Справа № 752/18416/24 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4379/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
19 червня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах Національної академії аграрних наук України на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12024100000000716 від 17.06.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна.
Накладено арешт на тимчасово вилучене під час обшуку за місцем здійснення діяльності Національної академії аграрних наук України за адресою: м. Київ, вул. Михайла Омеляновича - Павленка, 9,майно, повний перелік якого зазначено в резолютивній частині ухвали.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах Національної академії аграрних наук України подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна і зобов'язати прокурора повернути майно власнику.
28 травня 2025 року представник ОСОБА_6 подав тотожну апеляційну скаргу засобами поштового зв'язку, а відтак колегія суддів вважає їх однією апеляційною скаргою.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що прокурором було порушено строк подачі клопотання про арешт майна, а слідчим суддею строк розгляду цього клопотання.
Крім того, апелянт зазначає, що ні в клопотанні, ні в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно відомості, сліди містять вищенаведені документи, а також яким чином могло арештоване майно бути використане як знаряддя вчинення злочину.
Прокурор та представник ОСОБА_6 в інтересах Національної академії аграрних наук України у судове засідання повторно не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомили та клопотань про відкладення судового засідання не подавали.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності осіб, які без поважних причин не прибули у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого 17.06.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100000000716, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Досудове розслідування розпочато за матеріалами Головного управління у ході контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури агропромислового комплексу держави, щодо запровадження посадовими особами Національної академії аграрних наук України та керівництвом Інституту садівництва НААН України протиправної схеми по відчуженню земель, які перебувають в постійному користуванні Інституту садівництва НААН України, та передачі їх на користь приватних забудовників, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді житлових та комерційних приміщень у новозбудованих на цих ділянках житлових комплексів.
Досудовим розслідуванням встановлено відомості щодо можливої протиправної діяльності службових осіб НААН України та Інституту садівництва НААН України (далі - Інститут), в особі колишнього керівника ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуваючи на посаді директора Інституту садівництва НААН України, зловживаючи службовим становищем, діючи у змові із іншими особами, розробив та реалізував протиправний механізм незаконного відчуження земель, які перебувають у постійному користуванні Інституту садівництва НААН України на користь приватної компанії - забудовника з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило настання тяжких наслідків.
Зокрема, посадові особи Інституту садівництва НААН України, діючи за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи службовим становищем, спланували та реалізували схему відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:04:001:5008.
З метою реалізації злочинного наміру, ОСОБА_8 , зловживаючи службовим становищем, діючи поза межами визначених статутом Інституту та посадової інструкції директора повноважень, ініціював питання (шляхом направлення листа на ім'я президента Національної академії аграрних наук України) про надання президією НААН згоди на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, проведення будівництва, шляхом залучення інвестора на конкурсних засадах.
Вказаним діям передував факт фальсифікації висновку про те, що вказана земельна ділянка, не може бути задіяна у наукових дослідах, які проводяться Інститутом, у зв'язку із наявністю верховодних підземних вод, які залягають близько до поверхні ґрунту.
Установлено, що на замовлення Інституту садівництва в 2021 році, виконано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Виконавцем зазначеного проекту було ТОВ «Геодезист» (код ЄДРПОУ 37892882, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 2а, оф. 54/2) та ТОВ «ВВОСС» (код ЄДРПОУ 35772747, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 24), які у змові з ОСОБА_8 не здійснююючи геологічні вишукання та хімічний аналіз ґрунтів розробили та надали документацію, відповідно до якої ґрунтові води на зазначеній земельній ділянці знаходяться на глибині від 3 до 4 метрів, а самі ґрунти за своїми характеристиками «слабо забезпечені поживними речовинами, мають низьку родючість тому не можуть відноситись до категорії особливо цінних груп ґрунтів та погано придатні для ведення сільського господарства». При цьому фактично на зазначеній земельній ділянці.
У подальшому на адресу Інституту надійшло рішення Президії НААН України № 14 від 21.09.2018, яким Інституту садівництва НААН України погоджувалось здійснення комплексу заходів, спрямованих на зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки, проведення експертної оцінки зазначеної земельної ділянки та в разі необхідності залучення інвестора на конкурсних умовах для здійснення забудови.
Згодом, з метою отримання неправомірної вигоди від передачі земельної ділянки, яка у зв'язку з місцерозташуванням має особливу комерційну цінність, зазначеними посадовими особами Інституту, за попередньою змовою із невстановленими посадовими особами приватної компанії - забудовника, було сфабриковано конкурс, на якому з численними порушеннями відомчих нормативних актів, допущено лише одного кандидата - ТОВ «Каган і КО» (код ЄДРПОУ 43492338, м. Київ, бульв. Дарницький 8А, керівник: ОСОБА_9 , бенефіціар: ОСОБА_10 ), менеджмент та бенефіціарні власники якого є особами пов'язаними з ОСОБА_8 .
