Справа № 752/12364/22
Провадження № 11-кп/824/4268/2025 Суддя-доповідач ОСОБА_1
26 червня 2025року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
за участю:
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 та обвинуваченої ОСОБА_5 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року, якою продовжено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів до 06 липня 2025 року включно, -
В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №22022101110000336 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Ухвалою суду від 08 травня 2025 року, продовжено строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 на 60 днів, до 06 липня 2025 року включно.
Не погоджуючись з ухвалою суду адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що посилання в ухвалі суду на існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України є безпідставним, оскільки ризик незаконного перетину обвинуваченою державного кодону та виїзд до тимчасово окупованих територій, а також ризик вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення, є надуманими та не підтверджуються жодними доказами.
Звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано дані про стан здоров'я обвинуваченої та не перевірено можливості застосування до неї більш м'якого запобіжного заходу, при цьому, вказує, що судом безпідставно, без належного обгрунтування не визначено обвинуваченій розмір застави, як альтернативний запобіжний захід.
В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачена ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року та постановити нову, якою застосувати щодо неї запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, або визначити їй розмір застави в межах, визначених ч. 5 ст. 183 КПК України.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачена зазаначє, що судом першої інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема, обвинувачену було позбавлено можливості заявити своє власне клопотання про зміну запобіжного заходу, не надано можливості заперечувати проти продовження строку тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника на підтримку вимог та доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).
Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Під час розгляду судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, - державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, шляхом надання представникам спецслужб РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, що в контексті повномасштабної збройної агресії РФ свідчить про надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки таких дій, а також, з урахуванням наявності у неї розвинутихта стабільних зв'язків з цивільним чоловіком в Криму, інкримінованихзв'язків із спецслужбами держави-агресора, може свідчити про продовження існування реального ризику, що обвинувачена ОСОБА_5 , будучи неізольованою від суспільства, з метою уникнення кримінальної відповідальності буде переховуватись від суду, насамперед на території Російської Федерації чи тимчасово окупованій території України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Судом враховано також і те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України та наразі повномасштабне вторгнення РФ в Україну продовжується, у зв'язку з чим ризик вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення чи продовження злочину, у якому вона обвинувачується продовжує існувати, оскільки обвинувачена може безпосередньо чи із залученням інших осіб за допомогою мобільних додатків, вчиняти дії, направлені на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, і така діяльність загрожуватиме як життю та здоров'ю невизначеного кола осіб, так і безпеці держави в цілому.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої ОСОБА_5 під вартою, оскільки прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про її особу підтверджують на даному етапі провадження, потребу в подальшому триманні під вартою. Зважаючи на наведене, підстав вважати, що інший, менш суворий запобіжний захід, може забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів не вбачає.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника та обвинуваченої про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також твердження апелянтів про те, що прокурором не доведено існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції у повній мірі враховано вік обвинуваченої, її стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують її особу, дані про її соціальні зв'язки та спосіб життя, та зазначено, що сукупність даних про її особу, не можуть свідчити про відсутність або зменшення відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в умовах продовження збройної агресії РФ в Україні.
При цьому, судом надано оцінку доводам сторони захисту про стан здоров'я обвинуваченої та не встановлено об'єктивних даних, які б свідчили про неможливість утримання ОСОБА_5 під вартою, натомість, листом начальника філії ДУ ЦОЗ ДКВС України в м. Києві та Київській області ОСОБА_7 від 27.01.2025 підтверджено, що стан здоров'я ОСОБА_5 на даний час розцінюється як задовільний та відповідає перебігу наявних захворювань.
Щодо доводів сторони захисту про необхідність визначення розміру застави, то колегія суддів зауважує, що продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 суд першої інстанції, врахувавши підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, правильно прийняв рішення, не визначати обвинуваченій розмір застави, враховуючи положення ст. 183 КПК України, яка наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо питання визначення застави під час дії воєнного стану у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтями 109-114-2 КК України.
Відтак, рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з яким повністю погоджується колегія суддів.
Доводи обвинуваченої про те, що вона була позбавлена права заявити своє клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, а також заперечувати проти клопотання прокурора, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки з оскаржуваної ухвали вбачається, що судом з достатньою повнотою перевірено клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченій запобіжного заходу, а також надано обгрунтовану оцінку усім доводам сторони захисту, за яких обвинувачена та її захисник наполягали на зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів, за наслідками їх розгляду, вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції, як законну, обгрунтовану та вмотивовану - без змін.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,376, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника та обвинуваченої залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року, якою продовжено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів до 06 липня 2025 року включно, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: