26 червня 2025 року
м. Київ
справа №260/5499/24
адміністративне провадження № К/990/14849/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач 1), Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач 2), у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України (далі - ДПС) та Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС) щодо затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі № 260/11119/23 про поновлення його на посаді заступника начальника ГУ ДПС;
стягнути з ДПС та ГУ ДПС на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі № 260/11119/23 за період з 15 березня 2024 року по 21 серпня 2024 року в розмірі 101 436,71 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 у справі №260/5499/24 позов було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ДПС та ГУ ДПС щодо затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі № 260/11119/23 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ ДПС.
Стягнено з ГУ ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 15 березня 2024 року по 20 серпня 2024 року включно в розмірі 101 436,71 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами загального позовного провадження.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року апеляційні скарги Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Закарпатській області залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі № 260/5499/24 без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 260/5499/24 повернуто особі, яка її подала.
31 березня 2025 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року залишено без руху. Установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання: заяви із зазначенням поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини; уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).
Роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Також, роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині подання уточненої касаційної скарги та документу про сплату судового збору у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
25 червня 2025 року Головне управління ДПС у Закарпатській області, на виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху від 10 квітня 2025 року надано уточнену касаційну скаргу, в якій скаржник просить поновити строк.
Клопотання про поновлення строку обґрунтоване тим, що ГУ ДПС у Закарпатській області добросовісно та у найкоротший строк вживало заходів щодо усунення підстав, які стали причинною повернення касаційних скарг.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Cуд зазначає, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Скаржник оскаржує, зокрема постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року, тому останній день строку на касаційне оскарження (з урахуванням вихідних днів) припадав на 26 березня 2025 року, а касаційну скаргу втретє подано 09 квітня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику, відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Так, відповідно до відомостей з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" (далі - КП ДСС) ухвалу Верховного Суду 31 березня 2025 року (касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала), доставлено до електронного кабінету відповідача 01 квітня 2025 року о 11:56, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
31 березня 2025 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Закарпатській області.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року вдруге подану касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишено без руху відповідно до статей 169, 332 КАС України.
Відповідно до відомостей з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" (далі - КП ДСС) ухвалу Верховного Суду 10 квітня 2025 року, доставлено до електронного кабінету відповідача 11 квітня 2025 року о 10:25, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2025 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 260/5499/24 повернуто особі, яка її подала.
09 квітня 2025 року скаржник через підсистему "Електронний суд" втретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Разом з тим ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року надавалась оцінка щодо поважності причин пропуску строку після повернення касаційних скарг.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання втретє касаційної скарги пройшло понад п'ять місяців, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Крім того, за правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що на сьогоднішній день відсутній висновок Верховного Суду з питань застосування статті 236 КЗпП України щодо обставин, за яких в діях роботодавця відсутня протиправна бездіяльність по виконанню рішення суду про поновлення на посаді за умови, що виконання такого рішення виходить за межі йог компетенції та повноважень.
Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Предметом спору у цій справі є стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі № 260/11119/23.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд зазначає, що формальне посилання на норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах, на думку заявника, відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не зазначено який саме висновок за результатами розгляду касаційної скарги має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права.
Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Водночас усталеною та послідовною є позиція Верховного Суду щодо покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов'язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем (постанови Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 807/2434/15, від 19 квітня 2021 року у справі № 826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі № 640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі № 826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/19103/19, 05 травня 2022 року у справі № 280/4402/21, від 27 квітня 2023 року у справі № 460/4900/21, від 09 січня 2024 року у справі № 460/15639/21, від 25 липня 2024 року у справі № 360/6493/21).
Вказане спростовує доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку Головним управлінням ДПС у Закарпатській області на касаційне оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 260/5499/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіА.Г. Загороднюк М.В. Білак В.М. Соколов