За результатами сфабрикованого конкурсу та визначення переможця Інститут садівництва НААН України (в ролі замовника) та ТОВ «Каган і Ко» (в ролі генерального підрядника) 19.05.2022 заключили договір №19/05 участі у будівництві по комплексній забудові земельної ділянки площею 4,3037 га, з кадастровим номером 3222457400:04:001:5008, яка розташована на території Чабанівської селищної ради Фастівського (Києво-Святошинського) району Київської області.
У подальшому, 28.12.2022 Інститутом садівництва НААН України, як замовником будівництва, отримано дозвіл Державної інспекції архітектури та містобудування України (Реєстраційний номер в ЄДЕССБ ІУ013221227114) на виконання будівельних робіт по об'єкту: «Нове будівництво житлового кварталу з неповним комплексом установ та підприємств обслуговування місцевого значення на ділянці з кадастровим номером: 3222457400:04:001:5008 в смт Чабани Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області Перша та друга черга будівництва із пусковими комплексами».
Також, 23.03.2023 Інститутом садівництва НААН України отримано дозвіл (Реєстраційний номер в ЄДЕССБ ІУ013230322465) на будівництво третьої черги на вказаній земельній ділянці.
Наразі ТОВ «Каган і КО», за відома та згодою посадових осіб Інституту здійснило на зазначеній земельній ділянці незаконне зняття родючого шару ґрунту, чим нанесено особливо значну шкоду землям сільськогосподарського призначення та наразі продовжують здійснювати будівництво житлового комплексу, що в свою чергу призвело до втрати активу у вигляді зазначеної земельної ділянки Інститутом садівництва НААН України, що призвело до нанесення останньому шкоди в особливо великих розмірах.
Окрім того, до будівництва житлового комплексу на вказаній земельній ділянці залучено ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «АТЛАНТ».
У ході обшуку в офісному приміщенні забудовника ТОВ «Каган і Ко» виявлено розроблений на замовлення забудовника в липні 2022 року «Науково-технічний звіт про інженерно-геологічні вишукування», виконавцем зазначеного звіту виступило ТОВ «Геолог-Буд». В зазначеному звіті здійснено інженерно-геологічні вишукання шляхом буріння 22 свердловин глибиною 15 метрів кожна, на підставі чого розроблено інженерно-літологічні колонки свердловин, в яких відображено докладний зріз ґрунту на визначену глибину із зазначенням типів ґрунтів та глибинами залягання слоїв, відповідно до якого, на земельній ділянці з кадастровим номером 3222457400:04:001:5008, на глибині до 15 метрів відсутні будь-які водоносні слої.
Крім того, встановлено, що ТОВ «Геолог-Буд» (код ЄДРПОУ 34625254) в ході здійснення геологічних вишукань, які здійснювались на замовлення ПАТ «ВПБФ «Атлант» внесли в звіт недостовірні відомості щодо хімічного складу ґрунтів, а також не відобразило відомості щодо залягання ґрунтових вод на визначений земельній ділянці, що при подальшому будівництві може призвести до тяжких наслідків.
05.03.2025 прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_11 , який входить до складу групи прокурорів на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.02.2025 справа № 752/18416/24, провадження № 1-кс/752/1988/25 проведено обшук за місцем здійснення діяльності Національної академії аграрних наук України, а саме за адресою: м. Київ, вул. Михайла Омеляновича - Павленка, 9, за результатами якого виявлено та вилучено: документи та чорна папка з документами, чорний пакет «Askold», в середині якого знаходиться пристрій чорного кольору, ззовні схожий на шумоподавлювач (без наявних маркувань), коробка бежевого кольору з надписами «Нова пошта», в середині якого знаходиться адаптер та перехідний пристрій, коробка бежевого кольору з надписом «Генератор шумових сигналов «Марс - ТЗО-4-2» зав. № 101852, Проект Закону України «Про внесення змін жл деяких законодавчих актів України» з чорновим аркушем, на якому міститься номер телефону «НОМЕР_1-ОСОБА_14» на 11 арк., виклик ОСОБА_12 від 04.01.2016 № 23 (оригінал) на 1 арк., копія Постанова Президії ААН від 17.02.2021 Протоколу № 3 на 1 арк., ноутбук з коробкою з надписами 210-AVLN-PE1-08 DV273496725, акт рахункової палати від 22.11.2017 на 234 арк., лист фонду державного майна від 20.09.2023 (копія) на 2 арк., файл з документами щодо Інституту ім. В.Є. Таїрова на 17 арк. (оригінали та копії), пояснення службових осіб ДП (Борівський, Болокан, Борівський, Павлюх) на 4 арк., зшив Пояснювальної записки директора Інституту овочівництва з додатками на 49 арк., зшив договірної ціни на ремонт - реставраційні роботи на фасадах, даху та покрівлі будівлі Президії по вул. Суворова, 9 в м. Києві на 51 арк., файл з копіями свідоцтв про право власності з додатками на 48 арк., копія зведеного кошторису вартості будівництва по вул. Суворова, 9 у м. Києві, лист ДПДГ Дмитрівка від 30.03.2018 на 17 ар.к, лист від 08.02.2018 на 8 арк., лист директора Інституту свинарства (інформація) з додатками на 8 арк., зшив кошторисної документації від 2008 р. по будівлі Президії, лист директора ДПДГ «Асканія Нова» від 28.03.2018 з додатками на 32 арк., копія свідоцтва права власності на 15 арк., папка «Реставрація договір з № 5» з документами, папка для паперів «Інститут Північного Сходу» з документами, файл з цивільно - правовим договором № 04/01-16 від 04.01.2016 з актами здачі-приймання виконаних робіт, папка з документами «Статути» (Поділля) (Західного Полісся) (Корнів) від 2016 р., а також висновок про вартість права постійного користування зем. ділянками площею 464,4 га. з додатками, зшив з інформацією та обліку балансу Господарства об'єктів нерухомого майна, папка з документами «Пропозиції по будівництву насіннєвих заводів 2010 рік», папка «Для бумаг» з технічною документацією по Будівлі Президії, паспорт огородження фасадів будівлі Президії, ТОМ VII книга 2 по «Іподрому», ТОМ VII книга 4 «Іподром», ТОМ VII книга 5 «Іподром», ТОМ II «Іподром», ТОМ VI «Іподром», ТОМ VII книга 4 «Іподром», ТОМ VI «Іподром», ТОМ VII книга 2 «Іподром», ТОМ VII книга 5 «Іподром», ТОМ ІІ книга 2 «Іподром», файл з надписами та схемами, чорна папка з кошторисами, розпорядчими документами щодо «Іподрому», паспорт огородження фасадів «Іподром», паспорт огородження фасадів «Іподром» ІІ, рекомендації по проведенню оздоблювальних робіт, ТОМ VII книга 1, ТОМ ІІІ, архітектурні деталі «Іподром», обмір «Іподром» ТОМ ІІ книга 2, результати обстеження фасаду ТОМ V, результат обстеження покрівль ТОМ V, папка рожевого кольору з кошторисною та іншою документацією, рекомендації по технології проведення робіт «Іподром», підбірка документів (оригінали та копії) щодо права власності на об'єкт нерухомого майна співробітниками підприємств, які відносяться до сфери управління НААН України, звіти про оцінку майна ДП ДГ «Дмитрівка», історична записка «Будинок Іподрому», історична записка «Будинок Іподрому» ТОМ IV, лист ТОВ «Берег строй Сервіс» з додатками.
Так, вилучені речі постановою слідчого від 05.03.2025 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024100000000716.
23.05.2025 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва накладено арешт на тимчасово вилучене під час обшуку за місцем здійснення діяльності Національної академії аграрних наук України за адресою: м. Київ, вул. Михайла Омеляновича - Павленка, 9, майно, повний перелік якого зазначено в резолютивній частині ухвали.
Слідчий суддя виходив з того, що наявні достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, та визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, а метою такого арешту є забезпечення збереження речових доказів.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на тимчасово вилучене під час обшуку за місцем здійснення діяльності Національної академії аграрних наук України, а саме за адресою: м. Київ, вул. Михайла Омеляновича - Павленка, 9,врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Посилання представника апелянта на невідповідність арештованого майна критеріям речових доказів є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що тимчасово вилучене під час обшуку за місцем здійснення діяльності Національної академії аграрних наук України, а саме за адресою: м. Київ, вул. Михайла Омеляновича - Павленка, 9, може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, спростовуються доводи апелянта про те, що клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять обставин та посилань на належні та допустимі докази, які б обґрунтовували підозру в тому, що власник майна може сховати, знищити, пошкодити або відчужити майно.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються колегією суддів.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Апеляційний суд звертає увагу, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, його межі у часі окреслені строками, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України, та який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку.
У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурором було порушено строк подачі клопотання про арешт майна, відхиляється колегією суддів, з огляду на таке.
Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, недотримання органом досудового розслідування визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України строку звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт вищевказаного майна, вочевидь є недотриманням вимог КПК України, проте, таке порушення саме по собі не може бути безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Посилання представника апелянта на порушення кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки слідчим суддею розглянуто клопотання у найкоротший об'єктивно можливий строк, з огляду на положення чинного КПК України, тому, колегією суддів не встановлено таких порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4 ____________