Провадження 33/824/1976/2025 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
ЄУН: 754/16063/24 Суддя у І інстанції: Шмигельський Д.І.
5 травня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.
за участю:
захисника Бегейовича Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Бегейовича Романа Васильовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 13 жовтня 2024 року о 21.00 год. по вул. Бальзака, 55-Г, у м. Києві, керував транспортним засобом «Ford C-MAX», державний номерний знак НОМЕР_1 , маючи ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від огляду на стан сп'яніння водій ОСОБА_1 відмовився у відповідності до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.
Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник Бегейович Р.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилаючи на положення ст.ст. 2, 7, 245, 251, 252, 268, 271, 280 КУпАП ч. 5 ст. 126 ст.ст. 6, 62 Конституції України, ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», апелянт вважає, що постанова підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вважає, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підтверджена, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. При цьому, як зазначає апелянт, судом поза увагою залишене клопотання про витребування доказів з Управління патрульної поліції у м. Києві, а саме відеозапису з автомобіля патрульної поліції, який перебував на місці події по вул. Бальзака, 55-Г, у м. Києві, оскільки сам факт керування транспортним засобом в належний спосіб не підтверджено.
Заслухавши доповідь судді, позицію захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти такого висновку.
Відповідно до положень ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,
284 КУпАП.
Всупереч доводів апеляційної скарги, суддя місцевого суду, в повній мірі врахував положення вищезазначених норм закону.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також дії поліцейського у разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами ІІ та ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.
Відповідно до наведених нормативних актів за наявності ознак алкогольного сп'яніння, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, а у разі, коли водій транспортного засобу відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, така особа направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом установлено, що суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 виконав вимоги ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП та правильно застосував норми матеріального права.
З матеріалів справи та змісту оскаржуваної постанови встановлено, що суд першої інстанції вислухавши захисника, оскільки ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про день, час та місце розгляду справи, дослідив наявні у справі докази та дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за встановлених обставин доводиться поза розумним сумнівом даними протоколу про адміністративне правопорушення, складеного уповноваженою на те особою; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння до закладу охорони здоров'я КНП КМНКЛ «Соціотерапія» від 13 жовтня 2024 року; даними протоколу про адміністративне затримання серії АЗ № 064890 від 13 жовтня 2024 року, а також відеозаписом з камери поліцейського, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення.
За змістом апеляційної скарги захисником не заперечується факт відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння. Разом з тим захисник наголошує як на відсутності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і на відсутності доказів на підтвердження таких обставин, а, відтак, вважає незаконним складання протоколу про адмінправопорушення відносно ОСОБА_1 та притягнення останнього до адмінвідповідальності.
Однак, доводи захисника в цій частині спростовуються відеозаписом подій, згідно з якими зафіксовано, як автомобіль патрульної поліції під'їжджає до автомобіля, який стоїть біля бордюру на проїзній частині. Працівник поліції підходить до автомобіля, з місця водія якого виходить чоловік, як у подальшому встановлено - ОСОБА_1 . Поруч в автомобілі на передньому пасажирському сидіння знаходиться інший чоловік. На запитання працівника поліції, чому рухаються на автомобілі без світла, ОСОБА_1 відповідає, що на переході жінка на автомобілі ледь не збила дитину, він загальмував та зупинився. На повторне запитання працівника поліції, чому в темну пору доби водій рухається на автомобілі без світла, ОСОБА_1 відповідає, що виключив, що їй світило. На запитання поліцейського, що світило, ОСОБА_1 , звертаючись до чоловіка, який перебуває в автомобілі, говорить, що вони попали, щоб останній виходив з автомобіля, закрив автомобілі, і вони йдуть. Працівник поліції звертається до ОСОБА_1 з вимогою надати посвідчення водія, на що ОСОБА_1 відповідає, що у нього немає посвідчення водія, і взагалі немає жодних документів. Поліцейський роз'яснює, що вони будуть вимушені затримати водія для встановлення особи, на що ОСОБА_1 починає говорити, що людина прийшла з війни у відпустку. Поліцейський наголошує на тому, що він спілкується з водієм, який керував транспортним засобом, на що ОСОБА_1 погоджується та не висловлює жодних заперечень. У цей час до поліцейського та ОСОБА_1 підходить другий чоловік, який вийшов з автомобіля, називається сином водія на ім'я ОСОБА_2 , говорить, що батько взяв машину, забрав з хати ключі, але він ( ОСОБА_2 ) забере зараз машину, треба вирішити якось це питання. У подальшому ОСОБА_1 нецензурно висловлюється на адресу працівників поліції, не реагує на зауваження, поводить себе неприйнятно. Особа, яка назвалась ОСОБА_2 , намагається ОСОБА_1 зупинити, робить йому зауваження, проте, ОСОБА_1 на будь-які зауваження не реагує, продовжуючи висловлюватись на адресу працівників поліції нецензурною лайкою. До ОСОБА_1 , особи на ім'я ОСОБА_2 та поліцейських підходять інші родичі, які також на адресу працівників поліції висловлюються некоректно, у т.ч. нецензурно. ОСОБА_2 намагається домовитись, щоб забрати ОСОБА_1 до дому, а також забрати автомобіль, на що поліцейський, перевіривши наявність посвідчення водія у ОСОБА_2 , а також те, що він тверезий, не заперечує щодо того, щоб ця особа забрала автомобіль, але наголошує, що особа, яка керувала транспортним засобом і була зупинена, залишається на місці.
Таким чином, даними відеозаписи підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинку працівниками поліції.
Окрім того, всупереч доводам захисника, судом не встановлено підстав для задоволення клопотання захисника Бегейовича Р.В. про витребування доказів від Управління патрульної поліції в м. Києві, а саме відеозапису з автомобіля патрульної поліції, який перебував на місці події по вул. Бальзака, 55-Г, в м. Києві, оскільки вважав дане клопотання безпідставним та необґрунтованим, тобто, заявлене клопотання захисника вирішено судом першої інстанції.
Будь-яких інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості, на думку захисника, постанови суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено, як і не зазначено під час апеляційного розгляду.
Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що з наявних у справі доказів встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом без ввімкнутого світла у темний час доби, і при виявленні у нього працівниками поліції ознак алкогольного сп'яніння, які були зафіксовані як на відеозаписі подій, так і в оформлених документах, на вимогу працівника поліції пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп'яніння відмовився, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що і передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду є законною та обґрунтованою, а, відтак, підстави для її скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу захисника Бегейовича Романа Васильовича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А.Васильєва