Апеляційне провадження № 22-ц/824/5732/2025
Справа № 753/17922/24
Іменем України
25 червня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Цимбал І.К. в м. Київ 20 листопада 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У вересні 2024 року позивач КП «Київтеплоенерго» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 16140,84 грн., централізованого гарячого водопостачання у розмірі 2863,01 грн.,
заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 51847,62 грн. та послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 17677,22 грн.,
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 73182,81 грн. та послуги з постачання гарячої води у розмірі 28445,75 грн.,
заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії у розмірі 453,52 грн., послуг постачання гарячої води у розмірі 35,54 грн.,
витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 43 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.
Позов мотивував тим, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), з 01 листопада 2021 року в зв'язку зі зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (Правила № 630).
Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії».
Відповідно до вимог нормативно-правових актів, послуги з ТЕ/ПГВ та послуги з ЦО/ЦПГВ надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на підставі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.
На виконання вимог законодавства позивачем на підставі типових договорів підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ повідомляв, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства, на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води. Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і послуг з ТЕ/ПГВ, у тому числі, є отримання послуг споживачем.
Будинок за адресою АДРЕСА_1 в цілому під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира за вказаною адресою під'єднана до внутрішньобудинкової системи тепло- та водопостачання, а відповідач є споживачем послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року - споживачем з ТЕ/ПГВ.
Відповідач від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року від послуг з ТЕ/ПГВ не відмовлявся (не відключався). Отже, виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами підтверджується діями сторін: позивач щомісячно надає відповідачу послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року послуги з ТЕ/ПГВ, а відповідач споживає надані послуги та зобов'язаний оплатити вартість, розрахунковим періодом є календарний місяць. Проте відповідач у порушення вимог законодавства своєчасно не сплачував за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 липня 2024 року складає 171642,46 грн.: за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 15 грн., за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 17677,22 грн., за період з 01 листопада 2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 73182,81 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води 28445,75 грн.
Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов'язані були сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг. Також відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також плату за абонентське обслуговування.
Таким чином, за вищевказаною адресою у відповідача також існує заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуги з постачання теплової енергії в розмірі 453,52 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуги з постачання гарячої води в розмірі 35,54 грн.
Крім того, позивач на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18, укладеного ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 19003,85 грн. Надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами № 630 та опублікованого 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).
Повідомляв, що понесені ним судові витрати складаються з сум сплаченого позивачем судового збору 3028 грн., а також витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно в розмірі 43 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 16 140,84 грн., заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 2 863,01 грн., заборгованість за спожиті послуги з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року з централізованого опалення у розмірі 51 847,62 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 17 677,22 грн., заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 73 182,81 грн., заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 28 445,75 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії у розмірі 453,52 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 35,54 грн., судовий збір у розмірі 3 028 грн. та витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 43 грн.
Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, просив застосувати наслідки спливу позовної давності, скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводив зміст ст. 256, 257, 260, 253, 254, 261, 266, 267 ЦК України, вказував, що суд першої інстанції не повідомив належним чином відповідача про призначення розгляду справи у спрощеному порядку, жодних повідомлень від суду з даного приводу він не отримував. Таким чином, фактично суд, стягнувши з відповідача нараховані позивачем суми за період, що виходять за межі трьохрічного строку позовної давності, позбавив відповідача можливості подати до суду відповідну заяву про застосування позовної давності до вимог позивача, і таке порушення процесуальних прав відповідача є істотним і таким, що вплинуло на правильність рішення суду першої інстанції.
Від позивача КП «Київтеплоенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Посилався на те, що відповідач здійснював оплату за спожиті послуги з централізованого опалення у червні 2017 року (2000 грн.), у жовтні 2017 року (850 грн.) та в січні 2018 року (200 грн.). Згідно з перерахованими оплатами за 2017 - 2018 роки, термін позовної давності переривався, оскільки вказані платежі є підтвердженням факту визначення боргу відповідачем.
Згідно п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості продовжено на строк дії карантину, який було встановлено на території України з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.
Проте на момент скасування карантину вже діяв п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який встановлював зупинення строків перебігу позовної давності на період дії воєнного стану.
Таким чином, перебіг строку позовної давності зупинений п. 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України з березня 2020 року і по тепер, а тому строк позовної давності підлягає застосуванню відповідно до норм Закону до вимог, які виникли до березня 2017 року. Отже, КП «Київтеплоенерго» не пропустило строк позовної давності і відповідно позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
25 червня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника відповідача адвоката Олійника В.В. про застосування позовної давності.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Задовольняючи позов КП «Київтеплоенерго», суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконує зобов'язання по оплаті наданих житлово-комунальних послуг, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 16140,84 грн., централізованого гарячого водопостачання у розмірі 2863,01 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 51847,62 грн. та послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 17677,22 грн., заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 73182,81 грн. та послуги з постачання гарячої води у розмірі 28445,75 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії у розмірі 453,52 грн., послуг постачання гарячої води у розмірі 35,54 грн.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно витягу з ЄДРПОУ (а. с. 14) до основних видів діяльності КП «Київтеплоенерго» відноситься за КВЕД 35.30 постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
На а. с. 7 - 8 знаходяться копії сторінок з газети «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511), від 28 березня 2018 року № 34 (5085), з публікацією форм договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, розробленої відповідно до типового договору; в публікації зазначено, що з 27 квітня 2018 року КП «Київтеплоенерго» стає виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води. Доведено до відома споживачів, що цей договір приєднання вважається акцептованим усіма споживачами, які в установленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору.
