79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" червня 2025 р. Справа №921/37/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
без виклику учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" від 10.04.2025 (вх. №01-05/1105/25 від 11.04.2025)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2025 (суддя О.В. Руденко, повний текст рішення складено 31.03.2025)
у справі №921/37/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг",
до відповідача: Релігійної організації "Парафія Свято-Троїцький духовний центр на честь Данила Галицького міста Тернополя Тернопільської Єпархії Православної церкви України",
про: стягнення 58 903,72 грн боргу у тому числі: основного боргу в сумі 34 713,36 грн, пені в сумі 17 423,08 грн, 3% річних у сумі 1 714,56 грн, інфляційних втрат у сумі 5 052,72 грн.,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Тернопільської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" ( далі - позивач) до Релігійної організації "Парафія Свято-Троїцький духовний центр на честь Данила Галицького міста Тернополя Тернопільської Єпархії Православної церкви України" ( далі - відповідач) про стягнення 58 903,72 грн, з яких: 34 713,36 грн - основний борг, 17 423,08 грн - пеня, 1 714,56 грн - 3 % річних, 5 052,72 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу №2301260-РО від 31.01.2023 щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем у лютому - грудні 2023 року природного газу.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2025 у справі №921/37/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Релігійної організації "Парафія Свято-Троїцький духовний центр на честь Данила Галицького міста Тернополя Тернопільської Єпархії Православної церкви України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" основний борг в сумі 34 713, 36 грн, пеню в сумі 5 226, 92 грн, 3% річних в сумі 1 714, 56 грн, інфляційні втрати в сумі 4 879, 97 грн та 2 415, 30 грн витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено порушення відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем у лютому - грудні 2023 року природного газу та наявність у відповідача заборгованості в розмірі 34 713,36 грн.
Окрім того, суд першої інстанції, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи дату виникнення боргу, період його існування та розмір, дійшов висновку, що обгрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 17 423,08 грн пені, 1 714,56 грн 3% річних та 4 879, 97 грн інфляційних втрат.
Разом з тим, з огляду на положення ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, суд дійшов висновку про доцільність та справедливість зменшення належного до стягнення розміру пені до 30% (до 5 226,92 грн).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" подало апеляційну скаргу від 10.04.2025, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2025 у справі № 921/37/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 12 196,16 грн, інфляційних втрат в сумі 172,75 грн і судового збору в сумі 7,10 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Вимоги апелянта обґрунтовані неповним дослідженням судом першої інстанції обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що застосовуючи положення ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України, суд першої інстанції не оцінив майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін (а не лише відповідача), які заслуговують на увагу, не обгрунтував винятковості даного випадку, неспівмірності заявленого до стягнення розміру пені з розміром заборгованості, його невідповідності засадам розумності і справедливості.
На переконання апелянта, зменшення судом розміру пені на 70% нівелює мету існування неустойки та призводить до порушення балансу інтересів сторін.
При цьому, скаржник покликається на позиції Верховного Суду щодо зменшення розміру неустойки, викладені, зокрема, у постановах від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Окрім того, апелянт зазначає, що здійснюючи перерахунок інфляційних втрат, суд першої інстанції взяв окремі періоди без врахування до суми боргу інфляційного збільшення попереднього періоду, що призвело до невірного обрахунку втрат від інфляційних процесів та ухвалення незаконного рішення в цій частині.
Відповідач своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025 справу №921/37/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2025 у справі №921/37/25, вирішено розглядати таку без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
31.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" ( далі - Постачальник) та Релігійною громадою "Свято-Троїцький духовний центр на честь Данила Галицького" м. Тернополя Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату, ЕІС код 56ХS0000L4JGL00A (далі - Споживач) було укладено договір постачання природного газу №2301260-РО ( далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити Споживачу природний газ (надалі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб.
