ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5415/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ»
на рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 року, суддя в І інстанції Бездоля Д.О., повний текст якого складено 03.04.2025 в м. Одесі
у справі: №916/5415/24
за позовом: Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Південний Дьюті Фрі Трейдінг»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
про стягнення 67 181,40 грн
В грудні 2024 року Державне підприємство “Морський торговельний порт “Чорноморськ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Південний Дьюті Фрі Трейдінг», в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача подвійну неустойку у розмірі 67181,40 грн.
В обґрунтування підстав позову позивач посилався на обставину порушення відповідачем строків повернення орендованого майна, що перебуває на балансі позивача, після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.09.2015 №5/75, укладеного між відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 у справі №916/5415/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд дійшов висновку, що ані положеннями статті 785 ЦК України, ані умовами договору оренди, укладеного між відповідачем та третьою особою за погодженням позивача, не передбачено право позивача (балансоутримувача) на стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкту оренди, оскільки таким правом згідно з ст. 785 ЦК України наділений орендодавець, яким у спірних правовідносинах є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях. За цих обставин, позивачем не доведено наявність у нього порушеного права на отримання у спірних відносинах від відповідача спірної неустойки, а тому у позові слід відмовити.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ», в якій останнє просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 у справі №916/5415/24 та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ “Південний Дьюті Фрі Трейдінг» на користь Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ» 67 181,40 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що обов'язок Орендаря сплачувати орендну плату у повному обсязі у відповідних пропорціях її отримувачам (70 % - фонду держмайна та 30 % - балансоутримувачу) передбачений ст.762 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ, п. 132 Порядку передачі майна в оренду та п. 5.3 Договору. Судом не враховано, що ДП «МТП «Чорноморськ», як Балансоутримувач, - є отримувачем орендної плати у розмірі 30 % від встановленого Договором розміру орендної плати.
Скаржник вказує, що ДП «МТП «Чорноморськ» відповідно до Статуту є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, що засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Згідно п. п. 4.1., 4.2 Статуту майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним майном відповідно до вимог законодавства, передбачених законодавством України та цим Статутом. Саме тому РВ ФДМУ не має права звертатись до суду з вимогами про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати від 100 %, оскільки РФ ФДМУ та ДП «МТП «Чорноморськ» є окремими юридичними особами, які наділені самостійними правами та обов'язками. Чинним законодавством не передбачено право РВ ФДМУ звертатись до суду з вимогами про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення державного майна з оренди в інтересах Балансоутримувача такого майна.
Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 67 181,40 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 у справі №916/5415/24; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28.09.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південний Дьюті Фрі Трейдінг" (орендар), за погодженням з балансоутримувачем - Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (правонаступником якого є Державне підприємство “Морський торговельний порт “Чорноморськ») (балансоутримувач) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5/75 (далі - договір; а.с. 21-24, т.1), за умовами п. 1.1. якого, з урахуванням змін, погоджених договором про внесення змін від 11.02.2019 (а.с. 26-зворотна сторінка - 27, т.1), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину виробничого майданчику вантажного терміналу № 5, інв. № 4641, реєстровий номер 01125672.2. РАЯИЮК0882 (далі - майно), загальною площею 120,00 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4, та перебуває на балансі ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (далі - балансоутримувач).
Відповідно до п. 2.1., 2.4., 2.5. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання - передавання майна. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на орендодавця. Орендоване нерухоме майно залишається на балансі балансоутримувача із зазначенням того, що цей об'єкт є орендованим.
За умовами п. 3.1. договору, з урахуванням положень договору про внесення змін від 11.02.2019, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 14.09.2011 № 961) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2018 року: 3393,00 гривень. Орендна плата за місяць оренди - січень 2019 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць грудень 2018 року на індекс інфляції січня 2019 року.
Згідно з п. 3.2., 3.3. договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
За умовами п. 3.5. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70 % надсилається орендарем орендодавцеві, 30% - балансоутримувачу.
Відповідно до п. 3.11. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції до державного бюджету та балансоутримувачу.
Згідно з п. 5.10. договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язується повернути балансоутримувачу об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати балансоутримувачу збитків, у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкту оренди з вини орендаря.
Відповідно до п. 10.1. договору, його укладено строком на 1 рік, що діє з 28.09.2015 до 28.09.2016 включно. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до повного виконання зобов'язань.
Пунктом 10.2. договору передбачено, що зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін, балансоутримувача, уповноваженого органу управління. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надходження до розгляду іншою стороною, укладаються у вигляді договору про внесення змін.
Згідно з п. 10.4. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством, за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об'єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.
За умовами п. 10.6. договору його чинність припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; у разі ліквідації орендаря; банкрутства орендаря; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до п. 10.9. договору у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Згідно з п. 10.10. договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акту приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця.
