ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
23 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2357/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Я.Ф. Савицького, С.В. Таран,
секретар судового засідання - В.М. Просяник,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: С.В. Сухінін
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за наслідками апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою Фірми «Полімед» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю)
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2025 (суддя Ю.С. Бездоля, м.Одеса, повний текст рішення складено 06.02.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 (суддя Ю.С. Бездоля, м.Одеса, повний текст рішення складено 17.02.2025)
та Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 (суддя Ю.С. Бездоля, м.Одеса, повний текст рішення складено 17.02.2025)
у справі №916/2357/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна»
до відповідача: Фірми «Полімед» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю)
про стягнення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фірми «Полімед» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) про стягнення заборгованості за договором поставки від 15.03.2021 №51/0 в розмірі 1547645,43 грн (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог), з яких: 1422732,44 грн - основного боргу, 7070,55 грн - 3% річних та 117842,44 грн - пені.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.02.2023 у справі №916/2357/22, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.10.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» задоволено; рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 скасовано і передано справу №916/2357/22 на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.01.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» задоволено частково. Стягнуто з Фірми «Полімед» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» 741601,22 грн основного боргу, 11123,83 грн судового збору за подання позовної заяви, 23128,79 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 30838,38 грн судового збору за подання касаційної скарги. В решті позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» за вх.№2-67/25 від 20.01.2025 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Фірми «Полімед» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» 13383,63 грн витрат на професійну правничу допомогу та 6642 грн гонорару успіху. В решті заяви відмовлено.
Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду, Фірма «Полімед» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 і ухвалити нове, яким у задоволенні позову та заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнення гонорару успіху Товариству з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» відмовити.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» не погодилось із додатковим рішенням суду, у зв'язку з чим подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило частково скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 та прийняти нове в частині стягнення витрат на правничу допомогу, яким стягнути з Фірми «Полімед» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) витрати на правничу допомогу у розмірі 151500,00 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 апеляційну скаргу Фірми «Полімед» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2025 і на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 у справі №916/2357/22 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 у справі №916/2357/22 залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2025 покладено на Фірму «Полімед» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю).
Враховуючи, що в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 не вирішено питання розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції та про які позивач зазначав у відзиві на апеляційну скаргу відповідача (вх.№874/25/Д3 від 04.04.2025), а також з огляду на те, що розгляд апеляційних скарг Фірми «Полімед» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 у справі №916/2357/22 здійснювався у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, ухвалою суду від 09.06.2025 призначено судове засідання у справі №916/2357/22 на 23.06.2025 о 10:30 год для вирішення питання про прийняття додаткової постанови
У судовому засіданні, яке відбулось 23.06.2025, представник відповідача заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у зв'язку з апеляційним переглядом справи №916/2357/22.
Позивач про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, проте участі не брав.
Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за наслідками апеляційного перегляду справи, обов'язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представника позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце проведення судового засідання.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини четвертої статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Полімед» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн за апеляційний перегляд рішення від 16.01.2025 та додаткового рішення від 06.02.2025 у справі №916/2357/22 із врахуванням їх об'єднання у спільне позовне провадження, при цьому надало докази таких витрат.
Отже, позивач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Із наявних в матеріалах справи та наданих заявником документів вбачається, що 02.09.2022 між адвокатом Горець Оксаною Анатоліївною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до розділу 1 договору адвокат зобов'язується: надавати клієнту консультації з правових питань; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені клієнтом; надавати клієнту правову допомогу та представляти інтереси клієнта щодо захисту прав та інтересів останнього у судах під час здійснення господарського судочинства, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором. На підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг і направляється клієнту (пункт 2.4 договору).
07.03.2025 між адвокатом Горець Оксаною Анатоліївною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» укладено додаткову угоду б/н до договору про надання правничої допомоги №б/н від 02.09.2022.
Дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання правничої допомоги у спорі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Полімед» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» заборгованості за договором поставки №51/О від 15.03.2021 (пункт 1 додаткової угоди).
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди адвокат зобов'язується за необхідності здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції (Південно-західний апеляційний господарський суд).
Пунктом 3 додаткової угоди сторони погодили вид та вартість послуг, а саме: підготовка апеляційної скарги, відзиву, заперечень, письмових пояснень, запитів - 1 год - 2000,00 грн; участь у судовому засіданні - 1 год - 2000,00 грн.
Оплата послуг з представництва інтересів у суді апеляційної інстанції здійснюється наступним чином: 100% вартості послуг сплачується протягом 10 календарних днів з моменту набрання судового рішення законної сили (пункт 4.1. додаткової угоди).
Правнича допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правничої допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності) (пункт 7.1. додаткової угоди).
Згідно із актом прийому-передачі послуг від 02.04.2025 за договором про надання правничої допомоги №б/н від 02.09.2022 та додаткової угоди б/н від 07.03.2025, який підписаний адвокатом Горець Оксаною Анатоліївною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна», адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: підготовка та подача апеляційної скарги на додаткове рішення суду від 06.02.2025 у справі №916/2357/22 до суду апеляційної інстанції; кількість витрачених годин - 3; вартість однієї години - 2000,00 грн; загальна сума - 6000,00 грн.
Відповідно до акту прийому-передачі послуг від 03.04.2025 за договором про надання правничої допомоги №б/н від 02.09.2022 та додаткової угоди б/н від 07.03.2025, який підписаний адвокатом Горець Оксаною Анатоліївною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна», адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду від 16.01.2025 у справі №916/2357/22; кількість витрачених годин - 4; вартість однієї години - 2000,00 грн; загальна сума - 8000,00 грн.
Інтереси у межах справи №916/2357/22 в суді апеляційної інстанції представляла адвокат Горець Оксана Анатоліївна, що підтверджується копією ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1365495 від 03.03.2025, відповідно до якого адвокат Горець Оксана Анатоліївна уповноважена представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 02.09.2022 у Південно-західному апеляційному господарському суді.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що:
адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;
договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно із статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, Південно-західний апеляційний господарський суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, відповідно до якої:
(1)договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2)за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3)як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4)адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5)адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6)відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи конкретний зміст наданих адвокатом позивача послуг, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з того, що наявні в матеріалах справи докази таких витрат не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, апеляційний господарський суд зазначає, що згідно з актом прийому-передачі послуг від 03.04.2025 за договором про надання правничої допомоги №б/н від 02.09.2022 та додаткової угоди б/н від 07.03.2025 вартість наданих адвокатом послуг становить 8000,00 грн за 4 години роботи із розрахунку 2000,00 грн за 1 годину роботи.
Між тим, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, в яких визначено наступне: не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Під час вирішення питання щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах кожної з окремих інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці додаткових постанов останнього, зокрема, від 11.07.2023 у справі №916/2664/21, від 16.03.2023 у справі №927/153/22 тощо.
Як вбачається із рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і матеріалів справи, правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями при новому розгляді справи. Крім того, підготовка відзиву на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції від 16.01.2025 у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, враховуючи те, що у даній справі в суді апеляційної інстанції адвокату позивача не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі.
Тобто, правова позиція позивача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів здійснення представником позивача додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин суду апеляційної інстанції не надано.
Окрім того, колегія суддів враховує, що представництво позивача адвокатом Горець Оксаною Анатоліївною при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про її обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання нею послуг в межах їх повторного вивчення.
Виходячи із матеріалів справи, об'єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надавав правову допомогу позивачу в суді першої інстанції, вдруге вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією позивача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводами, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже, супроводження справи в суді апеляційної інстанції не вимагало великого обсягу аналітичної й технічної роботи.
Отже, виходячи з конкретних обставин справи, а також обсягу та безпосередньо самого змісту (обґрунтованості) поданого позивачем до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає неспівмірною визначену позивачем вартість послуги зі складання відзиву на апеляційну скаргу, яка становить за 1 годину роботи 2000,00 грн та є більшою за вартість за 1 години роботи в суді першої інстанції (1500,00 грн), оскільки фактичні обставини справи, джерела правового регулювання та належним чином обґрунтовані мотиви необхідності задоволення позову в частині стягнення основного боргу викладені у рішенні суду першої інстанції, у зв'язку з чим була відсутня потреба у докладанні значних зусиль з витратою великих обсягів часу на повторне відображення вказаної інформації у відзиві на апеляційну скаргу, тому, на переконання суду, розумною і такою, що відповідає складності справи, виступає вартість підготовки та подання відзиву у сумі 6000,00грн (4 години х 1500,00 грн).
З урахуванням викладеного вище у сукупності, апеляційний суд, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати на користь відповідача всі його витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.
За встановлених обставин та норм права, з огляду на обсяг наданих послуг, враховуючи, що результат вирішення спору відбувся на користь позивача, з урахуванням усіх аспектів обсягу наданих адвокатом послуг, в тому числі - аналогічності позицій в першій та апеляційній інстанціях, керуючись принципами справедливості, верховенства права та критерієм розумності розміру адвокатських витрат, колегія суддів вважає, що 6000,00 грн за написання та подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції від 16.01.2025 у даній справі є обґрунтованим та розумним розміром компенсації за надані адвокатом послуги з надання правничої допомоги позивачу.
Щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за підготовку та подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду від 06.02.2025 у даній справі колегія суддів зазначає, що виходячи із наведеного у частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України принципу пропорційності покладення судових витрат, враховуючи, що за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 вказану апеляційну скаргу залишено без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін, витрати позивача на апеляційне оскарження додаткового рішення у розмірі 6000,00 грн (згідно акту прийому-передачі від 02.04.2025) мають бути покладені на позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 244, 281 - 284
Господарського процесуального кодексу України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2.Стягнути з Фірми «Полімед» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» 6000 /шість тисяч / гривень 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
3.У задоволені решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 26.06.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Я.Ф. Савицький
Суддя С.В. Таран