Відповідно до п.2.1 Договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природною газу у період з січня 2023 року по грудень 2023 року (включно), в кількості 4600 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: січень 2023 року - 0,600 тис. куб. метрів; лютий 2023 року 0,600 тис. куб. метрів; березень 2023 року 0,600 тис. куб. метрів; квітень 2023 року 0,500 тис. куб. метрів; травень 2023 року - 0,500 тис. куб. метрів; червень 2023 року - 0,100 тис. куб. метрів; липень 2023 року - 0,100 тис. куб. метрів; серпень 2023 року - 0,100 тис. куб. метрів; вересень 2023 року - 0,200 тис. куб. метрів; жовтень 2023 року - 0,200 тис. куб. метрів; листопад 2023 року 0,500 тис. куб. метрів; грудень 2023 року 0,600 тис. куб. метрів.
Загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим Договором, складається з сум обсягів природного газу, замовлених Споживачем за всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору (п. 2.1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.2 Договору Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього Договору, повністю покривають потреби Споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього Договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на Споживача.
Підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3 Договору).
Відповідно до п. 2.4 Договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.
У будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання передачі природного газу, оформленому відповідно до п. 3.5 цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.
Відповідно до п.3.1 Договору право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі.
Згідно з п.3.5 Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1 Договору).
На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на інформаційній платформі оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (надалі-акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п.3.5.2 Договору).
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 Договору).
У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п. 3.5.4 Договору).
Згідно з п. 4.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:
ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13 658,33 грн,
крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ 16 390 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Відповідно до п. 4.3 Договору загальна вартість такого на дату укладення становить 35 866,76 грн, крім того ПДВ 7 173,35 грн, разом з ПДВ 43 040,11 грн.
У п. 5.1 Договору зазначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Згідно з п.13.1 Договору такий набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
Як вбачається з листа ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" №ТОВВИХ-25-240 від 06.01.2025 в інформаційній платформі споживач з ЕІС - кодом 56ХS0000L4JGL00A був закріплений за постачальником ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у періоди з 02.02.2023 до 31.12.2023. За цей період Споживачу було поставлено наступні об'єми природного газу:
- з 02.02.2023 по 28.02.2023 - 3 655,00 м3;
- з 01.03.2023 по 31.03.2023 - 1 724,00 м3;
- з 01.04.2023 по 30.04.2023 - 0,00 м3;
- з 01.05.2023 по 31.05.2023 - 1 604,00 м3;
- з 01.06.2023 по 30.06.2023 - 142,00 м3;
- з 01.07.2023 по 31.07.2023 - 96,00 м3;
- з 01.08.2023 по 31.08.2023 - 80,00 м3;
- з 01.09.2023 по 30.09.2023 - 104,00 м3;
- з 01.10.2023 по 31.10.2023 - 363,00 м3;
- з 01.11.2023 по 30.11.2023 - 1 276,00 м3;
- з 01.12.2023 по 31.12.2023 - 2 057,00 м3.
Із зазначеними відомостями кореспондуються дані Актів приймання - передачі природного газу:
- за лютий від 28.02.2023 на суму 60 504,47;
- за березень від 31.03.2023 на суму 28 538,90 грн;
- за травень від 31.05.2023 на суму 26 552,44 грн;
- за червень від 30.06.2023 на суму 2 350,64 грн;
- за липень від 31.07.2023 на суму 1 589,17 грн;
- за серпень від 31.08.2023 на суму 1 324,32 грн;
- за вересень від 30.09.2023 на суму 1 721,60 грн;
- за жовтень від 31.10.2023 на суму 6 009,06 грн;
- за листопад від 30.11.2023 на суму 21 122,76 грн;
- за грудень від 31.12.2023 на суму 34 051,34 грн.
Отже, на виконання своїх договірних зобов'язань позивач протягом лютого - грудня 2023 року передав у власність, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 183 764,70 грн.
Відповідачем проведена часткова оплата поставленого природного газу на суму 149 051,34 грн.