Обставина передачі об'єкту оренди підтверджується наявними у справі актами від 28.09.2015 та від 11.02.2019, з урахуванням укладення договору про внесення змін (а.с. 24-25, т.1).
Додатками до договору, з урахуванням внесених змін (а.с. 24-зворотна сторінка, а.с. 27-зворотна сторінка, т. 1) сторони погодили розмір орендної плати за договором за базовий місяць оренди - грудень 2018 року у розмірі 3393,00 грн.
Договором від 23.10.2019 про внесення змін до договору оренди від 28.09.2015 (а.с. 25-зворотна сторінка, т.1) було погоджено внести зміни у п. 1.1 договору та в усіх додатках до нього (зі змінами та доповненнями), а саме: адресу “вул. Північна, 4» замінити відповідно адресою “вул. Північна, 4/1» у відповідних відмінках, а також продовжено термін дії договору до 28.09.2020 включно.
27.07.2022 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях був виданий наказ № 556 (а.с. 101, т.1), яким припинено чинність договору оренди від 28.09.2015 № 209840911336, відповідно до якого передано в оренду частина виробничого майданчику вантажного терміналу № 5, площею № 120 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Бурлача балка, вул. Північна, 4 та перебуває на балансі Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ».
Листом від 28.07.2022 № 11-06-01639 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях повідомило позивача, зокрема, про те, що: 29.06.2022 відбувся аукціон про передачу в оренду нерухомого майна - частини виробничого майданчику вантажного терміналу № 5, площею 120 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, селище Бурлача балка, вулиця Північна, 4 щодо якого прийнято рішення про продовження терміну дії чинного договору оренди від 28.09.2015 № 209840911336 на аукціоні; за результатами електронного аукціону визначено переможця - ТОВ “СКАЙ - ШАД»; керуючись вимогами п. 149 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, Регіональне відділення повідомляє. що договір оренди від 01.12.2006 № 20984091139, укладений з ТОВ “Південний Дьюті Фрі Трейдінг» - вважається таким, що припинив свою дію; Регіональне відділення наголосило про необхідність повернення орендованого майна орендарем балансоутримувачу згідно з актом приймання-передачі (повернення) та здійснення остаточних розрахунків.
В матеріалах справи відсутні правочини з ТОВ “СКАЙ - ШАД» щодо об'єкту оренди.
Листом від 08.11.2022 за вих. № 436/07.2-131648 (а.с. 99-100, т.1) позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди, предметом якого є передача відповідачу у тимчасове користування нерухомого майна - частини виробничого майданчику вантажного терміналу № 5, площею 120 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, селище Бурлача балка, вулиця Північна, 4/1, у зв'язку з чим, позивач відповідачу було повідомлено про необхідність звільнити територію порту до 11.11.2022, здійснити остаточні розрахунки по платежам з орендної плати та направити уповноважену особу для підписання акту про повернення майна.
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутній акт приймання-передавання майна, підписаний між відповідачем та третьою особою та/або між позивачем та відповідачем, у зв'язку з припиненням договору.
Як повідомив позивач, відповідач орендоване майно за актом не повернув, у зв'язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача неустойку за прострочення повернення об'єкту оренди на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за 33 місяці на загальну суму 67181,40 грн. Неустойка позивачем розрахована у розмірі подвійної орендної плати, виходячи зі встановленої у розрахунку від 11.02.2019 базової орендної плати, без індексації та ПДВ та у розмірі 30%. До матеріалів справи позивачем долучено виставлені ним рахунки відповідачу (а.с. 28-44, т.1), які датовані 21.09.2024 та згідно з якими позивач нарахував до сплати суму неустойки у розмірі 2035,80 грн на місяць. Ці рахунки за період жовтень 2021 року, січень 2022 року - липень 2024 року були направлені відповідачу в електронній формі (а.с. 45-60, т.1) та засобами поштового зв'язку за адресою місцезнаходження відповідача (а.с. 61-62, т.1).
В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем спірної неустойки позивачу або третій особі (до бюджету).
Отже, предметом позову є вимога про стягнення з відповідача подвійної неустойки у розмірі 67181,40 грн у зв'язку з порушенням відповідачем строків повернення орендованого майна, що перебуває на балансі позивача, після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.09.2015 №5/75, укладеного між відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відповідної суми, зважаючи на таке.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів вбачає, що між третьою особою, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем, 28.09.2015 був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за № 5/75 зі строком дії до 28.09.2020, з можливістю пролонгації в порядку, встановленому законом. Оскільки передане відповідачу у тимчасове користування майно перебуває на балансі позивача, договір був укладений за погодженням останнього.