Крім того, КП «Київтеплоенерго» на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води (а. с. 9).
На а. с. 40 - 124 наявні копії корінців нарядів щодо включення та відключення опалення в житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 на підставі відповідно початку та завершення опалювальних сезонів за 2018 - 2021 роки, копії актів прийняття теплового вузла обліку, заміни приладів вузла комерційного обліку споживача, про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, копії відомостей обліку споживання теплової енергії по АДРЕСА_2 - 33.
На а. с. 34 - 39 наявні розрахунки заборгованості споживача за адресою АДРЕСА_1 за період з жовтня 2016 року по липень 2024 року за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та постачання гарячої води, заборгованості плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.
11 жовтня 2018 року ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» уклали договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору та коригувань платежів (а. с. 6). З укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань, що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або виникнути після дати укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем зобов'язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 та у додатку № 2 до цього договору, в тому числі до ОСОБА_1 , який має заборгованість за послугу з централізованого опалення 16140,84 грн., заборгованість за послугу з централізованого постачання гарячої води в розмірі 2863,01 грн. (а. с. 32 - 33).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 29).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (чинний до 01 травня 2019 року) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в чинній редакції, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року) та ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановленні договором або законом (пункт 1 частина третя статті 20 Закону), а обов'язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (пункти 1, 3 частина друга статті 21 Закону).
Аналогічний обов'язок споживача щодо здійснення оплати житлово-комунальних послуг передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, які були чинні до 01 травня 2022 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Правовідносини у сфері надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води регулюються на даний час Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії», відповідно до вимог даних нормативно-правових актів, послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на підставі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.
Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку сплачувати надані йому послуги. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відсутність укладеного договору про надання послуг не звільняє споживачів від обов'язку оплачувати надані їм послуги. Поряд з цим вказаний обов'язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16.
Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Судом встановлено і доводами апеляційної скарги не спростовується, що відповідач не виконував зобов'язання по оплаті наданих житлово-комунальних послуг, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 16140,84 грн., централізованого гарячого водопостачання у розмірі 2863,01 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 51847,62 грн. та послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 17677,22 грн., заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 73182,81 грн. та послуги з постачання гарячої води у розмірі 28445,75 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії у розмірі 453,52 грн., послуг постачання гарячої води у розмірі 35,54 грн.
Разом із тим, відповідачем у апеляційній скарзі надано заяву про застосування строку позовної давності, з посиланням на його необізнаність про розгляд справи, внаслідок чого він був позбавлений можливості подати таку заяву до суду першої інстанції.
Вирішуючи питання щодо прийняття такої заяви під час апеляційного перегляду, апеляційний суд виходить із наступного.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати до суду доказами разом з поданням відзиву на позов в п'ятнадцятиденний термін з дня отримання ухвали про відкриття провадження та доданих до неї документів (а. с. 130).
Із матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року про відкриття провадження разом із копією позовної заяви та додатками до неї не було вручено відповідачу, оскільки конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 132), отже відповідачем доведено, що він об'єктивно був позбавлений можливості подати заяву про застосування позовної давності під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. За змістом висновків Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).
У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 947/15524/20, від 11 березня 2020 року в справі № 761/8849/19, від 22 вересня 2021 року в справі № 465/205/17, від 28 жовтня 2021 року в справі № 465/6555/16-ц зазначено, що повернення повістки про виклик до суду з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце розгляду справи.
Відтак заява про застосування позовної давності, подана вперше до апеляційної скарги, підлягає вирішенню апеляційним судом.
Відповідно до ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
У справі, яка переглядається, згідно розрахунку заборгованості, відповідачем частково здійснювалася оплата за спожиті послуги з централізованого опалення у червні 2017 року (2000 грн.), у жовтні 2017 року (850 грн.) та в січні 2018 року (200 грн.). Згідно з перерахованими оплатами за 2017 - 2018 роки, термін позовної давності переривався, оскільки вказані платежі є підтвердженням факту визначення боргу відповідачем.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211«Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ, строк дії карантину закінчився з 01 липня 2023 року.
Законом України від 15 березня 2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Отже, строк позовної давності в силу положень пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану.
Таким чином, позовна давність для пред'явлення позовних вимог у цій справі про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення станом на день звернення до суду не спливла, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину, який був введений з 20 березня 2020 року та продовжувався до 30 червня 2023 року. Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності, продовжується на строк дії воєнного стану в Україні.
Щодо вимог про стягнення заборгованості з централізованого постачання гарячої води, оплата послуг за яке відповідачем не здійснювалась взагалі, апеляційний суд враховує, що заборгованість за вказані послуги згідно розрахунку виникла вперше в липні 2017 року, а тому перебіг позовної давності за такі вимоги мав сплинути в липні 2020 року, однак, в зв'язку з продовженням строків позовної давності за 12 березня 2020 року, станом на час звернення з даним позовом не сплив.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права і розгляд справи у відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про розгляд справи, апеляційний суд виходить із наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 736 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Апеляційний суд враховує, що розгляд даної справи здійснено судом в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, що відповідає положенням ч. 4 ст. 274, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, а відтак судом правомірно не здійснювалося повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання.
Будь-яких інших підстав для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не зазначено.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, апеляційним судом не здійснюється перерозподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 26 червня 2025 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.