Вказані вище обставини не заперечуються та не спростовуються відповідачем.
З огляду на наведене Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до суду з позовом про стягнення з Релігійної організації "Парафія Свято-Троїцький духовний центр на честь Данила Галицького міста Тернополя Тернопільської Єпархії Православної церкви України" 58 903,72 грн, з яких: 34 713,36 грн - основний борг, 17 423,08 грн - пеня, 1 714,56 грн - 3 % річних, 5 052,72 грн - інфляційні втрати.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи приписи вищевказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів переглядає рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2025 у даній справі лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат ( у зв'язку з здійсненням судом першої інстанції перерахунку) та пені ( у зв'язку зі зменшенням заявленої позивачем до стягнення пені до 30%). В решті рішення суду першої інстанції не оскаржується жодною зі сторін.
Щодо доводів апелянта в частині стягнення судом першої інстанції інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17 викладено висновок про те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами.
Відтак, у суду є не лише право, але і обов'язок перевірити правильність здійснення позивачем розрахунку позовних вимог, незважаючи на відсутність заперечень інших учасників справи проти позовних вимог.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27 липня 2007 року.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
При зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:
"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",
де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення (така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, враховуючи наведені вище роз'яснення, дати виникнення боргу, періоди його існування та розміри, а також періоди «дефляції» (зокрема, у липні 2023 року індекс інфляції становив 99,4 %, однак не був врахований позивачем при розрахунку інфляційних втрат за зобов'язаннями березня 2023 року при заявленому періоді прострочення з 16.05.2023 по 30.07.2023), колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено обгрунтований висновок про стягнення з відповідача на користь позивача 4 879,97 грн інфляційних втрат.
Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє покликання скаржника на невірний обрахунок судом першої інстанції втрат від інфляційних процесів як безпідставне та необгрунтоване.
Щодо посилання скаржника на відсутність підстав для зменшення розміру пені колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема, з таких підстав: якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши обставини справи, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20)).
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).
Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, категорії "значно" та "надмірно", що використовуються в ст.551 ЦК України та в ст.233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).
Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені у даній справі, суд першої інстанції врахував, що згідно з підпунктом 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України релігійні організації відносяться до неприбуткових організацій. З точки зору законодавця, метою створення таких організацій є задоволення релігійних потреб громадян, а в період воєнних дій та, як наслідок постійної загрози життю та здоров'ю населенню України, Церква відіграє важливу роль, зокрема, у наданні психологічної підтримки її громадянам.
Оскільки Релігійна організація "Парафія Свято-Троїцький духовний центр на честь Данила Галицького міста Тернополя Тернопільської Єпархії Православної церкви України" є неприбутковою організацією, яка існує за рахунок коштів на пожертвування громадян (прихожан), суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення неустойка є занадто великою, неспівмірною з обсягом правопорушення відповідача та надмірно обтяжливою у сучасних реаліях (в умовах введення в Україні воєнного стану).
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції вирішив, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище принципам, буде обмежити розмір пені до 30% - 5 226,92 грн.
На переконання суду, при такому зменшенні розміру пені позивач не нестиме значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення його позовних вимог про стягнення 3 % річних та компенсації останньому матеріальних втрат від знецінення коштів у результаті інфляційних процесів.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, обгрунтовано дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 30%, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу пропорційності та розумного балансу між інтересами сторін. Таке зменшення пені не призведе до порушення принципу рівності сторін та не буде способом уникнення відповідальності відповідача за порушення ним зобов'язань за договором.
Щодо покликання скаржника на висновки Верховного Суду щодо зменшення розміру неустойки, викладені у постановах у постановах від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19,колегія суддів зазначає що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22), а також об'єднаної палати Касаційного господарського суду ( постанова від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).
Відтак, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2025 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" від 10.04.2025 (вх. №01-05/1105/25 від 11.04.2025) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2025 у справі №921/37/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
5. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.