справу №910/6292/24 передав для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний господарський суд, зокрема, дійшов таких висновків:
- зважаючи на предмет спору в цій справі, її учасників необхідно вважати носіями корпоративних прав, а відносини між ними, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, - корпоративними;
- юрисдикція господарського суду поширюється на спірні правовідносини, оскільки вони мають ознаки юридичного спору щодо реалізації членом громадської організації свого права на управління нею та реалізацію ним права здійснювати керування юридичною особою як органом управління, обраним у встановленому порядку, дотримання порядку скликання та правомочності загальних зборів членів громадської організації. Такі питання не стосуються внутрішньостатутної діяльності.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.02.2025 до участі в розгляді справи №910/6292/24 залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Всеукраїнської громадської організації "Федерація боксу України" - ОСОБА_1 .
04.03.2025 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №910/6292/24, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 повністю та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/6292/24.
Касаційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №826/4734/16 та постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №757/11542/17-ц, від 08.04.2021 у справі №757/11487/17-ц, від 01.06.2022 у справі №757/25820/20-ц (щодо непоширення компетенції державних судів на спір, який стосується питань внутрішньої діяльності громадської організації).
На думку ОСОБА_1 , Північний апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку, згідно з яким юрисдикція господарського суду поширюється на спірні правовідносини. Позивач не звертався до Контрольно-дисциплінарної комісії Федерації боксу України та до Спортивного арбітражного суду (CAS) (м. Лозанна, Швейцарія) із апеляцією, отже не вичерпав заходи оскарження, передбачені статутом.
Верховний Суд ухвалою від 25.03.2025 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
В подальшому, Верховний Суд ухвалою від 21.05.2025 зупинив касаційне провадження у справі №910/6292/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5691/24.
Щодо справи №280/5691/24.
У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2023 №739208010703, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 840 993 грн 75 коп. (1 472 795 грн основного зобов'язання та 368 198 грн 75 коп. штрафних санкцій).
Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 03.07.2024 відкрив провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
16.07.2024 до суду надійшло клопотання представника контролюючого органу про залишення позовної заяви без розгляду, обґрунтоване пропуском позивачем строку звернення до суду. Вказано, що позивач оскаржив спірне податкове повідомлення-рішення до ДПС України, проте рішенням про результати розгляду скарги від 12.03.2024, яке позивач отримав 15.03.2024, скаргу залишено без задоволення. Оскільки позивач звернувся до суду 24.06.2024, представник стверджував, що Товариством пропущено місячний строк звернення до суду.
Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 22.07.2024 залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання належним чином оформленої заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску такого строку.
25.07.2024 позивачем подано заяву про поновлення строку, у якій представник позивача просив визнати поважними причини пропуску строку для подання позовної заяви та поновити пропущений строк.
Запорізький окружний адміністративний суд, керуючись приписами частини четвертої ст. 122, ст. 123 КАС України, ст. 56 ПК України, а також з урахуванням правових висновків Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформульованих у постанові від 26.11.2020 (справа №500/2486/19), ухвалою від 11.09.2024 визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та відмовив у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а позовну заяву залишив без розгляду.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 19.11.2024 ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2024 скасував, а справу №280/5691/24 направив до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Така постанова суду апеляційної інстанції була мотивована тим, що позивачем дотримано передбачений частиною четвертою ст.122 КАС України строк звернення до суду з цим позовом, а тому підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні. Суд зазначив, що законодавець чітко визначив, що строки звернення до суду встановлюються КАС України та іншими законами; будь-які інші кодекси не встановлюють строків звернення до суду з адміністративними позовами. Відтак, як ствердив апеляційний суд, при прийнятті рішення про залишення без розгляду адміністративного позову на підставі статті 123 КАС України, суд першої інстанції безпідставно керувався положеннями ПК України, що не є Законом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Головне управління ДПС у Запорізькій області, з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції не погодився та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 23.12.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024 у цій справі для перевірки наведених у ній доводів.
Верховний Суд ухвалою від 17.04.2025 адміністративну справу №280/5691/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024 передав на розгляд Великої палати Верховного Суду.
Проаналізувавши зміст такої ухвали, апеляційний господарський суд відмічає, що в справі № 280/5691/24 на вирішення Великої Палати Верховного Суду фактично поставлено питання можливості оскарження у касаційному порядку постанов апеляційного суду котрими скасовані ухвали судів першої інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Крім того, правовідносини у справі № 280/5691/24, на відміну від справи №910/6292/24, є не подібними із тими котрі виникли у справі № 918/1071/24.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що саме справи №910/6292/24 та № 918/1071/24 є подібними, а тому висновок Верховного Суду за результатами розгляду справи №910/6292/24 має значення для правильного вирішення спору у справі №918/1071/24 у подібних правовідносинах.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд, з метою дотримання принципу єдності судової практики (забезпечення якої покладено на Верховний Суд нормою статті 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів") дійшов висновку, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід зупинити до розгляду Верховним Судом справи №910/6292/24 (з перегляду судового рішення у подібних правовідносинах), у зв'язку з чим апеляційне провадження у цій справі підлягає зупиненню на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до закінчення розгляду Верховним Судом справи №910/6292/24 з метою недопущення порушення процесуальних строків та досягнення єдності судової практики.
Також, суд бере до уваги, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (п. 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
В той же час, згідно п. 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2007 у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.
Враховуючи викладені вище обставини, котрі зумовлюють зупинення провадження в цій справі до закінчення розгляду Верховним Судом справи №910/6292/24, апеляційний господарський суд зазначає, що в цьому випадку не буде порушуватися право на розумний строк розгляду справи, оскільки таке зупинення має на меті ухвалення судового рішення у справі, з дотриманням сталості та єдності судової практики.
Згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах.
Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 270, 281 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Клопотання Міської спортивної громадської організації "Острозька міська федерація футболу" про зупинення розгляду справи задовольнити частково.
2. Зупинити провадження у справі №918/1071/24 до закінчення розгляду Верховним Судом справи №910/6292/24.
3. Зобов'язати учасників справи повідомити Північно-західний апеляційний господарський суд про результати розгляду Верховним Судом справи №910/6292/24.
4. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений "26" червня 2025 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.