справа № 755/4494/24 головуючий у суді І інстанції Гончарук В.П.
провадження № 22-з/824/873/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
іменем України
(додаткова)
23 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року та ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року ухвалене під головуванням судді Гончарук В.П. в місті Києві, дата складення повного тексту рішення 06 лютого 2025 року та дата повного тексту додаткового рішення 24 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання, -
Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» задоволено. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року в частині відмовлених позовних вимог і судового збору скасувано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задоволено частково. Додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
06 червня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про ухвалення додаткового рішення.
Заява обґрунтована тим, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в апеляційному суді складає 52 318,03 грн., який розраховується наступним чином: ознайомлення з рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року у справі №755/4494/24, підготування апеляційної скарги на вказане рішення суду, у тому числі формування пакету документів для подання до суду 6 000,00 грн., вивчення матеріалів апеляційної скарги відповідача, підготування відзиву на апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року у справі №755/4494/24, у тому числі формування пакету документів для подання до суду 6 000,00 грн., участь 04 червня 2025 року у судовому засіданні в Київському апеляційному суді по справі №755/4494/24 - 3 000,00 грн. та гонорар успіху за прийняття судом рішення на користь клієнта 10% від суми задоволених позовних вимог при розгляді справи в апеляційному суді 37 318,03 грн.
16 червня 2025 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат. Клопотання обґрунтоване тим, що розмір витрат стягувача не є розумним та співмірним із складністю Справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами). витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт в апеляції, та заперечує проти вимог про покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню «гонорару успіху». Спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним; зокрема й обсяг питань, який був предметом розгляду в апеляційній інстанції, був досить лімітований, сторонами не викликалися свідки, спеціалісти, експерти та не витребовувалися та не забезпечувалися докази. Між сторонами відбувся тільки один обмін заявами по суті справи. Апеляційний суд постановив судове рішення по справі протягом одного єдиного засідання. Підписантом, який завіряв усі документи протягом розгляду справи в апеляційній інстанції з боку стягувача, був співробітник останнього - директор Скребець О.С. Отже, неможливо визначити яка саме частина роботи в рамках надання правничої допомоги по даній справі була зроблена самим стягувачем, а яка його адвокатом. Крім того, зазначає, що значна частина майна та рахунки відповідача арештовані, зокрема саме в рамках виконавчих проваджень, ініційованих самим стягувачем, що унеможливлює (чи, принаймні, суттєво ускладнює) ведення відповідачем підприємницької чи будь якої іншої діяльності, яка б приносила дохід, за рахунок якого можна було б здійснювати розрахунки по боргам відповідача перед кредиторами, зокрема і перед стягувачем. Відповідач, при цьому, є пенсіонером, інвалідом другої групи.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд приходить до висновку що заява підлягає до часткового задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представник ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» надав: договір про надання правничої допомоги № 1/25/Ю від 01 січня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та адвокатом Лисяк С.В.; додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 1/25/Ю від 01 січня 2025 року, акт про надання правничої допомоги № 1 від 04 червня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 1/25/Ю від 01 січня 2025 року та рахунок фактуру від 04 червня 2025 року.
Згідно з пунктом 4.1 зазначеного договору вартість наданої правничої допомоги адвокат визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання правничої допомоги, відповідно до тарифів вказаних в Додатку №1 до Договору та виставляє клієнту відповідний рахунок. Якщо Адвокатом надано послуги, на які тарифи Додатком № 1 до цього Договору не визначено, вартість таких послуг узгоджується між сторонами додатково та зазначається в Акті про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 4 додатку № 1 до договору вбачається, що гонорар за прийняття рішення на користь клієнта становить 10 % суми позову, але не менше 10 000,00 грн.
Відповідно до пункту 4.5 договору за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатом факсимільним зв'язком або поштою. На письмову вимогу клієнта, адвокат може надавати Акти про надання правничої допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правничої допомоги із ідентифікацією.
Згідно з актом про надання правничої допомоги № 1 від 04 червня 2025 року, сторони підтвердили, що адвокат надала, а клієнт прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 52 318,03 грн., яка включає в себе:
- ознайомлення з рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року у справі №755/4494/24, підготування апеляційної скарги на вказане рішення суду, у тому числі формування пакету документів для подання до суду 6 000,00 грн.
- вивчення матеріалів апеляційної скарги відповідача, підготування відзиву на апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року у справі №755/4494/24, у тому числі формування пакету документів для подання до суду 6 000,00 грн.
- участь 04 червня 2025 року у судовому засіданні в Київському в апеляційному суді по справі №755/4494/24 3 000,00 грн.
- гонорар успіху за прийняття судом рішення на користь клієнта 10% від суми задоволених позовних вимог при розгляді справи в апеляційному суді 37 318,03 грн.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатку № 1 до договору.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20)).
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (див. пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. зокрема, постанову Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 757/59959/18-ц (провадження № 61-15847св24)).
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що вказані в акті послуги в розмірі 52 318,03 грн. щодо ознайомлення з рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року у справі №755/4494/24, підготування апеляційної скарги на вказане рішення суду, у тому числі формування пакету документів для подання до суду 6 000,00 грн., вивчення матеріалів апеляційної скарги відповідача, підготування відзиву на апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року у справі №755/4494/24, у тому числі формування пакету документів для подання до суду 6 000,00 грн., участь 04 червня 2025 року у судовому засіданні в Київському в апеляційному суді по справі №755/4494/24- 3 000,00 грн., на переконання апеляційного суду, не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини третьої статті 141 ЦПК України та не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт.
Також колегія суддів бере до уваги, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Подібний висновок викладений у постанові Верховного суду від 17 січня 2024 року у справі №910/2158/23.
З огляду на викладене, враховуючи заперечення сторони відповідача та особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в акті від 04 червня 2025 року, а також те, що зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для покладення на ОСОБА_1 понесених ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» в суді апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн., а саме за підготування апеляційної скарги у розмірі 5 000,00 грн., за вивчення матеріалів апеляційної скарги відповідача, підготування відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 5 000,00 грн. за судове засідання в суді апеляційної інстанції, з урахування того, що воно було проведено в режимі відеоконференції у розмірі 2 000,00 грн., відмовивши у відшкодуванні за рахунок іншої сторони гонорару успіху.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.
Вказана позиція узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 569/11254/22.
На підставі викладеного, керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, апеляційний суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» задовольнити часткового.
Ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», місце знаходження: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, оф. 205, ідентифікаційний код 40696815 витрати на правову допомогу у розмірі 12 000,00 (дванадцять тисяч) гривень.
В іншій частині заяви відмовити.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.