Тобто, у спірних правовідносинах позивач не є орендодавцем переданого відповідачу у користування майна.
В свою чергу, ДП «МТП «Чорноморськ» не заперечується, що останній є виключно Балансоутримувачем майна, а Орендодавцем за Договором є Регіональне відділення Фонду державного майна України.
Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частин 1 та 5 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Окрім того, орендоване майно є державною власністю, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-XII, чинного на момент укладення договору оренди.
За умовами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України унормовано, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).
Поряд із цим приписами частини 1 статті 636 ЦК України встановлено, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору (частина 2 названої статті).
Як зазначалось, умовами пункту 3.5 Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається орендарем орендодавцеві, 30% - Балансоутримувачу.
Таким чином, фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами укладено тристоронній договір про передачу державного майна в оренду, за умовами якого Орендодавцем є Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Орендарем - ТОВ “Південний Дьюті Фрі Трейдінг», третьою стороною зазначеного договору є Балансоутримувач - ДП «МТП «Чорноморськ».
Частиною 1 статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Аналогічні за змістом положення містить частина 4 статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина 4 статті 291 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-XII (чинного на час укладення Договору оренди та Договору про відшкодування) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Приписи статті 17 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII передбачають, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін (частина 1). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 2).
Згідно ж із статтею 764 ЦК України (в редакції чинній на час укладення Договору оренди), якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна можливість пролонгації укладеного договору оренди у зв'язку із відсутністю заяви однієї із сторін протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору була передбачена частиною 2 статті 17 Закону України № 2269-XII.
03.10.2019 прийнято Закон України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ, в розділі "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).
При цьому пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.
Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 р. і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ. Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII.
Схожий правовий висновок щодо необхідності чіткого розмежування порядку та підстав продовження договорів оренди державного та комунального майна, передбачених нормами Закону України № 2269-XII (чинного до 31.01.2020 р.) і Закону України № 157-ІХ(введеного в дію з 01.02.2020 р.), викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 р. у справі № 907/720/20, від 09.11.2021 р. у справі № 908/2637/20, від 05.07.2022 р. у справі № 909/479/21, від 19.07.2022 р. у справі № 924/852/21, від 13.12.2022 р. у справі № 916/4073/21, від 27.12.2022 р. у справі № 910/21725/21).
З огляду на викладене вище, оскільки строк дії Договору оренди погоджено Регіональним віддаленням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як Орендодавцем та ТОВ «МЕРІН БРІДЖ» як Орендарем до 28.09.2020 року, тобто після визначеного пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX строку, останній не підлягає автоматичній пролонгації, тобто строк його дії закінчився на наступний день - 29.09.2020 року.
Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19).
Відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності, необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений частиною 2 статті 785 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Стаття ж 5 вказаного закону наводить перелік орендодавців.
Отже, відповідно до приписів Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов'язками є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар).
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що ДП «МТП «Чорноморськ» не є Орендодавцем нерухомого майна, а є Балансоутримувачем, тобто не є особою, якою передано в найм (оренду) відповідне майно, тому не може заявляти позовну вимогу про зобов'язання Орендаря сплатити неустойку за частиною 2 статті 785 ЦК України, адже право на пред'явлення відповідної вимоги має виключно наймодавець (орендар) - особа, уповноважена на укладання відповідного Договору та/або особа, яка уклала відповідний договір як Наймодавець (Орендодавець).
Близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 р. у справі №910/12670/22 та від 06.09.2019 р. у справі № 910/7364/18. Висновки у даних постановах релевантні до правовідносин у даній справі саме в частині розмежування прав орендодавця (власника майна) та балансоутримувача такого майна. Тому застосування даних висновків саме в цьому контексті є вірним та обґрунтованим.
У даному випадку ДП «МТП «Чорноморськ» не виступає особою, наділеною правом укладання Договору оренди, а є виключно особою, яка утримує відповідне майно, у той час як власником відповідно майна є держава в особі Фонду державного майна України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати, адже у позивача відсутнє право на отримання такої неустойки.
Посилання апелянта на те, що він має право отримати неустойку за неповернення майна у розмірі пропорційному до розміру орендної плати, яку він отримує, не приймаються колегією суддів до уваги. Адже орендна плата отримується ним на підставі договору у розмірі, визначеному таким договором. В свою чергу неустойка є результатом порушення зобов'язання після закінчення строку дії договору, тому вона застосовується саме на підставі цивільного законодавства. Та як була визначено вище, право на отримання неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України має саме наймодавець, яким у даній справі виступає держава в особі Фонду державного майна України.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 у справі №916/5415/24.
За таких обставин, апеляційна скарга Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 у справі №916/5415/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 у справі №916/5415/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 у справі №916/5415/24 - залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська